Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lab2-3_met_zavd.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
20.11.2019
Размер:
251.39 Кб
Скачать

2.1.3. Константи

Константи можуть бути тих самих типів що і змінні:

1) цілого: 1024

2) цілий довгий: 124727119L - останне літера L (або l);

3) беззнаковий довгий: 124727429UL - останні літери UL (або ul);

4) з плаваючою крапкою 7.1425;

5) в експоненціальній формі 0.742е-1;

6) символьні константи ‘X’,’L’,’0’.

Крім цього константи можуть бути представлені як вісімкове число, або як шістнадцяткове число;

7) вісімкове число 037 починається з цифри 0;

8) шістнадцяткове число 0Х1F - починається з 0Х.

2.1.4. Декларації

Всі змінні в програмі C повинні бути описані (задекларовані) до того як будуть використані. Деякі декларації можуть бути неявними. Декларація вказує тип і містить список одної або кількох змінних

int i,k,ms[20];

char C, cl;

Одночасно з декларацією змінних можлива і їх ініціалізація (задання початкового значення):

char ls=’0’;

іnt k,l,lk[20], I=1;

float eps=1. 0e-5.

До будь-якої змінної в декларації можна використати кваліфікатор const, тоді змінна перетворюється в константу, тобто її значення при виконанні програми не змінюється.

const int n=20;

const double l=2.71828182.

2.2. Структура програми

По аналогії з Паскалем і Фортраном програма на мові C складається з двох частин:

1) заголовка, 2)тіла програми.

Заголовок складається з директив препроцесора і імені функції. Тіло програми або функції являє собою набір операторів і міститься в фігурних дужках “{}”, що аналогічно оператором Веgin і end у Паскалі. Ознакою закінчення оператора є символ крапка з комою “;”.

В одному рядку може бути кілька операторів як і у Паскалі, але бажано дотримуватись правила “одна стрічка - один оператор” (як у Фортрані), тоді програма більш наглядна і легше читається.

Коментарі в мові C обмежуються символами /* і */.

Наведемо приклад простенької програми за допомогою якої вводимо з клавіатури символ, а на екран виводимо код цього символа.

# include<stdio.h> /* заголовок */

main()

{

char ch;

рrintf (введіть символ\n”); /*тіло функції}*/

scanf (“%с”, &ch);

printf(“\n код символу %C:%d)\n”,ch,ch);

}

Кожна програма на мові C складається з функцій. Функції в C подібні до підпрограм і функцій в Фортрані і до процедур і функцій в Паскалі. В наведеному прикладі це функція main () -основна програма пусті дужки при імені функції означають, що ніяких вхідних параметрів основна програма не потребує. Стрічка # include<stdio.h>вказує компілятору, що необхідно включити інформацію, яка міститься у файлі stdio.h - стандартна бібліотека вводу-виводу. Значок # означає, що це директива препроцесора. Значки “<>” означають, що це стандартні файли, якими комплектується компілятор C.

В наведеному прикладі функція main складається з 4 операторів.

char ch; - опис типу змінної ch.

рrintf (“введіть символ \n”); - виклик бібліотечної функції виводу на друк.В дужках задається список виводу. В даному випадку друкується стрічка символів, що міститься в подвійних лапках:

введіть символ.

Значок \n - перехід на наступну стрічку. scanf (“%с”, &ch); - виклик бібліотечної фукнції форматного вводу.

Аргументами цієї функції є:

1) специфікатор формату: “%c”; 2) вказівник на змінну сh; &ch.

Слід пам’ятати, що для того щоб ввести за допомогою функції scanf якесь значення і присвоїти його змінній одного з основних типів, перед іменем змінної необхідно записати символ “&”(крім char).

Специфікатор формату відображає тип змінної, що виводиться на друк або вводиться з клавіатури.

Розрізняють такі специфікатори формату:

%d- десяткове ціле число:

%f - число з плаваючою крапкою, десятковий запис;

%e - число з плаваючою крапкою, експоненціальний запис;

%g - число з плаваючою крапкою або десятковий або експоненціальний запис аналогічно формату G у Фортрані. Використовується тільки при виводі змінних;

%c - один символ;

%s - стрічка символів;

%u - десяткове ціле без знаку;

%o - вісімкове ціле число без знаку;

%x - шістнадцяткове ціле число без знаку.

Четвертий оператор тіла програми printf(“\n код символу ‘%с’:%d)\n”,ch,ch); виведе на екран повідомлення “код символу”, символ, який Ви набрали з клавіатури, в лапках, а тоді ціле число, що є кодом ASCII цього символа.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]