- •Розділ 1. Природознавство, наука, науковий метод, пізнання і його структура
- •1.1 Що таке природознавство. Види природничих наук, предмет та мета вивчення. Класифікація методів наукового пізнання
- •1.2 Загальнонаукові методи емпіричного пізнання
- •1.2.1 Спостереження
- •1.2.2 Експеримент
- •1.2.3 Вимірювання
- •1.3 Загальнонаукові методи теоретичного пізнання
- •1.3.1 Абстрагування. Сходження від абстрактного до конкретного
- •1.3.2 Ідеалізація. Уявний експеримент
- •1.3.3 Формалізація. Мова науки
- •1.3.4 Індукція та дедукція
- •1.4 Загальнонаукові методи, що застосовуються на емпіричному й теоретичному рівнях пізнання
- •1.4.1 Аналіз і синтез
- •1.4.2 Аналогія та моделювання
- •Розділ 2. Зародження, становлення й і розвиток природознавства
- •2.1 Зародження й розвиток наукових знань у стародавньому світі
- •2.1.1 Нагромадження раціональних знань у первісну епоху (від неандертальця до homo sapiens)
- •2.1.1.1 Повсякденне, стихійно-емпіричне знання
- •2.1.1.2 Зародження рахунку
- •2.1.1.3 Астрономічні знання та календар
- •2.1.2 Міфологія
- •2.2 Становлення цивілізації
- •2.2.1 Історичні передумови виникнення цивілізації
- •2.2.2 Неолітична революція
- •2.2.2.1 Основні передумови
- •2.2.2.2 Перехід від привласнюючої економіки до відтворюючої (продуктивної")
- •2.2.3 Металургія
- •2.2.4 Розвиток гірничої справи та видобування корисних копалин
- •2.2.5 Розвиток домашніх промислів і становлення ремесла
- •2.2.6 Еволюція суспільної свідомості. Раціональні знання
- •2.2.6.1 Астрономія та календар
- •2.2.6.2 Математичні знання
- •2.2.6.3 Біологія та медицина
- •2.2.6.4 Географія та картографія
- •2.2.7 Виникнення та становлення обміну
- •2.2.8 Поділ праці
- •2.2.9 Розвиток духовної культури
- •2.2.10 Становлення писемності
- •2.2.10.1 Вихідні відомості
- •2.2.10.2 Розвиток піктографії
- •2.3 Географія та основні характеристики цивілізацій стародавнього сходу
- •2.3.1 Давньоєгипетські держави
- •2.3.2 Держави Межиріччя
- •2.3.3 Мала Азія
- •2.3.4 Східне Середземномор'я
- •2.3.5 Середня Азія та Іран
- •2.3.6 Перші держави в Індії
- •2.3.7 Стародавній Китай
- •2.3.8 Культура давньосхідних цивілізацій
- •2.3.9 Від міфу до науки
- •2.3.10 Астрономічні знання стародавнього Єгипту й Межиріччя
- •2.3.11 Вавилонська математика та її застосування у фізиці
- •.4 Давні цивілізації Європи
- •2.4.1 Мінойська цивілізація
- •2.4.2 Ахейська (мікенська) цивілізація
- •2.4.3 Греція "гомерівського" періоду
- •2.5 Філософія і наука античного світу
- •2.5.1 Формування й розвиток античної цивілізації
- •2.5.2 Від "дитячості" Гомера до атомістики Демокріта
- •2.5.2.1 Філософія та поезія Гомера
- •2.5.2.2 Мислителі мілетської школи
- •2.5.2.3 Загальна характеристика піфагоризму
- •2.5.2.4 Філософське вчення елеатів
- •2.5.2.5 Античний атомізм
- •2.5.2.6 Учення Арістотеля
- •2.5.2.7 Александрійська наукова школа
