Вивчення систем обробки текстової та числової інформації в шкільному курсі інформатики

1. Текстовий редактор та можливості його використання

2. Пошук документів

3. Редагування та форматування тексту

4. Використання таблиць

5. Робота з малюнками

Текстовий редактор та можливості його використання

Основна мета під час вивчення теми — ознайомити учнів з основни­ми можливостями використання текстових процесорів, як програм, призначених для опрацювання текстових повідомлень за допомогою комп'ютера. Тому не має значення, який текстовий редактор вибрати як базовий для ознайомлення учнів.

Слід зауважити, що текстовий редактор є програмою із прикладного програмного забезпечення загального призначення, яка за навчальною шкільною програмою вивчається однією з перших. Це означає, що вчителю значну увагу слід приділяти формуванню в учнів умінь, які є загальнозначущими для засвоєння правил роботи з іншими програма­ми. До таких умінь можна віднести: запуск програми на виконання, правильне завершення роботи з програмою, запуск та збереження файлів в середовищі, пошук необхідних файлів за різними ознаками, правила роботи з інтерфейсом, вигляд курсору під час розв'язування різних завдань у різних режимах роботи, робота з меню, кнопками панелей інструментів, використання мишки, робота з буфером обміну, виділення фрагментів, робота з об'єктами, виклик та використання кон­текстного меню, переміщення на робочому полі, робота з «підлеглими» вікнами, створення документів відповідного типу, використання вбудо­ваної довідки, шаблонів тощо. Враховуючи вищесказане, доцільно цим умінням приділити особливу увагу при ознайомленні з текстовим редак­тором та створити таблиці-орієнтири виконання операцій.

Світоглядне значення для учнів має питання про виникнення про­грами — текстового редактора. Важливо, щоб учні розуміли, що саме прагнення спростити роботу з різними видами текстів (службовими па­перами, конспектами лекцій, газетами, журналами, книгами) призвело до створення великої кількості текстових редакторів (ТР) або тек­стових процесорів. Крім того, учні повинні засвоїти основні функції текстових редакторів — забезпечення операцій введення текстів до запам'ятовуючих пристроїв комп'ютера, редагування та форматування текстів, збереження у зовнішній пам'яті і друкування.

Об'єктом для опрацювання в цьому випадку є текст, який може скла­датися з розділів, абзаців, символів. Крім того, в тексті можна розріз­няти сторінки, таблиці, вбудовані графічні об'єкти тощо. Текст загалом, як і його складові, можна опрацьовувати за допомогою спеціального програмного засобу — текстового редактора. Вид та характер опра­цювання залежить від поставленої мети щодо вирішення конкретного завдання.

Учитель може проілюструвати (демонстраційний метод), використо­вуючи мультимедійний проектор…………. відповідного опрацювання (тобто ознайомити учнів з результатами опрацювання). Файли повинні містити розділи, структуру, шаблони, стилі, малюнки, таблиці, діаграми, формули, оздоблювальний текст, колонки, колонтитули, посилання, зміст тощо, а також приклади роздрукованих матеріалів. Така демонстрація має важливе значення для розуміння основних характеристик та можливостей використання тек­стових редакторів.

Учні повинні мати уявлення про основні дії користувача під час підготовки власного документа. Це може бути:

1. Введення тексту та таблиць.

2. Редагування тексту.

3. Форматування символів.

4. Форматування абзаців.

5. Вставляння малюнків, діаграм, фігурного тексту.

6. Вставляння зносок.

7. Вставляння колонтитулів.

8. Форматування сторінок.

9. Вставляння предметного покажчика.

10. Вставляння змісту.

11. Оформлення титульного аркуша.

Доцільно на макеті деякого документа продемонструвати кожну із його складових.

Теоретичну частину можна почати з нагадування того факту, що за допомогою комп'ютера можна опрацьовувати текстові, графічні, число­ві та звукові повідомлення різних типів подання.

