• 239P4 – 2400 років

• 40K – 1,3 млрд. років

• 14C – 5568 років

• 137Cs – 32 років

• 90Sr – 27,7 років

• 3H – 12,4 років

• 144Ce – 285 діб

• 24Na – 15 годин

• 131I – 8 діб

• 41Ar – 2 години

Експозиційна доза

• Іонізуюча спроможність випромінювання в повітрі (Кулон на 1 кг, рентген)

• Визначають потенційні можливості іонізуючого випромінювання

Поглинута доза

• Енергія іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси опроміненою речовини

• Вимірюється у греях (Гр), радах

Доза, яку одержує людина

• Вид випромінювання

• Щільність потоку

• Тривалість впливу

Еквівалентна доза

• Міра біологічного впливу випромінювання на конкретну людину

• Індивідуальний критерій небезпеки

• Вимірюється у зівертах (Зв), берах (біологічний еквівалент рада)

Аварії на АЕС

• 12 Лютого 1952 р., Канада, штат Онтаріо, Чолк –Рівер, аес nrx (перша в світі серйозна аварія)

Ефект дії іонізуючого випромінювання зумовлений не кількістю поглинутої об'єктом, що опромінюється, енергії, а формою, в якій ця енергія передається

Особливості дії на організм людини

• Органи чуття не реагують на випромінювання

• Малі дози випромінювання можуть підсумуватися і накопичуватися в організмі

• Випромінювання діє не тільки на даний організм, але й на його спадкоємців (генетичний ефект)

• Різні органи організму мають різну чутливість до випромінювання

Потрапляння радіонуклідів в організм людини

• Pb210, Po210 концентруються в рибі і молюсках, м’ясо карибу

• Радон та продукти його розпаду концентруються у не провітрюваних приміщеннях (через граніт та пемзу, ґрунт, вода, природний газ)

Форми променевої хвороби

• Гостра форма

• Хронічна форми

Гостра форма

• Виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий проміжок часу

Хронічна форма

• Розвивається в результаті тривалого опромінення, що перевищує гранично допустимі дози (ГДД)

Закриті джерела випромінювання

• Будь – які джерела іонізуючого випромінювання, устрій яких виключає проникнення радіоактивних речовину довкілля при передбачених умовах їхньої експлуатації і зносу

Принципи радіаційної безпеки

• Зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів (захист кількістю)

• Скорочення часу роботи з джерелом (захист часом)

• Збільшення відстані від джерел до людей (захист відстанню)

• Екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання (захист екраном)

Відкриті джерела випромінювання

• Джерела іонізуючого випромінювання, при використанні яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у довкілля

Основні принципи захисту

• Використання принципів захисту, що застосовуються при роботі з джерелами випромінювання у закритому виді

• Герметизація виробничого устаткування

• Заходи планувального характеру

• Застосування санітарно – технічних засобів, спеціальних захисних матеріалів

• Використання засобів індивідуального захисту

Основні принципи захисту

• Дотримання правил особистої гігієни

• Очищення від радіоактивних забруднень поверхонь будівельних конструкцій, апаратури, ЗІЗ

• Використання радіопротекторів (біологічний захист)

Природні джерела іонізуючих випромінювань

• Космос – 30 мБер (15,1%)

• Ґрунт, вода, будівельні матеріали – 50 – 130 мБер (68,8%)

• Радіоактивні елементи в тканинах людини (40К, 14С) – 30 мБер (15,1%)

• Інші джерела – 2 мБер (1,0%)

• Середня сумарна річна доза – 200 мБер

Штучні джерела опромінення

• Медичні прилади, установки (флюорографія) – 370 мБер

• Рентгенографія зуба – 3 мБер

• Рентгеноскопія легенів – 2 – 8 мБер (50 – 75%)

• Політ у літаку 2 – 2,5 мБер (1 – 2,5%)

• Телевізор (4 години у день) – 1 мБер (0,5%)

• АЕС (при стабільній роботі) – 0,1 мБер (0,05%)

Канцерогенні, мутагенні та алергічні речовини

Канцерогенні речовини

• Хімічні сполуки, здатні за впливу на організм викликати рак та інші злоякісні пухлини, а також доброякісні новоутворення

Хімічний канцероген

• Речовина, яка при надходженні до організму може викликати у людини та тварин утворення злоякісних пухлин, що не зустрічаються без її впливу (канцерогени – ініціатори), або призводить до збільшення ймовірності утворення спонтанних (типових) пухлин (канцерогени – промотори)

Історія

• ХVIII ст. – випадки виникнення у англійських трубочистів раку шкіри через забруднення кам'яновугільною смолою та сажею

• У працівників виробництва анілінових фарб спостерігались часті випадки раку сечового міхура

Групи канцерогенних речовин

• Місцевої дії

• Органотропні (викликають пухлини не на місці введення, а в певних органах)

• Множинної дії (викликають пухлини в різноманітних органах)

Канцерогенна активність

• Свідчить про здатність речовини індукувати розвиток злоякісних новоутворень, дозволяє здійснити порівняння речовин за цією ознакою за безпосереднім впливом на біологічний об'єкт

Канцерогенна небезпека

• Поширеність речовини

• Можливість контакту з нею

• Стабільність в довкіллі або в місцях потенційних контактів

Небезпечні виробництва

• Синтез амінів (рак сечового міхура)

• Обробка виробів з хрому (рак легень), кадмію (рак простати), нікелю (рак слизистої носової порожнини, легень), резини (рак легень)

• Гематитові шахти (рак легень)

Канцерогенез

• Складний багатоетапний процес, що веде до глибокої пухлинної реорганізації нормальних клітин організму

Мутаційна теорія канцерогенезу

• Пухлини є генетичними захворюваннями, патогенетичним субстратом яких є пошкодження генетичного матеріалу клітини (точкові мутації, хромосомні аберації)

Фактори канцерогенезу

• Хімічні фактори

• Фізичні фактори

• Біологічні фактори

Хімічні фактори

• Речовини ароматичної природи (поліциклічні та гетероциклічні ароматичні вуглеводні, ароматичні аміни)

• Метали та пластмаси (мутагенна активність)

• Продукти згоряння автомобільного та авіаційного палива

• Тютюнові смоли

• Ендогенні хімічні канцерогени (ароматичні похідні триптофану) – пухлини статевих органів

Тютюновий дим