2. Архітектура.
Архітектурі класицизму притаманні: чіткість і геометризм форм, симетрично-осьові композиції логічність планування, поєднання стіни з ордером і стриманим декором. Головною рисою архітектури класицизму було зверення до форм античного зодчества як до еталону гармонії, простоти, строгості, логічної ясності і монументальності.
В архітектурі – першій з мистецтв – ознаки класицизму проявились ще в І пол. ХVІІ ст., коли столиця Франції з міста-фортеці поступово перетворилась на місто-резиденцію. Вигляд Парижа тепер ознаменували не кріпосні стіни й замки, а палаци, парки, регулярна система вулиць і площ.
Палац став основною приналежністю стилю. Навколо нього у І пол. ХVІІ ст. архітектор обов’язково влаштовував парк, в якому панував жорсткий порядок: зелені насадження були акуратно підстрижені, алеї перетинались під прямим кутом, квітники утворювали правильні геометричні фігури. Такий парк отримав назву регулярного, або французького.
Вершиною розвитку нового напрямку в архітектурі став Версаль – грандіозна парадна резиденція французьких королів за 18 км від Парижа. При королі Людовику XIV Версаль стає фактично столицею Франції.
Палацово-парковий ансамбль Версалю. 1661-1689.
Арх. Л.Лево (1612—1670), А.Ленотр (1613—1700), Ф.Орбе, Ж.А.Мансар (1646—1708).
В результаті грандіозної реконструкції королівський палац перетворився на прекрасний палацово-парковий ансамбль, що став вершиною розвитку класицизму у французькій архітектурі 17 ст.
Палацово-парковий ансамбль Версаля. 1661—89.
Протягом 1661-1689 років тут звівся казковий палац, забили фонтани, виріс величезний парк. Версальський королівський палац був побудований Луї Лево (б. 1612-1670) і на останніх етапах – Жюлем Ардуеном-Мансаром (1646-1708). Від величезної площі перед палацом відходять три проспекти, три дороги – на Париж, Сен-Клу і Со (також резиденція короля).
Великий палац. Парадний фасад.
Палац, фасад якого простягнувся на півкілометра, має три поверхи: перший – основа, опора, важкий і рустований, другий – головний, парадний і тому найвищий, і третій – легкий, бо увінчує будівлю. Екстер’єр будівлі класично строгий, чергування вікон, пілястр, колон створює чіткий, спокійний ритм. Все це не виключає пишної декоративності оздоблення, особливо в інтер’єрі (тут архітекторам і художникам вдалось органічно сполучити новітню класику з попереднім бароко).
Жюль Ардуен-Мансар, Луї Лево. Версальський палац. Парковий фасад. З 1669 р.
Інтер’єри палацу складаються з анфілади кімнат, кульмінацією вбрання яких повинна бути опочивальня короля, де починався і закінчувався його день і де відбувались аудієнції.
Інтер’єр Версальского палацу.
Декоративні роботи у Версалі очолював “перший живописець короля”, директор мануфактури гобеленів Шарль Лебрен (1619-1690). “Мова” Лебрена – поєднання класицистичної підпорядкованості і величності з барочною патетикою. У нього було, безперечно, велике декоративне обдарування. Він виконував і картони для шпалер, і малюнки для меблів, і вівтарні образи. Саме Лебрену французьке мистецтво зобов’язане створенням єдиного декоративного стилю, від монументального живопису і картин -- до килимів і меблів.
Жюль Ардуен-Мансар, Шарль Лебрен, Антуан Куазевокс.
Дзеркальна галерея Великого палацу. 1678 р. Версаль.
Дзеркальна галерея Великого палацу у Версалі.
Версальський парк являє собою, як і весь ансамбль, програмний твір. Це регулярний парк, загальна протяжність якого біля трьох кілометрів; його творцем був Андре Ленотр (1613-1700), скульптури виконували такі відомі майстри як Франсуа Жирардон (1628-1715) і Антуан Куазевокс (1640-1720).
Версаль. Регулярний або французький парк.
Куточок Версальського парку
Фонтан Аполлона.
Фонтан Аполлона.
Поступово класицизм — стиль, звернений до вищих духовних ідеалів, — став проголошувати ідеали політичні, а мистецтво із засобу морального виховання перетворилось на засіб ідеологічної пропаганди.
Підпорядкування мистецтву політиці явно відчувається в архітектурі Вандомської площі в Парижі, спорудженої Жюлем Ардуеном-Мансаром у 1685—1701 рр. Невеличкий замкнений чотирикутник площі зі зрізаними кутами оточують адміністративні будівлі з єдиною системою декору. Така замкненість характерна для всіх класицистичних площ XVII століття. В центрі вміщувалась кінна статуя Людовика XIV (на початку ХIX ст. її замінила тріумфальна колонна на честь Наполеона I). Головні ідеї проекту — прославляння монарха і мрія про ідеально впорядкований світ, що живе за його волею.