- •2.5.2.8 Геоцентрична система Птолемея
- •2.5.2.9 Спад у розвитку античної науки
- •2.6 Наука середніх віків
- •2.6.1 Основна характеристика епохи середньовіччя
- •2.6.2 Наука на середньовічному сході
- •2.6.3 Наука в середньовічній Європі
- •2.6.4 Висновок
- •2.7 Природознавство в епоху Відродження
- •2.7.1 Основна характеристика епохи Відродження
- •2.7.2 Філософія епохи відродження
- •2.7.3 Кінематична статика
- •2.7.3.1 Леонардо да Вінчі
- •2.7.3.2 Тарталья і Кардано
- •2.7.4 Геометрична статика
- •2.7.4.1 Убальдо дель Монте
- •2.7.4.2 Джованні Баттиста Бенедетті
- •2.7.4.3 Сімон Стевін
- •2.7.5 Кінематика
- •2.7.5.1 Основні передумови геліоцентризму
- •2.7.5.2 М. Коперник і його геліоцентрична система світу
- •2.7.5.3 Нова космологія
- •2.7.6 Джордано Бруно: світоглядні висновки з коперниканізму
- •2.7.7 Відкриття законів руху планет
- •2.7.7.1 Життя, присвячене служінню Урани
- •2.7.7.2 Йоганн Кеплер
- •2.8 Виникнення класичної механіки
- •2.8.1 Механіка г. Галілея
- •2.8.2 Картезіанська фізика
- •2.8.2.1 Декартівська концепція вихорів
- •2.8.2.2 Учення про речовину й теплоту
- •2.8.2.3 Космогонія
- •2.8.3 Ньютонівська революція
- •2.8.3.1 Ньютон і його час
- •2.8.3.2 "Математичні начала натуральної філософії" і їх структура
- •2.8.3.3 Закон всесвітнього тяжіння
- •2.8.3.4 Математичне узагальнення
- •2.8.3.5 Ньютонівська оптика
- •2.8.3.6 Атомістичні погляди Ньютона
- •2.8.3.7 Учення Ньютона про ефір
- •.8.3.8 Ньютонівська Ідея дальньої дії
- •2.8.3.9 Простір, час, рух
- •2.9 Від геометричного методу до аналітичної механіки
- •2.9.1 Принцип найменшої дії
- •2.9.2 Принцип Даламбера
- •2.9.3 Аналітична механіка матеріальної точки й динаміка твердого тіла Ейлера
- •2.9.4 Аналітична механіка системи матеріальних точок і тіл Лагранжа
- •2.9.5 Розвиток аналітичної механіки
- •2.9.5.1 Принцип Гамільтона
- •2.9.5.2 К. Г. Якобі
- •2.9.5.3 М. В. Остроградський
- •2.9.5.4 Немеханічне трактування принципу найменшої дії Гельмгольца
- •2.9.5.5 Принцип найменшого примусу Гаусса
- •2.9.5.6 "Механіка без сили" Герца
- •2.10 Виникнення й розвиток електродинаміки
- •2.10.1Перетворення електрики на магнетизм
- •2.10.2 Перетворення магнетизму на електрику
- •2.10.3 Ідея поля
- •2.10.3.1 Фізичне поле Фарадея
- •2.10.3.2 Дві основи теорії поля
- •2.10.4 Теорія електромагнітного поля Максвелла
- •2.10.4.1 Основні передумови
- •2.10.4.2 Струм зміщення
- •2.10.4.3 Реальність поля
- •2.10.4.4 Поле та ефір
- •2.11 Основні досягнення природознавства XIX століття
- •Розділ з. Сучасна фізична картина світу
- •3.1 Простір і час
- •3.1.1 Загальні зауваження
- •3.1.2 Основні концепції простору й часу
- •3.1.3 Поняття простору й часу у філософії і природознавстві xvi11 -XIX століть
- •3.1.4 Розвиток уявлень про простір і час у XX столітті
- •3.2 Теорія відносності
- •3.2.1 Загальні зауваження
- •3.2.2 Абсолютно чи відносно?
