Лекція 3-4

ПОРЯДОК ТА ПРАВИЛА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

САНАТОРНО-КУРОРНОГО ЛІКУВАННЯ В УКРАЇНІ

План

1. Санаторно-курортний відбір

2. Показання та протипоказання до санаторно-курортного відбору

3. Порядок отримання путівки та проведення необхідних обстежень

4. Альтернативні шляхи забезпечення можливості санаторно-курортного лікування

5. Період перебування в умовах санаторно-курортного закладу

6. Медична реабілітація

7. Соціальні путівки

8. Оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Література

1. Бабов К.Д., Кулик В.В. та ін. Організація санаторно-курортного лікування та оздоровлення в Україні// Курорти та санаторії України: Наук.-пр. довідник. – К.: Видавничий дім «Фолігрант», 2009. – 432 с. (С. 129 – 136).

2. http://sankurort.ua/uk/6/

1. Санаторно-курортний відбір

Ефективність санаторно-курортного лікування багато в чому залежить від правильного відбору й напрямку хворих на курорти й у санаторії. Лікування в санаторії є одним з етапів медичної допомоги, і тому повинне бути співставним з попередніми й наступними лікувально-профілактичними заходами. Перед направленням до санаторію лікар призначає пацієнтові всі необхідні діагностичні дослідження. Встановивши, що він має потребу в санаторно-курортному лікуванні, лікар видає пацієнтові на руки довідку згідно затвердженої МОЗ України форми, що містить рекомендації щодо типу курорту (санаторію), виду лікування (санаторне, амбулаторне) і пори року. При цьому повинні враховуватися форма і стадія основного захворювання, супутні захворювання, загальний стан здоров’я хворого.

Відбір хворих на санаторно-курортний етап медичної реабілітації проводиться комісією закладу охорони здоров’я по медичному відбору хворих у реабілітаційні відділення санаторно-курортних закладів у відповідності з Положеннями, які затверджуються керівництвом структури, що приймає хворих на лікування, та Міністерством охорони здоров’я України.

Перед прийняттям рішення про перебування в умовах санаторно-курортного закладу, насамперед, слід визначитися, задля якої мети людина їде на курорт чи до санаторію – відпочинок, оздоровлення або лікування. Саме від цього буде залежати не тільки очікуваний результат, а й відмінності у підходах як до вибору оздоровчого закладу, так і отримання чи придбання путівки.

Основна мета санаторно-курортного відбору полягає у покращенні результатів лікування та профілактики хвороб, закріпленні досягнутих результатів лікування, підвищенні ефективності використання санаторної мережі. Під час здійснення санаторно-курортного відбору обов’язково враховуються клінічний діагноз основного та супутніх захворювань, стадія розвитку та особливість перебігу хвороби, стан хворого та очікуваний вірогідний ефект санаторно-курортного лікування, від чого залежить вибір розташування та медичного профілю оздоровниці, що рекомендується, тривалість та сезонність санаторно-курортного лікування, надаються необхідні виписки та рекомендації лікаря оздоровниці.

Облік безпосередніх результатів санаторно-курортного лікування здійснюється лікарем оздоровниці, а віддалених результатів (рівень досягнення та ефективність санаторно-курортного лікування) – лікарем за місцем проживання чи роботи хворого після його повернення з санаторію. Отримані дані збираються, аналізуються та систематизуються для подальшого удосконалення санаторно-курортного лікування та відбору, що призведе до покращення санаторно-курортної галузі в цілому.

2. Показання та протипоказання до санаторно-курортного відбору

Основною складовою санаторно-курортного відбору, відповідно до наказу від 16.05.1983 р. № 580 МОЗ України, є встановлення показань до санаторно-курортного лікування за даними встановленого клінічного діагнозу основного та супутніх захворювань, результатами медичного спостереження, проведеного лікування хворого, даних лабораторних та клінічних досліджень. Встановлені дані дозволяють визначити перелік санаторно-курортних закладів, які в найбільшій мірі відповідають завданням лікування конкретного хворого.

Показання до санаторно-курортного лікування для дорослих та дітей розроблені і зафіксовані у відповідних протоколах.

