1. Аналітична записка за темою: «Роль піі в економіці України: країни-інвестори, проблеми, перспективи, наслідки».

ПІІ - це різновид іноземних інвестицій, призначених для виробництва і забезпечення контролю над діяльністю підприємств завдяки володінню контрольним пакетом акцій. Пропорція, що визначає підконтрольність, неоднакова в різних країнах. У США формально визнається прямим зарубіжним інвестуванням будь-яке вкладання капіталу, якщо інвестор мас або отримує 10% власності.

Чинниками, які, активно впливають на зростання ПІІ і зумовлюють випереджаючі темпи зростання ПІІ порівняно з темпами зростання світової торгівлі (а також ВВП промислово-розвинутих країн), є: інтеграція виробництва, еволюція його в бік створення міжнародної продукції; зростаюча роль ТНК; економічна політика промислово розвинутих країн, спрямована на підтримку темпів економічного зростання і рівня зайнятості; прагнення країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою здолати кризовий стан економіки і соціальної сфери; екологічні чинники, що спонукають розвинуті країни переводити шкідливе виробництво в країни, що розвиваються. При участі в ПІІ уряду додатковим мотивом може бути досягнення певних політичних цілей: забезпечення стратегічними ресурсами, розширення сфери свого впливу з боку уряду.

Іноземні інвестиції відіграють важливу роль у будь-якій економіці, і українська не є винятком. Важливо, що вони не лише дозволяють певною мірою компенсувати дефіцит національних коштів, а й є провідником сучасних технологій виробництва та управління, своєрідною "перепусткою" на світові ринки товарів, капіталів та технологій.

За даними Державного комітету статистики, на 1.07.2012 р. в економіку України іноземними інвесторами було вкладено 52 426,7 млн. дол. (таблиця 1).

Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) в економіці України (наростаючим підсумком з початку інвестування; млн. дол. США)

Таблиця 1

	Обсяги прямих інвестицій на		% до підсумку
	01.01.2012	01.07.2012
Всього в Україні	50 057,9	52 426,7		100,00
У тому числі
Австрія	3 427,9	3 249,6		6,20
Бельгія	114,4	70,2		0,13
Болгарія	23,1	23,1		0,04
Велика Британія	2 469,9	2 493,1		4,76
Вiрґiнськi Острови (Брит.)		1749,7		3,34
Греція	467,7	463,1		0,88
Данія	199,5	191,4		0,37
Естонія	162,9	160,2		0,31
Ірландія	157,2	161,1		0,31
Іспанія	72,6	70,9		0,14
Італія	973,7	985,0		1,88
Кіпр	13 291,0	14 521,5		27,70
Латвія	71,4	71,5		0,14
Литва	82,9	80,7		0,15
Люксембург	494,1	508,0		0,97
Мальта	37,1	41,3		0,08
Нідерланди	4 811,0	4 949,3		9,44
Німеччина	7 391,8	7 403,9		14,12
Польща	855,7	861,9		1,64
Португалія	23,2	15,4		0,03
Румунія	21,9	21,7		0,04
Російська Федерація		3 652,5		6,97
Словаччина	71,3	71,2		0,14
Словенія	31,7	33,1		0,06
США		988,0		1,88
Угорщина	681,6	671,8		1,28
Фінляндія	67,5	70,9		0,14
Франція	2 231,3	2 505,2		4,78
Чехія	76,6	75,1		0,14
Швеція	1 756,8	1 566,1		2,99
Швейцарія		1071,5		2,04
Інші країни	40 065,8	3 628,7		6,92

Інвестиції надійшли з 114 країн світу. Темпи вкладання ПІІ мають тенденцію до зростання. У 2010 р. порівняно з 2000 р. вони зросли в 12,2 раза (наростаючим підсумком).

Найбільші обсяги накопиченим підсумком були внесені нерезидентами Кіпру, Німеччини, Нідерландів, Австрії, Російської Федерації, які забезпечили 64,43% загального обсягу прямих інвестицій в економіку України.