- •3.2.3 Експеримент Майкельсона-Морлі
- •3.2.4 Спеціальна теорія відносності (частина і)
- •3.2.5 Спеціальна теорія відносності (частина II)
- •3.2.6 Принцип еквівалентності
- •3.2.7 Загальна теорія відносності
- •3.3 Закон збереження енергії в макроскопічних процесах
- •3.3.1 Робота в механіці, закон збереження та перетворення енергії в механіці
- •3.3.2 Перший закон термодинаміки
- •3.4 Другий закон термодинаміки та принцип зростання ентропії
- •3.4.1 Другий закон термодинаміки
- •3.4.2 Ідеальний цикл Карно
- •3.4.3 Поняття ентропії
- •3.4.4 Ентропія та імовірність
- •3.4.5 Порядок і хаос. Стріла часу
- •3.4.6 Проблема теплової смерті всесвіту. Флуктаційна гіпотеза Больцмана
- •3.4.7 Синергетика. Народження порядку з хаосу
- •3.5 Квантова механіка
- •3.5.1 Гіпотеза про кванти
- •3.5.2 Фотони
- •3.5.3 Планетарний атом
- •3.5.4 Гіпотеза де Бройля. "Хвилі матерії"
- •3.5.5 Співвідношення невизначеностей
- •3.5.6 Хвильова функція. Хвилі імовірності. Образ атома
- •3.5.7 Причинність класична і причинність квантова
- •3.5.8 Принцип додатковості
- •3.6 Світ елементарних частинок
- •3.6.1 Фундаментальні фізичні взаємодії
- •3.6.1.1 Гравітація
- •3.6.1.2 Електромагнетизм
- •3.6.1.3 Слабка взаємодія
- •3.6.1.4 Сильна взаємодія
- •3.6.1.5 Проблеми єдності фізики
- •3.6.2 Класифікація елементарних частинок
- •3.6.2.1 Характеристики субатомних частинок
- •3.6.2.2 Лептони
- •3.6.2.3 Адрони
- •3.6.2.4 Частинки — носії взаємодій
- •3.6.3 Теорії елементарних частинок
- •3.6.3.1 Квантова електродинаміка
- •3.6.3.2 Теорія кварків
- •3.6.3.3 Теорія електрослабкої взаємодії
- •3.6.3.4 Квантова хромодинаміка
- •3.6.3.5 На шляху до великого об'єднання
- •3.7 Проблеми енергетики (ядерні і термоядерні реактори)
- •3.7.1. Поділ ядер урану
- •3.7.2 Ядерні реактори
- •3.7.3 Світові енергетичні ресурси та необхідність вирішення проблеми керованого термоядерного синтезу
- •Розділ 4. Сучасна астрофізика та космологія
- •4.1 Еволюція всесвіту
- •4.1.1 Класична космологія
- •4.1.2 Парадокси Шезо-Ольберса і Зеєлігера
- •4.1.3 Неевклідові геометрії
- •4.1.4 Космологічний принцип
- •4.1.5 Всесвіт Ейнштейна
- •4.1.6 Всесвіт Фрідмана
- •4.1.7 Закон Хаббла й дослідження Слайфера
- •4.1.8 Моделі Всесвіту
- •4.1.9 Модель гарячого Всесвіту. Реліктове випромінювання
- •4.1.10 Інфляційна модель
- •4.1.11 Народження Всесвіту
- •4.1.12 Варіанти майбутнього Всесвіту
- •4.1.13 Деякі труднощі гіпотези розширного Всесвіту
- •4.1.14 Проблема позаземних цивілізацій
- •4.2 Галактика і квазари
- •4.2.1 Сонце та Галактика
- •4.2.2 Метагалактика
- •4.2.3 Класифікація галактик
- •4.2.4 Обертання галактик
- •4.2.5 Походження галактик
- •4.2.6 Гіпотези про походження галактик
- •4.2.7 Квазари. Відкриття квазарів
- •4.2.8 Особливості квазарів
- •4.2.9 Розподіл квазарів у просторі
- •4.2.10 Гіпотези про походження квазарів
- •4.3 Народження та еволюція зірок
- •4.3.1 Діаграма Герцшпрунга-Рассела
- •4.3.2 Еволюція зірок
- •4.3.3 Білі карлики
- •4.3.4 Пульсари та нейтронні зірки
- •4.3.5 Чорні дірки
- •4.3.6 Змінні зірки. Цефеїди
- •4.3.7 Зоряні скупчення та асоціації
- •4.3.8 Туманності
- •4.3.9 Пояс зодіаку
- •4.4 Сонячна система
- •4.4.1 Сонце
- •4.4.2 Джерела енергії Сонця
- •4.4.3 Як утворилося сімейство планет
- •4.4.4 Планети
- •4.4.5 Малі планети
- •4.4.6 Комети, метеори й метеорити
- •Розділ 5. Сучасна біологічна картина світу
- •5.1 Життя як особлива форма руху матерії
- •5.1.1 Концепції сутності життя
- •5.1.2 Аксіоми біології
