101 Статевий добір

Обычно половой отбор вытекает из борьбы между самцами в более редких случаях между самками за возможность всупить в размножение. В теории естественного отбора Дарвин столкнулся с трудностью объяснения полового диморфизма. Казалось бы что яркая окраска самцов многих птиц, зазывающая брачные крики и специфические запахи самцов действуют демаскирующее. Но они имеют смысл для розмножения, для успеха в половом отборе. Так как повышают возможность участия в воспроизведении потомства. У самцов сильно развито орудие для турнирного боя. Эти органы в начале возникли как средство защиты в ходе борьбы за существование, а затем подхватывались половым отбором. В половом отборе большую активность обычно проявляют самцы, что выражается в боях, пении, ухаживании. Демонстративном поведении. Наиболее активные самцы занимают чаще типичную для вида тереторию, и тем самым у них больше шансов найти самку для спаривания. Развитие яркой окраски, и привлечения внимания к самцам в период брачного сезона, для вида выгодно в целом, так как самки остаются в относительной безопасности, в трудный и ответственный период жизни, связанный с оставлением потомства. Половой отбор не самостоятельний фактор эволюции, а всего лишь частый случай внутревидового естественного отбора.

Статевий добір заснований на селективній нерівноцінності особин однієї статі в раздельнополых організмів. Це особлива форма індивідуального добору, у якій беруть участь представники тільки однієї статі даної популяції.

Статевий диморфізм у тварин нерідко виражається в розходженнях по двох групах ознак. Первинні полові ознаки - це ознаки, що безпосередньо відносяться до розмноження. Вторинні полові ознаки, наявні в самців, допомагають їм відшукувати шлюбних партнерів. Вторинні полові ознаки можна розділити на два великих класи: 1) ознаки, що ставляться до розмірів, сили й різному роду придаткам ; 2) прикраси й демонстраційне поводження

Возникновение всього великого спектра вторинних полових ознак - результат спільної дії різних селективних процесів, тому

Роль полового добору ясно виражена в розвитку ознак, пов'язаних з бійками між самцями й з явищем домінування. Для полового добору цього типу необхідна наявність трьох умов: 1) конкуренція між самцями за самок; 2) генотипические розходження між самцями, що визначають їхня конкурентноздатність у боротьбі за самок; 3) репродуктивна перевага самців, що домоглися успіху, над іншими самцями.

Перша умова є в ссавців і птахів з полигинной (полігамної) системою розмноження. У полигинных видів найдужчі самці збирають навколо себе гареми із самок й охороняють самих самок або територію, на якій вони перебувають» відганяючи більше слабких самців, так що на частку останніх залишається мало самок або не залишається зовсім.

Полігінія часто зустрічається в ссавців й іноді в птахів. Серед ссавців вона спостерігається в оленів, великої рогатої худоби, овець, у більшості антилоп, у слонів, тюленів, морських левів, моржів і павіанів; серед птахів - у курей, фазанів і павичів. У самців цих тварин добре розвинені вторинні полові ознаки на відміну від самців родинних неполигинных груп. Так, у полигинных курей, фазанів і павичів самці набагато крупніше, драчливее, і оперення в них ошатніше, ніж у самок, а в моногинных- сіркою куріпки, грауса й тундряной куріпки - розходження між особинами різної підлоги відносно невеликі

Оскільки ознаки, пов'язані з бійками між самцями, спостерігаються переважно в полигинных групах, можна вважати, що вони виникли в результаті полового добору. Кореляція між диморфізмом по загальних розмірах і системою спарювання виражена менш ясно, не говорячи вже про численні виключення й ускладнення.

102 Співвідношення між б. за існ. Елімінацією та добором

Чарльз Дарвін розглядав боротьбу за існування як передумову дії природного добору. Єдиним визначенням боротьби за існування є співвідношення між числом особин що народились та числом особин що досягли статевої зрілості, залишили нащадків. Виділяють внутрішньо-групову, (активна і пасивна), між сімейна, між групова. Це є природнім добором(диференціація розмноження), тобто вважають що боротьба за існування не є самостійним фактором еволюції, а є екологічною передумовою природнього добору. Боротьба за існування зв’язується з елімінацією особин.Елімінація – загибель особин внаслідок впливів різних біотичних та абіотичних факторів зовнішнього середовища. Елімінація визначається величиною зворотної виживає мості.

103 У самців сильно розвинені знаряддя для турнірного бою, більш активні за самиць, займають типову для вида територію, мають яскраве забарвлення. Самки залишаються в безпеці і вибирають. Результат – спарювання більш сильних особин. Статевий добір витікає з боротьби між самцями(рідко самок).

Результат – виникає статевий диморфізм

104 Творча роль природнього добору

Саме добір,а не мінливість створює нові адаптації.Один і той же матеріал в залежності від умов і направлення добору може призвести к різним адаптаціям.Кожний ген відбирається і накопичується не сам по собі,а в системі з іншими генами в цілісному генотипі.Відбір формує ознаки і властивості шляхом інтегрування окремих випадкових відхилень з незначною адаптивною цінністю.

105 Трактування добору як диференційне виж. Або диф. розмн

Диференціальне розмноження являє собою кінцевий результат дії різних факторів. Пристосованість можна розбити на наступні компоненти:

1) диференціальна смертність у ранньому, і молодому віці;

2) диференціальна смертність на стадії полової зрілості;

3) диференціальна виживаність;

4) диференціальне прагнення до спарювання й успещность останнього;

5 диференціальна фертильность;

6) диференціальна плідність.

У первісному варіанті своєї теорії природного добору Дарвін підкреслював значення перших трьох компонентів. Пізніше Дарвін виділив четвертий компонент в окрему категорію - статевий що він відрізняв від природного добору. Популяційно-генетична теорія відбору, навпроти, чітко визначає природний добір у термінах його кінцевого результату - диференціального розмноження; а на практиці вона часто підкреслює важливість трьох останніх компонентів, тобто самих участвующих у цьому репродуктивних процесів.

Як уже вказувалося, між трьома першими з перерахованих вище компонентів пристосованості й трьома іншими є важливе розходження. Три перші пускають у хід процес відбору, що підвищує пристосованість до критичних умов середовища, тоді як три останні необов'язково пов'язані з удосконалюванням уже існуючої адаптації.

Оскільки термін пристосованість сам по собі не містить вказівок на причину розходжень у репродуктивному успіху, він корисний для розмежування двох широких типів пристосованості, що відповідають двом групам її компонент у наведеному вище переліку: 1) адаптированность, або ступінь адаптації особини або популяції до умов навколишнього середовища, і обумовлена цим здатність залишити більше нащадків; 2) репродуктивний успіх як такий.