Методичні вказівки до виконання ііі завдання

Методичні вказівки до виконання завдання

Фінансовий стан підприємства – це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. Таке трактування суті поняття “фінансовий стан” дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, у якій, як у дзеркалі, знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами.

Фінансовий стан підприємства характеризується широким колом показників, які в сукупності визначають надійність його як ділового партнера. Інакше кажучи, фінансовий стан підприємства – це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (платоспроможності, кредитоспроможності), виконання зобов’язань перед державою і іншими господарюючими суб’єктами.

Аналіз поточного фінансового стану підприємства дозволяє оцінити його положення на визначену дату. Для оцінки перспектив розвитку підприємства слід проаналізувати в динаміці стан і структуру активів і пасивів, грошових коштів, співвідношення між заборгованістю підприємства і його власними коштами, обґрунтувати величину матеріальних запасів і дебіторської заборгованості.

Індикатором для оцінки фінансового стану підприємства є бухгалтерський баланс (форма №1), який складається у відповідності з “Положенням” (стандартом) бухгалтерського обліку 2.

Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на визначену дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Підсумок балансу носить назву валюти балансу і відображає на визначену дату активи підприємства.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають агрегований (ущільнений) баланс, в якому об’єднують в групи однорідні статті. При цьому скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших підприємств. Агрегований баланс можна виконувати різними способами.

При виконанні завдання доцільно скласти агрегований баланс за схемою, наведеною на рис. 1. При цьому слід враховувати специфіку підприємства, стан його активів і пасивів, виділяючи у кожному розділі балансу ті статті, які відображають значні суми активів, зобов’язань та власного капіталу чи суттєво змінюються в періоді, що аналізується.

Попередню оцінку фінансового стану підприємства можна зробити на основі зіставлення дебіторської та кредиторської заборгованості , величини резерву сумнівних боргів (рядок 162 балансу), власного і позичкового капіталу, нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та їх динаміки. За результатами аналізу агрегованого балансу слід зробити аналітичні висновки. Далі оцінюється зміна валюти балансу за період, що аналізується.

Можна обмежитись порівнянням підсумків валюти балансу за період, що аналізується, і визначити її зміну в абсолютному вираженні. Можна оцінювати її динаміку як на початок кожного періоду, що аналізується, (кварталу чи року), так і середнє арифметичне значення за кожний період.

Актив	Сума, тис. грн. на					Пасив	Сума, тис. грн. на
Необоротні активи – усього, в тому числі: залишкова вартість не-матеріальних активів; залишкова вартість основ-них засобів; незавершене будівництво; довгострокові фінансові інвестиції. Оборотні активи – усього, в тому числі: виробничі запаси, готова продукція, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (чиста реалізаційна вартість) резерв сумнівних боргів (у валюту балансу не входить); дебіторська заборгованість за розрахунками; грошові кошти та їх еквіваленти. Витрати майбутніх періодів.						Власний капітал – усього, в тому числі: статут-ний капітал; резервний капітал; нерозподіле-ний прибуток (непокритий збиток). Забезпечення наступних витрат і платежів – усього, в тому числі: цільове фінансування. Довгострокові зобов’язаннями – усього, в тому числі: довго-строкові кредити банків; довгострокові фінансові зобов’язання. Поточні зобов’язання - усього, в тому числі: Корот-кострокові кредити банків; векселі видані; кредиторська заборго-ваність за товари, роботи, послуги; поточні зобов’язання за розрахунками. Доходи майбутніх періодів.
Баланс					Баланс

Рис. 2.1 Схема таблиці «Агрегований баланс»

Збільшення валюти балансу свідчить про зростання виробничих можливостей підприємства. Зниження валюти балансу оцінюється негативно, тому що скорочується господарська діяльність підприємства. Потрібно, використовуючи додаткову вхідну інформацію безпосередньо на підприємстві, встановити причини, що впливають на скорочення його діяльності. Це може бути падіння попиту на продукцію, відсутність матеріальних та енергетичних ресурсів, поява на ринку сильних конкурентів та інші.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану доцільно зіставити динаміку валюти балансу з динамікою фінансових результатів господарської діяльності (чистим доходом чи виручкою від реалізації продукції), валовим прибутком, фінансовими результатами від операційної діяльності, фінансовим результатом від звичайної діяльності до оподаткування, чистим прибутком – відповідно рядками 035, 050, 100, 170, 220 “Звіту про фінансові результати”.

Слід розрахувати та оцінити такі коефіцієнти:

Зміни валюти балансу (К_ΔВБ) за виразом ,

д е ВБ_0, ВБ₁ – середня сума валюти балансу відповідно у базовому і звітному (попередньому) періодах;

Чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (К_ΔВР) за виразом

К_∆ВР = (ВР₁ - ВР₀) / ВР₀,

де ВР₀, ВР₁ – чистий дохід від реалізації продукції (виручка від реалізації) відповідно у базовому і звітному (попередньому) періоді;

Зміни фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування (К_ΔФР)

,

де ФР₁, ФР₀ – фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування відповідно у звітному і базовому (попередньому) періодах.

Якщо період, що аналізується, включає три роки, то названі коефіцієнти можна визначити, зіставляючи наступний рік (2006) з базовим (2005) і звітний рік (2007) з попереднім роком (2006), тобто визначити кожний коефіцієнт за два періоди.

Можна виділити декілька типових випадків співставлення коефіцієнтів зміни валюти балансу (К_ΔВБ), виручки від реалізації (К_ΔВР) і прибутку від звичайної діяльності до оподаткування (К_ΔФР).

І. Зміна всіх коефіцієнтів мають позитивне значення, при цьому темпи зміни кожного наступного коефіцієнта перевищують темпи зміни попереднього коефіцієнта.