- •5.1.3 Основні властивості та ознаки живих організмів
- •5.1.4 Структурні рівні організації життя
- •5.2 Теорія еволюції
- •5.2.1 Еволюційні ідеї, концепції та гіпотези в додарвінівський період
- •5.2.2 Теорія еволюції ч. Дарвіна
- •5.2.3 Подальший розвиток теорії еволюції. Дарвінізм XX століття
- •5.2.4 Пристосованість до середовища існування (адаптація)
- •5.2.5 Різноманітність живої природи
- •5.2.6 Головні напрямки еволюції
- •5.2.7 Необоротність та необмеженість процесу еволюції
- •5.3 Розвиток життя на землі
- •5.3.1 Гіпотези виникнення життя
- •5.3.2 Походження життя
- •5.3.3 Хронологія еволюції живої природи за даними палеонтології
- •5.4 Походження людини
- •5.4.1 Історія питання
- •5.4.2 Місце людини в системі тваринного світу. Докази тваринного походження людини
- •5.4.3 Якісна своєрідність людини як біосоціальної істоти
- •5.4.4 Дані палеонтології та антропології про походження людини
- •Розділ 6. Учення про біосферу та ноосферу
- •6.1 Біосфера
- •6.1.1 Виникнення вчення про біосферу
- •6.1.1.1 Етапи життя та наукової творчості в. І. Вернадського
- •6.1.1.2 Концепції в. І. Вернадського про біосферу
- •6.1.2 Утворення планетної системи
- •6.1.3 Основні характеристики Землі
- •6.1.4 Основні вимоги до умов, що забезпечують виникнення та розвиток життя
- •6.1.5 Основні етапи хімічної еволюції, що передували абіогенезу
- •6.1.6 Абіогенез
- •6.1.6.1 Виникнення пробіонтів і біологічних мембран
- •6.1.7 Основні етапи еволюції живої природи
- •6.1.8 Основні характеристики біосфери
- •6.1.9 Виникнення атмосфери та гідросфери
- •6.1.10 Основні характеристики атмосфери
- •6.1.10.1 Озон та аерозолі
- •6.1.10.2 Роль вуглекислого газу
- •6.1.10.3 Вплив атмосфери на радіаційний баланс Землі
- •6.1.11 Гідросфера
- •6.1.12 Взаємодія океану та атмосфери
- •6.1.13 Вологообіг
- •6.1.14 Жива речовина
- •6.1.15 Кругообіг вуглецю
- •6.2 Ноосфера
- •6.2.1 Розвиток і становлення людини
- •6.2.2 Виникнення вчення про ноосферу
- •6.2.2.1 Основні положення вчення про ноосферу е. Леруа і Тайяра де Шардена.
- •6.2.2.2 Концепція ноосфери в. І. Вернадського
- •6.2.3 Перехід біосфери в ноосферу
- •6.2.4 Умови, необхідні для становлення та існування ноосфери
- •6.2.5 Наука як основний чинник ноосфери
- •6.2.6 Проблеми становлення ноосфери
4.2.7 Квазари. Відкриття квазарів
Відразу ж після Другої світової війни, коли почалося спорудження великих радіотелескопів, астрономи дістали можливість проводити спостереження за всім небом, вимірюючи в кожній ділянці інтенсивність радіохвиль, які надходили з космосу. Так було виявлено кілька сотень осередків, з яких виходило більш-менш сильне радіовипромінювання. Спочатку припускали, що джерелом цього випромінювання є зірки. Однак незабаром стало зрозуміло, що жодне джерело радіовипромінювання не можна ототожнити із зірками.
Справді, у радіодіапазоні зірки являють собою "темні" об'єкти. Як і будь-яке тіло з температурою, відмінною від абсолютного нуля, зірки випромінюють не тільки у видимій, але й у довгохвильовій частині спектра (тобто в радіодіапазоні), але в гарячих тіл (а зірки — гарячі тіла) інтенсивність випромінювання в області довгих хвиль мізерно мала порівняно з інтенсивністю випромінювання у видимій частині спектра. Тому випромінюванням зірок у радіодіапазоні, звичайно, можна знехтувати (хоч відомі й винятки — деякі змінні зірки й пульсари). Досить сильне радіовипромінювання також у деяких туманностей (наприклад, у знаменитої Крабовидної туманності).
