Питання та завдання для самоконтролю

1.Розкрийте поняття нотаріату та нотаріальної діяльності.

2. Визначте предмет нотаріальної діяльності.

3. Які завдання покладені на нотаріат?

4. Що складає зміст нотаріальної діяльності?

5. Визначте місце норм, що регулюють діяльність нотаріату, в системі права

6. Охарактеризуйте предмет та метод нотаріального процесуального права.

Лекція 4

Професія нотаріуса та професійна етика

1. Професія нотаріуса

Належне функціонування правової системи та поси­лення судового захисту прав і свобод громадян, створення ефективно діючої ринкової економіки, а також необхідність захисту українського підприємництва то­що потребують відповідного рівня професійності всіх осіб-учасників юридичної практики і, зокрема, нотаріусів як спеціалістів у галузі застосування права, забезпечення законності та гарантування прав заінтересованих осіб.

Вимоги до особи, яка має намір займатися нотаріальною діяльністю, закріплені безпосередньо у Законі. Так, відповідно до ст. З Закону, нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести місяців у державній нота­ріальній конторі або в нотаріуса, який займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, що має судимість.

Нотаріус як представник юридичної професії є юридичним радником і публічною посадовою особою, яка шляхом здійснення правозастосовної юрисдикційної діяльності у формі вчинення нотаріальних дій надає юридичної сили та вірогідності юридичним правам, фактам і документам. Нотаріус складає та посвідчує акти, яким сторони повинні або хочуть надати офіційної сили, а також забезпечує їх тривале зберігання, можливість отримання копії з них або витягів. Акт, посвідчений нотаріусом, має силу доказу стосовно свого змісту, закріплених у ньому прав і обов'язків, часу його складання та справжності підписів у ньому. Особлива доказова сила нотаріальних актів пов'язана передусім з наслідками недотримання нотаріальної форми деяких правочинів згідно з вимогами Цивільного кодексу України (наприклад, статті 657, 718, 732).

Таким чином, нотаріус є фахівцем у галузі несудового вирішення конфліктів або запобігання їм. У ситуації, коли конфлікт триває і у сфері нотаріальної діяльності через реалізацію повноважень нотаріуса вирішити його неможливо, нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні даної нотаріальної дії та роз'яснити сторонам можливість звернення до суду за вирішенням спору, оскільки це є прерогативою суду.

Свої повноваження нотаріус реалізує від імені держави, що відбивається в його статусі як посадової особи незалежно від форми організації діяльності.

Зміст професійної діяльності нотаріуса зумовлюється структурою професійної праці юриста (яким і є нотаріус). Кінцевою метою професійної праці нотаріуса як юриста є охорона та захист прав і законних інтере­сів фізичних і юридичних осіб та держави. Усі інші цілі, які розглядаються як в рамках окремих законів і правових галузей, так і стосовно напрямів професійної юридичної діяльності, є похідними від зазначеної мети, підлеглими їй і, так чи інакше, спрямовані на те, щоб дії (або бездіяльність) суб'єктів права забезпечували економічні права та свободи, право власності, особисту безпеку тощо.

Предмет праці юриста — це те, на що націлені його інтелектуальні та фізичні зусилля. Як предмет праці юриста виступають, по-перше, норми права, по-друге, правовідносини, по-третє, юридична кваліфікація, — усе це притаманне і праці нотаріуса.

Засоби професійної діяльності спеціаліста-юриста складає юридична техніка, до якої належать змістовні прийоми правового мислення, використаний при цьо­му понятійний апарат, а також технічні засоби пошуку, опрацювання і збереження інформації, засоби зв'язку, які або опрацьовуються спеціально для професійної юридичної діяльності (наприклад, інформаційно-пошукові системи, які містять дані про злочинців і злочини), або адаптовані до потреб та умов професійної діяльності юриста.

Для характеристики професії нотаріуса важливим також є процедури професійної діяльності як сукупність правил, яким з необхідністю повинна бути підкорена праця спеціаліста-юриста. Для нотаріуса — це нотаріальний процес зі своїм інструментарієм (докладніше про це див. у главі VI).