Прямі інвестиції (на початок року; млн.дол. США) Таблиця 2
	Прямі іноземні  інвестиції в Україну	Прямі інвестиції з України
1995	483,5	20,3
1996	896,9	84,1
1997	1438,2	97,4
1998	2063,6	127,5
1999	2810,7	97,5
2000	3281,8	98,5
2001	3875	170,3
2002	4555,3	155,7
2003	5471,8	144,3
2004	6794,4	166
2005	9047	198,6
2006	16890	219,5
2007	21607,3	243,3
2008	29542,7	6196,6
2009	35616,4	6203,1
2010	40053	6226,3
2011	44806	6868,3
2012	50057,9	6899,7

Найбільші обсяги іноземних інвестицій вкладаються в ті сфери економіки, які гарантують швидке обернення капіталу. Інвестиційно привабливими в Україні залишаються підприємства оптової торгівлі та посередництво в торгівлі (15,0% загального обсягу інвестицій), підприємства харчової промисловості та переробка сільськогосподарської продукції - 14,8%, машинобудування - 9,0%, транспорт і зв'язок - 8,0%.

Вкладаючи інвестиції в Україну, іноземні компанії та банки переслідують різні цілі" зокрема:

- одержання високої норми прибутку при створенні виробництв по випуску продукції, дефіцитної в Україні, чи ціни на яку в Україні значно вищі від світових;

- використання факторів виробництва, ціна яких в Україні нижча від світової: порівняно дешева (але кваліфікована) робоча сила, низька ціна на деякі види сировини;

- використання порівняно багатих родовищ корисних копалин та інших природних ресурсів, розроблення яких в Україні дешевше, ніж в інших країнах;

- залучення українських підприємств у технологічні ланцюжки іноземних компаній, що звичайно досягається придбанням українських постачальників сировинних ресурсів і напівфабрикатів;

- придбання потенційно ефективних українських підприємств (звичайно експортоорієтованих) за низькою ціною з метою одержання високого прибутку після обмежених інвестицій у створення системи збуту, проведення маркетингу і реструктуризації номенклатури виробленої продукції;

- просування на український ринок своєї продукції: створення торговельно-збутової мережі, складальних виробництв, сервісних підприємств, упровадження своїх стандартів на українському ринку, до інвестицій такого типу підштовхують і високі митні збори;

- використання морально застарілого чи екологічно шкідливого устаткування, яке неможливо ефективно використовувати в розвинутих країнах. Випуск застарілої продукції, технологія виробництва якої добре відпрацьована;

- інвестування коштів українського походження під виглядом іноземних, щоб мати більше можливостей для захисту капіталу від дії влади.

Перші іноземні компанії, що почали цілеспрямоване впровадження в український ринок, - це найбільші ТНК, що роблять недорогу продукцію масового попиту. Як приклади можна навести McDonald's, Coca-Cola та ін. Після масових постачань товарів такі компанії звичайно приступають до їх виробництва в середині країни. Це диктується високим митом і необхідністю розміщувати виробництво ближче до споживачів.

Як і раніше, такі ключові галузі, як металургія та хімічна, не привабливі для іноземного інвестора.

Іноземні інвестиції вкладено в 9442 підприємства. Значний потік інвестицій іде в найрозвинутіші регіони України (Київ, Київську, Донецьку, Одеську, Дніпропетровську області.

Звертає увагу значна регіональна нерівномірність вкладених інвестицій. Найбільші західні компанії, що працюють в Україні, головними проблемами, пов'язаними з реалізацією інвестицією проектів, вважають:

- неефективне й нестабільне законодавство;

- ігнорування вимог законодавства взагалі (українськими учасниками проектів);

- високий рівень корупції.

На підставі досліджень всесвітнього банку зроблено висновок, то прозорість і передбачуваність законодавства, необхідні для ефективної ринкової економіки, в Україні відсутні. До того ж, крім частих змін законодавства, нові закони нерідко мають зворотну силу, що загрожує інвестору необмеженим ризиком. Серйозною перешкодою, що стримує розвиток іноземного інвестування в Україні, залишаються українські норми і форми надання фінансової звітності, що значно відрізняються від міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Проблеми, з якими найчастіше зустрічаються інвестори:

- бюрократія і відсутність прозорості: дуже важко вчасно отримати дозвіл, ліцензії, та й сам процес отримання непослідовний і незрозумілий для інвестора;

- податкова політика;

- питання митної політики: боротьба з контрабандою та знищення конфіскованих контрабандних товарів (особливо це стосується тютюнової галузі), мито і тарифи на імпорт: часта зміна імпортних тарифів;

- страховий ринок: не уніфікованість українського законодавства з західним;

- ринок праці: нестача професіоналів, особливо в державному секторі, і труднощі в прийнятті на роботу іноземців;

- виконання законів: корумпованість судової системи;

- виконання рішень іноземних арбітражів: арбітражне рішення в країнах, які мають угоду про арбітраж з Україною, не є обов'язковим до виконання в Україні;

- візова політика: труднощі з отриманням разової візи для короткочасного перебування в Україні в пункті перетину кордону.

