- •1. Первіснообщинний лад на території України. „Неолітична революція”.
- •2. Становлення класового суспільства і перші держави на території України
- •1. Кіммерійці і скіфи. Давньогрецька колонізація Північного
- •2. Північне Причорномор’я у сарматську добу. Давні слов’яни.
- •3. Зародження державності у східних слов’ян в lV – іх ст.
- •1.Східні слов’яни у іv – VII ст. Антська доба.
- •2. Нарощування державотворчого потенціалу східного слов’янства у VII – IX ст.
- •3. Утворення Київської Русі. Роль варягів. Норманська теорія.
- •4. Соціально-економічний та суспільно-політичний устрій Русі в х – на початку хіі ст.
- •1. Становлення та консолідація Київської держави Рюриковичів.
- •2. Розквіт Давньоруської держави. Володимир і Ярослав Мудрий.
- •3. Початки політичного розпаду Київської Русі у другій половині хі – на початку хіі ст.
- •5. Феодальна роздробленість на Русі у хіі – хііі ст. Князівства Південно-Західної Русі.
- •6. Давньоруська держава в міжнародних відносинах X – XIII ст.
- •7. Галицько-Волинське князівство у XIII – першій половині XIV ст.
- •1.Боротьба за Галич у першій половині XIII ст. Данило Галицький.
- •2.Суперечності розвитку Галицько-Волинської держави в останній третині XIII – першій половині XIV ст.
- •8. Українські землі у складі Великого князівства Литовського в середині XIV – першій половині XVI ст.
- •Перехід під владу Великого князівства Литовського. “Литовська Русь”.
- •Кревська унія. Вітовт. Остаточна ліквідація удільних князівств.
- •Сепаратизм православних феодалів. Експансія Московської держави.
- •9. Експансія польських феодалів на українські землі. Люблінська унія.
- •Боротьба Польщі за Галичину. Кревська унія.
- •Підкорення українських земель Польщею. Люблінська унія.
- •10. Виникнення українського козацтва та Запорозької Січі. Реєстрове козацтво.
- •1. Причини виникнення українського козацтва, його становлення.
- •2. Утворення Запорозької Січі, її організація та устрій.
- •3. Утворення козацького реєстру, його еволюція.
- •11. Боротьба українського народу проти соцiального, нацiонального та релiгiйного гноблення наприкінцi XVI ─ серединi XVII ст.
- •12. Визвольна війна під проводом б. Хмельницького середини XVII ст. Та її наслідки.
- •2. Договір з Росією та події 1654-1657 рр.
- •3. Наслідки війни.
- •13. Політичні події на українських землях у другій половині хvіі ст. “Руїна”.
- •Політика гетьманів і. Виговського та ю. Хмельницького. Розпад Української держави.
- •Посилення руйнаційних процесів, боротьба за збереження української державності.
- •Причини руйнації.
- •14. Внутрішня та зовнішня політика гетьмана і. Мазепи
- •15. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини, Слобожанщини та Запорозької Січі у хvііі ст.
- •Гайдамацький рух.
- •17. Інкорпорація українських земель Російською та Австрійською імперіями у XVIII – на початку XIX ст.
- •1. Боротьба Росії за Північне Причорномор’я.
- •2. Розділи Речі Посполитої та перехід правобережних і західних українських земель під владу Австрії та Росії.
- •18. Наддніпрянська Україна в умовах кризи феодально – кріпосницької системи (перша половина XIX ст.)
- •Криза феодально – кріпосницької системи. Посилення антифеодальної боротьби.
- •Політична опозиція царату першої чверті XIX ст. Декабристські організації в Україні.
- •19. Західноукраїнські землі в першій половині xiXст.
- •1. Пробудження українського національного руху. Перші речники.
- •2. Революційні події 1848 р.
- •20. Реформи 60 – 70 – х рр. Хіх ст. Та особливості розвитку Наддніпрянщини у пореформений період та на початку хх ст.
- •Реформи 60 – 70 – х рр. Хіх ст. Скасування кріпацтва.
- •Протиріччя розвитку сільського господарства. Столипінська аграрна реформа.
- •Індустріальне зростання в останній третині хіх – на початку хх ст.
