3. Прийняття документів на зберігання

Однією з нотаріальних дій, що рідко зустрічаються у нотаріальній практиці, є прийняття на зберігання документів (розділ 35 Інструкції). Суб'єктами-ініціаторами такої нотаріальної дії можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, за заявами яких приймаються на зберігання документи найрізноманітнішого характеру.

При цьому нотаріуси складають опис у двох примірниках, один з яких залишається в нотаріуса, а інший — видається особі, що здала документи. Опис підписується і нотаріусом, і заінтересованою особою, що звернулася за вчиненням цієї нотаріальної дії.

Опис являє собою чітке викладення інформації про документи, включаючи не тільки їх найменування, а й фізичний стан, оскільки нотаріус несе відповідальність за збереження документів і повинен їх повернути у тому ж вигляді, в якому прийняв. В описі мають бути зазначені:

прізвище, ім'я та по батькові особи, що здала документи, її адреса;

найменування документа, який здається на зберігання, на чиє ім'я цей документ виданий, ким, номер документа (якщо є) і дата видачі;

строк, на який документи здаються на зберігання.

На підставі п. 309 Інструкції на прохання особи нотаріус може прийняти документи без опису, якщо вони належним чином упаковані в присутності нотаріуса. Упаковка має бути скріплена печаткою нотаріуса, його підписом і підписом особи, яка здала документи на зберігання. У такому разі нотаріус несе відповідальність за схоронність упаковки, тому упаковані документи поміщаються нотаріусом в інший пакет, «кий також опечатується.

Прийняті документи зберігаються в окремому пакеті в залізних шафах чи сейфах, опечатаних печаткою нотаріуса, до зажадання особою, що їх здала.

Про прийняття документів на зберігання нотаріус видає особі, яка їх здала, свідоцтво, що містить такі реквізити:

місце та час вчинення нотаріальної дії;

прізвище, ім'я та по батькові нотаріуса, найменування нотаріальної контори, нотаріального округу;

прізвище, ім'я та по батькові або повне найменування та адреса особи, що звернулася;

зазначення строку зберігання документів;

відомості про встановлення особи громадянина, що здав документи;

номер за реєстром;

сума державного мита або оплати за вчинення даної нотаріальної дії;

підпис і печатка нотаріуса.

Перелік документів у свідоцтві не міститься, оскільки до нього додається опис, якщо такий виготовлявся.

Строк зберігання документів обумовлюється в заяві заінтересованої особи, яка здала їх на зберігання, а також у свідоцтві, що видається нотаріусом. Нотаріус відповідає за зберігання документів протягом цього строку. Отримати документи можна й раніше обумовленого строку. Зробити це може особа, яка здала документи на зберігання, і уповноважена нею особа (на підставі довіреності), представивши свідоцтво та примірник опису. Отримати документи можна також за рішенням суду. У разі смерті особи, яка здала документи на зберігання, отримання їх спадкоємцями можливе на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Питання та завдання для самоконтролю

Який нотаріальний орган вживає заходів до охорони спадкового майна?

За чиєю ініціативою вживаються заходи до охорони спадкового майна?

Протягом якого строку нотаріус вживає заходи до охорони спадкового майна?

Які зміст і значення акта опису спадкового майна? Який порядок його складання?

В якому порядку здійснюється зберігання спадкового майна?

В яких випадках нотаріус може давати розпорядження про оплату витрат за рахунок спадкового майна?

В яких випадках і в якому порядку нотаріус здійснює накладення заборони відчуження нерухомого та рухомого майна?

Яким чином реєструється накладення заборони відчуження майна?

В якому порядку оформляється прийняття нотаріусом документів на зберігання?

Які вимоги ставляться до змісту опису документів, що приймаються на зберігання?

1

2