- •Зміст курсу
- •Тема 1. Філософсько-історичні витоки адвокатури
- •Тема 2. Українська адвокатура: історичний аспект
- •Тема 3. Адвокатура незалежної України
- •Тема 4. Адвокатура в контексті судово-правової реформи в Україні
- •Тема 5. Правове поле адвокатської діяльності
- •Тема 6. Адвокат у кримінальному процесі
- •Тема 7. Угода про правову допомогу у кримінальній справі
- •Тема 8. Захисник на досудовому слідстві
- •Тема 9. Адвокат – захисник в суді
- •Тема 10. Адвокат у цивільному процесі
- •Тема 11. Оскарження судових вироків та рішень
- •Тема 12. Виконання судових рішень
- •Тема 13. Адвокат у господарській сфері
- •Тема 14. Допоміжні галузі знань в роботі адвоката
- •Тема 15. Віктимологія в захисній практиці
- •Тема 16. Етика – невідємна складова адвокатського професіоналізму
- •Тема 17. Призначення, роль та мистецтво судової риторики
- •Тема 18 Інші галузі допоміжних знань
- •Конспект лекцій
- •Тема 1. Філософсько-історичні витоки адвокатури
- •1.1. Геоісторія доримського судочинства та професійного захисту
- •1.2. Юстиція давнього Риму
- •1.3 Ренесанс європейської адвокатури
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 2. Українська адвокатура: історичний аспект
- •2.1. Історичний дуалізм розвитку української адвокатури
- •2.2. Українська адвокатура часів Радянського Союзу
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 3. Адвокатура незалежної України
- •3.1. Вихідні позиції української адвокатури
- •3.2. Міжнародний фактор розбудови української адвокатури
- •Питання для самоконтрол.Ю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 4. Адвокатура в контексті судово-правової реформи в Україні
- •4.1. Окремі аспекти реформування української адвокатури
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 5. Правове поле адвокатської діяльності
- •5.1. Конституційно-правовий статус та принципи діяльності
- •5.2. Види правової допомоги. Права та обов’язки адвоката
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 6. Адвокат у кримінальному процесі
- •6.1. Морально-правова основа кримінально-правового захисту
- •6.2. Адвокат – захисник: процесуально-правовий статус
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 7. Угода про правову допомогуу кримінальній справі
- •7.1. Угода про правову допомогу – відповідальний юридичний акт
- •7.2. Спеціалізація адвоката у кримінальному судочинстві
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 8. Захисник на досудовому слідстві
- •8.1. Роль та завдання адвоката-захисника на досудовому слідстві
- •8.2. Гарантії, права та обов’язки захисника на досудовому слідстві
- •8.3. Пошук та надання захисником доказів на досудовому слідстві
- •8.4. Етичні аспекти на досудовому слідстві
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 9. Адвокат – захисник у суді
- •9.1. Судове засідання – вирішальна стадія судочинства
- •9.2. Захисник у судовому засіданні
- •9.3. Нестандартні ситуації в судовому засіданні
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 10. Адвокат у цивільному процесі
- •10.1. Загальні засади цивільного процесу
- •10.2. Особливості адміністративного судового процесу
- •Питання для самоконтролю
- •Питання джля самостійного вивчення
- •Тема 11. Оскарження судових вироків та рішень
- •11.1. Інститут апеляції в українському судочинстві
- •11.2. Адвокат в касаційній інстанції
- •11.3. Перегляд судових рішень в порядку виключного провадження
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 12. Виконання судових рішень
- •12.1. Представництво на стадії виконання судових рішень
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 13. Адвокат у господарській сфері
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 14. Допоміжні галузі знань в роботі адвоката
- •14.1. Практична психологія
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 15. Віктимологія в захисній практиці
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 16. Етика – невідємна складова адвокатського професіоналізму
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 17. Призначення, роль та мистецтво судової риторики
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного ввчення
- •Тема 18. Інші галузі допоміжних знань
- •18.1. Адвокатський етикет
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Індивідуальне завдання
- •Питання для підготовки до заліку
- •Список літератури
- •Бірюченський о.Т. Проблеми забезпечення права особи на захист у кримінальному судочинстві / о.Т. Бірюченський // Вісник Верховного Суду України. – 1999. − № 6 (16).
- •Гловацький і.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі / і.Ю. Гловацький. – к.: Атіка, 2003. – 351 с.
- •Перлов и.Д. Защита и правосудие / и.Д. Перлов // Роль и задачи советской адвокатуры. – м., 1972. − 216 с.
- •Трудности защиты в российских судах: осторожные советы американского адвоката / е.Ю. Львова // Защита по уголовному делу. – м., 1998.
- •Термінологічний словник
- •Покажчик імен
- •Плевако ф.М. (пом. 1908) – видатний московський адвокат, один із перших присяжних пореформеної Росії, полум’яний оратор, відомий своїми блискучими виступами в ролі захисника.
Питання для самоконтролю
Віктимологія як відгалуження кримінології.
Роль віктимності потерпілого при скоєнні злочину.
Використання адвокатом-захисником ролі віктимності потерпілого.
Етичні вимоги до адвоката-захисника в питаннях щодо віктимності потерпілого у кримінальній справі.
Віктимологія як відгалуження кримінології.
Роль віктимності потерпілого при скоєнні злочину.
Використання адвокатом-захисником ролі віктимності потерпілого.
