Жюль Ардуен-Мансар. Вандомська площа. 1685—1701 рр. Париж.

Вандомська площа з висоти пташиного польоту. Сучасний вигляд.

При будівництві Вандомсьої площі Ардуеэн-Мансар розробив тип фасаду з арками на цокольному поверсі, пілястрами великого ордера, що об’єднували другий і третій поверхи, і мансардним поверхом під високою крутою покрівлею. Пізніше цей тип був широко розповсюджений.

При будівництві Вандомсьої площі Ардуеэн-Мансар розробив тип фасаду з арками на цокольному поверсі, пілястрами великого ордера, що об’єднували другий і третій поверхи, і мансардним поверхом під високою крутою покрівлею. Пізніше цей тип був широко розповсюджений.

Одне з найбільш значних монументальних споруд XVII ст. в Парижі — Собор Будинку інвалідів (1680—1706 рр.), що входив до комплексу будівель, зведених за наказом Людови­ка XIV для солдат-ветеранів.

Собор Будинку інвалідів у Парижі . 1680—1706. Висота 107 м.

Собор Будинку інвалідів, що являє собою величезну купольну ротонду, — одне з найбільш значних монументальних споруд 17 ст. у Парижі. Фасад собору — взірець вишуканості і симетрії. Центральна частина фасаду виступає вперед і акцентована доричними колонами в першому ярусі і коринфськими у другому; по боках фасад прикрашений статуями Людовика IX Святого і Карла Великого роботи Кусту і Куазевокса. Собор увінчує 27-миметровый (в діаметрі) купол, що тримається на двоярусному барабані, котрий оформлений парними колонами на першому поверсі і великими півкруглими вікнами на другому. Со­бор, створений Жюлем Ардуеном-Мансаром, став важливою висотною точкою Парижа, його могутній купол, декорований воєнними трофеями, значно змінив панораму міста.

Королівський палац Лувр -- центральна споруда французької архітектури середини 16 ст. — знаходиться в самому центрі Парижа, на правому березі Сени.

Проект і побудова саме цього приміщення архітектором П. Леско (1515-1578) заклали підвалини національної французької архітектури так званого «ренесансного класицизму», що проіснував з кінця 16 до першої чверті 17 ст. В середині століття постала необхідність додати до основного палацу ще один – східний фасад.

Будівництву головного, східного фасаду Лувра (1667—1673 рр.) надавалось такого важливого значе­ння, що проект для нього вибирали за конкурсом. Серед учасників бу­ли знамениті майстри, але перемогу одержав нікому не відомий архі­тектор Клод Перро (1613—1688, до речі, – рідний брат знаменитого казкаря Шарля Перро), оскільки саме його робота втілювала найбільш близькі французам ідеї і настрої: строгість й урочистість, масштабність і граничну простоту.

Лувр (королівський палац). Східний фасад, так звана «Колонада Лувра».

Арх. Л.Лево і К.Перро. 1667—73.

Клод Перро. Лувр. Східний фасад. Портик. 1667—1673 рр. Париж.

Перро запропонував зробити фасад величезним, таким, що на п’ятнадцять метрів перевищує реальну довжину будівлі. Він був розділений на яруси, оформлений ордером зі стоячими попарно колонами. Центральна виступаюча частина фасаду прикраше­на портиком з фронтоном. Така композиція з трьох частин була ха­рактерна для фасадів палаців і па­радних вілл епохи Відродження. Майстру вдалось показати, що ста­рі традиції як і колись залишаються джерелом краси.