87 Охарактеризувати вплив на довкілля металургії та машинобудівного комплексу.

Одним із найбільших забруднювачів біосфери в багатьох країнах світу є металургійний комплекс. В Україні його розвиток зумовив різке загострення екологічної ситуації в трьох районах — Донбасі, Придніпров’ї та Приазов’ї.

На підприємства чорної металургії припадає близько 15 % всіх промислових викидів в атмосферу пилу, 8—10 — викидів діоксиду сірки, 10—15 % — загального обсягу споживання води. До цього слід додати величезну кількість твердих відходів (шлаків, шламів тощо).

Сучасний металургійний завод на 1 млн т виплавленої сталі викидає в навколишнє середовище: 800 тис. т шлаків, 100 — пилу, 30 — окису вуглецю, 8 — двоокису сірки, 50 — фтористого водню, 3 — окисів азоту.

Частина виробничих відходів уловлюється, утилізується, переробляється. Коефіцієнт уловлювання пилу становить у середньому 85—87 %, коефіцієнт знешкодження оксиду вуглецю — понад 90, коефіцієнт уловлювання сірчаного ангідриду — 8—9 %.

Нині найважливішим напрямом науково-технологічного прогресу є створення і впровадження маловідходних технологій, які дозволяють не лише зменшити забруднення довкілля, а й підвищити ефективність металургійного виробництва.

Кольорова металургія створює більше проблем з організації безвідходного виробництва, оскільки в галузі спостерігається великий вихід відходів на одиницю продукції: у більшості галузей на 1 т металу витрачається 100 — 200 т руди (іноді навіть тисячі тонн). Відходи часто відзначаються великою токсичністю, позаяк містять сполуки сірки, миш’яку, сурми, селену, телуру тощо. В ряді випадків токсичними є і залишкові кольорові метали: свинець, цинк, мідь, кадмій, ртуть. Головним забруднювачем атмосфери у виробництві цинку, нікелю та міді є діоксид сірки. Якщо він не утилізується як сировина для виробництва сірчаної кислоти, забруднення атмосфери стає вагомим чинником виникнення в районі виробництва зони екологічного лиха. Великі проблеми створюють і скиди стічних вод: у них спостерігається висока концентрація хлору, при виробництві нікелю — сульфату і хлориду натрію.

Під час електролітичного виробництва металевого алюмінію за традиційною технологією — високотемпературним електролізом криоліту — утворюються як газоподібні, так і тверді відходи, які містять фтор і фтористі сполуки, що згубно впливають на тканину кісток і зубів.

3 огляду на специфічний склад шлаків кольорової металургії одним із найперспективніших напрямів у вирішенні проблем їх використання є принцип комплексної переробки, що має три стадії: 1) попереднє вилучення кольорових і рідкісних металів; 2) вилучення заліза; 3) використання силікатних залишків шлаків для виробництва будівельних матеріалів.

На машинобудівних підприємствах є основні та забезпечувальні технологічні процеси і виробництва з досить високим рівнем забруднення НПС. Це:

• внутрішньозаводське енергетичне виробництво та інші процеси, пов’язані зі спалюванням палива;

• ливарне виробництво;

• металообробкаа конструкцій та окремих деталей;

• зварочное виробництво;

• гальванічне виробництво;

• лакофарбувальне виробництво.

Гальванічне виробництво - одне з найбільш крупних джерел утворення стічних вод в машинобудуванні. Основними забрудниками стічних вод гальванічних виробництв є іони важких металів, неорганічних кислот і лугів, ціаниди, поверхнево-активні речовини.

Основними забрудниками фарбувальних виробництв машинобудівних підприємств є лакофарбні матеріали і їх складові: синтетичні смоли, органічні розчинники, пластифікатори, каталізатори і ініціатори плівкоутворення неорганічних пігментів.

Найбільш екологічно небезпечними забрудниками, що утворюються в ливарному виробництві, є оксид і діоксид сірки і оксиди азоту, а також тверді речовини, що входять до складу ливарних форм.

Основними забрудниками, що утворюються в процесі виробництва енергії з видобувного палива на підприємствах машинобудування, є діоксид сірки, оксиди азоту, зважені частки, оксид вуглецю і вуглеводні.

Найбільш екологічно небезпечні забрудники при металообробці — індустріальні масла, металевий пил і ін.

Тверді відходи машинобудівного виробництва містять амортизаційний лом (модернізація устаткування, оснащення, інструменту), стружки і тирсу металів, деревини, пластмас і т. п., шлаки, золи, шлами, осади і пил (відходи систем очищення повітря і ін.).

У невеликих кількостях промислові відходи можуть містити ртуть, вилиту з приладів, що вийшли з експлуатації, і установок.

Проблема мінімізації екологічного збитку може вирішуватися в двох напрямах за рахунок:

- підвищення ефективності існуючих методів очищення промислових викидів в довкілля (стічні води, відпрацьовані гази, дим і ін. зважені частки), ліквідації (переробки) твердих відходів;

- впровадження нових альтернативних технологій (екологічно чистих, безвідходних).