Україна є країною з привабливим простором для інвестиційної діяльності завдяки багатим природним ресурсам, значному людському потенціалу, розвинутій інфраструктурі, потенційній ємності внутрішнього, ринку. Проте дуже низькі реальні обсяги інвестицій на практиці свідчать про недостатнє використання інвестиційного потенціалу України. Іноземні інвестиції найактивніше і стабільно йдуть не туди, де вже інтенсивно здійснюються капіталовкладення, забезпечуючи динамічне зростання економіки і швидке вдосконалення економічної структури. Тобто іноземні інвестиції притягуються внутрішніми інвестиціями і перспективами одержання прибутків. Найактуальним завданням є створення сприятливих умов для функціонування національних інвесторів, початок діяльності яких слугуватиме важливим індикатором для іноземних інвесторів.

Щоб активніше залучати ПІІ в Україну, уряд запровадив ряд законів та постанов, проте вони не завжди відзначалися належною глибиною та послідовністю.

У 1992 р. прийнято Закон України «Про іноземні інвестиції"; в 1993 р. його було призупинено декретом «Про режим іноземного інвестування". У березні 1996 р. прийнято Закон України ,Діро режим іноземного інвестування", яким забезпечувалися умови діяльності іноземних інвесторів на міжнародному рівні, але в ньому не конкретизовані пріоритетні об'єкти чи галузі, що підпадають під регулювання, через що ускладнюється процес надання пільг під час залучення іноземного капіталу, не врегульовуються портфельні інвестиції.

З часу проголошення незалежності України законодавство з питань діяльності іноземних інвесторів змінювалося близько десятка разів.

У грудні 2001 р. прийнято Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002 -2010 р. У ній констатується, що іноземні інвестиції надходять в Україну поки що в недостатньому обсязі.

Для активізації інвестиційної діяльності передбачається ряд заходів, зокрема:

- гармонізація національного законодавства з європейським та світовим законодавством;

- усунення неоднозначності трактування нормативно-правових актів щодо інвестиційної діяльності;

- забезпечення подальшого реформування податкової системи;

- усунення бюрократизму й корупції в справах інвестування;

- пожвавлення інвестиційної діяльності в спеціальних економічних зонах;

- створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі української економіки;

- укладання міждержавних угод про заохочення і захист інвестицій та уникнення подвійного оподаткування;

- участь у міжнародних заходах з метою розкриття інвестиційних можливостей України;

- поліпшення інвестиційного клімату в країні;

- стимулювання іноземних інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність.

За допомогою іноземних інвестицій можна досягти значних успіхів у модернізації і динамізації розвитку окремих виробництв, навіть цілих галузей, а також розвитку експортного потенціалу. Спираючись тільки на іноземні інвестиції, неможливо досягти стабільності і якісного зростання економіки в цілому. Для успішного залучення іноземних інвестицій надавати пільги іноземним інвесторам необхідно. Проте набагато більше значення має сприйняття іноземними інвесторами країни як стабільної та передбачуваної, а її економіки - як такої, де макроекономічна стабільність асоціюється не лише з низькими темпами інфляції, а й з послідовним розвитком, включаючи стабільні темпи зростання виробництва, платоспроможний попит, що розширюється, а також економічну структуру, яка постійно модернізується. Жодна з країн не зазнавала успіху, якщо підпорядковувала свою економічну політику лише залученню іноземних інвестицій за будь-яку ціну.

Результати академічних досліджень, а також експертні оцінки свідчать, що на сьогодні іноземні інвестиції суттєво не впливають на стан національної економіки України та відчутно не сприяють розв'язанню завдань, визначених як пріоритетні: реструктуризації економіки, технологічного оновлення виробництва і подолання залежності від, імпорту. Тому для кардинального поліпшення структури інвестування в Україні необхідно поліпшити економічне становище країни та сформувати місткий динамічний і платіжно спроможний, внутрішній ринок.

Україна - не тільки отримувач іноземних інвестицій, а й інвестор у зарубіжні країни. Проте експорт Україною інвестицій набагато менший, ніж імпорт. Інвестиції з України за кордон не незначні за обсягом, (Таблиця 3).