Роль і місце міжнародних установ у розвитку, уніфікації й кодифікації норм мПрП.

Інтеграція України в систему міжнародно - економічних відносин, активна участь іноземних інвесторів у розвитку вітчизняного виробництва, а також діяльність українських підприємств за кордоном і торгове співробітництво українських компаній із закордонними партнерами вимагає знання норм і принципів як власного, так і міжнародного приватного права.

Таким чином, варто відзначити, що процес уніфікації міжнародно-правових норм є досить складним, а тому він ніколи не відбувається стихійно. Справа в тому, що узгодження волі суб'єктів міжнародного права, яке знаходить свій прояв у вигляді тих чи інших уніфікацій, у міжнародному праві вимагає не тільки великих зусиль, а й, перш за все, виявлення ініціативи в постановці відповідних проблем та в організації діяльності держав у напрямі їх належного вирішення.

Головну підготовчу роботу щодо уніфікації норм МПрП нині здійснюють:

• органи, які виникли історично та завдяки своїй плідній діяльності здобули загальне визнання;

• органи, що створені спеціально з метою проведення уніфікації в межах відповідних спеціалізованих установ ООН чи під їх егідою.

Стосовно органів, які виникли історично, на особливу увагу заслуговують такі дві установи.

По-перше, це Гаазька конференція з міжнародного приватного права. Історія її виникнення (кінець XIX ст.) пов'язується з ім'ям відомого голландського юриста Т. М. Асера. Перша Гаазька конференція була офіційно скликана у 1893 р. урядом Нідерландів у столиці цієї держави, у зв'язку з чим Конференція і отримала назву Гаазької.

Після Другої світової війни (15.07.1955 р.) було прийнято Статут даної Конференції, згідно з яким Гаазьку конференцію з міжнародного приватного права було перетворено на міжурядову міжнародну організацію, в яку нині входить 62 країни. До речі, наша держава прийняла Статут цієї Конференції згідно із Законом України від 15.05.2003 р. Гаазька конференція має на меті прогресивну уніфікацію норм міжнародного приватного права шляхом розробки проектів конвенцій або вивчення всіх питань міжнародного приватного права, що відповідають меті Конференції. Функціонування Конференції забезпечується нідерландською постійною урядовою комісією, заснованою Королівським декретом ще 20 лютого 1897 р.

За час свого існування під егідою Конференції прийнято понад тридцять конвенцій з таких питань:

• міжнародна купівля-продаж товарів;

• сімейні стосунки;

• спадкові відносини;

• міжнародний цивільний процес.

По-друге, це Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (УНІДРУА), який було засновано у 1926 р. на основі двосторонньої угоди між урядом Італії і Радою Ліги Націй як допоміжний орган Ліги Націй. Після прийняття Статуту УНІДРУА (15.03.1940), його перетворено на міжурядову міжнародну організацію, що сьогодні налічує 59 країн-членів, до складу яких, щоправда, Україна не входить. Метою цієї організації є вивчення засобів гармонізації та зближення приватного права держав або груп держав і поступова підготовка до прийняття різними державами законодавства, що містило б уніфіковані норми приватного права. З цією метою Інститут:

• готує проекти законів і конвенцій, спрямованих на прийняття уніфікованого внутрішнього законодавства;

• готує проекти угод з метою поліпшення міжнародних відносин у галузі приватного права;

• здійснює порівняльні дослідження норм приватного права;

• бере участь у роботі, яка вже здійснюється в даній галузі іншими організаціями, з якими може, у випадку необхідності, встановлювати ділові зв'язки;

• організує конференції та публікує дослідження, які вважає за необхідне широко розповсюдити.

Як свідчить Л.Г.Варшаломідзе, УНІДРУА підготував понад 70 проектів міжнародних угод у різних галузях МПрП, серед яких на особливу увагу заслуговують такі проекти конвенцій: Про уніфікований закон щодо міжнародної купівлі-продажу товарів (1964); Про уніфікований закон щодо укладення договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1964); Стосовно договору про міжнародний туризм (1970); Про уніфікований закон щодо форми міжнародного заповіту (1973); Про представництво під час міжнародної купівлі-продажу товарів (1983); Про міжнародний лізинг (1988); Про міжнародний факторинг (1988); 3 питань викрадених або незаконно вивезених культурних цінностей (1995)'.

Проте у вітчизняній літературі, не без підстав, що зауважується, що вагомий внесок «УНІДРУА у розробку уніфікованих документів у галузі міжнародного права, цінний досвід такої уніфікації мало ще запозичується у нормотворчій діяльності українських правників».

Щодо другого виду міжнародних організацій, насамперед, слід вказати на створену згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 2205 (XXI) від 17.12.1966 р. Комісію ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), головною метою якої є сприяння прогресивній гармонізації права міжнародної торгівлі. Під егідою цієї поважної організації розроблено та прийнято цілий ряд конвенцій, зокрема Віденську конвенцію про міжнародну купівлю-продаж товарів (1980), про міжнародні перевідні векселя та міжнародні прості векселя (1988) тощо.

Серед інших спеціалізованих установ ООН велика уніфікаційна робота у сфері МПрП проводиться Конференцією ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ), Міжнародною морською організацією (ЇМО), а також деякими іншими (МОП, ІКАО тощо). Наприклад, ЮНКТАД займається розробкою питань, пов'язаних з підготовкою міжнародних конвенцій у сфері морського страхування, морських перевезень, загальної аварії, уніфікує проформи чартерів, коносаментів, інших документів, що використовуються у міжнародному комерційному обороті. А Міжнародна морська організація, яка зацікавилась приватно-правовими питаннями після того, як 1967 р. трапилась аварія танкеру «Торрі Каньон», внаслідок якої біля берегів Англії вилилась у море велика кількість сирої нафти, прийняла низку важливих конвенцій, таких, як Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою (1969) або Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу (1974).¹⁸