3. Гігієнічні вимоги до планування та опорядження житла у місті та селі.

Житлове помешкання повинно задовольняти гігієніч­ні та суспільно-побутові потреби сім'ї, тобто мати необ­хідний набір приміщень, розміри і мікроклімат яких від­повідають гігієнічним нормам, а також раціональне пла­нування, належне санітарно-технічне обладнання, гарне освітлення тощо.

Квартира складається з житлових (спальня, кімната денного перебування або їдальня, кабінет) і допоміжних (кухня, вбиральня, ванна кімната, передпокій, кладова, веранда, балкон або лоджія) приміщень. Декілька квар­тир, які виходять на одну сходову площадку, складають житлову секцію. У житловому будинку можуть бути різ­ні комбінації таких секцій. Можливе розташування жит­лових приміщень квартир з одного боку будинку, на два протилежні боки або під кутом одне до одного, що, як правило, зумовлено кліматом місцевості. Завдяки відпо­відному плануванню забезпечуються найкраща інсоляція житлових кімнат і наскрізне провітрювання. Спеціальні дослідження виявили переваги наскрізного провітрюван­ня перед однобічним. Так, концентрація двоокису вугле­цю в повітрі квартир за умови застосування однобічного провітрювання знижувалась на 0,29 %, протягу — на 0,61 %. Наскрізне провітрювання передбачає значний повітрообмін, який сприятливо впливає на центральну нер­вову систему і самопочуття людей, загартовує організмі При цьому в жарку пору року в людей знижуються вологовтрати і поліпшується терморегуляція. Короткочас­не провітрювання житлових приміщень взимку також необхідне, оскільки воно сприяє поліпшенню температурно-вологісного режиму. При цьому охолоджене повітря швидко нагрівається внаслідок випромінювання тепла стінами і предметами обстановки кімнат, опалювальни­ми приладами тощо. Кутове провітрювання, коли навко­лишнє повітря надходить через вікна у кімнати, розта­шовані під кутом одна до одної, також досить ефектив­не, особливо в районах з теплим кліматом.

Велике гігієнічне значення мають розміри кімнат у квартирі. Раніше мінімальною нормою житлової площі на одну людину вважали 9 м². Така площа за висоти приміщення 2,5—3,2 м забезпечує необхідний об'єм по­вітря у житлі (об'єм вентиляції), а також надає можли­вість розмістити меблі і предмети побуту. Розрахунки необхідного об'єму повітря в житлі виконав німецький вчений М. Петтенкофер. При цьому він враховував мож­ливість збільшення рівня вуглекислого газу, або двооки­су вуглецю, в повітрі закритих приміщень внаслідок пе­ребування в них людей, які виділяють цей газ під час дихання. Вчений вважав концентрацію вуглекислого га­зу 0,07 % порогом накопичення його у повітрі, переви­щення якого зумовить погіршення самопочуття в людей. Пізніше було доведено, що воно пов'язано не тільки із збільшенням вмісту вуглекислого газу в повітрі, а й з одночасним накопиченням продуктів розкладення орга­нічних речовин на поверхні шкіри, одягу, у кімнатному пилу, зі зміною температури і вологості повітря. Проте основним серед перелічених показників забруднення по­вітря вважають накопичення вуглекислого газу.

Розрахунок необхідного для людини об'єму повітря (кратність повітрообміну) провадився таким чином: ура­ховуючи, що вміст вуглекислого газу в атмосферному повітрі становить 0,04 % (0,4 л в 1 м³), ГДК вуглекис­лого газу в повітрі житла — 0,07 % (0,7 л в 1 м³), мож­на вважати, що кожний 1 м³ повітря додатково вмістить ще 0,03 % вуглекислого газу (0,3 л в 1 м³). Відомо, що доросла людина, яка виконує легку роботу, видихає за годину 22,6 л вуглекислого газу. Тоді діленням 22,6 л на 0,3 л отримують шуканий повітряний куб, що дорівнює 75,33 м³. Ураховуючи наявність природної вентиляції в квартирах, а також вентиляційних пристроїв, необхідний повітряний куб становитиме 25—30 м³ за умови 2— 3-кратного обміну повітря за 1 год. Отже, цю величину забезпечить мінімальна норма площі 9 м² за висоти при­міщення 3 м. Зараз запропонована інша мінімальна нор­ма площі — 13,65 м² при аналогічній висоті. За цих умов кратність повітрообміну зменшиться.

Зручність квартири значною мірою залежить від кон­фігурації житлових кімнат. Співвідношення довжини і ширини кімнати має становити 1:2 або 3:4. У протилеж­ному випадку виникнуть труднощі з розміщенням меб­лів; крім того, частина такого приміщення буде затем­неною. Звідси випливає, що глибина кімнати не повин­на перевищувати 6 м, тобто має бути не більшою від по­двійної ширини її.

Гігієнічні умови квартири залежать і від взаємного розташування у ній кімнат та орієнтації вікон — плану­вання квартири. Планування мусить забезпечувати ізо­ляцію житлових приміщень від допоміжних: спальня має бути ізольованою від кухні і передпокою та розмі­щеною подалі від них; їдальня може бути прохідною і розташовуватися ближче до кухні і передпокою. Кухня має бути ізольованою від житлових приміщень. Перед­покій потрібен не тільки для роздягання та зберігання верхнього одягу і взуття, а й для захисту житлових при­міщень квартири від шуму і холоду, які надходять із схо­дової клітки. Ширина передпокою не повинна бути мен­шою від 1,4 м.

Балкони, веранди, лоджії запобігають перегріванню житлових приміщень і забезпечують мешканцям перебу­вання на свіжому повітрі.

Сільські житла слід розташовувати на здоровій те­риторії, їх планування повинно відповідати місцевим кліматичним, економічним і побутовим умовам. Гігієніч­ні норми для сільських помешкань такі самі, як і для міських. Житлові кімнати повинні відповідати тому ж призначенню, що й у міських квартирах. Крім того, ве­лике значення для сільського житла мають комора для зберігання продуктів та інвентаря, кімната гігієни з уми­вальником або ванною, теплий і світлий передпокій, ве­ранда, а також тепла вбиральня типу люфтклозета.