Михайло Туган-Барановський

У чому суть кооперації (витяги)

«... Щоб як слід розв'язати питання про те, що таке коопе­ративи, треба ясно відмежувати кооперативу від інших госпо­дарських організацій. Визначити, значить встановити родову гру­пу, до якої належить те явище, яке треба визначити та видову відзнаку його від інших явищ, що належить до тієї ж групи. Щодо родової групи, до якої належать кооперативи, то такою будуть підприємства взагалі. Кооперативи, перше всього, є підприємства, а під підприємством треба розуміти господарську організацію, яка ставить своєю метою приватно-господарські цілі і досягає їх через обмін. Підприємство завжди намагається здобути ті чи інші господарські вигоди їх власникам і цим принципово воно відрізняється від всіх економічних організацій, які обслуговують інтереси осіб, що стоять поза такою організацією. Через це доб­родійну інституцію не можна вважати підприємством.

Так само не можна вважати за підприємства і всі госпо­дарські організації, засновані з примусу. Земство (самоврядування), хоча воно й виконує певні господарські функції, по цій причині не є підприємством. Підприємством є завжди вільне, участь в ньому ні для кого не обов'язково, а грунтується воно на добровільній згоді заінтересованих осіб.

Отже, родовою групою, до якої належить поняття “кооперативи”, є підприємства. Чим же відрізняється кооперативне підприємство від інших підприємств?

Велика група підприємств може бути поділена на дві підгрупи: капіталістичні і некапіталістичні підприємства. Звичайно думають, що капіталістичні підприємства характеризуються тим, що праця в них ведеться найманими робітниками. Одначе безпідставність такого розуміння суті капіталістичного підприємства цілком ясна з того, що з цієї точки зору неможливо розмежувати кооперативне і капіталістичне підприємства між собою. Адже ж величезна більшість кооперативних підприємств засновані на користуванні найманою працею. Через те треба пошукати іншої ознаки для характеристики капіталістичних підприємств.

На мою думку, видатною ознакою капіталістичного підприємства є те, що знак капіталістичного підприємства завжди має характер зиску, не заснованого на праці особи, що отримує зиск. Саме цей нетрудовий характер зиску й робить зиск капіталістичного підприємства "прибутком"; і цього прибутку капіталіст намагається добути якнайбільше. Ця ціль може бути досягнена як при користуванні найманою працею, так і без неї, хоч якби це не здавалося дивним. Візьмемо, наприклад, підприємство лихваря, який має прибуток зі свого капіталу, віддаючи його на процент. Лихвар має підприємство і його взагалі визнають капіталістом. Але лихвар може досягти своєї мети без допомоги найманих робітників, бо операції віддавання капіталу на проценти не вимагають особливих зусиль праці. Це є доказом того, що є, можливо, такі капіталістичні підприємства, які не користуються працею найманих робітників. Розуміється, зиск лихваря основується на експлуатації праці, але не праці робітників, які працюють в його підприємстві, а робітників, які працюють в інших підприємствах, що користуються капіталом лихваря. Як би там не було, підприємство лихваря є підприємством капіталістичним, хоч воно й не має найманих робітників. Через що підприємство лихваря є капіталістичним підприємством? Через те, що лихвар добуває зі свого підприємства прибуток, не утворений його особистою працею.

Таким чином, ми знайшли певну ознаку капіталістичних підприємств. Значить некапіталістичні підприємства це ті, прибуток яких має трудовий характер. Ці некапіталістичні підприємства можуть бути в свою чергу поділені на дві категорії: одиночні і гуртові підприємства або кооперативи. Підприємство ремісника чи селянина, що працюють без допомоги найманих робітників, є одиночне некапіталістичне підприємство. Навпаки, підприємство виробничої артілі або споживчого товариства — це гуртове, себто кооперативне некапіталістичне підприємство. Виробнича артіль або споживче товариство - це не є капіталістичні підприємства тому, що не мають капіталістичного прибутку.

Таким чином ми приходимо до такого визначення кооперативу:

Кооператив — це таке господарське підприємство декількох осіб, котрі об'єдналися з доброї волі, яке має своєю метою не добування найбільшого зиску на вкладений капітал, а навпаки, збільшення, через спільне господарювання, трудового доходу його членів, або зменшення їхніх видатків.

Зі сказаного ясно, що кооперативні підприємства цілком відрізняються як від капіталістичних, так і від громадських господарських організацій, що мають примусовий характер. Держава та муніципальні інституції провадять у великих розмірах господарство, яке зовсім не ставить своєю метою добування користі і в цьому воно не відрізняється від кооперативних підприємств. Але господарство держави чи міста має примусовий характер, - засоби для цього господарство добувають примусом, податками, тоді як кооперативні підприємства завжди утворюються на добровільній згоді заінтерисованих осіб без всякого зовнішнього примусу. Отже, кооперативне підприємство характеризується трьома певними ознаками: своєю некапіталістичною метою, добровільністю свого устрою та своїм гуртуванням, себто спільним господарюванням.

З точки погляду такого визначення кооперативу, ніяке підприємство капіталістичних підприємств, в які б воно форми не заховувалось, не буде кооперативом, - і ось з якої причини. Капіталіст завжди дбає про найбільший зиск на вкладений капітал. В наведеному вище прикладі цукроварного заводу, заснованого спілкою великих землевласників, навіть коли прибуток цього заводу розділять не згідно паїв, а пропорційно до кількості доставленого буряка, то все таки мета цього підприємства є придбати найбільший зиск на вкладений капітал; бо ніякої іншої мети, крім добування найбільшого зиску, капіталістичне підприємство не може мати. Навпаки, коли цілком так само організований цукроварний завод належить не великим землевласникам, а дрібним, - селянам, - то він є кооперативним підприємством, бо в такому разі завод має своєю метою не капіталістичний зиск (бо селяни не є капіталістами і їхній прибуток не є зиском); його завданням є зберігання в руках селян якнайбільшої частки прибутку від праці; цей продукт міг би в більшій чи меншій мірі присвоїти собі торговельний капітал, коли б селянин продав буряк прямо, не перероблюючи його на цукор ... "

Додаток 7