- •21. Революційний та національний рухи в Наддніпрянській Україні у 60–90-х рр. XIX ст.
- •1. КирилоМефодіївське товариство.
- •2. Громадівський рух. Революційні народники в Україні.
- •3. М. П. Драгоманов.
- •22. Піднесення національно – визвольного руху на західноукраїнських землях у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •Наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •24. Перша світова війна і Україна
- •1. Початок війни. Плани воюючих сторін щодо України.
- •2. Ставлення українських партійно-політичних сил до війни. Політика урядів Австро-Угорщини і Росії в українському питанні.
- •3. Хід бойових дій у 1914 – 1916 рр. Українські січові стрільці.
- •25. Центральна Рада та її діяльність. Боротьба Центральної Ради з більшовиками за владу в Україні
- •Відносини з Тимчасовим урядом, боротьба за автономію.
- •Боротьба з більшовиками за владу в Україні. Ііі і іv Універсали.
- •Брестський мирний договір. Падіння Центральної Ради.
- •26. Українська держава гетьмана п. Скоропадського
- •Становлення гетьманату п. Скоропадського, основні напрямки діяльності.
- •Політична криза восени 1918 р., падіння гетьманського режиму.
- •27. Західноукраїнські землі у 1918 – 1919 рр. Зунр
- •1. Проголошення зунр. Українсько – польська війна.
- •2. Події осені 1918 р. В Північній Буковині. Румунська окупація
- •3. Суспільно – політичне становище Закарпаття наприкінці 1918–влітку 1919 рр.
- •28. Внутрішня та зовнішня політика Директорії.
- •1. Затвердження Директорії при владі, суперечності ії внутрішньої та зовнішньої політики.
- •2. Директорія в політичних реаліях 1919 р., злети і падіння.
- •3. Варшавський договір 1920 р. Та остаточна поразка Директорії.
- •29. Затвердження Радянської влади в Україні у 1918-1920 рр. ”Воєнний комунізм”
- •1. Боротьба за владу з Центральною Радою. Радянська влада в Україні взимку – навесні 1918 р.
- •2. Встановлення Радянської влади в Україні взимку – влітку 1919 р. Політика “воєнного комунізму”.
- •3. Боротьба з Денікіним. Закріплення Радянської влади в Україні у 1920 р.
- •30.Соціально-економічний розвиток усрр в умовах нової економічної політики
- •1. Політична криза 1921 р. Та перехід до непу.
- •2. Неп на селі, суперечності впровадження. Голод 1921 - 1923 рр.
- •3. Протиріччя відродження промисловості.
- •31. Суспільно-політичне становище в усрр в 20-х рр. Створення срср. Політика “українізації”
- •1. Суперечності суспільно-політичного становища усрр на початку 20-х рр
- •2.Утворення срср
- •3. Політика українізації та її протиріччя.
- •32. Протиріччя соціально–економічного розвитку урср наприкінці 20-х – у 30-ті рр. “Великий перелом”.
- •1. Суцільна масова колективізація та її наслідки. Голод 1932–1933 рр.
- •2. Суперечності індустріального зростання 30-х рр.
- •33. Суспільно-політичне життя урср в 30-х рр. Сталінський режим.
- •1. Перші судові процеси.
- •2. Посилення репресій проти української інтелігенції у першій половині 30-х рр.
- •34. Західноукраїнські землі в 20 – 30-х рр. Хх ст.
- •1. Політика польської влади щодо західноукраїнських земель у 20 – 30-ті рр.
- •2. Посилення українського національно-визвольного руху у Польщі у 20 – 30-ті рр.
- •3. Становище Північної Буковини у складі Румунії в 20 – 30-ті рр.
- •35. Початок Другої світової війни. Зміни в становищі західноукраїнських земель.
- •1. Події у Закарпатті у 1938-1939 рр. Карпатська Україна.
- •2. Радянсько-німецькі договори 1939 р. І доля західноукраїнських земель.
- •3. Радянизація західноукраїнських земель.
- •36. Початок Великої Вітчизняної війни. Окупація німецько-фашистськими військами території України. Окупаційний режим.
- •1. Бойові дії на території України влітку 1941-1942 рр.
- •2. Окупаційний режим в Україні.
- •37. Рух Опору в Україні.