Найчастіше застосовують ПК для роботи з текстами. Терміни «тек­стова інформація» і «символьна інформація» використовуються як синоніми. З точки зору комп'ютера текст — це будь-яка послідовність символів із комп'ютерного алфавіту. Зовсім не обов'язково, щоб такий текст був поданий на одній з природних мов (українській, російській, англійській тощо). Це можуть бути математичні або хімічні формули, номери телефонів, числові таблиці тощо. Основне, щоб усі використо­вувані символи входили до комп'ютерного алфавіту.

Під час ознайомлення учнів з роботою в середовищі текстового редактора слід повторити питання кодування символьної інформації, оскільки воно пов'язане з правилами збереження на екрані текстової інформації. Важливо, щоб учні засвоїли, що будь-який текст — це послідовність символів. Символьний алфавіт комп'ютера містить 256 знаків. Один символ займає в пам'яті комп'ютера 1 байт. Усі символи в алфавіті пронумеровані від 0 до 255. Кожному номеру (тобто символу) відповідає 8-розрядний двійковий код від 00000000 до 11111111. Цей код — двійковий номер символу. Таблицю, в якій у відповідність символам ставляться їх десяткові номери і двійкові коди, називають таблицею кодування. Найпоширенішою таблицею на персональних комп'ютерах є таблиця кодів ASCII. He всі коди відображаються на екрані у вигляді символів. Деякі є управляючими — управляють друком або виведенням на екран. Можна навести приклади кодування тексто­вої інформації за допомогою ASCII коду {American Standard Code Interchange of Information).

Учні повинні знати, що під час використання найпростіших тек­стових редакторів тексти зберігають у формі текстових файлів, які складаються тільки з символів, що входять до таблиці кодування (1 символ — 1 байт). Текст у них ділиться на рядки. Кожен рядок закін­чується кодом кінця рядка.

Потужніші редактори зберігають тексти в інших нетекстових фор­матах — про це на перших уроках можна не розповідати. Коли таке питання виникне, слід пояснити, що означає нетекстовий формат збере­ження текстової інформації і як ця інформація зберігається в пам'яті комп'ютера.

Після того як учні ознайомились з різними прикладами опрацюван­ня текстової інформації, можна провести з ними узагальнюючу бесіду для виділення основних функцій систем опрацювання текстів.

Далі доцільно виділити чотири основні функції, які реалізують тек­стові процесори. їх для наочності можна подати у вигляді схеми (мал. 5.28) (причому праву частину схеми доцільно запропонувати учням заповнити самостійно під час ознайомлення з конкретним тек­стовим редактором).

Після вивчення основних можливостей використання і функцій тек­стового редактора логічно перейти до вивчення основних режимів та вказівок конкретного текстового редактора.

Перше ніж навести режими роботи, доцільно надати можливість учням самостійно на основі повторення основних функцій ТР виділити їх. У цьому випадку методично виправданою є евристична бесіда, під час якої виділяються логічні лінії стосовно функцій текстового редак­тора та режимів його роботи. До основних режимів роботи редактора можна віднести: введення та редагування тексту; форматування (тексту або його складових: символів, абзаців, розділів, сторінок, таблиць, малюнків тощо); орфографічної та граматичної перевірки; обмін із запам'ятовуючими пристроями; друкування; налагодження інтерфейсу та параметрів роботи ТР (мал. 5.29).

Після ознайомлення з кожним з режимів окремо учням можна запропонувати виділити та класифікувати відповідним чином систему вказівок ТР. Практика свідчить, що доцільним є такий порядок вивчен­ня можливостей використання конкретного текстового редактора:

1. Завантаження та вихід з середовища текстового редактора.

2. Вивчення складових інтерфейсу. Робота з вікнами. Одержання довідок.

3. Завантаження текстових файлів, які зберігаються в зовнішній пам'яті. Збереження тексту на зовнішніх носіях.

4. Переміщення по тексту. Об'єкти і правила роботи з ними. Прави­ла виділення об'єктів. Контекстне меню. Правила роботи з меню.

5. Редагування тексту. Режими вставляння/заміна. Робота з фраг­ментами тексту: виділення, вставляння, переміщення, копіюван­ня, видалення.

