Кооперативне законодавство

Призначення українського кооперативного законодавства. Всі нормативно-правові акти поділяються на закони, в тому числі конституційні, і підзаконні нормативно-правові акти. Законами називаються-нормативно-правові акти, які приймаються найвищими представницькими органами державної влади, що виражають волю та інтереси, як правило, більшості населення і регулюють найбільш важливі суспільні відносини в країні. В Україні закони приймаються Верховною Радою України.

Закони та інші нормативно-правові акти посилюють державні гарантії незалежності і самостійності кооперативних організацій, надаючи їм широкі можливості у виробничій та комерційній діяльності, сприяючи перетворенню їх у конкурентоспроможних суб’єктів ринкових відносин.

Україна стала на шлях створення законодавчої бази тих типів кооперативів, що довели свою життєздатність у багатьох країнах світу. Але в розвинутих країнах справжні кооперативи існували й до прийняття законів про кооперацію, тобто законодавство з’явилося після широкого розповсюдження кооперативної ідеї. У нашій же країні стоїть завдання шляхом формування відповідного правого поля відродити (а точніше — створити заново) справжні кооперативні організації.

Державні нормативно-правові акти містять загальні абстрактні ідеї щодо кооперації, які адресовані невизначеному колу осіб, розраховані на неодноразове застосування і являють собою засіб встановлення нових, зміни або відміни раніше прийнятих норм кооперативного права.

Основу кооперативного законодавства становлять норми законів України “Про споживчу кооперацію”, “Про сільськогосподарську кооперацію”, “Про кредитні спілки”, “Про кооперацію”.

Спеціальні кооперативні закони. У Законі України “Про споживчу кооперацію” містяться норми матеріально-правового і процесуального регулювання, які розраховані спеціально на їх застосування щодо споживчих товариств та їх спілок. Основне значення цього спеціального закону полягає у тому, що завдяки йому створюється правове поле для функціонування споживчих товариств як добровільних об’єднань громадян для здійснення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних і соціальних інтересів, що ця діяльність є неприбутковою і не належить до підприємницької діяльності. Закон закріплює міжнародні кооперативні принципи, які покладені в основу функціонування товариств та їх спілок.

Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” регулює діяльність сільськогосподарських виробничих та обслуговуючих кооперативів. Виробничі кооперативи здійснюють її на засадах підприємництва. Обслуговуючі кооперативи, які за своєю природою є різновидом споживчих кооперативів, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку (ст. 2, п. 3). Вони не належать до підприємницьких структур і на них не поширюється законодавство про підприємництво.

Закон подає основні ознаки та принципи діяльності кооперативних організацій, передбачає порядок створення кооперативу та об’єднання кооперативів, процедуру їх реорганізації і ліквідації, тощо.

Закон України “Про кредитні спілки” визначає організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об’єднань, права та обов’язки членів кредитних спілок та їх об’єднань.

Незважаючи на те, що головним завданням спеціальних законів є регулювання суспільних відносин, які виникають в названих видах кооперації, в них сформульовані норми, важливі для всіх видів кооперативів. Рамковий кооперативний закон. Найбільш повно основні норми діяльності кооперативів в Україні викладено у Законі України “Про кооперацію”. (Додаток 3). Це норми про кооперативне членство, демократичне управління, функції і повноваження органів управління, формування кооперативного майна і розпорядження ним, створення і ліквідацію кооперативу, про долю майна ліквідованого кооперативу, особливості правового регулювання праці виборних працівників, прийняття на роботу і звільнення з роботи керівників створених ними підприємств і структурних підрозділів.

Закони, маючи на меті всебічно врегулювати господарську діяльність кооперативів, разом з тим відтворюють стосовно них принципові положення цивільного, фінансового, земельного, трудового та інших галузей права. Основне їх значення полягає в тому, що вони є свідченням наявності у кооперативному праві своїх специфічних джерел правового регулювання. Ними закріплюються характерні для кооперативного права принципи добровільності членства, демократизму, соціальної справедливості та ін.

Визначальним для спеціальних законів є те, що в разі колізії між спеціальними і загальними законами застосовуються норми спеціального закону.