- •1. Оун і нацисти. Утворення упа і її діяльність.
- •2. Радянський партизанський рух і підпілля.
- •38. Визволення території України у 1943 -1944 рр.
- •1. Звільнення України від нацистської окупації.
- •39. Протиріччя соціально-економічного розвитку урср у другій половині 40-х – середині 80-х рр.
- •40. Суспільно-політичне життя урср у другій половині 40-х – на початку 60-х рр. ”Шестидесятники”
- •1. Західноукраїнські землі у повоєнне десятиліття, радянизація краю. Операція „Вісла”.
- •2. „Ждановщина” в Україні. Діяльність л. Кагановича.
- •3. Процеси десталінізації українського суспільства. „Відлига”.
- •41. Суспільно-політичне становище урср в середині 60-х – 80-х рр. Дисидентський рух.
- •Розгортання дисидентського руху в Україні у 60-х – першій половині
- •Українська Гельсінська спілка.
- •42. Урср у другій половині 80-х – на початку 90-х рр. Набуття незалежності.
- •43. Основні тенденції соціально-економічного розвитку України наприкінці хх—на початку ххі ст.
- •44.Особливості суспільно-політичного розвитку України у 1991 - 2004 роках. Розбудова держави.
39. Протиріччя соціально-економічного розвитку урср у другій половині 40-х – середині 80-х рр.
1. Відродження промисловості.
2. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у повоєнне десятиліття.
3. Труднощі відродження села. Голод 1946 – 1947 рр.
4. Індустріальне зростання 50-х – першої половини 60-х рр.
5. Суперечності розвитку сільського господарства у 1953 – 1964 рр.
6. Промисловість УРСР у 1965 – 1985 рр.: від піднесення до спаду.
7. Колізії розвитку українського села у застійну добу.
1. За роки війни економіка України зазнала величезних втрат, лише прямі збитки становили 285 млрд. крб., що було в п’ять разів більше ніж витрати на промислове будівництво за довоєнні п’ятирічки. У цілому промислове виробництво УРСР від довоєнного рівня становило у 1945 р. 26%. Конкретно ж у 1945 р. від рівня 1940 р. видобувалося та вироблялося: 36% вугілля, 20% електроенергії, 17% чавуну, 15,4% сталі.
У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР, а у серпні 1946 р. Верховна Рада УРСР затвердили п’ятирічний план, за яким передбачалось довести виробництво валової продукції промисловості у 1950 р. до 113% від рівня 1940 р. Головна увага приділялася галузям важкої промисловості, куди переважно спрямовувалися кошти та ресурси. Значними організаторськими зусиллями та героїчною працею народу було досягнуто значних успіхів у відбудові промисловості, а саме на 1950 р. від рівня 1940 р. становило 93% видобутку вугілля, більше 100% видобутку руди, виробництва прокату чорних металів та електроенергії, 93-95 % виплавки чавуну і сталі, 150% продукції машинобудування. У цілому на 1950 р. обсяг виробництва галузей важкої промисловості України від довоєнного рівня досяг 115%. Але легка промисловість на 1950 р. досягла лише 80% від рівня 1940 р., що обумовлювало нестачу найнеобхіднішого: взуття, одягу, продовольства та ін. Рівень життя та побуту населення в ці роки був низький.
2. Успішно розвиток промисловості відбувався і на західно – українських землях. Валова продукція промисловості за 1945-1950 рр. зросла тут у 10 разів. Усього діяло 2500 великих і середніх промислових підприємств, а кількість робітників за 1945-1950 рр. зросла у 7 разів. За сталінським сценарієм на західноукраїнських землях у повоєнні роки була проведена колективізація. 93% (1,5 млн.) селянських господарств на 1950 р. було об’єднано в колгоспи (7200), а у 1945 р. було 145 колгоспів, які об’єднували 5,5 тис. селянських господарств.
