2.4. Оператори

Будь-яка програма складається з послідовності операторів. Ознакою закінчення оператора є крапка з комою “;”. Так запис S=5 не є оператором, це просто вираз, а S=5; це вже оператор присвоювання. Аналогічно Паскалю у мові C розрізняють прості оператори і блоки.

Блок - це група операторів, що міститься у фігурних дужках, вони використовуються:

1) щоб згрупувати кілька логічно зв’язаних операторів в один;

2) як тіло функції;

3) для локалізації дії описів.

2.4.1. Оператор if

Оператор if-else використовується для вибору одного з двох варіантів рішення. Синтаксичний опис оператора if-else:

if(вираз)

оператор 1;

else

оператор 2;

Обчислюється “вираз”, якщо його значення “істина” (тобто не нуль) виконується “оператор 1”, якщо “не істина” (тобто нуль) виконується оператор 2. Частина else може бути відсутня. При вкладених if-else необхідно пам’ятати, що else відноситься до внутрішнього if.

if(x>0)

if(a>b) z=a;

else z=b;

Якщо треба змінити порядок необхідно використати фігурні дужки, тобто виділити блок.

if(x>0)

{ if(a>b) z=a; }

else z=b;

Щоб розгалузити програму в кількох напрямках можна використати конструкцію: else if

if(вираз 1) оператор 1;

else if (вираз 2) оператор 2;

else if (вираз 3) оператор 3;

else оператор 4;

Якщо <вираз 1> - “істина” виконується оператор1, якщо “не істина” перевіряється вираз 2. Якщо <вираз 2> - “істина”, виконується оператор 2 і так далі.

2.4.2. Оператор switch

Оператор switch (перемикач) використовується для вибору одного з багатьох варіантів. Він подібний до оператора case у Паскалі.

Синтаксис оператора switch:

switch (вираз) {

case <константа вибору 1>:оператор 1;

case <константа вибору 2>:оператор 2;

…

default: оператор n }

Якщо “вираз” співпадає з одною із констант вибору, то виконується відповідний оператор або блок операторів. Якщо “вираз” не співпадає ні з однією з констант вибору - виконується оператор після слова “default”.

Для прикладу промоделюємо роботу світлофора.

#include<stdio.h>

main()

{

char ch;

printf(“введи першу літеру кольору”);

scanf(“%с\n”,ch);

switch (ch)& {

case `ч`: printf(“Зачекайте\n”); break;

case `ж`: printf(“Увага\n”); break;

case `з`: printf(“Ідіть\n”); break;

default: printf(“такого кольору у світлофора немає”); break;

} }

“Вираз” і константи вибору повинні бути цілого типу, або типу char. Заборонено використовувати в якості константи вибору змінну. Оператор break здійснює негайний вихід з оператора switch. Якщо цього оператора немає, то будуть виконані оператори всіх варіантів після вибраного.

2.1. Директиви препроцесора

Препроцесор мови C використовується для обробки тексту програми до її компіляції. Препроцесор виконує макропідстановку, умовну компіляцію, під’єднання іменованих файлів. Директиви препроцесора починаються з символу “#”.

З однією директивою препроцесора #include Ви познайомились в лабораторній роботі №1. За допомогою цієї команди в програму на мові C можна включити текст будь-якого файлу.

Директива #include має дві форми:

1. #include<ім’я файлу> - під’єднання стандартного файлу.

#include<stdio.h>

#include<main.h>

2)#include “ім’я файлу”- під’єднання зовнішнього, Вашого файлу

#include “myfile.h”.

Суфіка h використовуються для файлів, які під’єднуються в заголовку Вашої програми.