6. Форматування тексту. Робота з символами. Абзац та параметри його форматування.

7. Робота з таблицями.

8. Шаблони документів. Стилі. Поля. Форми.

9. Виконання графічних операцій в середовищі текстового редак­тора. Вставляння різних документів, створених за допомогою різних прикладних програм, що працюють під управлінням опе­раційної системи MS Windows.

10. Структура документа. Зміст. Параметри форматування розділів.

11. Злиття документів.

12. Друкування документів.

13. Підтримка роботи з документами в мережі.

14. Макровказівки.

Розпочинаючи вивчення вказівок конкретного текстового редактора, слід пояснити учням, що для ознайомлення з таким редактором необ­хідно усвідомити поняття середовища програми, а саме меню, рядки повідомлення та статусу, робоче поле. Всі складові середовища тексто­вого редактора слід показати учням в режимі демонстрації або за допо­могою мультимедійного проектора чи спеціальних програм-майстрів.

Практика свідчить, що часто вчителі інформатики вивчення тексто­вого редактора зводять лише до вивчення конкретних команд конкрет­ного текстового процесора, не пояснюючи, як опрацьовується текст, а це призводить до звичайного «репродуктивного навчання», так званого «кнопочного», при якому учні запам'ятовують лише призначення кла­вішів чи значків, не заглиблюючись у сутність процесу, що відбува­ється. Експериментально доведено, що такий підхід до вивчення бага­тьох питань та понять інформатики є шкідливим як для учнів так і для вчителів.

Під час вивчення текстового редактора слід ще раз звернути увагу учнів на поняття інтерфейсу та його розуміння. Інтерфейс — це сукуп­ність засобів, за допомогою яких користувач може управляти текстовим редактором. Сьогодні найпопулярнішим є інтерфейс у формі меню, з якого можна вибирати різні команди (послуги) текстового редактора. З подібним інтерфейсом учні найчастіше зустрічаються сьогодні під час роботи з різними програмами для розв'язування практичних задач, тому цьому необхідно приділити особливу увагу.

Як унаочнення можна запропонувати учням копії екранів із зовніш­нім виглядом різних текстових та графічних редакторів для порівняння та визначення відповідних складових інтерфейсу в кожному з них.

Після пояснення доцільно запропонувати учням побудувати схему інтерфейсу стандартного текстового редактора, яка потім може стати орієнтиром як для створення аналогічної для іншого середовища, наприклад, електронних таблиць, так і для узагальнень (мал. 5.30).

Під час роботи з програмами крім меню на екрані висвічується ря­док стану, в якому подається інформація про поточний стан текстового редактора (режими роботи, позиція курсору тощо). Доцільно детально пояснити, що конкретно відображається в рядку стану, запропонувати систему відповідних усних вправ.

Під час роботи в середовищі MS Word на початку роботи слід пояс­нити зміни зовнішнього вигляду курсора. На перших кроках роботи з текстовим редактором доцільно пропонувати учням для використання довідкові таблиці. Прикладом такої таблиці може стати таблиця 5.2:

Таблиця 5.2

Вигляд курсора	Розміщення	Дії
	На області тексту	Набирання, виділення тексту або зміна місця положення курсора
	На рядку меню, неактивному вікні, смузі «прокрутки», па­нелі інструментів або лінійці	Вибір вказівок, натискання кнопок, переміщування виділених фрагмен­тів чи об'єктів
	Уздовж лівої межі вікна — смузі виділення, смузі виді­лення таблиці та окремих її елементів або області стилів	Виділення рядків, абзаців, рядків та окремих клітинок таблиці або ціло­го документа
	На виділеному об'єкті, коли кнопка мишки натиснута і не відпускається	Переміщення виділеного об'єкта чи текстового фрагмента на нове міс­це, де його буде вставлено після звільнення кнопки мишки
	У довільному місці екрану після натискання кнопки Довідка або клавіш SHIFT+F1	Встановлення вказівника мишки на імені вказівки або на деякій області екрану і клацання лівою кнопкою з метою одержання розділу довідки про конкретний елемент
	У вікні довідки на підкресле­ному терміні	Вказування за допомогою мишки на підкреслений неперервною лінією елемент з метою одержання зв'яза­ної з ним інформації або вказування за допомогою мишки на підкресле­ний пунктиром елемент з метою одержання його означення
	Уздовж сторін, верхньої і нижньої меж або кутів вікна, надпису, вбудованого об'єкта або малюнка	Переміщення меж вікна з метою змі­ни розмірів вікна, кадру, графіки або вбудованого об'єкта чи малюнка вздовж вертикалі або горизонталі
	Усередині надпису	Переміщення з метою розміщення кадру на новому місці