При наявності такого випадку можна зробити висновок, що на підприємстві в періоді, який аналізується розширювались виробничі можливості, тобто підприємство авансувало у свою діяльність додаткові фінансові ресурси і мало можливість виготовляти та реалізувати на ринку більше виробів.

Перевищення К_∆ВР по відношенню до К_∆ВБ свідчить, що підприємство ефективно використовує усі фінансові ресурси: ті, які вкладені у діяльність у попередні періоди, і додаткові, які вкладені в майно підприємства в періоді, що аналізується

При цьому підприємство добре знає ринок і свій товарний асортимент, який тісно узгоджує з потребами ринку.

Очевидно, що продукція підприємства за своїми споживчими характеристиками (параметрами) перевищує аналогічну за призначенням продукцію конкурентів, тому вона добре продається, що зумовлює позитивні тенденції виручки від реалізації.

Перевищення К_∆ФР порівняно зі зміною К_∆ВР переконує в тому, що в аналізованому періоді на підприємстві продавали продукції не лише більше, а й за більш високими цінами, тобто рівень конкурентоспроможності виробів зріс. Крім того на підприємстві проводили серйозну роботу зі зниження собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут тощо.

Одночасно на підприємстві активно організовували інші види діяльності, тобто раціонально використовували своє майно. Це є найкращий випадок. На підприємстві ефективна система менеджменту, працюють висококваліфіковані спеціалісти.

ІІ. Коли К_∆ВБ має від’ємне значення, а два наступних коефіцієнти позитивні.

Цей випадок можна розглядати загалом як позитивний, тому що підприємство не розширюючи свої виробничі можливості через об’єктивні обставини (виробляються специфічні вироби, знизився попит на продукцію) ефективніше використовує наявний виробничий потенціал, досягає кращих результатів.

Позитивне значення К_∆ВР дозволяє дійти висновку, що на підприємстві ефективно використовують виробничий потенціал і при менших виробничих потужностях і меншій чисельності персоналу виготовляють та реалізовують більше продукції.

Перевищення К_∆ФР по відношенню до К_∆ВР переконує в тому, що на підприємстві ефективно використовують наявні ресурси, підвищують конкурентоспроможність виробів і зменшують собівартість, адміністративні витрати, активно та ефективно займаються іншими видами діяльності, які забезпечують додатковий прибуток (дохід). На такому підприємстві працюють професіонали, ефективна система менеджменту.

ІІІ. Коли К_∆ВБ має позитивне значення, а два наступних коефіцієнти негативні.

Наявність цього випадку є свідченням тому, що на підприємстві авансують у діяльність додаткові фінансові ресурси, збільшують виробничі потужності і виробничі можливості (купують високоефективне обладнання, створюють додаткові запаси матеріальних ресурсів, наймають більше працівників). Однак, наявний виробничий потенціал використовується неефективно, продовжується виробництво продукції, яка не користується попитом, гірша за продукцію конкурентів (вища ціна, недостатньо прорекламована, нижчої конкурентоспроможності). Підприємство має досить великі адміністративні витрати, витрати на збут, неефективно займається іншими видами діяльності, збитки від яких зменшують прибуток.

ІV. Зміна всіх коефіцієнтів має від’ємне значення, при цьому кожний наступний коефіцієнт знижується в більшій мірі по відношенню до попереднього. Наявність цього випадку вказує на нестійкий (кризовий) фінансовий стан підприємства.

Розглянемо цей випадок на прикладі показників підприємства “Калина”.

1. Розрахуємо коефіцієнт зміни валюти балансу:

К_{∆ВБ 2006-2005} = ВБ₂₀₀₆ – ВБ₂₀₀₅ / ВБ₂₀₀₅ = 4956-6341 / 6341 = -0,22

К_{∆ВБ 2007-2006} = ВБ₂₀₀₇ –ВБ₂₀₀₆ / ВБ₂₀₀₆ = 3652-4956 / 4956,2 = -0,26

2. Визначимо коефіцієнт зміни виручки від реалізації:

К_{∆ВР 2006-2005} = ВР₂₀₀₆ – ВР₂₀₀₅ / ВР₂₀₀₅ = 161,3-373,7 / 373,3 = -0,56

К_{∆ВР 2007-2006} = ВР₂₀₀₇ – ВР₂₀₀₆ / ВР₂₀₀₆ = 147,7-161,3 / 161,3 = -0,08

3. Визначимо коефіцієнт зміни прибутку. Оскільки дане підприємство збиткове, то для обчислення використовуємо збиток:

К_{∆ЗБ 2006-2005} = ЗБ₂₀₀₆ – ЗБ₂₀₀₅ / ЗБ₂₀₀₅ = 189,2-238 / 238 = -0,2

К_{∆ЗБ 2007-2006} = ЗБ₂₀₀₇ – ЗБ₂₀₀₆ / ЗБ₂₀₀₆ = 148,4-189,2 / 189,2 = -0,21

ВИСНОВКИ

Всі три коефіцієнти мають від’ємне значення, при цьому кожний наступний коефіцієнт знижується в більшій мірі по відношенню до попереднього. Отже, можна зробити висновок, що за аналізований період (2005-2007рр.) підприємство зменшувало свої виробничі можливості, тобто вартість майна зменшувалась за рахунок продажу частини будівель, обладнання, площ, або передачі об’єктів соціальної сфери у комунальну власність.

Перевищення К_∆ВР порівняно з темпами зменшення К_∆ВБ є доказом тому, що підприємство неефективно використовує наявні виробничі ресурси. В аналізованому періоді воно зменшило обсяги виробництва, значна частина його продукції передається споживачам “під реалізацію”, з послідуючою оплатою.

Дещо нижчі темпи зниження К_∆ФР порівняно зі зниженням К_∆ВР свідчить про те, що на підприємстві займаються, окрім основної, іншими видами діяльності, тому мають інші операційні доходи, які склали у 2005 р. 1,3 тис.грн., у 2007 р. 100,1 тис.грн.

