23. Природне освітлення, переваги і недоліки. Коефіцієнт природної освітленості. Нормування кпо.

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для

працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні

процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому.

Сонячне випромінювавння зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його

від збудників багатьох хворих (наприклад, вірусу грипу). Окрім того,

природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для

творюючи в приміщенні для

працівників відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям.

Природному освітленню властиві й недоліки: воно непостійне в різні

періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по

площі виробничого приміщення при незадовільній його організації може

викликати засліплення органів зору.

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна оцінка

цього 5йду освітлення проводиться за відносним показником — коефіцієнтом

природного освітлення КПО=(Евнутр/Езовн)*100%,

Нормовані значення КПО визначаються «Будівельними нормами і правилами».

В основі визначення КПО покладено розмір об'єкта розпізнавання, під яким

розуміють предмет, що розглядається або ж його частину, а також дефект

який потрібно виявити.

24. Штучне освітлення, його види. Нормування штучного освітлення.

Штучне освітлення поділяється в залежності від призначення на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне. Розрізняють такі системи штучного освітлення: загальне, місцеве та комбіноване.

Система загального освітлення призначена для освітлення всього приміщення, вона може бути рівномірною та локалізованою. Загальне рівномірне освітлення встановлюють у цехах, де виконуються однотипні роботи невисокої точності по усій площі приміщення при великій щільності робочих місць. Загальне локалізоване освітлення встановлюють на поточних лініях, при виконанні робіт, різноманітних за характером, на певних робочих місцях, при наявності стаціонарного затемнюючого обладнання, та якщо треба створити спрямованість світлового потоку.

Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, воно може бути стаціонарним (наприклад, для контролю за якістю продукції на поточних лініях) та переносним (для тимчасового збільшення освітленості окремих місць або зміни напрямку світлового потоку при огляді, контролі параметрів, ремонті).

Світильники місцевого освітлення повинні бути зручними у користуванні, а, головне, безпечними при експлуатації.

Категорично забороняється застосовувати лише місцеве освітлення, оскільки воно створює значну нерівномірність освітленості, яка підвищує втомленість зору та призводить до розладу нервової системи. Таке освітлення на виробництві є допоміжним до загального. Комбіноване освітлення складається з загального та місцевого. Його передбачають для робіт І—VIII розрядів точності за зоровими параметрами, та коли необхідно створити концентроване освітлення без утворення різких тіней.

Для штучного освiтлення нормується абсолютне значення рiвня освiтленостi на робочих поверхнях у виробничих примiщеннях, також залежно вiд розряду зорових робiт, фону, контрасту об'єкта з фоном та системи освiтлення. Так для обчислювальних центрiв величина штучної освiтлення при виконаннi робiт високої зорової точностi (розряд III, підрозряд "г") при одному загальному освiтленнi повинна бути не нижче 200 лк..

При визначеннi норми освiтленостi необхiдно враховувати ряд умов, викликаючих необхiднiсть пiдвищення або зниження рiвня освiтленостi. Норми освiтленостi слiд пiдвищувати, наприклад, при виконаннi робiт I-IV розряду, якщо напружена зорова робота виконується на протязі всього робочого дня. В деяких випадках норму освiтленостi слiд знижувати, наприклад, у примiщеннях де виконуються роботи малої та середньої точностi, при короткочасному перебуваннi людей.