Світоглядне значення має питання про зв'язок оперативної пам'яті з середовищем при роботі з документом. Тому необхідно звернути увагу учнів на поняття робочого вікна, інших відкритих вікон, зв'язок між екраном дисплею та повним обсягом текстового файла, буфером тощо. Корисним при цьому може бути такий матеріал.

Текст, що опрацьовується за допомогою текстового редактора, збері­гається в оперативній пам'яті і візуально може бути поданий у вигляді рулону паперу (поділеного на сторінки в деяких текстових редакторах). Проте довжина і ширина його здебільшого такі, що не поміщаються повністю на екрані. Таким чином, екран можна вважати своєрідним вікном, через яке користувач переглядає текст. Для переміщення цього вікна над текстом використовуються спеціальні клавіші. Існують текс­тові редактори, що дозволяють відкривати кілька таких вікон для від­повідної кількості текстів.

Крім основної пам'яті, де під час роботи з текстовим редактором зберігається текст, використовуються ще додаткові «аркуші» пам'яті, до яких належать «аркуш» видалених рядків, буфер («кишеня») для збері­гання фрагментів тексту, що копіюються, довідник (підказка або help), словник.

Переміщуючи курсор, можна переміщувати вікно відносно основ­ного тексту. Наявність курсора на робочому полі вказує на те, що текстовий редактор знаходиться в режимі введення та редагування тек­сту. Координати курсора в тексті (або на сторінці) — номери рядка і стовпчика, де знаходиться курсор — відображаються в рядку стану середовища текстового редактора.

Тип текстового редактора, який вивчається, не повинен суттєво впливати на методику вивчення. В основу методики навчання доцільно покласти індуктивний підхід з використанням методу доцільних задач, кожна з яких спрямована на засвоєння учнями конкретних важливих характеристик програми для роботи з текстом та його складовими, як об'єктами.

Завдання при цьому можуть бути двох типів:

1. Учням пропонується ввести з клавіатури деякий текст та подати його в певному вигляді.

У цьому випадку учневі, з одного боку, самостійно важко знайти помилку в результатах виконання завдання та оцінити правильність його виконання. З іншого — більшість учнів не мають навичок швид­кого введення тексту з клавіатури, тому під час виконання такого типу завдань значна частина уроку витрачається, на жаль, на введення тек­сту. На формування вмінь та навичок його опрацювання за допомогою текстового редактора залишається мало часу, тому вчитель не досягає навчальної мети уроку.

Тому-то такого типу завдання краще пропонувати учням не під час вивчення нового матеріалу, а під час узагальнення та повторення.

2. Учням пропонується завантажити з диска заздалегідь створений текстовий файл та подати його в конкретній формі, вимоги до зовніш­нього вигляду якого учні одержують у роздрукованому вигляді. Таким чином учень вже на початку роботи має перед очима зразок (очікуваний результат опрацювання текстових повідомлень) і його завдання полягає в тому, щоб привести вже набраний текст до вказаного вигляду, вико­ристовуючи засоби текстового редактора.

Завантаження з диска підготовлених матеріалів звільняє учнів від введення з клавіатури текстів — вивільняється значна частина уроку.

При цьому завдання можуть бути подані з різними рівнями підказок щодо їх виконання:

1-й тип завдань: до тексту, що зберігається на диску, надається очікуваний результат його опрацювання (роздруковану відповідним чином, відформатовану копію тексту) та послідовність дій із зазначен­ням вказівок, які необхідно виконати для подання заданого тексту в потрібному вигляді.