Таким чином, фінансовий стан підприємства погіршився. Фінансовим менеджерам необхідно провести поглиблений внутрішній аналіз фінансового стану і за його результатами розробити ряд стабілізаційних заходів.

Слід оцінити характер змін окремих статей балансу. Така оцінка проводиться за допомогою горизонтального (часового) і вертикального (структурного) аналізу.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні балансові показники на кожну дату періоду, що аналізується, доповнюються відносними темпами їх зміни. Різновидом горизонтального аналізу є аналіз тенденцій розвитку (трендовий аналіз), при якому кожна позиція звітності порівнюється з рядом попередніх періодів і визначається тренд, тобто основна тенденція динаміки показника, очищена від випадкових впливів і індивідуальних особливостей періоду. Цей аналіз носить перспективний прогнозний характер.

Вертикальний аналіз активу і пасиву балансу дає оцінку фінансового стану у вигляді відносних величин (відсотків). Він дозволяє визначити частку окремих розділів і статей в підсумку балансу і оцінити її зміну.

Далі оцінюють рівень та динаміку ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності.

Оцінка ліквідності та платоспроможності

У ринковій економіці існує ймовірність ліквідації підприємств унаслідок їх банкрутства, тому одним із найважливіших показників фінансового стану є ліквідність.

Ліквідність підприємства – це спроможність його перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів в міру настання їх терміну. Підприємство, оборотний капітал якого складається здебільшого з грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, зазвичай вважається більш ліквідним, ніж підприємство, оборотний капітал якого складається здебільшого з запасів.

Платоспроможність – це спроможність вчасно повністю виконати свої платіжні зобов’язання, що випливають з торгівельних, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Розрахунок платоспроможності проводиться на конкретну дату. Ця оцінка суб’єктивна і може бути виконана з різним ступенем точності.

Для підтвердження платоспроможності перевіряють: наявність грошових коштів на розрахунковому рахунку, валютному рахунку, короткострокові фінансові вкладення.

Ці активи повинні мати оптимальну величину. З одного боку, чим значніший розмір грошових коштів на рахунку, тим з більшою ймовірністю можна стверджувати, що підприємство має достатні кошти для поточних розрахунків і платежів.

З іншого боку, наявність незначних залишків коштів на грошовому рахунку не завжди означає, що підприємство неплатоспроможне: кошти можуть надійти на розрахункові, валютні рахунки, до каси протягом найближчих днів, короткострокові фінансові вкладення легко перетворити на готівку. Постійна кризова відсутність готівки призводить до того, що підприємство перетворюється на “технічно неплатоспроможне”, а це вже може розглядатися як перша сходинка на шляху до банкрутства.

Всі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто швидкості перетворення на грошові засоби, можна умовно поділити на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи – суми по статтях грошових коштів та їх еквівалентів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно (рядки 230 і 240 балансу) (А₁).

2. Активи, що швидко реалізуються - активи, для перетворення яких на наявні грошові засоби вимагається певний час. До цієї групи можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи (рядки 150,160,170,180,210,220 балансу) (А ₂)

Ліквідність цих активів різна і залежить від суб’єктивних і об’єктивних чинників: кваліфікації фінансових працівників, взаємовідносин з платниками і їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обороту.

3. Активи, що реалізуються повільно – найменш ліквідні активи – це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати) (рядки 100,120,130,140,250,270 балансу) (А₃)

Товарні запаси не можуть бути продані до тих пір, доки не буде знайдений покупець. Запаси сировини, матеріалів і незавершеної продукції можуть зажадати попередньої обробки, перш ніж їх можна буде продати і перетворити на наявні грошові засоби.

4. Активи, що важко реалізуються – активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом довготривалого періоду часу. До цієї групи можна включити статті 1 розділу активу балансу “Необоротні активи” (рядок 080 балансу) (А₄).

Перші три групи активів (найбільш ліквідні активи, активи, що швидко реалізуються і активи, що реалізуються повільно) протягом поточного господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні ніж інше майно підприємства.

Автор [8 д.л.] пропонує визначати фінансовий стан підприємства з огляду на його короткострокові та довгострокові перспективи. У ко­роткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто спроможність своєчасно і в повному обсязі розрахува­тися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін «ліквід­ність» означає безперешкодне перетворення майна на гроші. Ліквідність підприємства — це його спроможність пере­творювати свої активи па гроші для виконання всіх необхід­них платежів у міру настання їх строку.

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахун­ка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»). Наступ­ним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвес­тиції (цінні папери), які у разі необхідності швидко можуть бути переведені в гроші.

Ліквідним активом є також дебіторська заборгованість, адже передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчо­му майбутньому.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, так як для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетво­рення. Чим коротший цей період, тим вищою є ліквідність певного виду активів.

Короткострокові зобов'язання — це борги, строк погашен­ня яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, в наявності у підприємства має бути достатньо грошей для сплати. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за рівнем їх ліквідності відпо­відно до зобов'язань за пасивом, об'єднаних за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяють на:

Перші три групи активів (найліквідніші; активи, що швид­ко реалізуються; активи, що повільно реалізуються) про­тягом поточного господарського періоду постійно зміню­ються і тому належать до поточних активів підприєм­ства.

Пасиви балансу за рівнем зростання строків погашення зобов'язань групують так:

1. Негайні пасиви (П₁) — це кредиторська заборгованість (рядки 530—610), розрахунки за дивідендами, вчасно не по­гашені кредити (за даними додатку до балансу).

2. Короткострокові пасиви (П₂) — це короткострокові кредити банків (рядок 500), поточна заборгованість за довго­строковими зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (ря­док 520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією розділу IV балансу («По­точні зобов'язання»).

3. Довгострокові пасиви (П₃) — це довгострокові зобов'я­зання, які містяться в розділі VIII пасиву балансу.

