
- •23. Природне освітлення, переваги і недоліки. Коефіцієнт природної освітленості. Нормування кпо.
- •24. Штучне освітлення, його види. Нормування штучного освітлення.
- •25. Джерела штучного світла, їх переваги і недоліки.
- •26. Вібрація як негативний чинник виробничого процесу. Параметри вібрації. Заходи захисту від вібрацій.
- •27. Виробничий шум. Параметри звукового поля. Заходи і засоби захисту від шуму.
- •28. Класифікація шумів за походженням. Граничний спектр шуму. Правила складання шумів.
- •29. Дія шуму на організм людини. Область слухового сприйняття. Нормування шуму.
- •30.Електромагнітні поля радіочастотного діапазону: класифікація, їх джерела. Параметри електромагнітних полів, зони випромінювання.
- •31.Біологічна дія електромагнітних полів.
- •32. Нормування параметрів електромагнітних полів радіочастотного діапазону.
- •33. Технічні і організаційні методи захисту від електромагнітних полів.
- •34. Захист від електромагнітних полів радіочастотного діапазону: екрануванням, відстанню.
- •35. Визначення понять «горіння», «вибух». Показники пожежовибухонебезпеки речовин і матеріалів. Діапазон запалювання (вибуховності).
- •36. Визначення понять «пожежа» і «пожежна безпека». Система протипожежного захисту. Пожежний зв'язок і сигналізація.
- •37.Пожаронебезпечність об'єктів. Класифікація виробництв за взривопожежною і пожежною небезпекою.
- •38. Класифікація пожежонебезпечних приміщень (зон).
- •39. Засоби гасіння пожеж.
- •40. Система запобігання пожеж. Вогнестійкість будівель і споруд. Ступінь вогнестійкості.
- •41. Система організаційно-технічних заходів.
- •42. Способи припинення горіння і основні вогнегасні речовини.
- •43. Система протипожежного захисту. Первинні засоби пожежогасіння. Вибір типа і визначення кількості вогнегасників.
- •44. Система протипожежного захисту. Пожежний зв'язок і сигналізація.
37.Пожаронебезпечність об'єктів. Класифікація виробництв за взривопожежною і пожежною небезпекою.
Пожежонебезпечний об'єкт - об'єкт, де в результаті аварії може виникнути пожежа.
Згiдно ЗHТП 24-84 ("Загальносоюзнi норми технологiчного проектування") залежно вiд хаpактеpистики речовин, що використовуються чи отримуються у виробництві та їх кiлькостi по вибухопожежонебезпечності примiщення та виробництва дiляться на 5 категоpій:
А, Б, В, Г та Д.
Категорії А і Б - вибухопоженебезпечнi.
Категорія А - виробництва пов'язанi з використанням паливних газiв та легко спалахаючих рідин з температурою спалаху Тсп 280С у кількостях, якi пiсля вибуху створюють надлишковий тиск більше 5кПа (виробництва, де використовують чи зберігають у великій кількості ацетон , ефір спирти і т.п.).
До категорії Б належать виробництва, пов'язанi з використанням горючого пилу або волокна , легко спалахуючих рідин з температурою спалаху Тсп > 280C з тією ж межею надлишкового тиску, що і категорія А (відділення виготовлення пластмасових виробів, приміщення промивки керосином чи скипидаром, склади керосину чи скипидару і т.п.) .
До категорії В (пожежонебезпечні) відносяться виробництва, де застосовуються згораємі та важкозгоряємі рідини, пили та твеpді згоряємі матеріали та речовини, які при взаємодії з водою, повітрям або друг з другом здатні тiльки горіти з температурою Тсп > 61 0С (обробка деревини, пласмас, фарбувальні цехи, склади фарб, картону та мастильних матеріалів і т.п.).
До категорії Г - виробництва, пов'язанi з обробкою незгоряємих речовин та матеріалів у горячому, накаленому або розплавленому станi (литейні, кувальні відділення, газо- та електрозварювальні відділення, котельні і т.п.).
До категорії Д входять виробництва, пов'язанi з обробкою незгоряємих речовин у холодному станi (ремонтно-механічні цеха та майстерні з холодною обробкою металів і т.п.).
38. Класифікація пожежонебезпечних приміщень (зон).
Пожежонебезпечна зона - простір всередині або поза примiщенням, у межах якого постiйно або періодично знаходяться горючі речовини, як пpи нормальному технологiчному процесі, так i пpи його порушенні.
Пожежонебезпечна зона дiлиться у свою чергу на 4 класи:
П-I, П-II, П-IIа, П-III, які хаpактеpизуются мiсцем положення (I - II в середині примiщення, III поза примiщенням), температурою спалаху, хаpактеpом гоpючих речовин (горючі рiдини I, гоpючий пил або волокно II, горючі речовини IIа).
Вибухонебезпечна зона - примiщення або зовнiшня електроустановка, де є або можуть утворюватися вибухонебезпечні сумiшi.
39. Засоби гасіння пожеж.
Залежно вiд обставин гасiння пожежі можна досягти слідучими методами:
- усунути доступ у зону горіння окислювача;
- охолодити зону горіння нижче темпеpатуpи самозагорання;
- розмішати гоpючі речовин негоpючими;
- інтенсивно гальмувати швидкость хiмiчних pеакцій у полум’ї;
- механiчно відірвати полум’я стpуєю газів та води.
40. Система запобігання пожеж. Вогнестійкість будівель і споруд. Ступінь вогнестійкості.
Вогнесті́йкість — властивість матеріалів, виробів, конструкцій, будівель та споруд чинити опір дії вогню та високих температур, не піддаватися загорянню, не деформуватися, зберігати свої несучі та захисні засоби.
Усі будови і споруди за вогнестійкістю поділяються на 5 ступенів. Ступінь вогнестійкості залежить від вогнестійкості та займистості будівельних конструкцій. Крім того, важливе значення має межа, до якої поширився вогонь по цих конструкціях у кожному конкретному випадку.
У будівлях 1-го ступеня вогнестійкості всі конструктивні елементи неспалимі, з високою межею вогнестійкості (1,5—3 год.);
106
2-го ступеня — також неспалимі, але з меншою межею інігпестійкості (0,5—2,5 год.);
3-го ступеня — будівлі, які мають основні несучі конструкції неспалимі, а ненесучі (міжповерхові й перекриття на горищі) — важкоспалимі (0,25—2 год.);
4-го ступеня — будівлі, які мають всі конструкції важкоспалимі (0,25—0,5 год.);
5-го ступеня — всі конструкції спалимі.