2-й тип завдань: до тексту та надрукованого очікуваного результату пропонується список вказівок, які допоможуть досягти мети завдання, але в цьому випадку відсутній алгоритм його виконання.

3-й тип завдань: учневі пропонуються лише деякі узагальнені вка­зівки щодо виконання завдання.

4-й тип завдань: підготовлений текст супроводжується лише очіку­ваним результатом, вказівки відсутні. Учень самостійно добирає методи опрацювання тексту.

Учителю перед проведенням кожного уроку слід чітко формулювати мету вивчення матеріалу та уточнювати, які знання і вміння повинні бути сформовані, намагатися для кожного з виділених вмінь та навичок добирати конкретні завдання різних типів.

Вивчення основних можливостей використання текстового редактора MS Word

Для прикладу розглянемо методику вивчення основних можливос­тей використання текстового редактора MS Word.

Основними об'єктами під час роботи з текстовим редактором є: файл, символ, абзац, сторінка, розділ (мал. 5.31).

Кожний об'єкт має свої властивості. Наприклад, об'єкт Текст має такі властивості:

• вид шрифту (кегль, гарнітура, колір);

• стиль абзацу;

• параметри сторінки.

Об'єкт Фігурний текст має властивості:

• вид шрифту (кегль, гарнітура, колір);

• форма тексту;

• спеціальні ефекти (тінь, нахил, поворот);

• розміщення на сторінці.

Об'єкт Малюнок має властивості:

• формат графічного файла;

• розмір, масштаб;

• колір;

• розміщення на сторінці.

За допомогою вбудованих до середовища ТР засобів можна викону­вати різні операції над його об'єктами.

Для кожного з об'єктів у середовищі ТР існує своя система вказівок, кожна з яких викликається одним із способів: 1) вибором пунктів меню (основного чи контекстного); 2) за допомогою функціональних і управ­ляючих клавішів.

Далі доцільно навчити учнів завантажувати ТР, відкривати тексто­вий файл та вносити до нього деякі зміни. Для внесення змін до тексту в середовищі ТР існують вказівки (послуги):

• вставляння та видалення символів;

• перехід з верхнього до нижнього регістра та навпаки;

• зміна розкладок клавіатур (російська, українська, англійська тощо). Для відпрацювання цієї групи операцій можна запропонувати такі практичні завдання на комп'ютері.

Завдання 1. Завантажити текстовий редактор MS Word різними способами (після кожного запуску здійснювати вихід із програми):

• використанням панелі інструментів програми MS Office;

• використанням кнопки Пуск;

• використанням ярлика, що знаходиться на Робочому столі (якщо такого ярлика для редактора Word немає, то створити його);

• із командного рядка використанням розділу меню Виконати.

Завдання 2. Завантажити файл завдання__2, що знаходиться в папці Мої документи та виправити помилки. (Файл містить текст, в якому пропущено розділові знаки, великі літери, букви, а в деяких словах надруковано зайві літери). Зберегти файл після виправлення в папці Текстовий_редактор, що знаходиться в папці Мої документи; надати йому ім'я, що відповідає Вашому прізвищу.

Наведемо приклади вмісту можливого варіанту такого файла:

• слово інформатика за допомогою клавішів вилучення символів перетворити на слово нотка;

• слово воля за допомогою додавання до нього нових символів пере­творити на слово повідомлення;

• слово вставити за допомогою зміни символів перетворити на слово видалити.

Завдання 3. Викликати файл завдання_3 та замінити в словах цифри на відповідні їм слова (наприклад — смоpla –– смородина): пі2л; док3на; с3ж, 100пор, пі100лет, ка100рка.

Потім доцільно навчити учнів виділяти окремі об'єкти ТР — сим­вол, слово, речення, весь текст; викликати для кожного контекстне меню, використовувати буфер обміну або клавіші Shift чи Ctrl для копі­ювання чи переміщення виділеного об'єкта до іншого місця в тексті.

