12.Предмет бух.Обліку та його об’єкти

Предмет бух.обліку – це господарська діяльність під-ва,що складається з окремих господарських операцій,в результаті яких змінюється склад активів,власного капіталу та зобов’язань.

Обєкти: активи(господарські засоби); власний капітал та зобов’язання(джерела утворення госп.засобів); господарські операції та процеси

13.Характеристика активів під-ва

Активи підприємства — це майно в його матеріальній і нематеріальній формах, придбане підприємством за рахунок власних або залучених ресурсів, що перебувають у його розпорядженні та призначені для використання у фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку. Залежно від строку та специфіки використання у виробничій діяльності підприємства активи поділяють на необоротні (фіксовані) та оборотні (поточні). Необоротні активи призначені для тривалого використання в процесі фінансово-господарської діяльності. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, а також незавершене будівництво, довгострокову дебіторську заборгованість тощо. Кошти, інвестовані в необоротні активи, є певною мірою знерухомленими, вилученими з обороту на тривалий період і не можуть бути оперативно використані на інші цілі. Тому інвестиції в необоротні активи, як правило, здійснюються за рахунок довгострокових джерел фінансування і докладно оцінюються з погляду їх доцільності. Основні засоби є найважливішою складовою

необоротних активів, оскільки є необхідними при організації будь-якого виробничого процесу. До основних засобів належать будівлі, споруди, транспортні засоби, меблі, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання, устаткування тощо. Кошти, інвестовані в основні засоби, так само як і самі основні засоби, часто називають основним капіталом.

Нематеріальні активи займають більш чи менш значущу частку необоротних активів залежно від специфіки діяльності підприємства, його фінансової та інвестиційної політики.' В будь-якому разі — це активи, які досить швидко можуть втратити свою ринкову вартість внаслідок швидкого морального старіння. Тому їх вартість часто не враховують при обчисленні власного капіталу підприємства.

Основні засоби та нематеріальні активи неодноразово використовуються у виробничому циклі. В процесі такого використання їх вартість поступово зменшується внаслідок морального та фізичного зносу і переноситься на вартість виробленої продукції.

Довгострокові фінансові вкладення характеризують інвестиційну діяльність підприємства, безпосередньо не пов'язану з його основною діяльністю (якщо це не є вкладеннями в дочірні або асоційовані компанії). Кошти, вкладені у такий спосіб, є вилученими з господарського обороту і їх наявність може бути виправданою лише в разі високої прибутковості інвестицій та наявності вільних фінансових ресурсів, які не передбачено використовувати для розширення виробничої діяльності.

До оборотних активів підприємства належать товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість, ліквідні цінні папери, грошові кошти тощо. Частина оборотних активів повністю використовується протягом одного виробничого циклу, а частина може залишатись невикористаною. Вартість використаних оборотних активів повністю переноситься на вартість виготовленої продукції, а активи поновлюються для забезпечення неперервності виробничого процесу.

Частина оборотних активів підприємства постійно перебуває в грошовій формі. Вона призначена для здійснення розрахунків з постачальниками, працівниками підприємства, бюджетом, виконання зобов'язань перед кредиторами, засновниками, банківськими установами та ін.

Кошти, інвестовані в оборотні активи підприємства, називають оборотним капіталом. Часто оборотним капіталом називають самі оборотні активи. Важливими характеристиками стану оборотних коштів на підприємстві є чистий оборотний капітал, що визначається різницею між оборотними активами та поточними зобов'язаннями, а також власний оборотний капітал, що визначає оборотні активи, придбані за рахунок власних коштів, і дорівнює додатній різниці між власним капіталом і необоротними активами підприємства.

Активи підприємства за ступенем ліквідності поділяють на кілька груп. Найменш ліквідними вважаються необоротні активи, більш ліквідними — товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість. Най-ліквіднішими активами є грошові кошти підприємства. Обсяг ліквідних активів, що значною мірою обумовлює платоспроможність та ліквідність підприємства, залежить від специфіки його діяльності, а також від бажання й уміння фінансових менеджерів підтримувати ліквідність та платоспроможність господарюючого суб'єкта на задовільному рівні.

У цілому структура активів підприємства визначається його діяльністю і суттєво впливає на структуру фінансових ресурсів, а саме на співвідношення власних та залучених ресурсів, довгострокових і поточних зобов'язань підприємства.