4. Постійні пасиви (П₄) — це всі статті розділу І пасиву балансу («Власний капітал») (рядок 380, а також рядки 430, 630).

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути більш чи менш ліквідним. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається переважно з грошових коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, то таке під­приємство вважається більш ліквідним, ніж те, на якому обо­ротний капітал становлять переважно запаси. Для оцін­ки реального рівня ліквідності підприємства необхідно про­вести аналіз ліквідності балансу. Він виконується у два етапи:

Перший етап аналізу ліквідності підприємства полягає у складанні балансу ліквідності (табл. 2.1 ).

Таблиця 2.1. Аналіз ліквідності балансу, тис. грн.

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Платіжний залишок (нестача)
								на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду
Найліквідніші активи (А1)	230, 240	190	206	Негайні пасиви (П1)	540 - 610	128	182	62	24
Активи, що швидко реалі­зуються (А2)	150,160, 170,180, 210, 220	562	525	Короткостро-ко­ві пасиви (П2)	500 - 530	450	565	112	-40
Активи, що по­вільно реалі­зуються (А3)	100,120, 130,140, 250,270	1790	2058	Довгострокові пасиви (П3)	480	220	300	1570	1758
Активи, що важ­ко реалізують­ся (А4)	080	2130	5093	Постійні: пасиви (П4)	380, 430, 630	3874	6835	-1744	-1742
Баланс	280	4672	7882	Баланс	640	4672	7882	Х	Х

Ліквідність балансу — це рівень покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов’язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки кожної групи активу і пасиву балансу.

Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо відповідатиме та­ким умовам:

•Найліквідніші активи більші або дорівнюють негайним па­сивам.

•Активи, що швидко реалізуються, більші або дорівнюють короткостроковим пасивам.

•Активи, що повільно реалізуються, більші або дорівнюють довгостроковим пасивам.

•Активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тоб­то поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується і остання умова, оскільки це означає наявність у підприємства власних обо­ротних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Не­виконання однієї з перших трьох умов свідчить, що фактич­на ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

За даними таблиці баланс підприємства, що аналізується є переважно ліквідним. На кінець звітного періоду:

А₁>П₁; А₂,<П₂; А₃>П₃; А₄<П₄,

Абсолютно ліквідним баланс вважати не можна, оскільки на кінець звітного періоду у підприємства виникли пробле­ми з погашенням короткострокових кредитів, кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Якщо ж на підприємстві рівень ліквідності настільки ви­сокий, що після погашення негайних зобов'язань залишають­ся зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами.

Перспективну ліквідність можна визначити порівнянням активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими паси­вами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Аналіз балансів ліквідності за кілька періодів виявляє тен­денції зміни фінансового стану підприємства.

Для складання фінансового плану одним із джерел інфор­мації є баланс ліквідності, за допомогою якого можна здійсню­вати прогнозні розрахунки на випадок ліквідації підприємства.

На другому етапі аналізу ліквідності підприємства розра­ховують та аналізують основні показники ліквідності. Їх за­стосовують для оцінки можливостей підприємства виконува­ти свої короткострокові зобов'язання. Показники ліквідності дають уявлення про платоспроможність підприємства не тільки на конкретну дату, а й на випадок надзвичайних ситуацій.

Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти ліквідності можуть бути різними за назвою, але за змістом переважно однакові як на українських підприємствах, так і в закордон­них фірмах та компаніях.

Розглянемо основні показники ліквідності.

1. Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покрит­тя, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку пла­тоспроможності підприємства і розраховується за формулою:

Кзл = [А₁+А₂+А₃]:[П₁+П₂].

Він показує, скільки гривень поточних активів підприєм­ства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка застосування цього показника заснована на тому факті, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання переваж­но за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприєм­ство вважається ліквідним. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Значення його залежить як від галу­зі, так і від виду діяльності. В західній обліково-аналітичній практиці використовується критичне нижнє значення цього показника. Визнано, що поточні активи мають вдвічі переви­щувати короткострокові зобов'язання.

Співвідношення поточних активів і короткострокових зо­бов'язань нижче ніж 1: 1 свідчить про високий фінансовий ризик, оскільки підприємство не в змозі оплатити свої рахун­ки. Співвідношення 1 : 1 припускає рівність поточних акти­вів і короткострокових зобов'язань. Проте, зважаючи на різний рівень ліквідності активів, можна припустити, що не всі акти­ви будуть негайно реалізовані, а тому виникає загроза для фінансової стабільності підприємства. Якщо ж значення ко­ефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1:1, то можна зробити висновок про те, що підприємство має знач­ний обсяг оборотних коштів, які сформувалися завдяки влас­ним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий ва­ріант формування оборотних коштів є найприйнятнішим. Водночас, з погляду менеджера, значне накопичення запасів на підприємстві, відтягнення грошей у дебіторську заборго­ваність можуть бути пов'язані з невмілим управлінням акти­вами.

Скорочення величини коефіцієнта покриття може відбутися під впливом двох чинників: збільшення поточних активів і значного зростання короткострокових зобов'язань.

Для з'ясування причин зміни цього показника потрібно проаналізувати зміни у складі джерел коштів та їх розмі­щення порівняно з початком року.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності за своєю сутністю ана­логічний коефіцієнту покриття, проте при його визначенні враховуються не всі поточні активи: з розрахунку виклю­чається найменш ліквідна частина активів — виробничі запа­си. Цей коефіцієнт обчислюється за формулою

Кш = [А₁+А₂]:[П₁+П₂].

Матеріальні запаси виключаються не тільки через свою меншу ліквідність, а переважно тому, що грошові кошти, одер­жані у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за витрати на їх закупівлю. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли під час ліквідації підприємства одержують 40 % і менше обліко­вої вартості запасів. «Розумним» коефіцієнтом швидкої лік­відності є співвідношення 1:1.

