Методичні рекомендації

У міжнародно-правовій науці та практиці перелік джерел залишається дискусійним. Особливості міжнародного нормоутворення, різні правові традиції учасників міжнародно-правових відносин та їхня належність до різних правових систем, динамічний розвиток договірного міжнародного пра­ва та поява в XX ст. нових форм участі держав у прийнятті міжнародних рішень приводять до того, що питання про по­няття та види джерел підпадає під політико-ідеологічний вплив, що частково виводить його за рамки права.

Поняття «джерела міжнародного права» неоднозначне та багато в чому залежить від загальних уявлень про право та міжнародне право зокрема. У вітчизняній науці термін «джерела права» традиційно мав значення «кінцевого ета­пу погодження воль суб'єктів міжнародного права». Таким чином розглядая джерела права, слід все ж мати на увазі не акти, а відносини, що породжують ті чи інші пра­вила поведінки, за якими визнають юридичну обов'яз­ковість. Правильніше було б вживати термін не «джерела міжнародного права», а «джерела, на основі яких у міжна­родному праві виконують зобов'язання». Розглядая міжнародниї договор слід детально проаналізувати структуру договора та єтапи прйнятя договору. Основним джерелом регулювання міжнародних відносин є також міжнародний порядок, необхядно розкріти дане поняття. Треба охарактеризувати також діяльність міжнародних організації, які створени для здіснення кодіфікації міжнародного права.

Теми для рефератів

5. Функції міжнародного права у внутрішньодержавній сфері.

6. Міжнародне право як фактор удосконалювання національного законодавства.

Навчальні завдання для подготовкі до семінарських занять

1. Дайте письмову відповідь– норма міжнародного права

2. Скласти схему джерел міжнародного права

Семінар 5

Міжнародні організації як суб'єкти міжнародних відносин.

План

1. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародних відносин.

2. Ознаки міжнародних організацій.

3. Класифікація міжнародних організацій.

4. Система організації ООН.

5. Принципи ООН, членство в ООН, організаційно-правова структура ООН.

6. Класифікація спеціалізованих установ ООН.

Література

49. Камшський А. Вступ до міжнародних відносин. — Львів, 2011.

50. Міжнародне право. Підручник. Л.Д.Тимченко, В.П. Кононенко. К., 2012, 631 с.

51. Черкес М.Ю. Міжнародне право. Підручник – 6- вид, випр.. і доп. К, 2011, 397 с.

52. Міжнародне публічне право:Підручник. За заг.ред. В.М. Репецького, К. 2011

53. Міжнародне право. Навч. посібник. За заг. Ред.. М.В. Буроменського. К.2009

54. Василенко В.А. Основы теории международного права. – К., 2000.

55. Мовчан А.П. Кодификация и прогрессивное развитие международного права. – М., 2003.

56. Талалась А.Н. Право международных договоров. – Т. 2. – М., 2005.

57. Ильин Ю.Д. Лекции по международному публичному праву. – Х., 2007.

58. Лукашук И.И. Источники международного права. – К., 2003.

59. Черниченко С.В. Международное право: современные теоретические проблемы. – М.,2005.

60. А.І. Дмитрієв, В. І. Муравйов. Міжнародне публічне право. Навчальний посібник. К. 2008.