1. Становлення та розвиток феодального ладу в Эвропі і його періодизація та характерні риси.

В сучасній історичній та економічній науці  хронологічні межі середньовіччя охоплюють тисячоліття від падіння Римської імперії (V століття) до початку епохи Великих географічних відкриттів і так званого первісного нагромадження капіталу (XV століття). Термін «середньовіччя» впровадили письменники епохи Європейського відродження. Напередодні Великої французької революції виник термін «феодалізм», котрий сучасною історичною наукою трактується як соціально-економічна система, що існувала у Західній і Центральній  Європі у період середньовіччя. Окремі риси цієї системи були притаманні й іншим регіонам світу у різні епохи. Характерними рисами людського суспільства періоду середньовіччя були такі:

- домінування натурального господарства; - панування великого феодального землеволодіння; - позаекономічний примус безпосередніх виробників; - широкий розвиток відносин корпоративного типу (общин, ремісничих цехів, купецьких гільдій); - феодальні ієрархічні відносини, зорієнтовані на традиції та відтворення існуючого ладу у поєднанні з елементами ринкової та командної  систем; - панування богословного, теологічного світогляду, зростання влади та економічної могутності церкви.

Порівняно з античністю, епоха середньовіччя (особливо раннього, так званих «похмурих часів») характеризувалась занепадом суспільних інститутів і систем, жорстокими війнами, бідністю, неуцтвом, занепадом у сфері науки та освіти. Основними розподільчими відносинами у середні віки є феодальна рента – частина додаткового продукту залежних селян, котра безоплатно (безеквівалентно) привласнюється представниками пануючого класу. Вона є економічною формою реалізації власності феодала на землю, засобом позаекономічного примусу. Відомі три форми ренти: відробіткова (панщина) – найбільш архаїчна і найменш ефективна форма, в основі якої перерозподіл живої праці, вона передбачає високий ступінь особистої залежності селянина від власника землі; продуктова (оброк) – заснована на перерозподілі натурального продукту; грошова (податок) – найбільш прогресивна форма, що допускає відносно слабку особисту залежність і заснована на перерозподілі доходу. Стосовно Західної Європи в сучасних дослідженнях виділяють такі етапи становлення та розвитку феодалізму: 1. Раннє середньовіччя. V – ІХ століття. Домінуюча форма господарського життя – спільне господарство. Земля концентрується у найвищих станів суспільства. Безпосередні виробники – селяни не були власниками землі, а її держателями на різних умовах. Відтак – різні форми позаекономічного примусу селян, особиста і поземельна залежність, судова підлеглість владі феодала, станова неповноправність селянства. Встановлення васально-ленних відносин, що ґрунтуються на умовному характері феодальної власності на землю і розподілі права на неї між кількома феодалами. Феод (лен) був спадковою земельною власністю представника пануючого класу, пов`язаною з обов`язками несення військової служби та інших повинностей на користь вищого сеньйора, який, таким чином, також вважався власником цього феоду. Внаслідок такої специфіки породжується особлива значимість феодальної ієрархії та особистих васально-ленних зв`язків. 2. Розвинуте (високе) середньовіччя.  Х – ХІІІ століття. Панує доменіальна (домен – земля, на якій велося господарство землевласника) система господарювання, формується феодальна ієрархія (лицарі, абати, шерифи, барони, князі, єпископи, герцоги), значного розвитку набувають ремесла і торгівля, що мають строго регламентований (корпоративний) характер. Суворі цехові статути регламентують технологію, інструменти та тривалість ремісничого виробництва, купецькі гільдії впорядковували торгівельні відносини, забезпечували зростання частки торгівців, особливо дрібних, в загальній структурі населення. Відбувається поступова урбанізація Західної Європи, особливо в місцевостях, де спостерігається стійкий прогрес сільського господарства або завершуються чи перетинаються великі торгові шляхи. 3. Пізнє середньовіччя. XIV – XV століття.  Скорочення доменіального господарства, передача панської землі в утримання селянам, існування феодалів за рахунок натурального та грошового оброків (комутація ренти). Зростання на цій основі економічної незалежності селянського господарства, активний процес звільнення селян, розмивання феодальної ієрархії. Утвердження товарно-грошових відносин, поява елементів раннього капіталізму. Впровадження технічних новинок – вітряний млин, доменна піч, вогнепальна зброя, книгодрукування та ін. Соціально-економічні зрушення стимулюють формування централізованих держав.