119. Маржиналізм. “Маржиналістська революція” в економічній науці

Самостійною течією буржуазної політекономії у другій половині ХІХ століття був маржиналізм. Маржиналізм відомий під назвою теорії граничної корисності та граничної продуктивності.

Виникнення маржиналізму було обумовлено передусім об’єктивними чинниками: - поглибленням поділу праці; - розширенням капіталістичного ринку; - зростанням взаємозалежності та посиленням конкурентної боротьби між економічними суб’єктами.

Головна функція підприємця при маржиналізмі була пов’язана з вибором правильного рішення про розмір ресурсів і їх продаж, а також рівень ринкових цін. Теорії маржиналізму стали формою відображення первинних економічних потреб приватних підприємців. Крім того, нова течія виконувала і ідеологічну функцію. При цьому маржиналізм протиставляв свої концепції маржиналізму, виступаючи при цьому проти трудової теорії вартості.

Маржиналізм виражає охоронну щодо буржуазного суспіль­ства позицію, втілену в небажанні обговорювати соці­альні аспекти капіталістичної економіки. Теорія маржиналізму є економічним аналізом переважно з точки зору психології залученого у господарські відносини окремого індивіда. Він керується в основному власни­ми оцінками граничних вигід і граничних витрат (збит­ків) від участі чи неучасті в економічному процесі. На основі таких оцінок пояснюються витрати виробництва, попит і пропозиція, ціни тощо.

Для течії маржиналізму характерна нова методологія, яка відмінна від марксистської і основні риси якої можна визначити:

• психологізація економічного аналізу – це участь індивіда у економічних процесах обумовлюється психологічними об’єктивними чинниками і оцінками;

• суб’єктивно-ідеалістичний підхід – це погляд на систему вільного підприємництва очами ізольованого господарчого суб’єкта;

• принцип раціональної поведінки людини на основі власних, суб’єктивних уявлень;

• позаісторичний підхід – предмет дослідження однаковий і вічний для будь-яких суспільств це раціональний розподіл обмежених ресурсів;

• домінування обміну та споживання над виробництвом – користь благ може оцінити лише споживач;

• принцип рідкості – це обмеженість пропозиції того чи іншого блага, внаслідок чого ціна потрапляє у повну залежність від попиту, який пов’язаний з суб’єктивними оцінками;

• оперування граничними величинами – граничною корисністю і граничною продуктивністю;

• ідеологічна нейтральність економічного аналізу – це спроба побудови теорії чистої економіки без урахування політичних чинників.

Поява маржиналізму порівнювалась з революцією в економічних поглядах і була названа – “маржинальна революція” - різкий перехід від дослідження переважно політико-економічних питань (політекономія) до дослідження переважно господарських проблем із застосуванням граничного аналізу (економікс). Вона склад. з декількох етапів: 70-ті роки ХІХ ст. – виникла математична школа економічної науки.

Тюнен відкрив закон граничної корисності: “найбільш чистий доход може бути отриманий, якщо сукупність граничних витрат на фактори виробництва буде дорівнювати граничній цінності продукту”.

Гессен сформулював два маржинальні закони: 1) “Із збільшенням кількості даного блага гранична корисність того блага зменшується”. 2) “Рівновага споживача досягається при рівності граничної корисності всіх благ, які споживаються”.

Курно одним з перших спробував застосувати математику в економіці, його називають “дідусем економетрики”. Він ввів поняття “еластичності”, і вперше показав попит як падаючу функцію ціни.