Етичні вимоги до адвоката-захисника в питаннях щодо віктимності потерпілого у кримінальній справі.
Питання для самостійного вивчення
Віктимологія як відгалуження кримінології.
Роль віктимності потерпілого при скоєнні злочину.
Використання адвокатом-захисником ролі віктимності потерпілого.
Етичні вимоги до адвоката-захисника в питаннях щодо віктимності потерпілого у кримінальній справі.
Тема 16. Етика – невідємна складова адвокатського професіоналізму
Інтернаціоналізація адвокатської етики. Процес зародження і становлення юридичної етики як загальновизнаного і неодмінного фактора повноцінної правової діяльності, що гарантує надійний захист прав людини, як самостійної наукової галузі і навчальної дисципліни відбувався в різних державах по-різному.
Фундаментом для розвитку етичних принципів на міжнародному рівні послужила проголошена Організацією Об’єднаних Націй і закріплена в її Статуті воля «до створення умов, при яких може дотримуватися справедливість». Саме справедливість була і залишається одним з головних деонтологических принципів юридичної діяльності.
Пріоритетність основних юридичних принципів визначена Загальною декларацією прав людини, 50-річчя якої відзначалося в 1999 році. Це – рівність перед законом, презумпція невинності, право на те, щоб справа була розглянута гласно і з дотриманням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом. Сюди ж відносяться і відповідні гарантії необхідні для захисту будь-якої людини, обвинувачуваної в здійсненні злочину.
Однією з найважливіших подій міжнародного характеру, яка свідчить про загальне розуміння і визнання етичних факторів у діяльності юристів – прийняття Деонтологічного кодексу, на пленарному засіданні дванадцяти делегацій Європейського співтовариства в жовтні 1988 р. у Страсбурзі.
Суть цього міжнародного документа складалася у встановленні і визнанні як обов’язкової міри – дотримання правил здійснення адвокатської діяльності адвокатами Європейського співтовариства.
Визнаючи реальність існування значних розходжень етичних вимог усередині самих країн-учасниць, знову прийнятий Деонтологічний кодекс констатує, що «...прогресивний розвиток Європейського співтовариства й інтенсифікація діяльності адвоката усередині цього співтовариства вимагає в інтересах суспільства визначення однакових норм, застосованих до кожного адвоката співтовариства, для його міжнаціональної діяльності».
Міжнародна організація адвокатів виразила своє прагнення до гармонізації і наступним кроком на шляху удосконалювання деонтологічних принципів дванадцяти країн-учасниць стала конференція Міжнародної асоціації юристів, що відбулася в Нью-Йорку у вересні 1990 р.
Підсумком роботи цієї конференції було прийняття Стандартів незалежності юридичної професії міжнародної асоціації юристів. У згаданому документі вперше на міжнародному рівні було закріплено: «справедлива система організації юстиції, що гарантує незалежність юристів при виконанні ними професійного обов’язку без яких-небудь необґрунтованих обмежень, прямого чи непрямого тиску чи втручання, є абсолютно необхідною для побудови і функціонування правової держави» і далі «професійні організації юристів грають життєво важливу роль у підтримці професійних стандартів і етичних норм, у захисті своїх членів від необґрунтованих обмежень і порушень, у забезпеченні юридичною допомогою усіх, хто її потребує, а також» у взаємодії з урядовими й іншими інститутами для досягнення цілей правосуддя.
Слід також зазначити, що МАЮ пов’язує питання дотримання етичних норм і правил з організацією і діяльністю регіональних асоціацій юристів. Зокрема, підсумковий документ вимагає від держав учасників Конференції утворення в кожному регіоні однієї (чи більше) незалежної самокерованої, визнаної чинним законодавством асоціації юристів.
Поряд із принципами правового характеру, покликаними забезпечити максимальні гарантії захисту прав і свобод людини, названі і чисто етичні. Зокрема, ст. 12 підсумкового документа в розділі «Функції й обов’язки» проголошує, що «Юристи за всіх обставин зберігають честь і достоїнство, властиві їхній професії, як відповідальні співробітники в галузі відправлення правосуддя». Захищаючи права своїх клієнтів і відстоюючи інтереси правосуддя, юристи повинні «сприяти захисту прав людини й основних свобод, визнаних національним і міжнародним правом, і у всіх випадках діяти незалежно і сумлінно відповідно до закону і визнаних норм етики юриста».
Найбільш активною варто визнати тенденцію МАЮ в удосконалюванні етичної сторони діяльності юристів-адвокатів. Це цілком обґрунтований напрямок зусиль МАЮ, тому що саме адвокатура є передовим загоном юридичного співтовариства в справі захисту прав і свобод людини. Саме в цій сфері юридичної спеціалізації зосереджені найбільш педантичні і делікатні моменти юридичної етики і деонтології. Природно, що це ніяк не применшує важливості деонтологічних питань в інших сферах діяльності юристів.
Зміцнення позицій України на міжнародному рівні, розширення та зміцнення дружніх та ділових взаємовідносин з якомога більшою кількістю іноземних держав, підписання двосторонніх угод про правове співробітництво викликають потребу в постійних комунікативних зв’язках, взаємних контактах, залучення адвокатського корпусу до провадження судових справ у різних точках співтовариства.
Невід’ємною ознакою адвокатської професії, за таких умов, стає адвокатська етика як засіб спілкування адвокатів різних країн Європейського та світового співтовариства як між собою, так і з представниками судових інстанцій.