3. Торговельно-політичні засоби стимулювання експорту:
Пільгові умови кредитування зовнішньої торгівлі, державне гарантування комерційних кредитів – надання пільгових кредитів із державних коштів для просування на зовнішні ринки національної продукції ( в розвинутих країнах – передусім машинотехнічної). Наприклад, Ексімбанк США особливу увагу приділяє стимулюванню експорту капітального обладнання та транспортних засобів (обладнання для атомних, теплових, гідроелектростанцій, проекти розробки і транспортування мінеральних та енергетичних ресурсів за кордон, комплексних нафтохімічних та металургійних підприємств...).
Субсидування зовнішньої торгівлі. Має такі форми:
Внутрішні субсидії – бюджетні виплати, субсидії національним товаровиробникам, що конкурують з імпортом.
Експортні (зовнішні) субсидії – субсидії національним експортерам.
Прямі субсидії - безповоротні дотації, експортні премії ( в США - президентська нагорода, у Великобританії – королівська премія).
Проте надання субсидій в прямій формі заборонено згідно нормами ГАТТ/СОТ, оскільки експортер, користуючись державними субсидіями, може занижувати ціну товару, а це в свою чергу ставить його в не рівні умови з іноземними конкурентами. У випадку доведення застосування державних субсидій експортерам з метою нейтралізації цінової переваги застосовуються компенсаційні мита та компенсаційні квоти та ліцензії. Останнім часом перевага надається непрямим субсидіям, наприклад, звільнення від частки податків на прибуток, звільнення від акцизних зборів, від ПДВ, податку на нерухоме майно...
Субсидування експорту може мати радикальну форму – демпінг.
Демпінг – як метод фінансової нетарифної торговельної політики полягає в просуванні товарів на зовнішній ринок за рахунок державних субсидій експортерам, результатом яких є зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, що існують в цих країнах.
Види демпінгу:
1. За об’єктом застосування:
- ціновий демпінг – реалізація товару за кордоном дешевше, ніж на внутрішньому ринку.
- демпінг у сфері послуг – зниження ціни експортного товару внаслідок отримання на пільгових умовах транспортних послуг.
- валютний демпінг – маніпулювання валютним курсом та використання множинних валютних курсів з метою отримання переваги над виробниками країни імпортера даного товару.
- соціальний демпінг – має місце тоді, коли низькі ціни на імпортовані товари є результатом використання у виробництві праці в’язнів або нещадної експлуатації робітників.
2. За механізмом реалізації:
- навмисний (розбійницький) – тимчасове зниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку з наступним встановленням монопольних цін.
- постійний – регулярний експорт по заниженій ціні.
- спорадичний (випадковий, періодичний, пульсуючий) – епізодичний продаж за низькими цінами на зовнішньому ринку внаслідок накопичення великої нерозпроданої товарної маси.
- зворотний – підвищення цін на експорт з одночасним їх зниженням на внутрішньому ринку (у випадку коливання валютних курсів).
- взаємний (зустрічний) – зустрічна торгівля країн-партнерів одним і тим же товаром за заниженими цінами.
- прихований – імпортер реалізує товар дешевше ніж придбав у експортера, з яким має тісні зв’язки, та дешевше, порівняно з його ціною в країні експорту. Таким чином, в основі цієї форми демпінгу лежить трансфертне ціноутворення.
- непрямий – товар імпортується через третю країну, в якій його ціна не вважається демпінговою.
- вторинний – експорт товару, при виробництві якого використані компоненти, імпортовані за демпінговими цінами.
Таким чином, демпінг – це цінова дискримінація. Заборонений нормами СОТ. У випадку доведення демпінгу з метою нейтралізації цінової переваги застосовуються антидемпінгові мита (тарифний засіб), або антидемпінгові квоти та ліцензії (нетарифні засоби).
3. Сприятлива податкова політика – відстрочка, знижка чи навіть звільнення від сплати державних та місцевих податків. Наприклад, звільнення від сплати податків при імпорті обладнання, матеріалів, сировини для виробництва товарів на експорт, безмитний режим у зовнішньоторговельних вільних зонах.
Згідно статті 11 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» податкові пільги надаються суб’єктам ЗЕД:
- експорт яких перевищує імпорт за фінансовий рік (нетто-експортери);
- обсяг експорту яких становить не менше 5% від обсягу реалізованих за фінансовий рік товарів;
- стабільно експортують наукові, наукоємні товари, а також товари, у вартості яких частка доданої вартості становить не менше 30%.
4. Державне страхування зовнішньоторговельних операцій від ризиків, пов’язаних з політичною, економічною, валютно-фінансовою нестабільністю. Як правило, в розвинутих країнах таким страхуванням покриваються до 100% “політичних ризиків” (війни, конфлікти, анулювання ліцензій), та до 90% комерційних ризиків (банкрутство контрагентів, втрати від коливань валютних курсів, інфляції, несплата імпортером належних сум...). В Японії державним страхування ризиків охоплено близько 45% вартості експорту, у Великобританії – до 33%, в США – лише близько 4%, оскільки основна частина страхування ризиків йде по приватних каналах.
5. Проведення специфічної валютної політики – підтримання заниженого курсу національної валюти.
