Висновки

• Співробітництво, співпраця притаманні уже первісним людським спільнотам. У давні часи співпраця переважно була вимушеною, хоча в традиційних суспільствах присутні елементи добровільної співпраці. Вони існували у сільських громадах, ремісничих цехах, купецьких об’єднаннях, церковних братствах. Різновидами економічного співробітництва в Україні були козацькі курені та чумацькі валки.

• Соціально-економічні, політико-правові та культурні передумови для кооперації склалися лише в модерному суспільстві.

• Індустріалізація, урбанізація і розгортання ринкових відносин змінили соціальний склад населення європейських країн та становище людей праці: робітників, ремісників, селян. Використання традиційних засобів соціального захисту працюючих — селянських громад, ремісничих цехів, братств — стало неефективним, що спонукало населення до створення кооперативів.

• Розвиток товарно-грошових стосунків і кредитно-банківської сфери сприяв формуванню й нарощуванню кооперативних капіталів і, в кінцевому підсумку, економічної міці кооперативів.

• Перемога в Європі демократичного устрою та утвердження принципу верховенства права забезпечували кооперативну демократію та добрі взаємостосунки між членами кооперативів. За підтримки громадських організацій і рухів кооперативи добилися юридичного визнання державою, а подекуди й державної підтримки.

• Секуляризація масової свідомості пробудила населення європейських країн до економічної самодопомоги та самозахисту. Із зростанням рівня освіти широких верств, розвитком засобів масової комунікації та формуванням кооперативної ідеології кооперативи отримали змогу популяризувати свою діяльність й забезпечити масовий характер кооперативного руху.

• Передумови для кооперування в Україні склалися у другій половині ХІХ ст., пізніше ніж в країнах Західної Європи. Ряд чинників соціально-економічного та політичного життя українців зіграли в його розвиткові національного кооперативного руху негативну роль (статус “внутрішньої колонії”, низькі темпи індустріалізації, нерозвиненість ринкових відносин, порівняно низький рівень освіти та ін.).

Тема 10. Кооперативний рух в Західній Європі у хіх – на початку хх ст. Перші кооперативні організації у Великій Британії

Прокооперативи. У Великій Британії, яка в ХІХ ст. вважалась “майстернею світу”, передумови для кооперативного руху склалися найшвидше. Вже у ХVІІІ ст. робітники та ремісники цієї країни намагаються солідарно покращити своє матеріальне становище. Перше з відомих вченим об’єднань робітників створили 1769 р. дванадцять ткачів з містечка Фенуїк (Шотландія). У 1777 р. виникли товариства в м. Бірмінгем і в селі Гован біля м. Глазго. У першій третині ХІХ ст. в країні було вже біля 500 громадських об’єднань, основним завданням яких було забезпечення членів споживчими товарами. Ремісничі товариства, окрім цього закуповували для своїх членів сировину і знаряддя праці. Вони налічували 15 – 30 осіб і мали порівняно високі паї (до 5 ф.с.) та достатню рентабельність. Товариства фабричних робітників були значно чисельнішими і вимагали від членів невеликого внеску (1 ф.с.). Вони мали більші ніж у ремісничих об’єднань торгівельні обороти, але прибутки отримували мізерні й швидко розпадались.

Перші товариства робітників та ремісників були прокооперативами – добровільними самоврядівними організаціями, які вели господарську діяльність на складеному капіталі, але не практикували кооперативних виплат. З часом владу в них зосереджували у своїх руках власники більшої кількості паїв. Вони керували товариством з користю для себе, тоді як основна маса членів даремно очікувала дивідендів.

У 1830-х рр. Р. Оуен та його послідовники зацікавилися діяльністю робітничих та ремісничих об’єднань. Вони пропагували такі об’єднання, плануючи використати їх для нагромадження коштів на заснування “поселень єднання і кооперації” (див. додаток 5). Завдяки цьому торговельні товариства в Англії почали називати “кооперативами”. Однак, природи кооперативу набули лише ті з них, які прийняли досвід та принципи “Товариства чесних піонерів”.

Рочдельське товариство. “Товариство чесних піонерів” виникло з ініціативи робітника - ткача з м. Рочдель Чарльза Говардса (1814 – 1868), якого підтримали ще 27 осіб, переважно фабричні робітники.

На одному із засідань в робітничому клубі восени 1844 року вони прийняли декларацію про створення кооперативу.

