11.Шовкові тканини

Шовкові тканини за призначенням поділяються на:

• платтяно-костюмні,

• для блузок,

• для сорочок,

• підкладочні,

• пальтові,

• меблево-декоративні.

12.Неткані матеріали (полотна) нм

Процес одержання НМ по станах: 1) створення настилу, 2) скріплення настилу, 3) проведення обробки.

За призначенням НМ поділяють на матеріали для верху одягу, прокладочні та, утепляючи. Полотна для верху одягу – на пальтові, костюмні, платтяні.

13. Швейно-трикотажні товари

Одяг задовольняє різні потреби людини – як матеріальні, так і нематеріальні. Суть матеріальних потреб, які задовольняються одягом, полягає в створенні умов підтримки нормальної життєдіяльності організму людини. Нематеріальні потреби, обумовлені естетичними, соціальними, психологічними потребами.

Асортимент швейних і трикотажних виробів об'єднує одяг та вироби, які не належать до одягу. Це постільна та столова білизна, штори, вироби туристичного та спортивного інвентарю (рюкзаки, намети,спальні мішки).

14. Класифікація одягу

У класифікації швейних і трикотажних виробів враховують призначення (загальне, цільове), вихідну сировину й матеріали, конструкцію, характер оздоблення, спосіб виробництва, розміри виробів. Єдиної класифікації швейних і трикотажних виробів немає.

1. За загальним призначенням:

1. побутовий:

• повсякденний,

• святковий,

• домашній,

• робочий.

2. спортивний;

3. спеціальний;

4. формений;

5. національний.

2. За функціональним призначенням:

1. верхній,

2. білизна,

3. легке плаття,

4. корсетні вироби,

5. панчішні вироби,

6. головні убори,

7. перчаточні вироби.

3. За матеріалом верха:

1. з тканин,

2. з нетканих матеріалів,

3. з трикотажних матеріалів,

4. з дубліровочних матеріалів,

5. з натуральної та штучної шкіри,

6. з натурального та штучного хутра.

4. За статево-віковою ознакою:

1. чоловічий,

2. жіночий,

3. дитячий (для немовлят, дітей ясельного? молодшого шкільного, старшого шкільного віку та підлітків).

5. За сезоном носіння:

1. зимовий,

2. літній,

3. демісезонний,

4. позасезонний.

6. За умовами використання:

1. домашній,

2. повсякденний,

3. парадний (святковий),

4. робочий,

5. для відпочинку,

6. для занять спортом.

7. За видом, фасоном, розмірами.

Вироби, які виробляють із пряжі або ниток машинною або ручною в'язкою, називають трикотажними. Асортимент трикотажних товарів поділяється на верхній, білизну, панчішні вироби, рукавички, головні убори та хустки. Їх класифікують за стандартом таким чином:

• за видом використаної сировини;

• за структурою трикотажних переплетень;

• за способом виготовлення;

• за способом обробки.

Останнім ступенем класифікації є артикул виробу.

Асортимент одягу в значній мірі залежить від стиля й моди.

Стиль – стійка сукупність засобів і прийомів художньої виразності, яка склалася історично. Єдність стилю характерна для архітектури, мистецтва, для предметів праці та побуту, одягу. Стиль охоплює довгий період розвитку суспільства. Так, в епоху середньовіччя, готичний стиль в одязі виражався у видовжених формах. А в епоху бароко, одяг прикрашали бантами, складками, мереживами.

Мода – на відміну від стилю – тимчасова єдність засобів художньої виразності. Найважливішими властивостями моди є циклічність і ритмічність, які дозволяють прогнозувати.

Для зберігання товарного вигляду і якості важливе значення мають маркування, упаковка й зберігання текстильних, швейних і трикотажних товарів.

Маркування. Для цього використовують: контрольну стрічку (для швейних і трикотажних виробів) і клеймо (для текстильних товарів), а також товарний ярлик.

Упаковка зберігає текстильні, швейні, трикотажні товари від дії зовнішнього середовища, механічних та інших пошкоджень, тобто зберігає їх якість при зберіганні та транспортуванні.

Зберігання має велике значення для збереження якості товарів. Зберігати одяг потрібно в сухих приміщеннях при t⁰ не нижче 10⁰ С і не вище 30⁰ С і відносній вологості повітря 50 – 70 %.