Реально багато підприємств мають нижчий коефіцієнт швидкої ліквідності (наприклад, 0,5 : 1), тому для оцінки їх ліквідності слід проаналізувати тенденції зміни цього показ­ника за певний період часу. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов'язане переважно зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, то це свідчить про серйозні фінансові проблеми підприємства. В західній еко­номічній літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою

К аб. лік. = [А₁]: [П₁+П₂]

Цей коефіцієнт показує, яка частина короткострокових по­зикових зобов'язань може бути за необхідності погашена не­гайно. Теоретично прийнятним значенням коефіцієнта абсолют­ної ліквідності є співвідношення 0,2 : 1. В дійсності фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно ниж­чими. Однак за цими показниками не можна негайно робити негативні висновки щодо можливості підприємства одночасно погасити всі свої борги, адже малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства водночас поставили йому свої боргові вимоги.

Оцінка фінансової стійкості

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємств – стабільність його діяльності в світлі довгострокової перспективи. Вона пов’язана з загальною структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Так, багато бізнесменів, включаючи представників державного сектору економіки, бажають вкладати в справу мінімум власних коштів, а фінансувати його за рахунок грошей, взятих в борг. Однак, якщо структура “власний капітал – позичкові кошти” має значний перекіс в бік боргів, підприємство може збанкротувати, якщо кілька кредиторів одночасно вимагатимуть свої гроші назад в “незручну” годину.

Запорукою виживання і основою стабільності стану підприємства є його стійкість. На стійкість підприємства впливають різні фактори:

• стан підприємства на товарному ринку;

• виробництво і випуск дешевої продукції, що користується попитом;

• його потенціал в діловому співробітництві;

• ступінь залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів;

• наявність неплатоспроможних дебіторів;

• ефективність господарських і фінансових операцій і т. п.

Таке різноманіття факторів поділяє і саму стійкість за видами. Так, стосовно до підприємства вона може бути залежно від факторів, що впливають на неї, - внутрішньою і зовнішньою, загальною (ціновою), фінансовою.

1. Внутрішня стійкість – це такий загальний стан підприємства, при якому забезпечуються стабільно високі результати його функціонування. В основі її досягнення лежить принцип активного реагування на зміну внутрішніх і зовнішніх факторів.

Зовнішня стійкість підприємства зумовлена стабільністю економічного стану, в межах якого здійснюється його діяльність. Вона досягається відповідною системою управління ринковою економікою в масштабах всієї країни.

2. Загальна стійкість підприємства - це такий рух грошових потоків, що забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (витратами).

3. Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над видатками, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безпосередньому процесу виробництва і реалізації продукції. Тому фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства.

Аналіз стійкості фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє відповісти на питання: наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав вимогам ринку і потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва, а надлишкова – перешкоджати розвитку, ускладнюючи витрати підприємства надлишковими запасами і резервами. Таким чином, суть фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявом.

Фінансова стійкість підприємства – це такий стан фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.

На фінансову стійкість підприємства впливає величезне різномаїття факторів:

за місцем виникнення – зовнішні і внутрішні;

за важливістю результату – основні і другорядні;

за структурою – прості і складні;

за часом дії – постійні і тимчасові.

Внутрішні фактори залежать від організації роботи самого підприємства, а зовнішні не підвладні волі підприємства.

Розглянемо внутрішні фактори.

Стійкість підприємства насамперед залежить від складу і структури продукції, що випускається і послуг, що надаються, в нероздільному зв’язку з витратами виробництва. Тут також важливе співвідношення між постійними і змінними витратами.

Іншим важливим фактором фінансової стійкості підприємства, тісно пов’язаним з видами створюваної продукції і технологією виробництва, є оптимальний склад і структура активів, а також правильний вибір стратегії управління ними. Мистецтво управління поточними активами полягає в тому, щоб утримувати на рахунку підприємства лише мінімальну необхідну суму ліквідних коштів, що потрібна для поточної оперативної діяльності.

Значним внутрішнім фактором фінансової стійкості є склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір стратегії і тактики управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, перед усім прибутку, тим спокійніше воно може себе почувати. При цьому важлива не тільки загальна маса прибутку, але і структура її розподілу, особливо та частка, що спрямовується на розвиток виробництва.

Суттєво впливають на фінансову стійкість підприємства грошові засоби, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Чим більше грошових коштів може залучити підприємство, тим вище його фінансові можливості, проте зростає і фінансовий ризик – чи спроможне буде підприємство вчасно розрахуватися зі своїми кредиторами.

І тут значну роль покликані відігравати резерви як одна з форм фінансової гарантії платоспроможності господарюючого суб’єкта.

Отже, внутрішніми факторами, що впливають на фінансову стійкість є:

• галузева належність суб’єкта господарювання;

• структура продукції, що випускається, її частка в загальному платоспроможному попиті;

• розмір сплаченого статутного капіталу;

• величина витрат, їх динаміка у порівнянні з грошовими доходами;

• стан майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і резерви, їхній склад і структура.

Крім того, вплив всіх цих факторів багато в чому залежить від компетенції і професіоналізму менеджерів підприємства, їх вміння враховувати зміни внутрішнього і зовнішнього середовища.

До зовнішніх факторів відносять вплив економічних умов господарювання, панівну в суспільстві техніку і технологію, платоспроможний попит і рівень доходів споживачів, податкову і кредитну політику Уряду України, законодавчі акти з контролю за діяльністю підприємства, зовнішньоекономічні зв’язки, систему цінностей в суспільстві та ін.

Фінансова стійкість визначається раціональною забезпеченістю по­треб підприємства фінансовими ресурсами для ефективної діяльності в ринкових умовах. Вона характеризується системою абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники фінансової стійкості.

1. Наявність власного оборотного капіталу (ВОК), яку визнача­ють як різницю власного капіталу підприємства (ВК) та суми необо­ротних активів (НА): ВОК = ВК – НА. Нестача або зменшення суми власних оборотних засобів призводить до збільшення величини за­лученого капіталу і посилення фінансової залежності підприємства.