Для закріплення цікавими та корисними будуть такі практичні завдання:

Завдання 4. З диска С: завантажити файл завдання_4. Поставити у відповідність словосполучення і відповідні їм сло­ва. Результати роботи зберегти у файлі завдання_4 папки Текстовий редактор.

ділянка біля школи прецікава

буфет біля вокзалу привокзальний

сісти ненадовго наблизитись

підійти ближче пришкільна

дуже цікава розповідь присісти

Завдання 5. Завантажити файл завдання_5, який містить числів­ники, записані в стовпчик: чотири, шість, вісім, два, один, три, п'ять, сім. Розташувати числівники в порядку зростання.

Завдання 6. На жорсткому диску знайти та відкрити файл ВПРАВА, що містить текст з різнокольоровими частинами. За допомогою мишки та буферу обміну «зібрати» фрагменти тексту одного кольору разом. Зберегти виправлений текст у файлі з іншим ім'ям у власній папці, яка була створена заздалегідь. Якщо така папка ще не створена, то ство­рити її, а потім зберегти в ній створений файл, надавши йому ім'я.

Завдання 7. Нові поняття, знання та вміння: створення докумен­та, що складається із вмісту кількох файлів, викорис­тання буфера обміну. Завантажити з диска три файли, два з яких є продовженням за зміс­том попередніх, вони зберігаються в різних папках на диску С:, але відомі їх імена та місцезнаходження. Необхідно створити четвертий файл, який повинен містити вміст всіх трьох заданих файлів, надати йому відповідне ім'я, зберегти його в папці Мої документи. Перевірити орфографічні та граматичні помилки.

Пошук документів

Учителю доцільно спочатку разом з учнями за аналогією з правилами пошуку файлів у середовищі операційної системи сформулювати пра­вила пошуку потрібного файла-документа за допомогою середовища текстового редактора.

Слід звернути увагу учнів, що за допомогою полів, які розташовані у нижній частині діалогового вікна Відкривання документа, яке викли­кається вказівкою Файл/Відкрити, можна виконувати простий пошук документів. Для цього достатньо встановити у відповідних полях зна­чення, що відповідають потрібному критерію пошуку, та скористатися кнопкою Знайти.

Далі вчителю необхідно пояснити призначення кожного з двох полів, які використовуються для організації простого пошуку файла та вико­нати набір вправ.

Аналогічно на дедуктивному рівні можна розібрати з учнями пра­вила організації розширеного пошуку, який здійснюється за вказівкою Сервіс/Знайти. Учні повинні засвоїти, що для організації пошуку необ­хідно сформувати критерії такого розширеного пошуку. Список крите­ріїв пошуку відображається у спеціальному полі (мал. 5. 32).

При першому зверненні до діалогового вікна Знайти перший рядок критерію пошуку вже створено: Тип файлів збігається з Документи Word (*.doc, * dot, *.htm, *.html, *.url, *.rtf).

Більшість рядків критеріїв пошуку складається з трьох елементів: Властивість, Умова, Значення (мал. 5.32).

Список критеріїв можна доповнити так. У списку Властивість вибрати потрібну властивість, вибрати умову із списку Умова (список умов залежить від вибраної властивості), та за необхідності у полі Значення слід ввести значення, що відповідає вибраній властивості.

Для логічного зв'язку введених до відповідного поля з набором умов слід вибрати умову І (чи АБО) та клацнути на кнопці Додати.

Крім того, діалогове вікно з умовами містить три опції для пошуку: З урахуванням регістру, Папка, Перегляд підкаталогів (мал. 5.33). Як правило, під час пошуку файлів не звертається увага на написання літер імен файлів (малі чи великі). При включенні опції 3 урахуванням регіст­ру пошук буде здійснюватися з урахуванням малих та великих літер в імені файла.

У полі Папка можна вибрати потрібний диск та папку, де буде орга­нізовано пошук.

При ввімкненні опції Перегляд підкаталогів пошук виконувати­меться не лише у папці, що вказана в полі Папка, а й у всіх вкладених папках цієї папки.

