48. Дайте визначення лікарської таємниці як предмета складу злочину незаконне розголошення лікарськоїтаємниці.

Лікарська таємниця - певним чином задокументована інформація про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина.

Відповідно до ст. 286 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні; забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Лікарською таємницею є, зокрема, відомості про:

а) факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя;

б) зараження особи інфекційною хворобою, що передається статевим шляхом, проведені медичні огляди та обстеження з цього приводу, дані інтимного характеру, отримані у зв'язку з виконанням професійних обов'язків посадовими особами та медичними працівниками закладів охорони здоров'я;

в) результати медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (вони повідомляються лише цим особам. При цьому приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним).

Лікарську таємницю (інформацію про пацієнта) слід відрізняти від медичної таємниці (інформації для пацієнта). Остання передбачає відомості про стан здоров'я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, які лікар зобов'язаний надати на вимогу пацієнта, членів його сім'ї або законних представників, за винятком випадків, коли така повна інформація може завдати шкоди здоров'ю пацієнта.

49. За зараження якими захворюваннями встановлена відповідальність в розділі 2 Особливої частини ккУкраїни.

1. Венерична хвороба; 2. ВІЛ (СНІД); 3. вірус невиліковної інфекційної хвороби яка є небезпечна для життя людини.

50. Які злочини проти життя і здоров’я особи вчиняються спеціальним суб’єктом – медичним працівником?

Приклади:

Ст..131 – Неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби;

Ст..139 – Ненадання допомоги хворому медичним працівником;

Ст..140 – Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником;

Ст..141 – Порушення прав пацієнта.

51. Як розмежувати склади злочинів, передбачені ст.. 139 »Ненадання допомоги хворому медичним працівником»та ст.. 140 «Неналежне виконання професійних обов’язків медичним та фармацевтичним працівником» ККУкраїни?

Почнемо з об”єктивної сторони: очевидно, що ненадання допомоги хворому медичним працівником виражається у бездіяльності: медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов”язаний надавати допомогу хворому, без поважних причин цього не робить. В той час як злочин, передбачеий ст. 140 ККУ - „Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником” може вчинятися як шляхом активних дій (а саме – неналежного виконання професійних обов”язків) так і шляхом пасивної поведінки (невиконання професійних обов”язків).

Розмежувати ці два склади злочину можна порівнявши їх суб”єктивну сторону. Якщо „Ненадання допомоги хворому медичним працівником” характеризується прямим умислом (лише щодо наслідків, передб. у ч.2 ст. 139 – психічне ставлення є необережним), то злоч. передб. ст. 140 ККУ вчиняється з необережності.

Отже суттєво відмінні між собою суб”єктивна і об”єктивна сторони складу злочину.