Правові засади взаємодії кооперативів та їх об’єднань

Види кооперативних об’єднань. Кооперативні, товариства, артілі, спілки, що належать до первинної ланки кооперації, з метою забезпечення економічних, соціальних, культурних та інших інтересів своїх членів, підвищення ефективності їх діяльності можуть створювати: об”єднання кооперативів, спілки товариств, асоціації кооперативів (спілок), кооперативи кооперативів.

Будь-які об’єднання громадян, у тому числі господарські, здійснюються на засадах добровільності. Згідно з Конституцією України “ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян”.

За правовим становищем, характерними ознаками порядку їх створення, діяльності і управління, взаємовідносинами між кооперативами та об’єднаннями, а також між об’єднаннями виділяють такі види об’єднань кооперативів:

а) договірні об’єднання, де визначаються права і обов’язки як об’єднань, так і кооперативів, а також відповідальність учасників;

б) об’єднання, що створюються на засадах членства з делегуванням їм кооперативами централізованих функцій і компетенцій з питань господарської діяльності, управління і прав щодо прийняття об’єднаннями рішень, обов’язкових для кооперативів;

в) об’єднання, що створюються на засадах членства, з делегованими функціями господарської діяльності і управління і правом прийняття рекомендацій;

г) змішані об’єднання, що здійснюють господарські й управлінські функції частково на засадах членства делегованих повноважень, а частково на договірних засадах;

д) кооперативи кооперативів, що створені кооперативами первинної ланки за правилами кооперації на засадах членства, внесення вступних внесків, функції й повноваження яких визначаються їх статутами.

Кожному з цих видів об’єднань притаманні особливості правового регулювання господарської та іншої діяльності їх правового становища.

Установчі документи кооперативних об’єднань. На засадах членства кооперативи утворюються шляхом прийняття установчих документів: установчих договорів або ж рішень конференцій, уповноважених представників кооперативів, статутів об’єднань.

Структура кооперативної системи, внутрісистемні і позасистемні, організаційні, господарські, майнові та інші зв’язки, порядок і форми їх регулювання впливають і на зміст правового становища об”єднань кооперативів.

Основним нормативно-правовим актом, яким визначається правове становище об’єднання кооперативів побудованого на членстві, є його статут. Статут об’єднання кооперативів затверджується уповноваженим органом. У законодавстві України порядок утворення об’єднання кооперативів та затвердження його статуту визначено Законом України “Про кооперацію”.

Об’єднання кооперативів:

• представляє і захищає інтереси кооперативів, що входять до його складу у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях;

• надає кооперативам практичну допомогу в здійсненні господарської діяльності, впровадженні в практику досягнень науково-технічного прогресу, передового досвіду;

• проводить науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, підготовку та підвищення кваліфікації кадрів;

• сприяє вирішенню господарських спорів між кооперативами та підприємствами, організаціями, установами і громадянами;

• веде власну господарську діяльність, якщо це передбачено статутом.

У організаційно-правовій структурі кооперативу простежується його подвійна природа як соціальної та економічної одиниці: добровільного об’єднання людей і підприємств. Господарська діяльність таких кооперативів регулюється статутами, а для окремих видів, — ще й законами.

Правове становище створених у кооперації підприємств та установ. Згідно із п.3 ст. 5 Закону України “Про власність” власних засобів виробництва та іншого майна має право створити в установленому законом порядку підприємство, організацію, установу, що є юридичною особою.

Господарська діяльність в кооперації здійснюється:

а) кооперативами безпосередньо;

б) кооперативами-підприємствами;

в) об’єднаннями та спілками, у яких для виконання господарських функцій створюються відповідні внутрішні підрозділи без права юр. особи;

г) підприємствами та організаціями, що мають статус юридичної особи, заснованими кооперативами чи їх об’єднаннями, спілками як власниками майна;

д) спільними підприємствами, створеними групою кооперативів чи їх об’єднань спілок;

є) шляхом добровільної участі кооперативів у господарській діяльності підприємств, в т.ч. спільних, господарських товариств, асоціацій, об’єднань, які не входять до відповідної системи кооперації. Господарська діяльність кооперативу безпосередньо проявляється втому, що він сам без створення додаткових юридичних осіб здійснює цілі, передбачені його статутом.

Правове становище підприємств, створених кооперативами чи їх об’єднаннями відрізняється від правового становища підприємств-кооперативів. Відмінність вбачається як у порядку їх створення і ліквідації, так і в організаційно-майнових, господарських відносинах, в управлінні господарської діяльності і розподілі доходів.

Правове регулювання діяльності кооперативних систем. Створення кооперативами статутних об’єднань первинного, вторинного і більш високого рівня є ознакою формування відповідної кооперативної системи. Кооперативна система може бути створена за територіальними (населений пункт, район, область, центр) або ж за галузевими (видовими) ознаками, наприклад, об’єднання садівничих, аграрних, житлових, житлово – будівельних кооперативів (товариств). Найбільш випробуваною (змішаного типу) є система споживчої кооперації України. Вона створена і функціонує за схемою: споживчі товариства – районні спілки споживчих товариств – Кримспоживспілка, обласні спілки споживчих товариств – Центральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка).

Система споживчої кооперації в Україні побудована на засадах членства споживчих товариств у спілках первинної, вторинної і третинної ланок. Це підтверджується закріпленим в законі “Про споживчу кооперацію” правилом, що власність майна спілок створюється з майна, переданого їх членами (ст. 9 пункт 4), а в разі ліквідації спілки її майно, що залишилося після розрахунків, розподіляється між членами спілки.

Спілки споживчих товариств, виходячи з делегованих їм прав, можуть представляти і захищати інтереси споживчих товариств, їх членів та населення у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях; надавати споживчим товариствам практичну допомогу у здійсненні господарської діяльності, впровадженні в практику досягнень науково-технічного прогресу, передового досвіду; проводити науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, підготовку та підвищення кваліфікації кадрів; вирішувати господарські спори між організаціями і підприємствами споживчої кооперації; вести власну господарську діяльність, спрямовану на створення необхідної виробничої та соціальної інфраструктури споживчої кооперації (ст. 8 п. 2 Закону про споживчу кооперацію).

Вищим органом управління спілки згідно з законом є з’їзд (конференція), який має статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Взаємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих та контрольних органів спілки, в тому числі розмежування функцій і компетенції між з’їздом і конференцією, визначається статутом спілки.

Примірні статути районних та обласних спілок споживчих товариств, як і об’єднань сільськогосподарських кооперативів, є рекомендаційними актами. Вони використовуються як зразок при розробці і затвердженні статутів конкретних спілок. Статут Укоопспілки після відповідної державної реєстрації є нормативно – правовим актом. У кооперації не допускається прийняття типових статутів.