Культурні передумови кооперативного руху

Виникненню кооперативів та поширенню кооперативного руху сприяло не лише існування в європейських країнах традиції спілчанства. Не менше значення мали й такі фактори як зміна світогляду широких народних мас, зростання їх рівня освіти та розвиток засобів масової комунікації.

Світоглядні зміни Нового часу. Члени традиційного суспільства налаштовували себе на спасіння душі та Царство Небесне після смерті, розцінюючи турботу про достойне матеріальне буття, багатство, здоров’я, освіту як гріховні помисли. Навіть сміх і хороший апетит вважалися непристойними. Лише в епоху Відродження (ХІV – ХVІ ст.) європейці почали приділяти більше уваги своєму земному існуванню, пізнанню світу і людини. Саме Відродженню ми завдячуємо зародженням гуманізму. На початках нового часу гуманізм проявлявся переважно в поглядах заможних і знатних осіб, суттєві зміни у масовій свідомості відбулися лише наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. Пересічний житель того часу, не відкидаючи, звичайно, віри в Бога, почав турбуватися про те, як поліпшити своє життя, зміцнити здоров’я, дати дітям освіту, забезпечити добробут сім’ї. Було визнано цінність самої людини, її право на життя, особисті, економічні і політичні свободи, обов’язок держави захищати права та свободи громадян. Працю перестали розглядати як покару за гріхи й визнали джерелом матеріальних і духовних благ. Відійшла в минуле зневага до підприємливих людей, до торгівців, міняйл - банкірів, власників мануфактур. Бізнесменів почали шанувати, а багатство розцінювали як винагороду за підприємливість, заповзятість, наполегливу працю. Натомість бідність втратила ореол святості. Її причинами почали вважати ледарство, безгосподарність, немудрість, пияцтво тощо. Люди намагалися здолати бідність і забезпечити власний добробут. Якщо цього не вдавалося досягти власними силами, вони готові були співпрацювати і домовлятись між собою. Саме в новий час з’явилася людина, схильна до самодопомоги та самозахисту своїх інтересів; готова для цього до солідарних дій, зокрема й через кооперативи.

Роль освіти та засобів масової комунікації у поширенні кооперативної ідеї. Світоглядні зміни стали одним із стимулів для зростання освіченості населення. На кінець ХІХ ст. переважна більшість міщан і селян були людьми грамотними. Значно зросла також кількість фахово вишколених осіб. Велику роль у зростанні попиту на освіту зіграли згадувані вже економічні зміни. Збільшення кількості фабрик та заводів, розвиток торгівлі і кредитно - банківської системи вели за собою ріст числа кваліфікованих робітників та службовців. Спеціальної освіти почали потребувати й селяни, які для збільшення продуктивності своїх господарств вдавались до використання сільськогосподарської техніки, досягнень агрономії, зоотехніки та інших наук. З розвитком державних структур, зокрема й правової системи, зростав попит на освічених управлінців, юристів, працівників податкової служби і т.д. У результаті в ХІХ ст. формується і розвивається мережа державних і приватних загальноосвітніх шкіл та вищих навчальних закладів, а уряди європейських країн один за одним приймають закон про обов’язкову початкову освіту.

Формування демократичних інститутів влади, розгортання різного роду громадських рухів і зростання освітнього рівня населення стимулювали розвиток засобів масової комунікації. Уже в ХІХ ст. газети, журнали, популярні брошури, а також художню літературу, почали видавати масовими тиражами. У ХХ ст. завдяки винаходові кіно, радіо, телебачення відомості з будь - якої галузі знання та з будь - якої країни стали загальнодоступними. Кооперативи, таким чином, мали змогу широко інформувати населення про свою діяльність і популяризувати кооперативну ідеологію.

Кооперативна ідеологія – рушій кооперативного руху. Поширення в Новий час гуманізму та антропоцентризму привело до виникнення цілого ряду вчень, що намагалися відповісти на питання: як визволити людей праці від економічної залежності, усунути визиск (експлуатацію) та всякий гніт. В основі цих вчень лежали, звичайно, здавна поширені в народі ідеї громадського самоврядування, майнової та соціальної рівності, суспільної власності, спільної праці, справедливого (“за працею”) розподілу виробленого. Перші відомі мислителі - гуманісти, які описували майбутнє “суспільство рівних” – Томас Мор (1478 – 1535), автор “Золотої книги, настільки корисної, наскільки цікавої, про найкращий устрій держави і новий острів Утопія”, Томазо Кампанелла (1568 – 1639), який написав “Місто сонця”, та Джерард Уїнстенлі (1609 – 1652) – творець книги “Закон Свободи”, ще вважали основною господарською одиницею майбутнього суспільства сім’ю, що можна пояснити пануванням у той час натурального господарства. Їх наступники, зокрема, надзвичайно популярні в першій половині ХІХ ст. англієць Роберт Оуен (1771 – 1858) та французи Шарль Фур’є (1772 – 1837) і Анрі де Сен – Сімон (1760 – 1825) вже планували здійснити перебудову існуючого суспільства з допомогою самоврядівних громад, члени яких спільно володіли знаряддями виробництва й спільно працювали. Шарль Фур’є назвав такі громади фалангами, а Роберт Оуен – “поселеннями єднання і кооперації”.

Послідовники цих мислителів - гуманістів, англієць Вільям Кінг (1786 – 1865), німці Генріх Шульце - Деліч (1808 – 1883) і Фрідріх - Вільгельм Райффайзен (1818 – 1888), французи Філіпп Бюше (1786 – 1875) та Луї Блан (1813 – 1882) вважаються першими ідеологами кооперативного руху. Вони встановили ідейні засади кооперації й зуміли поєднати кооперативний ідеал з практикою кооперативного життя.

Наступне покоління ідейних лідерів кооперації – Б. Поттер - Веб (Велика Британія), Ш. Жід (Франція), М. Туган - Барановський (Україна), Ф.Штаудінгер (Німеччина) та ін. стали творцями кооперативних теорій, які розкривали суть кооперативів та їх суспільну роль.

Завдяки ідеологам кооперації та засобам масової комунікації суспільство почало розуміти переваги кооперативів і сприяти їх розвитку. Кооперативний рух підтримали авторитетні громадські організації, політичні партії, вищі та місцеві державні органи. Таким чином, зростання рівня освіти населення, розвиток засобів масової комунікації та формування кооперативної ідеології забезпечили кооперативному рухові масовий характер.