3. Рента як дохід від землі
Як ми знаємо, фактор виробництва «земля» включає не тільки земельні ділянки, а й корисні копалини, різноманітну сировину, ліси, луки тощо.
Припустимо, що бабуся й дідусь у селі отримали пай чи наділ після поділу колективного господарства. Ще там є житловий будинок, сад і город. Бабуся й дідусь не мають необхідних можливостей для самостійного обробітку цієї ділянки. Тому вони, як і багато людей в такому становищі, розмірковують над тим, щоб здати ділянку в оренду. Так практикують, як відомо, майже в усьому світі. Власники землі в такому разі надають її на основі обумовлених у договорі принципів у тимчасове використання для користування за певну плату — ренту.
Величина ренти встановлюється на ринку землекористування залежно від попиту на використання землі підприємцями і пропозиції землі землевласниками. Поза-як земля кількісно обмежена, ціна за її використання залежатиме від якості земельних угідь, багатства надр, місця розташування. Наприклад, в Україні у 2001 р. у землекористувачів перебувало понад 39 млн га земельної площі, власником якої є держава, а середня ставка плати державі за 1 га становила 45 грн. Рентна плата державі як власникові надр за природний газ, що видобувається в Україні, становила тоді 200 млн грн, за нафту — 38,1 млн грн.
Величина земельної ренти залежить від природних і суспільних умов. У сільському господарстві величина ренти тим вища, чим родючіші землі, проведені меліоративні роботи, чим зручніше використання ділянки. Кількісна обмеженість землі та зростаючі обсяги виробництва зумовлюють значні суперечності між землевласниками і землекористувачами.
Землевласники повинні запобігати виснаженню та деградації земель, ресурсів надр взагалі, особливо у зв'язку із загостренням екологічних проблем. За підрахунками вчених через нераціональне природокористування людство втратило 2 млрд га продуктивних земель. Це більше, ніж усі сьогоднішні площі орних земель. Через деградацію ґрунтів щорічно зі світового сільськогосподарського обігу вибуває близько 7 млн ґа родючих земель.
Отже, рента за землю повинна враховувати й можливості рекультивації земель. Наприклад, за забруднення навколишнього природного середовища відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у 2001 р. передбачено збір 76,7 млн грн.
Рента існує і в гірничодобувній промисловості. Це гірнича рента. У господарській діяльності вона представлена, як правило, спеціальними податками і відрахуваннями, які добувне підприємство сплачує головному власникові природних ресурсів — державі.
Деякі показники зборів за використання багатств природи в Україні наведено у таблиці 17.
Рента як ціна фактора виробництва — землі відрізняється від ціни на землю як звичайного товару, що переходить у власність покупця.
Абсолютна рента утворюється як надлишок суспільної вартості сільськогосподарської продукції над ціною виробництва (затрати виробництва плюс середній прибуток) (рис. 12.11). Інакше кажучи, абсолютна рента є різницею між ринковою вартістю продукції та ціною виробництва. Вона виникає тоді, коли за обмеженості землі як головного засобу виробництва існує і монополія приватної власності на землю. Вона заважає вільному переливанню капіталу з промисловості в сільське господарство, що спричиняє технічне відставання цієї галузі порівняно з промисловістю.
Крім диференційної і абсолютної ренти існує монопольна рента . Вона утворюється через обмеженість і не відтворюваність земель особливої якості чи певних кліматичних умов. Тільки на певних землях і за певних природно-кліматичних умов можливе виробництво сільськогосподарських продуктів з особливими унікальними якісними характеристиками (наприклад, особливих сортів винограду та вина із нього, чаю, тютюну, трояндової олії). Оскільки виробництво такої продукції не може бути збільшене за рахунок залучення у сільськогосподарський оборот нових земель, а постійний попит на продукцію не задовольняється, з'являється можливість реалізувати таку продукцію за монопольна високими цінами. Рівень цих цін визначається не реальними витратами виробництва продукції, а виключно платоспроможним попитом заможних споживачів цих рідкісних продуктів. Різниця між монопольно високою ціною такого продукту і його вартістю й становитиме монопольну земельну ренту, яка надходить у розпорядження землевласника.