Під час розширеного пошуку слід також враховувати, що будь-яка інформація, яку було введено до полів Ім 'я файла, Тип файла діалого­вого вікна Відкриття документу, автоматично перетворюється на рядки критеріїв пошуку.

У полі Значення для встановлення критеріїв пошуку використову­ються спеціальні символи:

* — довільна кількість довільних символів.

? — довільний символ.

& або пропуск — логічний зв'язок І.

, — логічний зв'язок АБО.

~ - логічне заперечення.

Варто звернути увагу учнів на використання логічних операцій OR, AND, NOT, які не записуються явно при такому пошуку.

Крім того, вчитель повинен з учнями з'ясувати, в яких випадках при збільшенні чи зменшенні критеріїв масив для здійснення пошуку роз­ширюється, а в яких — звужується, та зробити відповідні висновки.

На перших кроках формування вмінь варто використати такі типи завдань, в яких критерії пошуку вже задано, а учням необхідно зробити висновок, яка інформація шукається (мал. 5.33).

Для закріплення знань та вмінь учням пропонується виконати прак­тичні завдання на комп'ютері.

Завдання 8. Завантажити файл завдання_8.

1. Знайти в тексті документа слово файл, яке запи­сане прописними літерами і курсивом. Підказка (мал. 5.34).

2. Знайти в переглянутій половині тексту слово, яке починається сполученням літер от.

3. Знайти в частині тексту, яка ще не переглядалася, цифру 3.

4. Замінити в документі всі слова тобто на або. Підказка (мал. 5.35).

5. Замінити в документі всі символи абзацу на пропуск. Підказка для виконання:

Вибрати вказівку Виправлення/Замінити.

Встановити курсор до поля Знайти.

Вибрати кнопку Більше.

Вибрати кнопку Спеціальний, вибрати із списку Знак абзацу.

Встановити курсор до поля Замінити на.

Натиснути клавіш пропуску (замінимо символ абзацу на пропуск).

Натиснути на кнопку Замінити (для того, щоб побачити результат виконання однієї заміни).

Натиснути на кнопку Замінити все.

Натиснути на кнопку Закрити.

Наступний етап вивчення ТР — навчання учнів роботи з файлами. Спочатку слід зазначити всі операції, які дозволяється виконувати з файлами в середовищі ТР. Допомогу вчителю може надати схема (мал. 5.36).

Редагування та форматування тексту

Спочатку слід ознайомити учнів з процесом редагування, що означає перевірку та виправляння тексту при підготовці до друку. Важливо під­креслити, що редагування можна виконувати вручну та використовую­чи відповідні вбудовані засоби текстового редактора.

Учням слід запропонувати при виконанні вправ здійснити виправ­лення помилок в тексті двома способами.

Учні повинні зрозуміти, що при автоматичній перевірці орфографії до середовища текстового процесора підключається словник, за допо­могою якого і здійснюється перевірка. Такий словник слід підключати до ТР. Разом з тим обсяг та вміст словника обмежені. Крім того, учні по­винні усвідомлювати, що якщо слово відсутнє у словнику, то система його виділятиме, як слово з помилками, і його слід додати до словника.

Разом з тим учні повинні уявляти особливості перевірки українського тексту, тому доцільно їм розповісти про існування спеціальних про­грам, призначених для перевірки українського правопису, які доповню­ють текстовий процесор. Прикладом такої програми є програма Рута.

Можна запропонувати учням скласти свій словник спеціальних термінів з деякої предметної галузі та підключити його до перевірки основного тексту.

Доцільно пояснити учням як здійснюється перевірка граматики та розстановка перенесень. Але цей матеріал не обов'язковий і до нього краще повернутися пізніше, або запропонувати учням за допомогою вбудованої довідки в середовищі ТР самостійно з'ясувати ці питання. Слід зауважити, що для самостійного вивчення будь-якого питання учням завжди необхідно пропонувати систему відповідних запитань.

Практика свідчить, що пояснення режиму форматування символів потребує систематизації вказівок, призначених для форматування, особ­ливо під час розгляду текстових редакторів типу MS Word.