2. Наявність власного оборотного і довгостроково залученого капіталу, який називається перманентним (ПК) і визначається як сума власного оборотного капіталу та довгостроково залученого капіталу (ДЗК):

ПК = ВОК + ДЗК

3. Загальна величина капіталу для формування запасів і витрат (ЗК_зв), яку визначають як суму перманентного капіталу та короткостроково залученого капіталу (КЗК):

ЗК_зв = ПК + КЗК

ЗК_зв = ВОК + ДЗК + КЗК.

Визначаючи фінансову ситуацію, можна використати триком­понентний показник:

С_сер. = [С₁(+ВОК), S₂(+ДЗК), S₃(+КЗК)],

де функцію визначають так:

С_сер.(х).

За цими розрахунками можна виділити чотири типи фінансо­вих ситуацій на підприємстві (табл. 2.2).

С_сер. (х) {(1, якщо ≥ 0) / (0, якщо ≤ 0)}

Абсолютна і нормальна стійкість фінансового стану характери­зується прибутковістю господарювання та відсутністю порушень фінансової дисципліни. Нестійкий фінансовий стан пов'язаний з порушеннями платіжної дисципліни та зниженням рентабельності капіталу. Кризовий фінансовий стан свідчить про потенційну мож­ливість банкрутства.

Таблиця 2.2. Типи стійкості фінансового стану підприємства

Типи стійкості фінансового стану	Значення коефіцієнту
	ВОК	ДЗК	КЗК	Ссер.
Абсолютна стійкість	≥ 0	≥ 0	≥ 0	1,1,1
Нормальна стійкість	< 0	≥ 0	≥ 0	0,1,1
Нестійкий фінансовий стан	< 0	< 0	≥ 0	0,0,1
Кризовий фінансовий стан	< 0	< 0	< 0	0,0,0

Автор роботи [4 о.л.] виявляє чотири типи фінансової стійкості

Абсолютна стійкість фінансового стану, якщо запаси і витрати (З) менше суми власного оборотного капіталу (ВОК) і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (КБ_тмц)

З < ВОК + КБ_тмц ,

а коефіцієнт забезпечення запасів і витрат джерелами засобів більше одиниці

К_ззв = (ВОК + КБ_тмц) / З > 1

2. Нормативна стійкість, при якій гарантується платоспроможність підприємства, якщо

З = ВОК + КБ_тмц,

К_ззв = (ВОК + КБ_тмц) / З = 1

3. Несталий (передкризовий) фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але зберігається можливість поновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов’язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел коштів (Д_тч) в оборот підприємства

З = ВОК + КБ_тмц + Д_тч

К_ззв = (ВОК + КБ_тмц + Д_тч) / З

При цьому фінансова стійкість вважається припустимою, якщо забезпечуються такі умови:

а) виробничі запаси плюс готова продукція рівні або перевищують суму короткострокових кредитів і позичених коштів, що беруть участь у формуванні запасів;

б) незавершене виробництво рівне або менше суми власного оборотного капіталу.

Якщо ці умови не виконуються, то має місце тенденція погіршення фінансового стану.

4. Кризовий фінансовий стан (підприємство знаходиться на межі банкрутства), при якому

З > ВОК + КБ_тмц + Д_тч

К_ззв = (ВОК + КБ_тмц + Дтч) / З < 1

Рівновага платіжного балансу в даній ситуації забезпечується за рахунок прострочених платежів з оплати праці, кредитів банку, постачальників, бюджету і т. д. Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризується співвідношенням власних і позичкових коштів. Однак цей показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості. Тому в світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система показників.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позичкового) капіталу – їх сума дорівнює одиниці (або 100%). З приводу ступеню залучення позичкових коштів в іноземній практиці існують різні, інколи протилежні думки. Найбільш поширена думка, що частка власного капіталу достатньо велика. Вказують і нижню межу цього показника – 0, 6 (або 60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Навпаки, багатьом японським компаніям притаманна висока частка залученого капіталу (до 80%), а значення цього показника в середньому на 58% вище, ніж, наприклад, в американських корпораціях. Справа в тому, що в цих двох країнах інвестиційні потоки мають цілком різну природу – в США основний потік інвестицій поступає від населення, в Японії – від банків. Тому високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про ступінь довіри до корпорації з боку банків, а значить, про їх фінансову надійність, навпаки, низьке значення цього коефіцієнту для японської корпорації свідчить про їх неспроможність одержати кредити банку, що є певним попередженням інвесторам і кредиторам.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Ріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позичкових коштів в фінансуванні підприємства. Якщо його значення знижується до одиниці (або 100%), це значить, що власники повністю фінансують своє підприємство. Інтерпретація показника проста і наочна: його значення рівне 1,25 означає, що в кожній 1,25 грн., вкладеній в активи підприємства, 25 коп. позичкові. Даний показник широко використовується в детермінованому факторному аналізі.

Коефіцієнт маневрування власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може відчутно варіювати залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства.

Логіка розрахунку коефіцієнта структури довгострокових вкладень основана на припущенні, що довгострокові кредити і позички використовуються для фінансування основних засобів і інших капітальних вкладень. Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів і інших позаоборотних активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто (в деякому розумінні) належить їм, а не власникам підприємства.

Коефіцієнт довгострокового залучення позичкових коштів характеризує структуру капіталу. Ріст цього показника в динаміці – в певному розумінні – негативна тенденція, означає, що підприємство все більше і більше залежить від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів, як і деякі з вищенаведених показників, дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Він має досить просту інтерпретацію: його значення, рівне 0,179, означає, що на кожну гривню власних коштів, вкладених в активи підприємства, припадає 17,8 коп. позичкових коштів. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке пониження фінансової стійкості, і навпаки.