Декларація Товариства чесних піонерів (витяги) Кооператив має на меті вжити заходів, що сприяють матеріальній вигоді, покращенню матеріального становища та домашнього побуту членів, шляхом створення з паїв в 1 фунт стерлінгів кожен достатнього капіталу для здійснення таких завдань: відкриття крамнички для продажу харчів, одягу й т. ін; придбання й побудови будинків, де могли б поселитися члени, які бажають допомагати один одному в покращенні домашнього побуту й соціального становища; виробництва предметів, які товариство вважало б за потрібне продукувати, щоб надати працю безробітним та бідуючим внаслідок безперервного зниження заробітної платні; Для подальшого забезпечення своїх членів товариство повинно купити чи орендувати одну або декілька земельних ділянок, які мають обробляти безробітні чи низькооплачувані його члени. Коли тільки виявиться можливим, товариство повинно взятися до організації виробництва, розподілу, виховання та управління чи, іншими словами, до організації самостійної комуни, в якій інтереси всіх були б об’єднані, або сприяти іншим товариствам у створенні таких комун. Для поширення тверезості товариство відкриє, як тільки це стане можливим, “Палац Тверезості” в одному з власних будинків.

Джерело: Кооперативная хрестоматия. Сб. Статей и речей о кооперации. – М., ВЦСПО, 1919. – С. 9-10.

Відповідно до задекларованих завдань члени товариства на зібрані 28 ф.с. орендували напівпідвальне приміщення в бідному районі Рочделя – на вулиці Жаб. Вони самі відремонтували його й пристосували під крамницю. Коштів вистачало лише на невеликі партії муки, цукру, вівсяної крупи та масла. Крамниця мала працювати тільки по суботах. У суботу ввечері член товариства, якому випала черга, повинен був протягом трьох годин обслуговувати інших, продаючи їм товар за готівку.

Крамничка відкрилась 21 грудня 1844 р. і викликала загальне глузування. Сусіди - крамарі і навіть робітники були переконані, що вона працюватиме не більше тижня. Але вони помилились. Уже в перший рік діяльності її обороти становили 710 ф.с. Поступово зростав асортимент товарів. На третьому році існування в крамниці з’явився найманий службовець, на сьомому вона працювала в усі дні тижня. Через 24 роки в Рочдельському товаристві було близько 7 тисяч членів, а річний товарооборот його крамниць сягнув 285 тис. ф.с. Окрім крамниць у власності товариства були вже млин, прядильна і ткацька фабрики, склади та гужовий транспорт. Нагромаджені кошти дозволили заснувати також страхове й житлово - будівельне товариства.

Кооператив провадив не лише господарську, а й просвітню діяльність. На просвітні цілі виділяли щороку 2 % розподілюваного чистого доходу товариства. За ці кошти до 1869 року відкрили бібліотеку і 11 читалень, для яких закупили численну літературу. Товариство також випускало альманахи, брошури, листівки, які знайомили читача з ідеями кооперації та розкривали її переваги.

Сьогодні Рочдельське товариство — один з найбільших за кількістю членів та найбагатших споживчих кооперативів світу. Число його членів перевищує 100 тис. осіб, а торговельні обороти - мільйони фунтів стерлінгів.

Рочдельські принципи. Чим же зумовлені такі успіхи? Як виявилось, визначальну роль в забезпеченні конкурентоспроможності та духової міці Рочдельського товариства зіграли запропоновані Чарльзом Говардсом правила його діяльності, які назвали пізніше рочдельськими принципами.

Правила діяльності Товариства чесних піонерів Члени товариства повинні самі скласти капітал, на нього їм нараховуватиметься певний відсоток. Продукти, які реалізовуватимуть членам товариства, повинні бути доброї якості. Вага і міра спродуваних товарів має бути точна. Продаж і купівля в кредит не допускаються. Ціна продуктів має відповідати ринковій. Прибуток розподіляється пропорційно до вартості закупівель кожного члена товариства. У справі управління належить керуватися правилом: один член – один голос. Управління справами повинно зосереджуватися в руках виборних осіб і виборного комітету. Члени товариства зобов’язані якомога частіше перевіряти звіти та прибутково - видаткові книги. Певний відсоток від прибутку повинен відраховуватися на освітню справу.

Джерело: балабанов М. История кооперативного движения на Западе. - .: - Л.: Прибой, 1931. – С. 3-4.