Напрями професійної юридичної діяльності багатопланові й відбиваються у певних виробничих функціях. Серед них: правозастосовча (застосування норм матеріального і процесуального права); наглядова (контроль законності); установча (утворення органів державної влади і місцевого самоврядування; реєстра­ція юридичних станів, прав, фактів); правотворча (локальна правотворчість) і надання правових послуг (надання адвокатських і нотаріальних послуг). Як бачимо, у структурі юридичної практики нотаріальна діяльність має забезпечити надання правових послуг.

Нотаріус як правник має сприяти захисту прав і свобод й забезпечувати реалізацію законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Це завдання виконується через надання консультацій і роз'яснень з юридичних питань відповідно до компетенції; складання проектів заяв та інших документів правового характеру. Надання правам, фактам, документам юридичної вірогідності є результатом застосування таких повноважень нотаріуса: надання консультацій і роз'яснень з питань нотаріальної діяльності та вчинення нотаріальних дій відповідно до компетенції; складання проектів нотаріальних та інших документів нотаріального провадження; ведення діловодства й нотаріального архіву.

У процесі своєї професійної юридичної діяльності нотаріус виконує додаткові виробничі функції, які ви­пливають з основних і спрямовані на їх виконання. До них можна віднести організаційну (забезпечення професійної діяльності) та деонтологічну функції.

Організаційна функція передбачає наукову організацію праці та ведення діловодства; дотримання вимог і стандартів стосовно організації праці, галузевих нормативних актів; впровадження у професійну діяльність нових методик і науково-технічних досягнень; використання комп'ютерних технологій і спеціальної техніки; формування інформаційно-пошукових, реєстраційних і статистичних документів.

Деонтологічна функція, що базується на нормах професійної етики, пов'язана з реалізацією соціальних якостей професійної нотаріальної діяльності та реалізацією соціальних якостей при спілкуванні з колегами, заінтересованими особами та взагалі стосовно суспільства. Реалізовувати соціальні якості професійної діяльності для нотаріуса означає: діяти в дусі поваги до своєї професії; виконувати професійні обов'язки відповідно до принципів незалежності, верховенства права, законності, конфіденційності тощо; діяти в дусі справедливості, гуманності, доброзичливості, лояльності, великодушності щодо суб'єктів права; діяти відповідно до вимог презумпції добропорядності стосовно суб'єктів права. Реалізація соціальних якостей при спілкуванні з колегами передбачає уміння сприяти здійсненню ідеї правосуддя у правовій державі; ставитися з повагою до колег при здійсненні професійної діяльності; дотримуватися правил етики юриста.

Для правника характерним є те, що він повинен мати й певні здібності, які так чи інакше відбиваються на його діяльності як фахівця на службовій і позаслужбовій професійній поведінці. Це стосується і нотаріуса. Серед багатоманітних здібностей такого характеру можна виділити такі найголовніші:

1) інтелектуальні — загальні професійні знання, здатність до вирішення розумових завдань, як типових, так і нестандартних, здібність до навчання, спостережли­вість, здібність концентруватися на предметі пізнання, сприймати інформацію в процесі комунікації тощо;

2) світоглядові — ставлення до загальновизнаних соціальних цінностей, насамперед до основних прав і свобод особистості; правова свідомість, яка включає в себе ставлення до права, закону, держави; етичні та моральні нормативи, у тому числі милосердя, співчуття, почуття честі й особистої гідності;

3) психологічні — відображають розвиненість вольового начала, психологічне сприйняття, правдивість, комунікативність, самооцінку, темперамент тощо.

Наведене свідчить, що до нотаріуса ставляться досить високі вимоги і як до професійного юриста, і як до людини з точки зору його особистих якостей. Такий підхід характерний для юридичних професій, представники яких виконують публічно-правові функції незалежно від того, належать вони до посадових осіб держави чи до осіб вільної юридичної професії.