Застосування відповідних форм міжнародних розрахунків – відповідно до українського законодавства національним експортерам рекомендовано застосовувати з точки зору вигідності для української сторони документарний безвідкличний підтверджений акредитив та документарне інкасо, а імпортерам, навпаки – документарне інкасо та документарний акредитив.
Інформаційне, консультативне обслуговування експортерів, підготовка кадрів для зовнішньої торгівлі, дипломатична підтримка експортерів, моральне заохочення. Наприклад, в США присуджується почесний знак “кращий експортер року”.
У Франції компанії, в яких частка експорту у виробництві (експортна квота) в середньому за останні 3 роки перевищувала 50%, отримують так звану червону карту, більше 40% - голубу, більше 30% - зелену, більше 20% - жовту. Залежно від кольору карти фірма отримує податкові пільги, пільгові відсотки по кредитах (навіть безпроцентні), додаткові кредити, валютне фінансування від держави. Якщо частка експорту складає менше 20% не отримує жодних пільг.
4. Засоби обмеження імпорту закладені в механізмі платежів і зборів.
До таких засобів відносять:
1. Прикордонний податковий режим – стягнення різноманітних податків і зборів на імпорт понад митний податок (прикордонний податок обчислюється із ціни СІF) тобто ПДВ та акцизних зборів, а також різноманітних митних та адміністративних зборів.
Митний збір стягується митними органами як плата за їх роботу.
Види митних зборів:
Статистичний - пов’язаний з витратами по обліку експортних та імпортних товарів;
Гербовий (марочний) - стягується при прийнятті митної декларації на ввіз чи вивіз товару і видачі різних квитанцій;
Збір за право вивозу товарів зі складу митниці;
Збір за зберігання товарів на складах митниці (сплачується по твердій таксі за кожен день зберігання);
Збір за пломбування товару і штемпелювання поштових посилок;
Санітарний збір - за здійснення санітарного контролю продуктів;
Ліцензійний збір – стягується при видачі ліцензій на ввіз чи вивіз товарів (від 1 до 15% вартості партії товару);
Бандерольний збір.
2. Бюрократичне ускладнення митних процедур – збільшення кількості необхідної документації, підвищення вимог до якості упаковки і маркування, встановлення санітарного, фармакологічного, фітосанітарного, ветеринарного, екологічного та інших видів контролю. Наприклад, в Україну дозволяється ввозити вантажі рослинного походження тільки за наявності фітосанітарного сертифікату країни-експортера і після перевірки представниками карантинної служби та видачі імпортного карантинного дозволу.
3. Імпортні депозити – застава в національній чи іноземній валюті, яку імпортер повинен внести в банк перед закупівлею іноземних товарів. Іншими словами – це зобов’язання імпортера зробити безпроцентний внесок в банк на встановлений строк в сумі, яка дорівнює всій або частці вартості товару, що ввозиться. Таким чином, у імпортера вилучаються грошові засоби і він позбавляється можливості отримувати банківський процент, що негативно відбиваться на його платоспроможності.
В Україні імпортні депозити застосовувались з метою обмеження бартерних операцій (див. Указ Президента “Про регулювання бартерних /товарообмінних/ операцій в галузі ЗЕД”)
Згідно статті 19 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» режим попередніх імпортних депозитів запроваджується Національним банком України з метою регулювання платіжного балансу України. При цьому НБУ встановлює порядок здійснення операцій з попередніми імпортними депозитами та відносний розмір сум депозитів у процентах до вартості договору (контракту), який не може перевищувати 50 відсотків.
Суб’єкту ЗЕД, що відкрив попередній імпортний депозит, відповідним банком видається довідка, яка є підставою для пропуску товару через митний кордон України.
Забороняється застосування режиму попередніх імпортних депозитів щодо товарів, до яких запроваджується режим ліцензування та квотування.
4. Валютні обмеження пов’язані з отриманням дозволу на використання валюти для імпортних закупок.
5. Торгові договори та угоди – в них встановлюються принципи торгівельних взаємовідносин з іноземними державами. В торгівлі з іноземними державами можуть бути встановлені спеціальні режими, зокрема:
- режим найбільшого сприяння, що передбачає надання митних пільг аж до повного звільнення від імпортних податків при ввозі товарів, вироблених в країні, що користується даним режимом; переваг стосовно внутрішніх податків, якими обкладаються обробка та продаж на внутрішньому ринку імпортних товарів;
- спеціальний режим на території вільних економічних зон;
- спеціальний режим на території митних союзів, до яких входить держава на підставі міжнародних договорів.
6. Заходи у відповідь на дискримінаційні та недружні дії з боку зарубіжних країн, які обмежують права та інтереси підприємців даної держави – застосування режимів ліцензування і квотування; застосування спеціального мита; позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму; повна або часткова заборона (ембарго) на торгівлю з даною країною; запровадження індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів.
Рішення про застосування заходів у відповідь приймаються Верховною Радою (позбавлення режиму, застосування повної заборони (ембарго)) та Кабінетом Міністрів України (решта заходів).
Застосування заходів припиняється у разі припинення відповідними державами (союзами, угрупуваннями) таких дій, підписання відповідної угоди та відшкодування збитків (стаття 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).