Протипоказання для санаторно-курортного та відновлювального лікування поділяються на загальні та спеціальні. Загальні протипоказання не залежать від конкретного діагнозу окремого хворого, і характерні для усіх, хто має ту чи іншу супутню патологію або стан. Спеціальні протипоказання, як правило, залежать від профілю конкретного захворювання або стану хворого. Деякі протипоказання з часом можуть бути зняті у разі зміни стану хворого, а застосування новітніх методів лікування у санаторно-курортній практиці постійно зменшує перелік захворювань, які є протипоказаннями до санаторно-курортного лікування.

Перлік загальних показань та протипоказань до санаторно-курортного лікування для дорослих та дітей подається нижче.

ЗАГАЛЬНІ ПРОТИПОКАЗАННЯ ЩОДО НАПРАВЛЕНЯ ХВОРИХ (ДОРОСЛИХ) НА САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ (НАКАЗ МОЗ УКРАЇНИ ВІД 16.05.1983 № 580)

1. Усі захворювання в запальній стадії, хронічні захворювання у стадії загострення та ускладнені гострогнійними процесами.

2. Гострі інфекційні захворювання до завершення терміну ізоляції.

3. Усі венеричні захворювання в гострій або заразній стадії.

4. Психічні захворювання. Всі форми наркоманії і хронічного алкоголізму. Епілепсія.

5. Усі хвороби крові в запальній стадії і стадії загострення.

6. Кахексія будь-якого походження.

7. Злоякісні новоутворення.

8. Усі захворювання та стани, що потребують стаціонарного лікування, в тому числі хірургічного втручання; всі захворювання, при яких хворі не спроможні до самостійного руху і самообслуговування, потребують постійного спеціального догляду (крім осіб, які підлягають лікуванню в спеціалізованих санаторіях для спінальних хворих).

9. Ехінокок будь-якої локалізації.

10. Кровотечі, що часто повторюються або з великою втратою крові.

11. Вагітність у всі терміни на бальнеологічні та грязьові курорти, а на кліматичні курорти, починаючи з 26 тижня (крім спеціалізованих відділень для вагітних жінок).

Крім того, у всі терміни вагітності не направляти вагітних на курорти і в санаторії:

• для бальнеогрязелікування з приводу гінекологічних захворювань;

• для лікування радоновими ваннами екстрагенітальних захворювань;

• осіб, які проживають на рівнинах, на гірські курорти, розташовані на висоті понад 1000 м над рівнем моря.

12. Всі форми туберкульозу в активній стадії для будь-яких курортів і санаторіїв нетуберкульозного профілю.

ПРОТИПОКАЗАННЯ ПРИ НАПРАВЛЕННІ ДІТЕЙ НА САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ (Наказ МОЗ України від 12.01.2009 № 4)

1. Протипоказання для направлення дітей із захворюваннями органів системи кровообігу на санаторно-курортне лікування.

1.1. Ревматизм в активній фазі вище І ступеня активності, неревматичний кардит в активній фазі.

1.2. Уроджені та набуті вади серця за наявності недостатності кровообігу будь-якого ступеня.

1.3. Серцева недостатність.

1.4. Органічні і стійкі функціональні порушення ритму серця і провідності з порушенням гемодинаміки.

1.5. Первинна артеріальна гіпертензія вище І ступеня.

1.6. Вторинна (симптоматична) артеріальна гіпертензія.

1.7. Пролапс мітрального (інших) клапана з ознаками клапанної недостатності та ознаками недостатності гемодинамики.

1.8. Інфекційний ендокардит в активній фазі будь-якого ступеня з ознаками недостатності кровообігу.

1.9. Первинні кардіоміопатії.

2. Протипоказання для направлення дітей із захворюваннями органів дихання на санаторно-курортне лікування.

2.1. Тяжкі форми повторної пневмонії з розповсюдженими змінами в бронхолегеневій системі, бронхо-ектази з частими загостреннями, з легеневою/серцево-легеневою недостатністю.

При вирішенні питання щодо вибору того чи іншого санаторно-курортного закладу, крім основного діагнозу, необхідно враховувати стадію хвороби, наявність або відсутність супутніх захворювань, ступінь порушення функцій окремих органів та систем, здатність хворого до самостійного пересування та самообслуговування, при цьому враховуються не тільки лікувальні фактори та кліматичні характеристики оздоровниці, але й умови доставки хворого до неї (відстань, вид транспорту, пересадки тощо).