3.3. Прикладні програми

Прикладне програмне забезпечення — це окрем³ програми та ¿хн³ комплекси, як³ призначен³ для конкретного практичного використання.

Пакети прикладних програм — це набори програм, призначених для виконання певних роб³т, що функц³онують як одне ц³ле (Рис.3.2.). З пакет³в прикладних програм, що використовуються для ПЕОМ, можна в³дзначити:

Програми користувача — це програми, як³ складають користувачі для власних потреб, тобто це власн³ програми. Необх³дн³сть створення програм користувачем обумовлена тим, що розробники стандартних пакет³в прикладних програм не в змоз³ врахувати вс³ особливост³ та потреби кожного користувача комп’ютера. Тому, щоб задовільнити власн³ потреби, як³ в³др³зняються в³д стандартних, користувачу доводиться розробляти власн³ програми.

Для ÏÅÎÌ розроблені сотні тисяч різноманітних прикладних програм різних за призначенням. Найчастіше використовують програми:

• редактори текстів — призначені для підготовки текстів (документів) на комп’ютері;

• графічні редактори — призначені для створення та редагування р³зних малюнк³в та граф³чних зображень;

• видавничі системи — призначені для підготовки документів типографічної якості;

• табличні процесори — призначені для обробки табличних даних;

• системи управління базами даних (СУБД) — призначені для обробки масивів інформації;

• системи автоматизованого проектування (САПР) — для креслення і конструювання різних механізмів за допомогою комп’ютера;

• програми економ³чного призначення — для ведення бухгалтерського обліку, підготовки фінансової звітності і фінансового аналізу діяльності підприємств.

Деякі з них призначені для автоматизації окремих ділянок бухгалтерського обліку: нарахування заробітної плати, обліку товарів, матеріалів на складах тощо.

Рис.3.2. Класиф³кац³я пакет³в прикладних програм

3.4. Інструментальні системи

Інструментальні системи (системи програмування, які забезпечують створення нових програм для комп’ютера).

Навіть при наявності десятків тисяч програм для ІВМ РС, користувачам може знадобитися таке, чого не роблять (чи роблять, але не так) наявні програми. У таких випадках варто використовувати системи програмування – системи для розробки нових програм.

Сучасні системи програмування для персональних комп’ютерів надають користувачу потужні і зручні засоби для розробки програм:

• компілятор, здійснюючий перетворення програм на мові програмування в програми у машинних кодах, як³ збер³гаються у файлах типу “.COM” або “.EXE” ³ як³ можна запускати на виконання вже самост³йно, тобто без систем програмування;

• інтерпретатор, здійснюючий безпосереднє виконання тексту програми на мові програмування високого рівня;

• бібліотеки програм, що містять раніше підготовлені програми, якими можуть користуватися програмісти;

• різні допоміжні програми, наприклад, відлагоджувачі, програми для одержання перехресних посилань тощо.

Останн³м часом з’явилась велика к³льк³сть р³зноман³тних засоб³в програмування, котрі є комплексом, що складаºться з потужного текстового редактора, в³длагоджувача, б³бл³отеки корисних програм тощо. Та обов’язковою ¿хньою складовою º комп³лятор або ³нтерпретатор. Це так³ системи як Турбо-Паскаль, Турбо-С, Турбо-Бейсик, Delphi, Visual Basic тощо.