3. На відміну від промисловості сільське господарство відроджувалося повільніше, стан його був важкий. Особливо ускладнилася ситуація у 1946 –1947 рр. Зима цього року видалася малосніжна, а весною та влітку – посуха. Несприятливі кліматичні умови обумовили неврожай. 3 26400 колгоспів 5500 не зібрали посіяного, валовий збір зерна був в 3-3,5 рази менший ніж у 1940 р. Державний план хлібозаготівель було виконано на 60%, що призвело до повного виснаження продовольчих ресурсів села, а за умов підриву його продуктивних сил (43% селянських господарств не мали корів, а 20% будь-якої живності), це викликало голод. На трудодні селяни або нічого не отримували, або отримували 50-100 г зерна. Померло від голоду у 1946 р. - 282 тис. чол., а у 1947 р. – 520 тис чол., всього біля 1 млн. чол. У ці ж роки експорт зерна до країн Західної Європи (Болгарія, Чехословаччина, Румунія, Польща, Франція) становив 1,7 млн. т.
По суті відбудова села розпочалася після врожаю1947 р. Продуктивні сили села відроджувалися повільно, одна із причин цього в тому, що держава виділяла недостатньо коштів. Капіталовкладення в сільське господарство складали не більше 7 % від загального обсягу асигнувань. Недостатньо було й техніки. У 1945 р. на 28 тисяч колгоспів та радгоспів було 50 тисяч тракторів і 150 тисяч комбайнів. На 1950 р. їх стало вдвічі більше. У результаті від довоєнного рівня виробництво сільськогосподарської продукції України на 1950 р. досягло 91%.
4. 50-ті – перша половина 60-х рр. цікавий і суперечливий період розвитку економіки УРСР. Обсяг промислового виробництва, особливо галузей важкої промисловості продовжував невпинно зростати і, не дивно, бо, як і раніше, сюди спрямовували найбільше зусиль і коштів. Особливо у 50-ті роки розгорталося в УРСР будівництво великих електростанцій (Каховська ГЕС). Усього за 1951 –1958 рр. загальна потужність ГЕС зросла в 1,9 рази, видобуток вугілля на 61,4%, виплавка сталі у 2 рази, алюмінію в 3,7 рази, чавуну на 81%, а виробництво прокату на 96%. Досягнуто було також високих темпів росту продукції машинобудування і металообробки. Але за темпом приросту легка і харчова промисловість істотно відставали від важкої.
У 50-ті роки у світі розгорнулася науково-технічна революція, яка почала здійснювати вирішальний вплив на подальший розвиток економіки, перш за все, промисловості. Тому для промисловості України актуальним стало питання модернізації, структурної перебудови, бо найрозвинутіші в УРСР галузі промисловості (металургія, видобуток вугілля, важке машинобудування) вже не визначали рівень економічної могутності. Саме при Хрущові, у другій половині 50-х років починається ціла низка реформ, які не зачепили основ адміністративно-командної системи, не впроваджували ринкових відносин, тому по суті були приречені на невдачу. Переважно реформи Хрущова були спрямовані на реорганізацію управління промисловості, на його вдосконалення.
У 1957 р. в УРСР були створені раднаргоспи – органи управління промисловістю на певній території, тобто замість галузевих міністерств (по вертикалі) управління промисловістю здійснювалось територіально (по горизонталі). Тим самим республікам надавалася певна економічна самостійність. Спочатку це дало відчутний ефект, оскільки прибутки накопичувались на рахунки підприємств і раднаргоспів, в результаті було більше можливостей впроваджувати найновіше устаткування та більш раціонально можна було використовувати місцеві ресурси і науково-технічні кадри. Але скоро виявилися й недоліки, негативні тенденції, а саме, послабилися господарчі зв’язки між підприємствами різних регіонів, а це звужувало можливості здійснення єдиної технічної політики в масштабах СРСР (місництво), проте на початку економічне життя пожвавилося, індустріальний потенціал УРСР помітно зріс.
У 1959-1965 рр. в СРСР виконувався семирічний план. За цей час на 1965 р. було вироблено чавуну 38,5 млн. т., сталі 37 млн. т., прокату 30,5 млн. т., або на 70% більше від рівня 1959 р., кам’яного вугілля видобуто з 164,5 млн. т до 194 млн. т, нафти у 4,6 рази більше, газу з 9,5 до 39 млрд. кубометрів, а електроенергетики з 44 до 94 млрд. кВт/год. Були створені штучні моря: Каховське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Київське.
У цілому за 1959 –1965 рр. загальний обсяг промислової продукції УРСР зріс на 84%, але показники ці були протирічні, оскільки досягнення НТР у виробництво впроваджувались повільно.
