Лекція 8 . Основи конституційного права Франції (2 год.)

1. Загальна характеристика Конституції 1958 р.

2. Президент Французької Республіки.

3. Парламент.

4. Уряд Франції.

1. Загальна характеристика Конституції 1958 р.

Відповідно до цього документа у Франції діє республіканська форма правління, що має змішаний характер, оскільки їй притаманні риси президентської республіки (глава держави обирається без участі парламенту, уряд призначається ним же) і парламентської республіки (уряд несе відповідальність перед нижньою палатою парламенту).

Головна риса Конституції 1958 р. – концентрація політичної влади в руках виконавчих органів (глави держави й уряду).

Президент має широкі прерогативи в галузі законодавства. Наділений правом законодавчої ініціативи. Має повноваження розпускати нижню палату.

Конституція точно визначає коло питань, з яких парламент має право видавати закони. Вирішення питань, не включених у цей список, віднесено до відання уряду.

Конституційна рада – особливий орган, який контролює дотримання Конституції.

2. Президент Французької Республіки.

Термін президентських повноважень не повинен перевищувати 5 років.

Президент республіки обирається абсолютною більшістю голосів.

Конституція передбачає взаємодію глави держави і глави уряду. Акти президента, за винятком вказаних у Конституції, контрасигнуються прем’єр-міністром і, у разі потреби, - відповідальними міністрами.

Право розпускати Національні збори, обмежене лише трьома умовами:

1. не може бути здійснено розпуск протягом року, наступного після попереднього розпуску;

2. під час дії надзвичайного становища;

3. тимчасовим президентом республіки, тобто головою Сенату.

Може передати на референдум будь-який законопроект, що стосується організації публічної влади, який не суперечить Конституції і відбився б на функціонуванні державних інститутів.

Практично повністю формує виконавчу владу. Призначає міністрів, усіх вищих урядовців.

Глава збройних сил.

Укладає і ратифікує міжнародні договори, за винятком тих, які потребують обов’язкової ратифікації парламентом. Ратифікація вимагає контрасигнації членів уряду.

Право помилування.

Головує в Раді міністрів., підписує декрети і ордонанси, прийняті нею.

Бере участь у розгляді законопроектів уряду.

3. Парламент.

Складається з 2 палат:

нижньої (Національні збори) і

верхньої (Сенат).

Пасивне виборче право для обрання до Національних зборів надається з 23 років, до Сенату – з 35 років.

Національні збори обираються строком на 5 років загальним прямим голосуванням за змішаною мажоритарною системою: у першому турі для обрання потрібно одержати абсолютну більшість голосів (від округу обирається один депутат). Якщо через тиждень ніхто не отримав такої більшості, то тоді проводиться другий тур. До нього допускаються кандидати, що набрали в першому турі як мінімум 12,5 % голосів від кількості виборців, внесених у списки. Для обрання в другому турі достатньо одержати відносну більшість голосів.

Сенат в основному створюється триступеневими виборами. Сенатори обираються на 9 років у колегіях у кожному з департаментів. Палата оновлюється на 1/3 щороку, що приводить до зменшення впливу виборчого корпусу на склад Сенату.

Функції парламенту: законодавчі, економічні, контрольні, судові та зовнішньополітичні.

Збирається на одну сесію на рік.

Для керівництва роботою кожна палата створює бюро (склад: голова палати, віце-голова, секретарі та квестори).

Парламентарі розглядаються як представники всієї нації і виконують свої функції на основі представницького, а не імперативного мандата.

Немає права відкликання парламентарія.

Стаття 34 Конституції встановлює перелік питань, з яких парламент може законодавствувати. Усі інші сфери – віднесено до відання уряду.

Законодавча ініціатива належить прем’єр-міністру і парламентаріям. Президент такої ініціативи не має.

Після прийняття законопроекту парламентом він передається президентові для промульгації.

4. Уряд Франції.

Колегіальний орган, що складається з прем’єр-міністра і міністрів.

Відповідно до Конституції функціонують:

Рада міністрів - збори міністрів під головуванням президента республіки.

Кабінет міністрів - збори міністрів під головуванням прем’єр-міністра.

Саме Рада міністрів здійснює повноваження, що належать за Конституцією уряду.

Уряд призначається так:

Президент республіки підбирає кандидатуру і призначає прем’єр-міністра.

Прем’єр-міністр підбирає міністрів і представляє їх президенту, який їх призначає.

У виборі кандидата на пост прем’єр-міністра президент користується значною свободою.

Усі акти, які виходять від Ради міністрів, підписуються президентом республіки.

Повноваження уряду поділяються на здійснювані ним колегіально і на здійснювані особисто прем’єр-міністром.

Прем’єр-міністр координує роботу міністерств, контролює її; головує в між міністерських комітетах; може головувати і в Раді міністрів; несе відповідальність за національну оборону; може пропонувати президенту скликати парламент.