Разом з тим більшість відкритих радіосигналів належить до позагалактичного світу.
Виявилося, що кутові розміри квазарів дуже малі, тому їх можна сплутати з об'єктами, які мають вигляд зірок. Пізніше з'ясувалося, що спектри квазарів не схожі ні на спектри зірок, ні на спектри галактик.
Усі труднощі вдалося подолати в 1962 році, коли одне з неопізнаних радіоджерел закрив Місяць. Виявилося, що це радіоджерело було подвійним, причому складалося воно зі слабкої зірки й "радіовикиду". Тоді ж було ідентифіковано ще кілька радіоджерел із дуже слабкими зірками. Тому ці об'єкти почали називати "квазізоряними радіоджерелами ", або "квазарами".
4.2.8 Особливості квазарів
Дослідження спектрів квазарів показало, що їхні лінії дуже сильно зміщені в бік довгих хвиль. Жодна з галактик не виявляла раніше такого червоного зміщення у своєму спектрі. Червоне зміщення в спектрах галактик — наслідок їх взаємного разбіган-ня. Із закону Хаббла випливає, що величина червоного зміщення залежить від відстані до джерела. Цю формулу використовують, визначаючи відстані до галактик.
Виявилося, що квазари віддаляються від нас зі швидкостями, що становлять у середньому 0,8 с, а знаходяться на відстанях близько 1,2 млрд світлових років. Таким чином, щоб подолати відстань від цих об'єктів до нас, світлу потрібні мільярди років. Разом з тим це означає, що сьогодні ми бачимо їх такими, якими вони були мільярди років тому.
У наш час відомо більш як дві тисячі квазарів. Найбільшу потужність, яка перевищує світність Галактики у видимому діапазоні світла в 1000-10000 разів, має квазар ЗС273. Оптичне випромінювання цього квазара є надзвичайно нестійким: за період близько одного року його світність змінювалася в десятки й сотні разів. Рекордно швидка змінюваність в одного із квазарів — близько 200 с. Це означає, що величина його випромінюючої зони не перевищує 200 світлових секунд, що вдвічі менше, ніж радіус земної орбіти.
Що стосується червоного зміщення квазарів, то тут також є рекордсмени.
Найбільше червоне зміщення має величину .
Коли значення червоного зміщення більше одиниці, формули, що пов'язують його зглівидкістю віддалення джерела і відстанню до нього, уже незастосовні. Справа в тому, що швидкості космологічного віддалення далеких квазарів наближаються до швидкості світла і, крім того, на гігантських відстанях до них виявляються властивості кривизни простору-часу. Тому існує певна невизначеність у розрахунках відстаней до квазарів. Найбільшому червоному зміщенню Z = 3,78 відповідає відстань 12-16 млрд. світлових років. Світло, яке ми сприймаємо в даний момент, такий квазар випромінював 12-16 млрд. років тому; на той час ні Землі, ні Сонця ще не існувало.
Квазари являють собою зовсім новий тип космічних об'єктів. Тому відкриття квазарів в астрономії можна порівняти з відкриттям нового виду тварин у зоології.
Фотопластинка поруч із зображенням квазара фіксує зображення безлічі об'єктів — це галактики. Якщо розраховувати відстані до квазарів так само, як і до галактик, то відстань до квазара ЗС278 дорівнює 3 млрд. світлових років/для квазара ЗС9 — 12 млрд. світлових років! На таких відстанях звичайну галактику спостерігати неможливо.
Знаючи відстань до квазара і його видиму зоряну величину, неважко розрахувати світність квазарів. Вона виявилася фантастичною. Астрономи були вражені: об'єкт, який за зовнішнім виглядом нічим не відрізняється від зірки, випромінює в сто разів більше енергії, ніж уся наша Галактика з її 150 мільярдами зірок. Але подив зріс ще більше, коли було виявлено змінність квазарів, а завдяки їм — їхні розміри. Виявилося, що розміри ці не такі й великі — вони, як правило, не перевищують декілька світлових днів.