5. Сільське господарство у 50-х - першій половині 60-х рр. також розвивалося протирічно. На початку 50-х років становище в сільському господарстві було дуже складним. У березні 1953 р. відбувся пленум ЦК КПРС, який розглянув питання про становище у сільському господарстві СРСР. Було вироблено новий підхід, більш реалістичний, спрямований на удосконалення існуючої колгоспної системи, а саме, більше виділялося коштів, техніки, спеціалістів, тобто інтенсивніше зміцнювалася матеріально-технічна база колгоспів. Були підвищені закупівельні ціни майже в 3 рази, в тому числі, на зернові майже в 7 разів, а на продукцію тваринництва у 5,5 разів. Колгоспникам щомісячно, або щоквартально почали авансувати їхню працю (з 1956 р.). У 2,5 рази була зменшена сума податків з господарств колгоспників, також скасована попередня заборгованість.
Незважаючи на обмеженість цих заходів, наслідки були відчутні. За 1954 –1959 рр. щорічний приріст сільськогосподарської продукції становив понад 7%. Врожайність зернових за 1950 –1961 рр. зросла з 10,2 до 19,9 цт. з га.
Але наприкінці 50-х років становище сільського господарства знову погіршилося. У травні 1957 р. Хрущов висунув гасло у найближчі роки наздогнати та перегнати США по виробництву м’яса, молока і масла на душу населення, а керівництво УРСР таке завдання визначило собі вже на 1958 р.
У 1958 р. були ліквідовані МТС, а вся належна їм техніка перейшла до колгоспів, які зобов’язані були її викупити. Це було протирічне рішення. З одного боку це зміцнило матеріально–технічну базу колгоспів, зробило їх економічно більш самостійними, але одночасно підірвало фінансову базу колгоспів. На 1964 р. 90% колгоспів опинилися у фінансовій скруті, а 30% стали банкрутами.
На початку 50-х років було проведене чергове укрупнення колгоспів, яких у 1945 р. було 26400, у 1950 р. –13000, а у 1965 р. - 9600. З 1959 р. почалося широке впровадження кукурудзи – “королеви ланів”, а також численні реорганізації сільськогосподарського виробництва. У 1954 р. почалося засвоєння цілинних земель, куди спрямовувалися техніка, кадри, кошти, а традиційні зернові райони усього цього в достатній мірі не отримували. У результаті, у 1959-1965 рр. приріст продукції сільського господарства планувався 70%, а реально складав 3%. На 1965 р. від рівня 1958 р. продукція землеробства становила 86%, а тваринництва –93%. У 1963 р. був сильний неврожай, щоб уникнути голоду почали робити масові закупки хліба за кордоном (20 - 40 млн. т зерна). У 70 – 80-х рр. десятки млн. т зерна вже закуповували щорічно. У ці ж роки погіршився і рівень життя населення, який помітно покращився з другої половини 50-х років.
6. На середину 50-х років в розвитку радянської економіки знову виявили себе труднощі, кризові явища, знову відчутною стала потреба глибоких економічних перетворень. Ці реформи почав готувати вже Хрущов на кінець 1964 р., але провело вже нове керівництво. Реформи започаткували два пленуми ЦК КПРС.
Вересневий пленум 1965 р. прийняв постанову “Про покращення управління промисловістю, вдосконалення планування та посилення економічного стимулювання промислового виробництва”. За рішеннями цього пленуму підвищувався науковий рівень планування економіки, розширювалась сфера госпрозрахункових відносин на підприємствах і в галузях, застосовувались заходи по створенню ефективних систем стимулювання, а саме, основним критерієм господарської діяльності підприємства зробили не загальний вал виробленої продукції, а обсяг її реалізації. Також створювалися спеціальні фонди для матеріального заохочення робітників і службовців, поліпшення їх добробуту, але разом з цим у 1965 р. були ліквідовані раднаргоспи і відновлено галузеву систему планування і управління промисловістю , тобто республіканські органи влади практично втратили контроль над більшістю підприємств. Тому реформа 1965 р. в промисловості була суперечлива і не послідовна, але у роки восьмої п’ятирічки (1965 – 1970 рр.) вона забезпечила досить високі темпи промислового розвитку. Цю п’ятирічку економісти називають ” золотою”, результати якої були кращими за останні 35 років. Усього на 50% за 1966 - 1970 рр. зросло виробництво промислової продукції в УРСР.
