41. Соціальне ринкове господарство як реальна система

Соціальна ринкова економіка це - соціально - економічний устрій економічну основу якого становить ринок, але він не може пов’язати багатьох соціальних проблем, а тому вдається до послуг держави.

Іноді під соціальним ринковим господарством розуміють певну соціально - економічну політику, що поєднує в собі принципи свободи на ринку з принципом соціального вирівнювання, тобто поєднання “валової конкуренції” з “соціальною справедливістю”.

Такий, соціально - економічний устрій і відповідна йому політична переслідують певні основоположні цілі. Економіка в цілому має розвиватися на ринкових засадах, кожна людина може отримати що найбільш свободи в економічній сфері, особиста ініціатива приватних підприємців одержує що найбільшого сприяння і заохочення з боку держави, передбачає державне втручання у функціонування “соціальної ринкової економіки”.

Центральна мета соціальної ринкової економіки - як найповніше задоволення потреб і як найвищий добробут кожного громадянина. Отримання власного добробуту не повинно робитися за рахунок інших, його наслідки треба спрямовувати на загальну користь. Товари мають поділятися справедливо. Людям, які не здатні забезпечити себе самі надається державна допомога і забезпечується соціальний захист. Всі члени суспільства мають отримувати певний прожитковий мінімум, гідний людини.

“Соціальне ринкове господарство” є, насамперед, ринковим господарством. Ринок, як відомо, є місцем зустрічі попиту і пропозиції. Фермер який виробляє сільсьгосподарські продукти, і машинобудівник який виробляє засоби праці для фермера, мають обмінятися наслідками своєї праці. Ринок допомагає їм в цьому. Отже, саме ринкове господарство має собою єдино можливу і найбільш ефективну мотивацію до праці.

Основна мета “соціальної ринкового господарства” – соціальна: ефективне виробництво; справедливий розподіл доходів.

Основні риси “соціальної ринкового господарства”:

• наявність багатоманітних форм власності – приватної, колективної державної;

• конкуренція і сприяння її відтворенню з боку держави;

• суттєве втручання держави в економіку. Вона відіграє головну роль у розподілі прибутків через програми державних видатків на соціальні потреби;

• розвинена система соціального забезпечення (державне страхування здоров’я, грошова допомога родинам). Державні виплати отримують безробітні, пенсіонери та інші категорії населення.

42. Умови функціонування, ознаки та функції ринку в економіці

З давніх часів ринок визначали як місце (ринкова площа), де здійснюється купівля або продаж товарів. Ринок – поняття більш широке і містке. Як явище господарського життя ринок з’явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породило товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридично незалежних господарюючих суб’єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну та ринку. В сучасному розвиненому суспільстві, де, з одного боку, неухильно зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з іншого – розвиваються засоби зв’язку, акти купівлі-продажу можуть здійснюватися за допомогою телефону, поштою та іншими сучасними засобами зв’язку. Для цього не потрібний безпосередній контакт суб’єктів ринкових відносин, а отже, місце для їхньої зустрічі. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що ринок – це обмін, який ведеться за законами товарного виробництва і обігу.

Проте, коли мова іде про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що це не просто сфера обміну (він може відбуватись і у неринковій формі – наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні. Інакше кажучи, збалансування актів купівлі - продажу має досягатися за допомогою ціни. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції. Будь-які намагання замінити ринок якимось центром, що встановлює, скільки, кому і як виробляти, споживати, за якими цінами реалізувати товари, чи сучасними досягненнями науково-технічного прогресу, в тому числі електронної обчислювальної техніки, не дали позитивного результату. Інтереси суб’єктів виробництва не реалізуються, виробництво розвивається повільними темпами, спотворюється його структура, порушується економічна і соціальна рівновага в суспільстві.

Ринок забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність. Тут відбувається суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в ньому. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише після її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільно необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом та пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть купити покупці, має відповідати кількості товарів, яку хочуть продати продавці. В такому випадку ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й веде до рівноваги. Отже, ціна рівноваги – це ціна, за якої пропозиція відповідає попиту.

Рівновага ринкових цін забезпечує збалансованість між різними галузями виробництва, виробничою і невиробничою сферами, між сумою вартостей і цін товарів, між платоспроможним попитом і пропозицією.

Якщо ж рівноваги між попитом і пропозицією немає, то ринок через такий його інструмент, як ціна, впливає і на виробництво. Недостатня кількість якихось споживних вартостей на ринку призводить до підвищення на них цін і навпаки. Це, в свою чергу, впливає на виробництво: зумовлює його розширення або зменшення. Отже, економіка, що функціонує в ринкових умовах, розвивається за ринковими законами: вартості, попиту і пропозиції, середнього прибутку та ін.

