4.2. Глобалізація: шлях до порятунку людства або нова світова війна?

«Цивілізовані люди – ті самі дикуни, але посріблені зверху!.... Дикун і цивілізована людина надто схожі один на одного, тільки остання – більш винахідлива і має здатність до комбінації… Краще вбити людину в чесному бою, ніж висмоктувати її кров у купівлі, продажу та лихварстві, за звичаєм білих людей!.... Цивілізація повинна висушити людські сльози, а ми плачемо й не можемо втишитися. Війна огидна для неї, а ми б’ємося заради домашнього вогнища, заради оселі, честі та слави й знаходимо задоволення у бійці. І так усюди й в усьому»

Генрі Р. Хаггард

Агресія, як засіб вирішення різного роду соціальних конфліктів, з розвитком суспільства, розвитком цивілізації та культури, не тільки не витісняється з суспільної практики, як того варто було б очікувати, а, навпаки, все далі вдосконалюється та модифікується. Причому, слід зауважити, вдосконалюються не тільки технічні арсенали агресії, але, що головне, й самі методи її впровадження.

І це не випадково. Пряме використання сили сьогодні, в умовах поширення демократії, створення нових демократичних інституцій та розвитку загальнолюдської культури в цілому, не є популярним. Тому сучасні агресори вимушені вдаватися до прихованих засобів реалізації своїх цілей, які маскуються за привабливими для громадськості гаслами «захисту особистості», «поширення демократії», «свободи», вирішення глобальних загальнолюдських проблем тощо.

При цьому все частіше використовуються новітні досягнення науки та різного роду політтехнології. Сьогодні в науковий ужиток входять поняття «інформаційна війна», «економічна війна» та багато інших.

Цей перехід до новітніх форм агресії був зумовлений не тільки побоюванням (що, зауважимо, взагалі не притаманне будь-якому агресору), так би мовити, «втратити» свій суспільний імідж. Прості економічні розрахунки переконують сучасних агресорів в тому, що ці новітні форми агресії менш витратні і, разом з тим, набагато більш ефективні, ніж традиційні форми агресії. Вони не потребують залучення великого військового контингенту, величезних витрат на гонитву озброєнь та безпосередню окупацію захоплених територій. Певна економічна або інформаційна політика, як свідчить сучасний досвід, виявляються набагато більш ефективними засобами досягнення певних цілей, ніж традиційні методи здійснення агресії. Своєчасно надана (зазвичай, на певних – кабальних - умовах!) фінансова або так звана «гуманітарна» допомога здатна висмоктати всі «соки» з економіки національних держав, перетворити їх на вічних васалів розвинених держав, як це має місце у випадку з багатьма країнами так званого «третього» світу.

Разом з тим, характеризуючи наслідки цих «безкровних» війн, можна впевнено стверджувати, що людські, економічні, політичні та інші втрати «противника» в цьому випадку є не менш вражаючими, ніж унаслідок безпосередніх військових операцій. І йдеться не тільки про фінансово-економічні збитки або про втрату національної незалежності. У цьому випадку відбувається справжній геноцид проти ні в чому не повинного громадянського населення, прямими жертвами якого вже сьогодні є десятки мільйонів (!?) жителів країн Азії, Африки, Латинської Америки та навіть пострадянських країн, де до початку проведення політики так званої «перебудови» мав місце досить високій (майже європейський) рівень життя.

Особливе занепокоєння світової громадськості та цілого ряду прогресивних вчених викликає - слід зауважити, далеко не безпідставно - політика так званої «глобалізації», яка сьогодні виступає головним вектором міжнародної політики і міжнародних відносин. Відомо, що навколо глобалізації сьогодні точиться гостра наукова та політична дискусія. Її апологети запевнюють маси у виключно демократичних – загальнонародних - цінностях глобалізації; в той час як її опоненти (так звані «антиглобалісти», число яких, до речі, рік від ріку зростає), - у прихованій агресії, яку США проводять у всьому світі під виглядом вирішення загальнолюдських проблем.*

Так що ж являє собою так звана «глобалізація»? Які цілі вона переслідує і в чиїх інтересах здійснюється?

На нашу думку, край суперечкам навколо проблеми глобалізації, що тривають впродовж останніх тридцяти років, поклав відомий терористичний акт, здійснений ісламськими бойовиками в США 11 вересня ________________________________________

* Апологети глобалізаційної політики стверджують, що вона є безперечним благом для всього людства. Вони запевняють світову громадськість, що глобалізація дасть змогу вирішити нагальні проблеми сучасності, зокрема, проблему голоду й зубожіння у країнах «третього» світу, надасть їм можливість наблизитися до соціальних стандартів розвинених країн Західної Європи та США і т.д. і т.п..

Її опоненти, навпаки, порівнюють глобалізацію з гігантським «спрутом», що обвив усю планету і невтомно поглинає економіки національних держав та їх природні ресурси, руйнує політичні кордони, знекровлює національні культури, релігії й мови.

Не дивно, що публікації з цих питань нагадують зведення з театру військових дій. Одні рапортують про досягнуті перемоги, інші – про поразки.