Проте на початку 70-х років ситуація в економіці УРСР змінилася. Прискорення темпів промислового розвитку, внаслідок економічної реформи 1965 р., почало спадати і відчутнішими стали ознаки спаду виробництва, визначилася стійка тенденція до погіршення всіх виробничих показників. Так, тільки на 19% зросло виробництво промислової продукції УРСР за 1981-1985 рр. (11 п’ятирічка), при цьому темпи зростання продуктивності праці зменшилося у 2,2 рази, національний доход у 2,5 рази, реальні доходи населення у 2,6 рази. За 1961 – 1985 рр. вдвічі зменшилась рентабельність підприємств, а застарілість основних виробничих фондів зросла з 28% до 43%.
7. Подібні тенденції економічного розвитку у 60 - 80-ті рр. визначилися і в сільському господарстві. У березні 1965 р. пленум ЦК КПРС розглянув питання “Про невідкладні заходи по дальшому розвитку сільського господарства СРСР”. За цією реформою підвищувалися закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, зміцнювалась матеріально-технічна база села, кадри, збільшувалися капіталовкладення. 101 млрд. крб. склали капіталовкладення в аграрний сектор УРСР за 1966 - 1985 рр., їх питома вага у складі інвестицій в народне господарство зросла до 27%. У 10 разів зросли поставки мінеральних добрив, збільшилася кількість техніки, але ручною працею в колгоспах і радгоспах на 1985 р. було зайнято 71-75 % працівників. 16 млрд. крб. було витрачено на меліорацію земель, але 11% осушених земель у сільському господарстві не використовувалося.
За 1966 – 1985 рр. середньорічний приріст сільськогосподарської продукції знизився з 3,2% до 0,5%, фактично на початок 80-х років сталася стагнація. У травні 1982 р. пленум ЦК КПРС проголосив Продовольчу програму, але всі ці зусилля не дали очікуваної віддачі. Колгоспно-радгоспна система за умов АКС виявила свою неефективність. На 1,1 млн. га за 1966 – 1985 рр. скоротилися в УРСР посівні площі, близько 2% найкращих ґрунтів було змито штучними морями та водосховищами, 6% сільськогосподарської території піддані ерозії, землезабезпеченість на душу населення скоротилася за 1955 - 1988 рр. з 0,91 га до 0,67 га.
Умови життя на селі були складні, соціальна сфера слабо розвинута. До 1985 р. природним газом користувалися 5% селян, водопроводом – 4,4%, каналізацією - 0,7%. 4,6 млн. чол. за 1966 - 1985 рр. в УРСР виїхало із села до міста. За 1972 – 1986 рр. як “неперспективні” зникло 1502 села в УРСР. 41% колгоспів та радгоспів УРСР на початку 80-х років було низькорентабельними та збитковими. Недосконалість, неефективність колгоспно-радгоспної системи зумовлена була орієнтацією на екстенсивний розвиток аграрного сектора. Так, за 1960 - 1985 рр. енергоозброєність праці колгоспника зросла майже у 7 разів, електроозброєність його праці у 20 разів, використання мінеральних добрив у 10,5 рази, а валовий обсяг продукції рослинництва тільки у 1,5 рази, зернових у 1,3 рази. За 1970 - 1985 рр. продуктивність праці в сільському господарстві УРСР зросла на 38%, але це було у 5 разів нижче ніж у США, в 4 рази нижче ніж у Франції, Бельгії, Голландії. Особисті ж підсобні господарства колгоспників, які становили 5 - 6% сільськогосподарських угідь, давали одну третину всього обсягу виробленого м’яса, чверть молока, 40% картоплі.
Тобто економічні реформи радянської економіки 50-80-х років виявили свою малу результативність, подолати негативні кризові явища в економіці вони не змогли. Радянська економіка, особливо в умовах НТР, виявила свою низьку ефективність, відсталість, що й заклало основи тяжкої економічної кризи кінця 80-х - початку 90-х років в СРСР.