Тема 6. Макроекономічна нерівновага
1. Загальні підходи до макроекономічної нерівноваги
Неоклас. нерівновага: 1)визнання можливості міжринкового врівноваження 2)ототожнення рівноваги та ефективного розподілу 3) нерівн пояснюється нетривалими неціновими шоками та збуреннями.
Основні положення теорії пов’язані з визнанням рівноваги на 3 ринках: праці, товарів, боргових зобов’язань. УD-YS=(W/P)(LS-LD)+(BS-BD). Альтернатива теорії рівноваги неокласиків – теорія нерівноваги, що заперечує рівновагу. Осн. Положення теорії нерівноваги за кейнсіанцями: 1)проблема недосягнення потенційного обсягу вир-ва та зайнятості 2) визначення негнучкості цін в межах короткого періоду 3) нерівновага – процес неузгодження попиту і пропозиції, а не цін 4) враховується вплив нецінових факторів (схильність до споживання, очікування..) YD-YS=I-S.
2. Модель нерівноваги Барро-Гроссмана.
Суть: розбалансування ринку праці у зв’язку з нерівновагою на товарному ринку. Осн. Припущення: 1. початковий імпульс – зміна YD (товари). 2. два ринки- товарний і праці 3. логіка поведінки економічних суб’єктів різна за спаду і за підйому. Р-ня: За спаду: W*(LS-LD1)=YS-YD1; LD1=F-1(Y) для δF/δL≥W; YD1=YD1(Pr+W+LD1,M/P). За підйому: W*(LD-LS1)=YD-YS1;
LS1=F (L) для δF/δL≥W; LS1=LS1(W,M/P,Pr,Y). Висновки: 1) макроекономічний підхід до безробіття спричинений браком YD 2) макроек нерівновага є результатом взаємозв’язку надлишків D і S двох ринків 3) нерівновага не суперечить рац поведінці індивідів. Не є mainstrimом. Недолік – негнучкість цін.
3. Монетаристська модель нерівноваги Варбуртона-Єгера.
Суть: нерівновага виникає внаслідок непередбачуваної зміни грошової пропозиції. Припущення: 1) початковий імпульс – зміна MS 2) 3 ринки – грошовий, товарний, праці 3) негнучкість цін та ЗП та більша еластичність YD по MS. Логіка монетарного імпульсу за підйому MS↑→YD↑→I↓→L↑→YS↑. За спаду MS↓→C↓, LS↑→YD>YS→YS↓. Р-ня: MD-MS=(YS-YD)+W(LS-LD). надмірний попит на гроші виражається в більшій пропозиції товару і праці. Гнучкість цін на ринку грошей > ніж на ін. => один врівноважується, ін залиш неврівноваженими. Висновки: 1) нерівновага є результатом зміни пропозиції грошей 2) нерівновага виникає внаслідок різної еластичності цін або внаслідок власне монетарного імпульсу.
порівняння
гнучкості цін
4. Модель нерівноваги Бліндера-Солоу.
Суть: нерівноважний стан зумовлюється змінами ставки % на фін ринку. Нерівновага всієї економ системи, а не окремого ринку. Припущення: 1) початковий імпульс – джерело фінансування бюджетного розриву (грошове або боргове) 2)2 ринки – товарний, грошовий (IS-LM) 3)врахування багатства та ефекту багатства. Р-ня: Y=C(Y+B-T,W)+I(r)+G; MS=MD(r,Y,W); ∆M+∆(B/r)=G+B-T, ∆(B/r)-прир. боргове зобов’язання. Умови: W=K+M+B; T=T(Y+B).
В т.3 рівновага нестійка, бо за рах B↑→r↑→I↓. Рівновага в т.2.
Умови нестійкості рівноваги: FB’=ðY/ðB>(1-T’)/T’; Ik’+Cw’ <0 при Ik’=- ðI/ðK. Невиконання умов →перебування системи у нестабільному стані. Висновки: пояснюється 2 стани рівноваги: стійкий та нестійкий; нерівновага визначається як відхилення від цілей фінансового регулювання; на масштаб відхилення впливають гранична схильність до змін податків, інвестицій, споживання.
Висновки по всім моделям нерівноваги:
У межах класичних і неокейнсіанських уявлень нерівновага подається як формування і узгодження надлишків, що виникають на різних ринках: товарів, праці і грошей. Хоча і по-різному, але в обох підходах:
Поява ринкових надлишків, а отже і незбалансованість ринків пов’язана з певною недосконалістю цінових механізмів регулювання (негнучкість, жорсткість цін на ринках)
У межах розглянутих моделей традиційні уявлення були розвинені й збагачені у такий спосіб:
1. м. Барро-Гроссмана – обґрунтування несуперечності ринкових надлишків і отриманої поведінки ринкових суб’єктів.
2. м. Вербуртона-Єгера – через пояснення нерівноваги непередбачуваними грошовими імпульсами, за яких вплив грошової пропозиції на інші макроекономічні параметри опосередковується змінами у схильності до споживання і праці.
3. м. Бліндера-Солоу – завдяки акцентуванню на стабілізаційному аспекті нерівноваги і врахуванні можливостей дедалі більшого відхилення у часі результатів фінансового регулювання від визначеної ціни внаслідок ефекту витіснення інвестицій і ефекту багатства.