2. Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя

Нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя видає одному або кожному з них свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя, набутому ними під час шлюбу. Подібне свідоцтво може бути видане кожному з подружжя як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.

Свідоцтво про право власності на жилий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме майно видається за місцем його знаходження.

Свідоцтво видається тільки на те майно, що є спільною власністю подружжя і наявне на день видачі цього документа.

Свідоцтво видається на майно, придбане під час шлюбу. Не можна видавати таке свідоцтво на майно, що було подароване або успадковане, а також на майно, що належало подружжю до укладення шлюбу.

Видача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя може провадитися як на підставі спільної письмової заяви подружжя, так і на підставі письмової заяви одного з них у разі смерті іншого.

Спільна письмова заява подружжя про видачу сві­доцтва підтверджує відсутність спору. При цьому нотаріусом встановлюються такі факти:

наявність шлюбних відносин (що існують на момент видачі свідоцтва або розірвані);

право власності на майно, що підлягає реєстрації;

факт придбання майна під час шлюбу.

На підтвердження зазначених фактів нотаріусу на­даються певні докази. Документами, що свідчать про наявність шлюбних відносин, у тому числі таких, що згодом були розірвані в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути свідоцтво про шлюб, про розірвання шлюбу, відмітка в паспорті про реєстрацію шлюбу тощо. На примірнику свідоцтва, що залишається у справах державної нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса, робиться відмітка, в якій зазначаються найменування поданого для огляду документа, його номер, дата та найменування юридичної особи, яка його видала.

Факт права власності на майно, що підлягає реєстрації, перевіряється за правовстановлюючими документами. При цьому необхідно звертати увагу на дату їх видачі та підстави. Звідси робиться висновок, чи є майно спільною власністю подружжя. Якщо наданих документів недостатньо, необхідно витребувати додаткові або роз'яснити судовий порядок встановлення факту придбання майна у певний час.

При видачі свідоцтва про право власності на жилий будинок, квартиру та інше нерухоме майно, що підля­гає реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, — довідку відповідного органу місцевого самоврядування, де наведено характеристику будівлі, на яку видається свідоцтво.

Нотаріус не може видати свідоцтво про право власно­сті на майно, на яке накладено арешт. При наявності заборони відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна свідоцтво про право власності на майно, обтяжене боргом, видається у разі згоди на те креди­тора (відповідного податкового органу).

Про видачу свідоцтва про право власності на нерухо­ме майно, перераховане вище, робиться відмітка на право встановлювальному документі.

Свідоцтво на підставі спільної письмової заяви по­дружжя може бути видане із зазначенням або рівних, або нерівних часток залежно від волевиявлення по­дружжя.

При зверненні за свідоцтвом про право власності в разі смерті одного з подружжя за мету ставиться ви- ішачоння частки померлого з подружжя та виявлення обояі'у спадкового майна. Подібне свідоцтво видається ми місцем відкриття спадщини.

При видачі свідоцтва про право власності в разі смерті одного з подружжя перевіряються такі факти, як:

реєстрація (розірвання) шлюбу;

придбання майна під час перебування у шлюбі;

право власності на майно, що підлягає реєстрації;

смерті одного з подружжя;

згода органів опіки та піклування при наявності повнолітніх спадкоємців померлого подружжя.

Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть.

Питання про згоду органів опіки та піклування ви­рішується ними шляхом прийняття відповідного рі­шення.

Стаття 71 зобов'язує нотаріуса повідомити про вида­чу свідоцтва спадкоємців померлого, що прийняли спадщину.

У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий з подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду в разі оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим. Та­ка відмітка підписується спадкоємцями.

Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, що прибули особисто, повідомляються нотаріусом усно, про що робиться позначка на заяві другого з по­дружжя, що є живим. Ця позначка підписується спадкоємцями.

Свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з них може бути видане тільки на половину спільного майна подружжя.

На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути ви­значена і частка померлого у спільній власності.

Якщо серед спадкоємців є особи, над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається за наявності дозволу органів опіки та піклування.

Видаючи свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, до складу якого входить майно, що підлягає державній реєстрації, нотаріус роз'яснює про необхідність подати це свідоцтво для державної реєстрації у відповідний орган.

Свідоцтво про право власності містить такі реквізити:

найменування документа;

місце й дата його видачі;

прізвище, ім'я та по батькові нотаріуса;

найменування нотаріальної контори, нотаріального округу;

вказівка на спільну заяву подружжя;

підтвердження нотаріусом, що у спільному майні подружжя, придбаному ними під час шлюбу, право власності належить кожному з подружжя у певних частках;

перелік спільного майна подружжя;

номер у реєстрі;

розмір стягнутого державного мита, оплати;

підпис, печатка нотаріуса.

Свідоцтво про право власності є одночасно документом, що визначає частку у спільному майні подруж­жя, а також правостановлювальним документом.