Необхідно ще раз підкреслити, що не існує якихось єдиних нормативів для розглянутих показників. Вони залежать від багатьох факторів: галузевої належності підприємства, принципів кредитування, структури джерел коштів, які склалися – оборотності оборотних коштів, репутації підприємства та ін. Тому придатність значень цих коефіцієнтів, оцінка їх динаміки та напрямів зміни можуть бути встановлені лише в результаті просторово-часових співставлень за групами споріднених підприємств. Можна сформулювати одне правило, яке “працює” для підприємств будь-яких типів: власники підприємства (акціонери, інвестори та інші особи, які зробили внесок в статутний капітал) надають перевагу розумному росту в динаміці частки позичкових коштів; навпаки, кредитори (постачальники сировини і матеріалів, банки, які надають короткострокові кредити, і інші контрагенти) надають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, з більшою фінансовою автономністю.

Ліквідність, фінансова сталість, ділова активність, рентабельність підприємства оцінюється системою показників (коефіцієнтів). Основні з цих показників та методика їх визначення за фінансовою звітністю наведені у дод. 1.

Показники	Звітні періоди

Рис. 2.2 Схема таблиці “Основні показники, що характеризують фінансовий стан підприємства”

В процесі виконання завдання слід визначити величину фінансових коефіцієнтів, склавши для цього аналітичні таблиці за схемою, наведеною на рис. 2.2, порівняти їх значення з оптимальними, що наведені у додатках 2 і 3 та зробити аналітичні висновки.

При написанні висновків за результатами аналітичних розрахунків рівня та динаміки фінансових коефіцієнтів слід керуватися наступним.

Оцінка рентабельності

До основних показників цього блоку, який використовується в країнах з ринковою економікою для характеристики рентабельності вкладень в діяльність того чи іншого виду, відносяться рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу. Економічна інтерпретація цих показників очевидна – скільки гривень прибутку припадає на одну гривню авансованого (власного) капіталу. При розрахунку можна використовувати або валовий прибуток, або фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування.

Аналізуючи рентабельність в просторово-часовому аспекті, необхідно брати до уваги три ключові особливості цих показників, суттєві для формулювання обґрунтованих висновків.

Перша пов’язана з тимчасовим об’єктом діяльності підприємства. Так, коефіцієнт рентабельності продукції визначається результативністю роботи у звітному періоді; ймовірний запланований ефект довгострокових інвестицій він не відображає. Коли підприємство робить перехід на нові перспективні технології або види продукції, які потребують великих інвестицій, значення показників рентабельності можуть тимчасово знижуватися. Однак, якщо стратегія перебудови була вибрана правильно, то витрати в подальшому окупляться, тобто зниження рентабельності в звітному періоді не можна розглядати як негативну характеристику поточної діяльності.

Друга особливість визначається проблемою ризику. Багато управлінських рішень пов’язані з дилемою “добре їсти, чи спокійно спати?”. Якщо вибирають перший варіант, то приймають рішення, орієнтовані на отримання високого прибутку, хоча б ціною великого ризику. При другому варіанті – навпаки. Одним із варіантів ризику бізнесу якраз і є коефіцієнт фінансової залежності – чим вище його значення, тим більш ризикованим з позиції акціонерів і кредиторів є підприємство.

Третя особливість пов’язана з проблемою оцінки. Зокрема, чисельник і знаменник показника рентабельності власного капіталу виражені (в деякому розумінні) в грошових одиницях різної купівельної спроможності. Чисельник показника, тобто прибуток, динамічний, він відображає результати діяльності і рівень цін, який склався на товари чи послуги в основному за минулий період. Знаменник показника, тобто власний капітал, складається протягом ряду років. Він виражений в книжній (обліковій) оцінці, яка може досить суттєво відрізнятися від поточної оцінки.

Крім того, облікова оцінка власного капіталу немає ніякого відношення до майбутніх прибутків. Дійсно, далеко не все може бути відображене в балансі, наприклад, престиж фірми, торговельна марка, суперсучасні технології, кваліфікований управлінський персонал не мають грошової оцінки (мова не йде про продаж фірми в цілому) в звітності. Тому ринкова ціна акцій може значно перевищувати облікову ціну. Таким чином, високе значення коефіцієнта рентабельності власного капіталу зовсім не еквівалентне високій віддачі на інвестований в фірму капітал; при виборі рішення фінансового характеру необхідно, відповідно, орієнтуватися не лише на цей показник, але й брати до уваги ринкову ціну фірми.

Додаток А

Система показників для аналізу фінансового стану підприємства за фінансовою звітністю