14. Характеристика власного капіталу та зобов’язань підприємства (джерел формування господарських засобів) Власний капітал та зобов’язання – джерела утворення господарських засобів об’єднаних поняттям пасиви. Власний капітал – це частина в активах підприємства що залишилися після вирахування його зобов’язань : 1.статутний капітал – це зареєстрована вартість простих та привілейованих акцій для акціонерних товариств або сума оголошеного статутного капіталу для інших підприємств; 2. Пайовий капітал - це сукупність коштів фіз та ю осіб добровільно розміщених у товаристві для здійснення його фінансово господарської діяльності; 3. Додатковий капітал – складається із емісійного доходу іншого вкладеного капіталу до оцінки активів безоплатного одержання необоротних активів та іншого додаткового капіталу; 4.резервний капітал – використовується відповідно до напрямків передбачених в установчих документах як правило у випадках недостачі прибутку; 5. Нерозподілені прибутки – це прибутки одержані в результаті фін господарської діяльності підприємства які зменшені на суму прибутків використаних у звітньому році та податку на прибуток. Зобов,язання – це заборгованість підприємства яка ви никла в наслідок минулих подій і погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства що втілюють економічні вигоди: 1.довгострокові зобов’язання - це всі зобов’язання які не є поточними; 2. Поточні зобов’язання – це ті які будуть погашені протягом операційного циклу пства або 12 місяців з дати балансу; 3. Забезпечення –це зобов’язання з не визначеними сумою або часом погашення; 4. Доходи майбутніх періодів – це доходи які мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів та відносяться до наступних звітних перодів.

15. Господарські операції та процеси.Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань чи власному капіталі підприємства.Сукупність господарських операцій в різних видах господарської діяльності називається господарським процесом.Найважливішими об'єктами бухгалтерського обліку є також господарські процеси та їх результати, що викликають зміну майна та джерел їх формування. Основними господарськими процесами організації є постачання (заготівля), виробництво та реалізація продукції (робіт, послуг) (рис.2). У процесі заготовляння купуються матеріальні цінності, основні засоби та ін для процесу виробництва. У процесі виробництва витрачаються оборотні кошти, зношуються основні засоби, нараховується оплата праці працівникам, випускається продукція. У процесі реалізації продукції організація отримує грошову виручку від покупців, замовників. Результатом процесу заготовляння і виробництва може бути економія або перевитрата коштів, а процесу реалізації - дохід (прибуток) або збиток.Ці процеси складаються з окремих господарських операцій, змістом яких є рух майна і зобов'язань, тобто кругообіг капіталу. Обіг коштів у господарських процесах нескінченний. Таким чином, в кожному з господарських процесів відбувається зміна однієї форми вартості майна на іншу. Наприклад, при заготівлі матеріальних цінностей грошова форма вартості вихідного капіталу змінюється на товарну (матеріальну) форму, а при реалізації готової продукції кошти організацій міняють товарну (матеріальну) форму на грошову. У організацій можуть бути й інші господарські операції (наприклад, по капітальному будівництву), які також є об'єктами бухгалтерського обліку. Однак основний зміст її роботи складають процеси (стадії) кругообігу (постачання, виробництво, реалізація) її капіталу. Ці процеси взаємопов'язані, доповнюють один одного як об'єкти бухгалтерського обліку і створюють умови для накопичення капіталу та ведення розширеного відтворення.

16. Метод та методичні прийоми бухгалтерського обліку. Метод бухгалтерського обліку — це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.Документування — спосіб первинного спостереження і реєстрації господарських операцій у первинних бухгалтерських документах. Інвентаризація — це спосіб перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом перерахування, зважування, обміру, оцінки всіх залишків майна підприємства і зіставлення з даними бухгалтерською обліку.Оцінка — це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх у цілому по підприємству.Калькуляція — це метод обчислення собівартості виготовлення продукції або виконаних робіт, наданих послуг.Бухгалтерські рахунки — спосіб поточного обліку і контролю за наявністю і рухом активів і пасивів підприємства. Рахунок — це локальна інформаційна система для групування економічно однорідних об’єктів обліку.Подвійний запис — метод відображення господарської операції на рахунках; техніка бухгалтерського обліку. Суть його полягає в подвійному відображенні в бухгалтерському обліку кожної господарської операції: за дебетом одного і кредитом іншого рахунка в одній сумі.Бухгалтерський баланс — це спосіб узагальнення і групування інформації про активи підприємства за складом і розміщенням та джерелами їх утворення на певну дату. Бухгалтерська звітність — метод підсумкового узагальнення й одержання підсумкових показників діяльності підприємства за звітний період.Методичні прийоми бухгалтерського обліку взаємопов’язані, доповнюють один одного і в сукупності становлять одне ціле — метод бухгалтерського обліку

17. Суть і побудова бухгалтерського балансу. Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.За формою баланс це таблиця на лівій стороні(активі) якоївідображається склад і розміщення господарських засобів а на правій(пасиві) відображу. Джерела формування господарських засобів. Оскільки в активі і пасиві балансу відображу.одні і тіж суми алез різних точок зору то важливою особливістю балансу є рівність активу і пасиву.Враховуючи важливу інформацію яка наводиться в балансі він у всьому світі визнаний формою звітності.В Укр. зміст форма балансу та загальна вимога до розкриття його статей визначається П(С)БО№2 «Баланс».Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Вимоги до бух. Балансу:правильність, послідовність,зрозумілість, єдність. Види балансу. За часом складання: вступний,поточний, річний, об’єднувальний, розподільчий, ліквідаційний. За обсягом інформації: індивідуальний,зведений, консолідований. За змістом: оборотний, сальдовий.