Сутність ринкових зв’язків невіддільна від свободи підприємництва і конкуренції. Головним інтересом підприємця є збільшення прибутку. А це означає, що в ринкових умовах відбувається протидія інтересів як різних підприємців між собою, так і підприємців і працівників, зайнятих виробничою діяльністю. Добровільний обмін між виробниками, покупцями, робітниками і власниками інших факторів виробництва на основі цін відображає сутність ринкової економіки.

Сучасний ринок як високорозвинений продукт цивілізації докорінно відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції. Для нього характерні гарантований збут значної кількості товарів, соціальний захист непрацездатного і малозабезпеченого населення, регулювання фінансової, грошової, кредитної та цінової політики з боку держави, високі організованість та виконавча дисципліна.

Отже, ринок є складним утворенням, що являє собою, з одного боку, сферу обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого – забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність.

Сучасний ринок - певна сукупність економічних відносин між даними господарствами, і різними групами фірм та організацій і державою з приводу купівлі товарів і послуг у сфері обігу, в механізм забезпечення цього процесу відповідно до законів виробництва і грошового обігу.

Основні функції ринку:

1) ціноутворююча функція;

2) відтворювальна функція;

3) спонукаюча функція;

4) регулююча функція;

5) контролююча функція;

6) функція посилення конкуренції між виробниками товарів і посилення в межах окремих країн і світового господарства;

7) функція санації (очищення елементів системи від неефективних підприємств, є механізм конкуренції);

8) інформаційна функція;

Для ефективного функціонування такого ринку необхідні конкретні умови:

1. Реальний плюралізм форм власності та форм господарювання.

2. Здатність суб’єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін.

3. Розвинуте антимонопольне господарство та наявність досконалих механізмів його реалізації.

4. Добре розвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки держави.

5. Наявність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетингова діяльність.

6. Конкурентна боротьба між різними суб’єктами підприємницької діяльності.

7. Розвинутий і розгалужений комплекс об’єктів власності, які можуть стати об’єктами купівлі - продажу.

8. Наявність ринкової інфраструктури.

43. Економічний кругообіг в ринковій економіці. Субєкти ринкової економіки

Функціонування будь-якої економіки грунтується на взаємозв’язаному русі ресурсів, споживчих благ і доходів. Такий рух називається економічним кругообігом.

Економічний кругообіг в ринковій економіці здійснюється між її суб’єктами.

Суб’єктами ринкової економіки можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності.

Кругообіг ринкової економіки починається з домашніх господарств як власників ресурсів, що постачають на ринок ресурсів працю, землю, капітал і підприємницькі здібності. Ресурси потрапляють до підприємств, які, розподіливши та поєднавши їх певним чином створюють товари та послуги. Останні, опинившись на ринку товарів і послуг, стають об’єктом попиту і подальшого споживання домогосподарств. Цим завершується перше коло кругообігу ринкової економіки.

Друге коло кругообігу починається з підприємств. Підприємства, здійснюючи витрати, виступають на ринку ресурсів як покупці. Купуючи ці ресурси у домогосподарств, вони сплачують їм доходи: заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Домогосподарства, отримавши доходи, здійснюють споживчі витрати і на ринку продуктів купують товари та послуги. Підприємства, які ці товари та послуги реалізують, привласнюють виручку від реалізації.

Домогосподарства і підприємства беруть участь у кругообігу як самостійні і незалежні суб’єкти господарювання, що мають власні інтереси.

Ніхто спеціально не займається координацією їхньої діяльності. Домогосподарства і підприємства одночасно діють як покупці і як продавці. На ринку ресурсів домогосподарства пропонують працю, землю, капітал, здатність до підприємництва, а підприємства визначають свій попит на них. На ринку продуктів вони міняються містами: підприємства пропонують товари та послуги, а домогосподарства визначають свій попит на них. Подвійний зв’язок домогосподарств та підприємців і через ринок ресурсів, і через ринок продуктів забезпечує узгодженість їхніх дій. Домогосподарства-споживачі не можуть придбати на ринку продуктів товарів і послуг більше, ніж на суму доходів, отриманих від продажу ресурсів. Підприємці не можуть придбати ресурсів більше, ніж на суму виручки, отриманої від реалізації товарів та послуг.

Здійснення економічного кругообігу за такою схемою передбачає дотримання певних вимог (принципів) у стосунках дійових осіб. Це – принципи ринкової економіки.

До принципів ринкової економіки відносяться наступні:

• Економічна свобода;

• Конкуренція;

• Автоматизм регулювання.

Економічна свобода передбачає існування приватної власності та вільної підприємницької діяльності. Економічна свобода є передумовою конкуренції. Конкуренція дає змогу раціонально розподілять ресурси між окремими галузями та виробництвами і швидко орієнтувати виробництво на задоволення потреб споживачів. Суб’єкти ринкової економіки куруються власними інтересами, приймають власні рішення, що врівноважуються й узгоджуються автоматично.