Найменування показника	Формула розрахунку	Інформаційне забезпечення
		Звітна форма	Номери рядка (ряд), колонка (кол)
1. Оцінка ліквідності
1.1.Величина власних оборотних засобів (функціоную чий капітал).	Власний капітал + забезпечення наступних витрат і платежів + довгострокові зобов’язання – необоротні активи або оборотні активи – поточні зобов’язання	Баланс	ряд 380 + ряд 430 + ряд 480 – ряд 080 або ряд 260 – ряд 620
1.2. Маневрування функціонуючого капіталу	Грошові кошти / функціонуючий капітал	Баланс	ряд 230 + ряд240 / ряд 260 – ряд 620
1.3. Загальний коефіцієнт покриття	Оборотні активи / поточні зобов’язання	Баланс	ряд 260 /ряд 620
1.4. Коефіцієнт швидкої ліквідності	Грошові кошти, розрахунки та інші активи / поточні зобов’язання	Баланс	ряд 150… 250 / ряд 620
1.5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошові кошти /поточні зобов’язання	Баланс	ряд 230 + ряд 240 / ряд 620
1.6. Доля обігових коштів в активах	Оборотні активи / всього господарських коштів	Баланс	ряд 260 / ряд 280
1.7. Доля виробничих запасів в поточних активах	Виробничі запаси/ оборотні активи	Баланс	ряд 100 / ряд 260
2. Оцінка фінансової стійкості
2.1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу	Власний капітал / всього господарських коштів	Баланс	ряд380 / ряд280
2.2. Коефіцієнт фінансової залежності	Всього господар-ських коштів / власний капітал	Баланс	ряд280 / ряд380
2.3. Коефіцієнт маневрування власного оборотного капіталу	Власні оборотні активи / власний капітал	Баланс	ряд260 - ряд620 / ряд380
2.4. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	Залучений капітал / всього господарських коштів	Баланс	ряд480 + ряд620 / ряд280
2.5. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень	Довгострокові зобов’язання / необоротні активи	Баланс	ряд480 / ряд080
2.6. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів	Довгострокові зобов’язання /довгострокові зобов’язання + власний капітал + забезпечення наступних витрат і платежів + доходи майбутніх періодів	Баланс	ряд480 / ряд480 + ряд380 + ряд430 + ряд630
2.7. Коефіцієнт структури залученого капіталу	Довгострокові зобов’язання /залучений капітал	Баланс	ряд480 / ряд480 + ряд620
2.8. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу	Залучений капітал / власний капітал	Баланс	ряд480 + ряд620 / ряд380
3. Оцінка ділової активності
3.1. Чистий дохід виручка) від реалізації продукції		Звіт про фінансові результа-ти	ряд 035
3.2. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування		Звіт про фінансові результа-ти	ряд 170 або 175
3.3. Продуктив - ність праці	Чистий дохід (виручка) від реалізації/ середньооблікову чисельність	Звіт про фінансові результа-ти Форма№2-ПВ	ряд035 (звіту) / ряд122 кол 1 (Ф2-ПВ)
3.4. Фондовіддача	Чистий дохід(виручка) від реалізації/ балансову вартість основних фондів	Баланс, Звіт про фінансові результа-ти	ряд035(звіту) / ряд031 (балансу)
3.5. Обіговість коштів в розрахунках (в обігах)	Чистий дохід(виручка) від реалізації/ середньо дебітор-ську заборгованість	Баланс, Звіт про фінансові результа-ти	ряд035(звіту) / ряд160 + ряд170 + ряд180 + ряд190 + ряд200 + ряд210(балансу)
3.6. Обіговість коштів в розрахунках (в днях)	360 / показник 3.5		див. алгоритм розрахунку для показника 3.5
3.7. Обіговість виробничих запасів ( в обігах)	Собівартість реалізованої продукції / середньовироб-ничі запаси	Баланс, Звіт про фінансові результа-ти	ряд040 (звіту) / ряд100 (балансу)
3.8. Обіговість запасів ( в днях)	360 / показник 3.7		див. алгоритм розрахунку для показника 3.7
3.9. Тривалість операційного циклу	Показник 3.6 + показник 3.8		див. алгоритм розрахунку для показника 3.6, 3.8.
3.10. Обіговість власного капіталу	Чистий дохід(виручка) від реалізації / середню величину власного капіталу	Баланс, Звіт про фінансові результа-ти	ряд035(звіту) / ряд380 (балансу)
3.11. Обіговість капіталу	Чистий дохід(виручка) від реалізації / підсумок середнього балансу	Баланс, Звіт про фінансові результа-ти	ряд 035(звіту) / ряд280 (балансу)
3.12. Коефіцієнт стійкості економічного росту	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування – виплати власникам (дивіденди), / власний капітал	Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів	Ряд 170 (звіту про фінансові результати) - ряд 140 (звіту про рух грошових коштів)/ ряд380 (балансу)
4. Оцінка рентабельності
4.1. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування		Звіт про фінансові результа-ти	Ряд 170
4.2.Рентабельність продукції	Прибуток (збиток) від операційної діяльності / чистий дохід (виручка) від реалізації	Звіт про фінансові результа-ти	Ряд100(105) / ряд 035
4.3.Рентабельність основної діяльності	Прибуток (збиток) від операційної діяльності / собівартість реалізованої продукції продукції	Звіт про фінансові результа- ти	ряд100(105) / ряд040
4.4. Рентабельність основного капіталу	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування / підсумок середнього балансу	Баланс, Звіт про фінансові результа-ти	Ряд170(звіту) / ряд280(балансу)
4.5. Рентабельність власного капіталу	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування / середню величину власного капіталу	Баланс, Звіт про фінансові результа-ти	Ряд170(звіту) / ряд380 (балансу)
4.6.Період окупності власного капіталу	Середня величина власного капіталу /Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	Баланс, Звіт про фінансові результа-ти	ряд380 (балансу) / ряд170 (звіту)
5. Оцінка ринкової активності
5.1.Дохід на акцію	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування - дивіденди на привілейовані акції / загальне число акцій	Звіт про фінансові результа-ти	ряд220 – дивіденди за даними фінансового обліку / ряд 300
5.2. Цінність акцій	Ринкова ціна акцій / дохід на акцію		вих. дані бух.обліку і ринок цінних паперів
5.3.Рентабельність акцій	Дивіденд на 1 акцію / ринкова ціна акції		вих. дані бух.обліку і ринок цінних паперів
5.4. Дивідендний вихід	Дивіденд на 1 акцію / дохід на акцію		вих. дані бух.обліку
5.5. Коефіцієнт котировки акцій	Ринкова ціна акції / книжна (облікова) ціна акцій		вих. дані бух.обліку і ринок цінних паперів

Примітка1.

Інформаційне забезпечення показників (грн.) запроектоване на основі нових положень (стандартів) бух.обліку. Наведений в додатку 2.2. Середнє значення окремих показників слід розрахувати за даними звітності, використовуючи формули середньої арифметичної. 3.При необхідності баланс може бути додатково перевірений та очищений, після чого виключити регулярні розрахунки за наведеними алгоритмами.