Спочатку слід означити поняття процесу форматування: під фор­матуванням тексту розуміють процес оформлення символу (слова, речення), абзацу, сторінки, розділу. Учні повинні усвідомити, що при форматуванні змінюється не сам текст, а його зовнішній вигляд.

У текстовому редакторі MS Word існують два способи формату­вання тексту:

• пряме форматування виділених фрагментів;

• стильове форматування, за допомогою якого можна переформатувати відразу кілька абзаців без попереднього їх виділення.

Спочатку доцільно розглянути пряме форматування тексту на прик­ладах форматування символів та абзацу. Основна графічна одиниця тексту — це символ. Послідовність символів створює текст. Формату­вання символів — зміна параметрів символів. Доцільно продемонстру­вати за допомогою таблиці 5.3 можливості форматування символів.

Таблиця 5.3

Вигляд відформатованих символів	Вид форматування
Інформатика	Шрифт Аrіаl
Інформатика	Курсив
Інформатика	Напівжирний
Інформатика	Напівжирний курсив
Інформатика Інформатика Інформатика	Підкреслення: одинарне подвійне пунктирне
Інформатика Інформатика Інформатика Інформатика Інформатика	Ефекти: закреслений верхній індекс з тінню контур утоплений

Спочатку слід навчити учнів змінювати зовнішній вигляд символів (і в такий спосіб зовнішній вигляд і слів та речень, оскільки вони скла­даються з символів), а потім перейти до вивчення правил форматування абзацу. При цьому доцільно використовувати дедуктивний метод, тобто спочатку пояснити та побудувати схему (мал. 5.37), на якій відобразити основні параметри форматування, а потім за допомогою системи завдань закріпити одержані теоретичні знання учнів.

Як самостійна робота над схемою учням пропонується до кожного параметра форматування дібрати приклади.

Далі слід звернути увагу на правила форматування абзацу, пояснив­ши, що в середовищі MS Word вважається абзацом, оскільки учні з уро­ків мови знайомі зовсім з іншим тлумаченням цього терміну. Абзац — це фрагмент тексту, набирання якого закінчується натисненням клавіша Enter. Для абзацу можна змінити такі параметри форматування (мал. 5.38): параметри форматування символів та параметри форма­тування абзацу (відступи, тип вирівнювання, інтервал між рядками, положення на сторінці тощо).

Після пояснення правил форматування абзацу можна запропонувати для виконання такі вправи-завдання:

Завдання 9. Завантажити файл task_9.txt, змінити в ньому шрифт так, щоб можна було прочитати текст.

Виправити граматичні помилки, зберегти його як файл типу doc з тим самим ім'ям. Порівняти обсяг двох файлів та зробити висновок. Після заміни шрифту на екрані повинен відображатися текст:

1. Який годинник показує правильний час лише двічі на добу?

2. Що слід зробити, щоб відпиляти гілку, на якій сидить ворона, і при цьому її не потурбувати?

3. У кімнаті горіло сім свічок. Дві свічки погасили. Скільки залиши­лося?

Завдання 10. Завантажити файл завдання_10. Вибрати останній абзац тексту. Внести зміни до цього абзацу за допо­могою меню та результати зберегти у файлі з ім'ям, що збігається з прізвищем користувача:

• шрифт (Arial Narrow);

• розмір шрифту (18 пт);

• накреслення літер (курсив);

• колір;

• вигляд підкреслення (підкреслення подвійною лінією);

• розмір між рядками (півтора інтервалу);

• вирівняти текст до правого краю;

• ліву (6 см) та праву межі тексту (4 см);

• відступ першого рядка (8 см);

• відстань між символами (збільшити — зробити розрідженою);

• інтервал перед абзацом встановити 12 пт;

• інтервал після абзацу встановити 6 пт;

• не розривати абзац при переході на наступну сторінку. Скопіювати встановлений формат останнього абзацу на другий абзац за допомогою копіювання формату останнього абзацу).

Завдання 11. Викликати на екран файл завдання_11 (файл має доступ «лише для читання»). Текст подати в такому вигляді: