Розділ іі Травматизм та професійні захворювання
Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкод-ження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом со-ціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону Украї-ни „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасно-го випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Цей Закон відповідно до Конституції України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правову ос-нову, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язко-вого державного страхування громадян від нещасного випадку на вироб-ництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездат-ності або загибелі застрахованого на виробництві. Цей Закон відповідно до Конституції України про загальнообов’язкове державне соціальне страху-вання визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного страхування громадян від не-щасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які при-звели до втрати працездатності або загибелі застрахованого на виробниц-тві. Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпі-лим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору. За працівниками, які втратили працездатність у зв'яз-ку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь пері-од до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати про-фесійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попе-редньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також пра-цевлаштування відповідно до медичних рекомендацій. Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професій-ним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.
Соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі Фонд) - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі Статуту, який затверджується її правлінням. Управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. До складу правління включаються представники держави, застрахованих працівників і робото-давців - по 15 осіб від трьох представницьких сторін. Представники держа-ви призначаються Кабінетом Міністрів, а представники працівників і робо-тодавців делегуються чи обираються об'єднанням профспілок та робото-давців, які мають статус всеукраїнських. Члени правління обираються на шестирічний термін і виконують свої обов'язки на громадських засадах. Правління Фонду створює постійні та тимчасові комісії з питань профі-лактики нещасних випадків, виконання бюджету, призначення пенсій та інші. Фонд вирішує триєдине завдання:
усунення небезпечних і шкідливих чинників;
відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві;
компенсації потерпілим матеріальних та моральних збитків вна-слідок ушкодження здоров'я.
Реалізовуючи державну політику в галузі соціального захисту людей праці, Фонд:
повністю відшкодовує збитки, заподіяні працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, виплачує йому або членам його сім'ї одно-разову допомогу, втрачений заробіток у разі тимчасової непрацездатності, пенсію при частковій втраті працездатності, пенсію у разі смерті потерпі-лого, організовує похорон померлого, оплачуючи пов'язані з цим витрати;
організовує лікування потерпілих, їх перекваліфікацію, працевлаш-тування осіб з відновленою працездатністю;
надає допомогу інвалідам у вирішенні соціально-побутових питань, організовує їх участь у громадському житті тощо.
Закон „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” зберігає всі існуючі норми виплат по-терпілим на виробництві, в тому числі і норми, передбачені статтею 11 За-кону „Про охорону праці”, а також збільшує на 30 - 40% кількість соціаль-них послуг, які надаються працівникові у разі його травмування чи профе-сійного захворювання. Надання соціальних послуг та виплат потерпілому і особам, які перебувають на його утриманні, не залежить від того, заре-єстровано підприємство, на якому трапився страховий випадок, у Фонді чи ні, травмування потерпілого відбулося з його вини чи ні. Якщо потерпілий або члени його сім'ї за станом здоров'я чи з інших причин не спроможні са-мі одержати та подати до відділення Фонду необхідні документи для при-значення страхових виплат, то їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду. Дія Закону поширюється також на осіб, які потерпіли у минулі роки і мали право на відповідні виплати та соціальні послуги. Передбачено, що Фонд здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещас-них випадків, усунення загрози здоров'ю працюючих, у тому числі:
надає допомогу підприємствам і організаціям у створенні та реаліза-ції ефективної системи управління охороною праці;
перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на підпри-ємствах;
бере участь у розслідуванні нещасних випадків і професійних захво-рювань; розробленні та реалізації національної і галузевих програм поліп-шення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища; у здійсненні наукових досліджень у галузі охорони та медицини праці, організації роз-роблення та виробництва засобів індивідуального захисту працюючих, виконує інші роботи.
Всі профілактичні заходи, які виконує Фонд, фінансуються самим Фондом, у тому числі розробка, видання та доставка на кожне підприємст-во нормативних актів, науко-виробничих журналів, спеціальної літератури з охорони праці, а також навчання з питань охорони праці працівників, які вирішують завдання створення здорових безпечних умов виробництва. Виконання обов'язків щодо запобігання нещасних випадків та профзахво-рювань покладається на страхових експертів Фонду, які виступають у ролі радника чи консультанта для підприємств. З появою служби страхових експертів і стійкого фінансування профілактичних робіт вперше стала можливою реалізація повноцінної системи управління охороною праці. Завданнями страхування від нещасного випадку є:
проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкід-ливих і небезпечних виробничих чинників, запобігання нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та інших випадків загрози здо-ров'ю застрахованих, викликаних умовами праці;
відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Дія Закону „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван-ня...”поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечу-ють себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької ді-яльності. Застрахованою є фізична особа на користь якої здійснюється страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - за-страховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність. Роботодавцем відповідно до цього Закону вважається власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю. Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та студенти навчальних закладів, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять, у період проходження виробничої практи-ки, виконання робіт на підприємствах. Для страхування від нещасного ви-падку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника – страхуван-ня здійснюється в безособовій формі. Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку в Фонді випадків можуть застрахуватися: свя-щеннослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на ви-борних посадах; особи, які забезпечують себе роботою самостійно а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності. Строк страхування роз-починається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску. Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду не перераховано протягом трьох місяців з дня подання заяви. Осо-бам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, видається сві-доцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та є документом суворої звітності.
Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або профе-сійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовле-ну фізичну чи психічну травму, з настанням яких виникає право застрахо-ваної особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у тру-дових відносинах з підприємством, на якому він захворів. Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів з охорони праці застрахованим, також є страховим випадком. Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричини-ло нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страхови-ка від виконання зобов'язань перед потерпілим. Підставою для оплати по-терпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (от-руєння) за встановленими формами. Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого чинника чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. В окремих випадках, при наявності підстав, Фонд від нещасних випадків мо-же визнати страховим нещасний випадок, що стався за обставин, не визна-чених переліком. Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюєть-ся МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної праце-здатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалід-ності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги. При наявності факту заподіяння мораль-ної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
Порядок розслідування та облік нещасних випадків на виробництві
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України 25 серпня 2004 р. № 1112
Цей Порядок визначає процедуру розслідування та обліку нещасних випадків, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях неза-лежно від форми власності, виду економічної діяльності, чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують най-ману працю, а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе ро-ботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професій-ного захворювання. Дія цього Порядку поширюється на власників підпри-ємств або уповноважені ними органи та осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично були допущені до роботи в інтересах підприємства, а також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
Розслідування нещасних випадків, що сталися з працівниками, які перебували у відрядженні за кордоном, проводиться згідно з цим Поряд-ком, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Згідно з цим Порядком проводиться розслідування та ведеться облік нещасних випадків, що сталися з особами, що працюють за трудовим договором (контрактом) у військових підрозділах або на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління Міноборони, МВС, Держприкордонслужби, СБУ, МНС. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу в зазначених части-нах чи на підприємствах згідно із статутами військової служби.
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з студентами, стажистами, аспірантами під час навчально-вихов-ного процесу, у тому числі під час виробничого навчання, практики на ви-діленій дільниці підприємства під керівництвом уповноважених представ-ників навчального закладу, визначається Міністерством освіти і науки України за погодженням з Держнаглядохоронпраці, відповідним проф-спілковим органом і виконавчою дирекцією Фонду соціального страху-вання від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Розслідування нещасних випадків на виробництві
Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здо-ров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одер-жання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкод-жень, заподіяних іншою особою, професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмо-роження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання ушкоджень внаслідок аварії, по-жежі, стихійного лиха, контакту з представниками тваринного і рослинно-го світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робо-чий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві. Визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випад-ки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у то-му числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період:
перебування на робочому місці, на території підприємства або в ін-шому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту при-буття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксува-тися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку під-приємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або вико-нання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;
підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення ро-боти знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання захо-дів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед почат-ком роботи і після її закінчення;
проїзду на роботу чи з роботи транспортним засобом, що належить підприємству, або іншим транспортним засобом, наданим роботодавцем;
використання власного транспортного засобу в інтересах підприємс-тва з дозволу або за дорученням роботодавця в установленому робото-давцем порядку;
виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпі-лий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця);
ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;
подання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій, пов'язаних із запобіганням нещасним випадкам з іншими особами у про-цесі виконання трудових обов'язків;
надання підприємством шефської допомоги;
перебування у транспортному засобі або на його стоянці, на тери-торії вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо на-стання нещасного випадку пов'язане з виконанням потерпілим трудових обов'язкін або з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторні або середовища;
прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням робо-тодавця;
прямування до/чи з місця відрядження згідно із завданням;
*раптового погіршення стану здоров'я працівника або його смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах чи після виходу працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджено експертизою;
*скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті, під час перебування у рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небезпек-них чи шкідливих виробничих факторів.
Нещасні випадки, пов'язані із завданням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у зв'язку з виконан-ням ним трудових (посадових) обов'язків чи дій в інтересах підприємства незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно до цього Порядку. Такі випадки визнаються пов'язаними з виробництвом (крім випадків, що сталися з особистих мотивів). Нещасні випадки, що ста-лися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час ви-конання ним трудових (посадових) обов'язків (крім випадків, зазначених *) визнаються пов'язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, підтверджених медичною експертизою, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Нещасний випадок, що стався з працівником на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви, що надається згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а та-кож під час перебування працівника на території підприємства у зв'язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проход-женням обов'язкового медичного огляду або проведенням з дозволу робо-тодавця професійних та кваліфікаційних конкурсів і тренувальних занять, розслідується та береться на облік згідно з вимогами цього Порядку. Нещасний випадок, що стався на певному підприємстві з працівником ін-шого підприємства під час виконання ним завдання в інтересах свого під-приємства, розслідується комісією підприємства, на якому стався нещас-ний випадок, за участю представників підприємства, працівником якого є потерпілий. Такий випадок береться на облік підприємством, працівником якого є потерпілий. Підприємство, на якому стався нещасний випадок, збе-рігає примірник акту форми Н-1 не менше ніж один рік. Нещасний випа-док, що стався з працівником, який тимчасово був переведений в установ-леному порядку на інше підприємство або виконував роботи за сумісниц-твом, розслідується і береться на облік підприємством, на яке його було переведено або на якому він працював за сумісництвом. Нещасний випа-док, що стався з працівником під час виконання роботи під керівництвом посадових осіб підприємства, на якому він працює, на виділеній території іншого підприємства, розслідується і береться на облік підприємством, працівником якого є потерпілий. У розслідуванні такого випадку бере участь представник підприємства, на якому стався нещасний випадок. Нещасний випадок, що стався з працівником особового складу аварійно-рятувальної служби, залученим до роботи на об'єктах підприємства за до-говором під керівництвом посадових осіб підприємства, розслідується і бе-реться на облік цим підприємством. У розслідуванні такого випадку бере участь представник аварійно-рятувальної служби. Нещасний випадок, що стався з працівником Державної служби охорони або з працівником суб'єк-ту господарювання, який має ліцензію на провадження діяльності з надан-ня послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, а також з охороною громадян, під час виконання своїх обов'язків, розслідується і бе-реться на облік Державною службою охорони та цим суб'єктом господа-рювання. У розслідуванні такого випадку бере участь представник підпри-ємства, де стався нещасний випадок. Нещасний випадок, що стався з воді-єм транспортного засобу, який виконував роботи у складі зведеної транс-портної колони, сформованої підприємством, розслідується цим підпри-ємством за участю представника підприємства, яке направило водія. Такий випадок береться на облік підприємством, яке сформувало транспортну колону. Нещасні випадки, що сталися з студентами, стажистами, аспіран-тами, під час проходження ними виробничого навчання, практики або виконання робіт на підприємстві під керівництвом його посадових осіб, розслідуються і беруться на облік цим підприємством. У розслідуванні бере участь представник навчального закладу.
Не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками:
за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;
під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, механізмів, інструментів, що належать або використовуються підприємст-вом (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності);
унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії, за наявності медичного висновку, якщо це не пов'язане із застосуванням таких речовин у виробни-чих процесах чи порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транс-портування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, до нещасного випадку був відсто-ронений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору;
у разі підтвердженого медичним висновком алкогольного, токсично-го чи наркотичного сп'яніння, не зумовленого виробничим процесом, яке стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання;
під час скоєння ними злочину, що встановлено вироком суду;
у разі смерті або самогубства (крім випадків, зазначених *).
Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку - повинні негайно пові-домити безпосереднього керівника робіт і вжити заходів до подання необ-хідної допомоги потерпілому. У разі настання нещасного випадку безпо-середній керівник роби зобов'язаний:
терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпі-лому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профі-лактичного закладу;
повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної ор-ганізації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найма-ними працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;
зберегти до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку об-становку на робочому місці та устатковання у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здо-ров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.
Лікувально-профілактичний заклад повинен про кожне звернення по-терпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направ-лення підприємства передати протягом доби з використанням засобів зв'яз-ку екстрене повідомлення:
підприємству, де працює потерпілий;
робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно;
установі державної санітарно-епідеміологічної служби - у разі вияв-лення гострого професійного захворювання (отруєння).
Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків групового або смертельного травматизму), зобов'язаний негайно:
А) повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок:
робочий орган виконавчої дирекції Фонду;
органи державної пожежної охорони - у разі пожежі;
установу державної санітарно-епідеміологічної служби - у разі вияв-лення гострого професійного захворювання (отруєння);
Б) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.
До складу комісії включаються:
керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охо-рони праці (голова);
керівник структурного підрозділу підприємства;
представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду (за зго-дою). У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов'язково включається представник Фонду.
представник первинної організації профспілки, членом якої є потер-пілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.
До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосе-редньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався не-щасний випадок. На підприємствах, де немає структурних підрозділів, до складу комісії включається представник роботодавця. Потерпілий або осо-ба, яка представляє його інтереси, не включається до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях, висловлювати свої пропозиції, до-давати до матеріалів розслідування документи, що стосуються нещасного випадку, давати відповідні пояснення, в тому числі викладати в усній і пи-сьмовій формі особисту думку щодо обставин і причин нещасного випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розсліду-вання. Члени комісії мають право одержувати письмові та усні пояснення від роботодавця, посадових осіб та інших працівників підприємства, а також проводити опитування потерпілих та свідків нещасного випадку.
Комісія зобов'язана протягом трьох діб:
обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпі-лого, якщо це можливо, опитати свідків та причетних до цього осіб;
визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законо-давства про охорону праці;
з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;
визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;
установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці;
розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох примірниках, а також акт про нещасний випадок:
- пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 у шести примірниках, якщо цей нещасний випадок визнано пов'язаним з виробництвом;
- не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ, якщо цей нещасний випадок визнано не пов'язаним з виробництвом;
оформлені акти передати на затвердження роботодавцю. У разі вияв-лення гострого професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, крім акту форми Н-1,- скласти у чотирьох примірниках карту обліку про-фесійного захворювання (отруєння) за формою П-5.
Акти форми Н-5 і форми Н-1 (або НПВ) підписуються головою і чле-нами комісії. У разі незгоди із змістом зазначених актів член комісії пись-мово викладає свою окрему думку, яка додається до акту Н-5. До першого примірника акту Н-5 додаються примірник акту Н-1 (або НПВ), примірник карти форми П-5 - у разі гострого професійного захворювання, пояснення свідків та потерпілого (у разі їх наявності), витяги з експлуатаційної доку-ментації, схеми, фотографії, інші документи, що характеризують стан ро-бочого місця, за потреби - висновок лікувально-профілактичного закладу про наявність в організмі потерпілого алкоголю, наркотичних чи отруйних речовин. На вимогу потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, голова комісії зобов'язаний ознайомити його з документами, що містяться в матеріалах розслідування. Примірник затвердженого акту Н-1 (або НПВ) протягом трьох діб надсилається роботодавцем:
керівникові структурного підрозділу підприємства, де стався нещас-ний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам;
територіальному органу Держнаглядохоронпраці;
первинній організації профспілки, представник якої брав участь у роботі комісії, або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки.
Примірник акту Н-5 разом з примірником акту Н-1 (або НПВ), карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання, разом з матеріалами розслідування підлягає зберіганню на підприємстві та в робо-чому органі Фонду протягом 45 років, у разі реорганізації підприємства - передаються правонаступникові, який бере на облік цей нещасний випадок, а у разі ліквідації підприємства - до державного архіву.
По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті потерпілого внаслідок травми, одержаної під час нещасного випадку, робо-тодавець, який бере на облік нещасний випадок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в десятиденний строк надси-лає його організаціям і особам, яким надсилався акт форми Н-1 (або форми НПВ). Нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено безпо-середнього керівника чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпі-лого чи особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку, коли він стався). У разі реорганізації підприємства, на якому стався такий випа-док, розслідування проводиться його правонаступником, а у разі ліквідації підприємства встановлення факту нещасного випадку розглядається у судовому порядку.
Контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів
щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного
управління, органи Держнаглядохоронпраці, та виконавча дирекція Фонду. Громадський контроль здійснюють профспілки та уповноважені наймани-ми працівниками особи з питань охорони праці. Зазначені органи та особи мають право вимагати у межах своєї компетенції від роботодавця прове-дення додаткового розслідування нещасного випадку, затвердження чи пе-регляду затвердженого акту Н-5, акту Н-1 (або НПВ), визнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акту Н-1, якщо ними ви-явлено порушення вимог цього Порядку. Посадова особа органу Держ-наглядохоронпраці має право у разі відмови роботодавця скласти або за-твердити акт Н-5, акт Н-1 (або НПВ) чи незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акту Н-5, акту Н-1 (або НПВ), над-ходження скарги або незгоди з висновками розслідування про обставини та причини нещасного випадку чи приховання нещасного випадку видавати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом Фонду - у разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, приписи за формою Н-9 щодо необхідності проведення (повторного роз-слідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акту Н-5, акту Н-1 (або НПВ), визнання чи невизнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акту Н-1 (або НПВ). Рішення поса-дової особи органу Держнаглядохоронпраці може бути оскаржено у судо-вому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису припиняється. Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний строк після одержання припису за формою Н-9 видати наказ про виконання запропонованих у приписі за-ходів, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці. Про виконання цих заходів роботодавець повідомляє письмово орган Держнаглядохоронпраці, посадо-ва особа якого видала припис, в установлений ним строк.
У разі, коли нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно (крім випадків групового або смертельного травматиз-му), розслідування організовує робочий орган виконавчої дирекції Фонду, для чого утворює наказом комісію у складі не менше ніж три особи. До складу комісії включаються представники Фонду (голова), місцевої держ-адміністрації, первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, потерпілий або особа, яка представляє його інтереси. Керівник робочого органу виконавчої дирекції Фонду повинен розглянути і затвердити при-мірники актів Н-5 і Н-1 (або НПВ) протягом доби після одержання матері-алів роботи комісії і протягом трьох діб надсилає їх потерпілому або особі, яка представляє його інтереси та робочому органу Фонду, в якому заре-єстровано особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, разом з матеріа-лами розслідування. Примірник затвердженого акту Н-1 (або НПВ) протя-гом трьох діб надсилається:
місцевій держадміністрації для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам;
територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцем настання нещасного випадку;
профспілковій організації, представник якої брав участь у роботі комісії.
Нещасні випадки що сталися з особами, які забезпечують себе робо-тою самостійно реєструються робочим органом Фонду.
Спеціальне розслідування нещасних випадків
Спеціальному розслідуванню підлягають:
нещасні випадки із смертельними наслідками;
групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше пра-цівниками, незалежно від ступеню тяжкості ушкодження їх здоров'я;
випадки смерті працівників на підприємстві;
випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків;
нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держнаглядохоронпраці).
Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі на-слідки, у тому числі до нещасних випадків з можливою інвалідністю по-терпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, що затверджується МОЗ. Спеціальне розслідування не-щасного випадку проводиться комісією із спеціального розслідування не-щасного випадку, що призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забез-печує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної при-годи, за погодженням з органами, представники яких входять до її складу. До складу спеціальної комісії включаються:
посадова особа територіального органу Держнаглядохоронпраці (голова комісії);
представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи вна-слідок дорожньо-транспортної пригоди;
представник органу, до сфери управління якого належить підприємс-тво, а у разі його відсутності - місцевій держадміністрації, якщо нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи вна-слідок дорожньо-транспортноі пригоди;
керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або інший представник роботодавця;
представник первинної організації профспілки підприємства, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з пи-тань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;
представник профспілкового органу вищого рівня;
представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, або такої установи за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою
самостійно, - у разі розслідування випадку гострого професійного захво-рювання (отруєння).
Залежно від кількості загиблих, характеру і можливих наслідків ава-рії до складу спеціальної комісії можуть бути включені спеціалісти органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, пред-ставники органів охорони здоров'я та інших органів. Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не включається до складу спеціальної комі-сії, але має право брати участь у засіданнях комісії, висловлювати свої про-позиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що стосуються нещасного випадку, викладати особисту думку щодо обставин і причин не-щасного випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування. Роботодавець (якщо постраждав роботодавець - орган, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності - місцева держадміністрація зобов'язані забезпечити належні умови і сприяти роботі спеціальної комісії.
Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, проводить-ся спеціальною комісією, яка призначається наказом Держнаглядохорон-праці. До складу цієї комісії включаються керівники Держнаглядохорон-праці, органу, до сфери управління якого належить підприємство, місце-вого органу виконавчої влади, виконавчої дирекції Фонду, галузевого або територіального об'єднання профспілок, роботодавця, представники пер-винних організацій профспілок, членами яких є потерпілі, або уповнова-жені найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо потер-пілі не є членами профспілок, відповідного органу з питань захисту насе-лення і територій від надзвичайних ситуацій (у разі необхідності), органів охорони здоров'я та інших органів. Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло від 2 до 4 осіб, проводиться спеціальною комісією, яка призначається наказом Держнаглядохоронпраці або за його дорученням наказом територіального органу Держнагляд-охоронпраці і до складу якої входять представники перелічених вище органів, за погодженням з цими органами. Залежно від кількості загиблих, характеру і можливих наслідків аварії, причетності кількох підприємств склад спеціальної комісії може бути доповнено представниками інших під-приємств, установ і організацій. У разі коли Кабінетом Міністрів України прийнято спеціальне рішення щодо утворення комісії з розслідування гру-пового нещасного випадку (аварії, що призвела до нещасних випадків), го-ловою спеціальної комісії призначається посадова особа Держнаглядохо-ронпраці, яка входить до складу комісії, утвореної Кабінетом Міністрів.
Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування мо-же бути продовжений органом, який призначив спеціальну комісію. Спе-ціальна комісія зобов'язана:
обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати письмові чи гені пояснення від роботодавця і його представників, посадових осіб, пра-цівників підприємства, потерпілого, якщо це можливо, опитати інших осіб - свідків нещасного випадку та осіб, причетних до нього;
визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законо-давства про охорону праці;
з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;
визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;
установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
зустрітися з потерпілими або членами їх сімей чи особами, які пред-ставляють їх інтереси, з метою розгляду питань щодо розв'язання соціаль-них проблем, які виникли внаслідок нещасного випадку, внесення пропо-зицій щодо їх розв'язання відповідним органам, а також дати потерпілим членам їх сімей, особам, які представляють інтереси потерпілих роз'яснен-ня щодо їх прав у зв'язку з настанням нещасного випадку.
Під час спеціального розслідування роботодавець зобов'язаний:
зробити у разі необхідності фотознімки місця, де стався нещасний випадок пошкоджених об'єктів, машин, механізмів, устатковання, інстру-менту, а також надати спеціальній комісії технічну документацію та інші необхідні матеріали;
створити належні умови для роботи спеціальної комісії, забезпечити її для цілей розслідування транспортними засобами, засобами зв'язку, службовими приміщеннями;
організувати у разі розслідування випадків гострого професійного за-хворювання (отруєння) медичне обстеження працівників відповідної діль-ниці підприємства;
забезпечити проведення необхідних лабораторних досліджень, ви-пробувань, технічних розрахунків, експертизи тощо;
організувати друкування, тиражування і оформлення в необхідній кількості матеріалів спеціального розслідування.
За результатами спеціального розслідування складаються акти Н-5 та Н-1 стосовно кожного потерпілого. Кількість примірників актів Н-5, Н-1 (або НПВ), карти форми П-5 визначається залежно від кількості потерпі-лих та органів, яким зазначені документи надсилаються. Примірники актів Н-5, Н-1 (або НПВ) підписуються головою і всіма членами спеціальної ко-місії протягом п'яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслі-дування. У разі незгоди із змістом актів Н-5, Н-1 (або НПВ) член комісії письмово викладає окрему думку, яка додається до акту Н-5.
Спеціальне розслідування нещасних випадків, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, і спричинили тяжкі наслідки, у тому числі нещасних випадків з можливою інвалідністю потерпілого, про-водиться за рішенням територіального органу Держнаглядохоронпраці за-лежно від характеру і ступеню тяжкості травми спеціальною комісією, до складу якої входять вищеперелічені представники. Про рішення щодо про-ведення спеціального розслідування такого нещасного випадку територі-альний орган Держнаглядохоронпраці протягом доби повідомляє робочий орган виконавчої дирекції Фонду. Якщо територіальним органом Держ-наглядохоронпраці не прийнято рішення про проведення спеціального роз-слідування такого нещасного випадку, розслідування проводиться відпо-відним робочим органом виконавчої дирекції Фонду.
Порядок розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. № 270
Цей Порядок визначає механізм розслідування та ведення обліку не-щасних випадків невиробничого характеру. Під нещасними випадками не-виробничого характеру слід розуміти не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо, які призвели до ушкодження здоров'я потерпілих. Розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися під час:
прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації і не використовувався в інтересах цієї організації;
переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім вод-ним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на інших видах транспортних засобів;
виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власнос-ті, правопорядку тощо, якщо це не входить до службових обов'язків);
виконання донорських функцій;
участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності тощо);
участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях;
проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов'я-заних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах;
використання газу у побуті;
вчинення протиправних дій проти особи, її майна;
користування або контакту зі зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами;
виконання робіт у домашньому господарстві, використання побуто-вої техніки;
стихійного лиха;
перебування в громадських місцях, на об'єктах торгівлі та побутово-го обслуговування, у закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освіт-нього та спортивно-розважального призначення, в інших організаціях.
Факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку встанов-лює лікувально-профілактичний заклад, і засвідчує видачею листка непрацездатності чи довідки. Нещасні випадки розслідуються незалежно від того, чи був потерпілий у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.
Розслідування нещасних випадків невиробничого характеру
Лікувально-профілактичні заклади, до яких звернулися або були до-ставлені потерпілі внаслідок нещасних випадків, протягом доби надси-лають письмове повідомлення за встановленою формою:
про нещасний випадок із смертельним наслідком, а також про групо-вий нещасний випадок, який стався одночасно з двома і більше особами, - до виконавчого органу міської ради та до органів прокуратури;
про нещасний випадок зі смертельним наслідком, пов'язаний із запо-діянням тілесних ушкоджень іншою особою, а також нещасний випадок, що стався внаслідок контакту зі зброєю, боєприпасами та вибуховими ма-теріалами або під час дорожньо-транспортної пригоди, до органу внутріш-ніх справ.
Розслідування нещасних випадків проводиться з меток визначення їх обставин та причин. На підставі результатів розслідування розробляються заходи щодо запобігання подібним випадкам, а також щодо вирішення пи-тань соціального захисту потерпілих. У процесі розслідування беруться до уваги листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного за-кладу, а також пояснення потерпілого та свідчення очевидців. Розсліду-вання нещасних випадків зі смертельним наслідком, групових нещасних випадків у разі смерті хоча б одного з потерпілих, нещасних випадків, по-в'язаних із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, а також не-щасних випадків, які сталися внаслідок контакту зі зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами, проводиться органами внутрішніх справ або прокуратури.
Виконавчий орган міської ради протягом доби з часу надходження від лікувально-профілактичного закладу повідомлення про нещасний випа-док (за винятком нещасних випадків із смертельним наслідком) приймає рішення щодо утворення комісії з розслідування нещасного випадку. До роботи комісії з розслідування нещасного випадку можуть залучатися представники організації, де працюють або навчаються потерпілі, організа-ції, на території чи об'єкті якої стався нещасний випадок, а також представ-ники органів охорони, здоров'я, освіти, захисту прав споживачів, експерти страхової компанії (якщо потерпілий був застрахований). До розслідування нещасних випадків, які сталися під час прямування на роботу чи з роботи, залучаються представники відповідного профспілкового органу або упов-новажені трудового колективу, якщо потерпілий не є членом профспілки. У разі звернення потерпілого або особи, яка представляє його інтереси (як-що не надходило повідомлення від лікувально-профілактичного закладу про нещасний випадок), виконавчий орган міської ради приймає рішення щодо необхідності проведення розслідування і визначення організацію, яка повинна проводити розслідування, та направляє її керівнику копію рішен-ня. Керівник організації протягом доби з часу надходження рішення про уповноваження її на проведення розслідування призначає комісію у складі не менше 3 осіб.
Нещасні випадки (за винятком групових), які сталися з працюючими особами, розслідуються комісією, утвореною організацією, де працює по-терпілий, у складі голови комісії - посадова особа, яку визначає керівник організації, і членів комісії - керівника відповідного структурного підроз-ділу, представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноваженого трудового колективу, якщо потерпілий не є членом профспілки. Рішення щодо розслідування нещасного випадку приймається керівником організації на підставі звернення потерпілого, листка непраце-здатності або довідки лікувально-профілактичного закладу. У разі відмови організації провести розслідування нещасного випадку потерпілий або осо-ба, яка представляє його інтереси, може звернутися до виконавчого органу міської ради, яка вирішує питання щодо проведення цього розслідування. Розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 календарних днів після утворення комісії. У разі потреби цей термін може бути продовжений керівником органу (організації), який призначив розслідування. За результатами розслідування нещасного випадку складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм), який затверджується керівником організа-ції, що проводила розслідування. Необхідна кількість примірників акта ви-значається в кожному окремому випадку. Акт за формою НТ надсилається:
потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;
виконавчому органу міської ради;
організації, де працює або навчається потерпілий;
організації, яка відповідальна за безпечний стан території чи об'єкта, де стався нещасний випадок.
Копія акта надсилається органам внутрішніх справ, прокуратури та іншим організаціям на їх запит. Під час розслідування групових нещасних випадків акт за формою НТ складається на кожного потерпілого окремо. Акти за формою НТ, які складаються за результатами розслідування не-щасних випадків з працюючими особами, зберігаються в організації разом з матеріалами розслідування протягом 45 років. Акти за формою НТ та ма-теріали розслідування нещасних випадків з непрацюючими особами збері-гаються протягом трьох років у архіві виконавчого органу міської ради.
Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань і отруєнь
Усі вперше виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь підлягають розслідуванню. Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань і отруєнь, відповідно до „Положення про порядок розсліду-вання та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві” затвердженого Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
Професійний характер захворювання визначається експертною комі-сією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому на-дано таке право Міністерством охорони здоров'я України. У разі необхід-ності до роботи експертної комісії залучаються спеціалісти підприємства, робочого органу Фонду, профспілкової організації, членом якої є потерпі-лий. Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника виз-начається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристи-ки умов праці, яка складається установою державної санітарно-епідеміо-логічної служби за участю спеціалістів підприємства, профспілок та робо-чого органу Фонду. Санітарно-гігієнічна характеристика видається на за-пит керівника лікувально-профілактичного закладу. Якщо на час складан-ня санітарно-гігієнічної характеристики умов праці потерпілий не підпадав під дію чинників виробничого середовища, що могли викликати професій-не захворювання, враховується його попередня робота, пов'язана з дією не-сприятливих виробничих факторів. У разі виникнення підозри на проф-захворювання лікувально-профілактичний заклад направляє працівника на консультацію до головного спеціаліста з профпатології. Для встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу головний спеціаліст з профпатології направляє хворо-го до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, де на кожного хворого складається повідомлення за формою П-3. Протягом трьох діб піс-ля встановлення остаточного діагнозу повідомлення надсилається робото-давцю або керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, установі державної санітарно-епідеміологічної служби, лікувально-профілактичному закладу, та Фонду. Роботодавець організовує розслідування кожного випадку вияв-лення професійного захворювання протягом десяти робочих днів з момен-ту одержання повідомлення. Розслідування випадку професійного захво-рювання проводиться комісією у складі представників:
установи державної санітарно-епідеміологічної служби (голова);
лікувально-профілактичного закладу;
підприємства;
профспілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці;
Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Комісія з розслідування зобов'язана:
скласти програму розслідування причин профзахворювання;
розподілити функції між членами комісії;
розглянути питання необхідності залучення до її роботи експертів;
провести розслідування обставин і причин профзахворювання;
скласти акт розслідування за формою П-4, у якому зазначити заходи щодо запобігання розвиткові професійного захворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також назвати осіб, які не виконали відповідні вимоги (правила, гігієнічні регламенти).
Комісія з розслідування проводить гігієнічну оцінку умов праці пра-цівника за матеріалами раніше проведених атестацій робочих місць, ре-зультатів обстежень і досліджень, вивчає приписи державного нагляду за охороною праці, одержує письмові пояснення посадових осіб і працівників з питань, пов’язаних з розслідуванням професійного захворювання. Акт розслідування причин професійного захворювання складається комісією з розслідування у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається роботодавцем:
хворому;
лікувально-профілактичному закладу;
робочому органу виконавчої дирекції Фонду;
профспілковій організації, членом якої є хворий.
Один примірник акту надсилається установі державної санітарно-епі-деміологічної служби для аналізу і контролю за здійсненням заходів. Пер-ший примірник акту розслідування залишається на підприємстві. Робото-давець зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення розслідування причин професійного захворювання розглянути його матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущено порушен-ня санітарних норм і правил, що призвели до виникнення професійного за-хворювання. У разі втрати працівником працездатності вгаслідок профе-сійного захворювання роботодавець направляє потерпілого на МСЕК для розгляду питання подальшої його працездатності.
Дослідження виробничого травматизму
Метою дослідження виробничого травматизму є розробка заходів по запобіганню нещасних випадків на підприємстві. Для цього необхідно систематично аналізувати і узагальнювати їх причини. Аналіз причин трав-матизму дозволяє поділяти їх на організаційні, технічні, психофізіологічні та санітарно-гігієнічні. Організаційні: порушення законодавчих актів з охо-рони праці, вимог інструкцій, правил і норм, відсутність або неякісне про-ведення інструктажу і навчання, невиконання заходів щодо охорони праці, невідповідність норм санітарно-гігієнічних факторів, несвоєчасний ремонт або заміна несправного і застарілого обладнання. Технічні: невідповідність вимогам безпеки або несправність виробничого обладнання, інструменту і засобів захисту; конструктивні недоліки обладнання. Психофізіологічні: помилкові дії працівника внаслідок втоми, надмірної важкості і напруже-ності роботи, монотонності праці, хворобливого стану, необережності. Са-нітарно-гігієнічні: надмірні рівні шуму, вібрації; несприятливі метеороло-гічні умови; підвищений вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин; наявність різних випромінювань вище допустимих значень; недостатнє або нераціональне освітлення; порушення правил особистої гігієни та інше. Найбільш поширеними взаємодоповнюючими методами дослідження ви-робничого травматизму є статистичний і монографічний. Але сьогодні все більше уваги приділяють економічному, ергономічному та психофізіоло-гічному методам.
Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за декілька років. Дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах по формі 7ТНВ. Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини травматизму групувати по статі, віку, професії, стажу роботи потерпілих, часу, місцю, типу нещасних випадків, характеру отриманих травм, виду обладнання. Цей метод дозволяє встановити найбільш поширені види травм по окремим підприємствам, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розро-бити і провести необхідні організаційно-технічні заходи. При проведенні статистичного аналізу для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві і в галузі використовують кількісні і якісні відносні показ-ники, засновані на вивченні первинних документів про травматизм (актів за формою Н-1 і звітів по формі 7ТНВ).
Кількісний показник частоти травматизму Кч або коефіцієнт частоти травматизму розраховується на 1000 працюючих:
Кч = (НЧ1000)чС,
де: Н - число нещасних випадків та професійних захворювань, що сталися на підприємстві за звітний період і призвели до втрати працездат-ності на 1 добу і більше;
С - середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за той самий звітний період часу.
Тобто коефіцієнт частоти травматизму Кч - це кількість нещасних ви-падків або профзахворювань, які сталися у відповідний період часу (півріч-чя, рік), на 1000 працюючих.
К = (АчВ) · 1000,
де: А - кількість нещасних випадків за період, що аналізується;
В - спискова кількість працівників на дільниці за період, що ана-лізується, чол.
Якісний показник травматизму Кт або коефіцієнт тяжкості травма-тизму (нещасних випадків) характеризує середню втрату працездатності в днях, що припадають на одного потерпілого за звітний період:
Кт = ДчН,
де: Д - сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на добу і більше під час звітного періоду. До цього показника не включаються випадки стійкої втрати працездатності, що не закінчилася за звітний період, і тому він повністю не характеризує тяжкості травматизму.
Тобто, коефіцієнт тяжкості нещасних випадків - це середня довго-тривалість непрацездатності одного потерпілого, яка виражена в робочих днях за відповідний звітний період (півріччя, рік).
Крім цих показників, застосовується показник, за яким визначається кількість втрачених через травми робочих днів, що припадають на 1000 працюючих. Його називають коефіцієнтом мінімальних матеріальних збит-ків або коефіцієнтом трудових втрат. Він підраховується як добуток двох вищенаведених показників:
Ктв = (Кч Ч Кт Ч 1000 Д)чС,
Різновидами статистичного методу є груповий і топографічний мето-ди. При груповому методі травми групуються за окремими однорідними ознаками: часу травмування, кваліфікації; спеціальності і віку потерпілого; видам робіт; причинам нещасних випадків та інші. Це дозволяє визначити найбільш несприятливі ділянки в організації робіт та фактичний стан умов праці в цеху, на підприємстві. При топографічному методі всі нещасні ви-падки систематично наносять умовними знаками на плані розташування обладнання у цеху або на ділянці. Накопичення таких знаків на позначці робочого місця або обладнання характеризує його підвищену небезпеч-ність і потребує відповідних профілактичних заходів. Монографічний ме-тод представляє собою аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факто-рів, які властиві технологічному процесу, обладнанню, ділянці виробницт-ва. За цим методом поглиблено аналізуються всі обставини нещасних ви-падків і, за необхідності, виконуються відповідні дослідження та випробу-вання. Цей метод дозволяє не тільки проаналізувати нещасні випадки що сталися, а й виявити потенційні небезпечні фактори, які існують на ділянці технологічного процесу або обладнання, що вивчається, а також викорис-тати отримані результати при проектуванні виробництва та для розробки заходів з охорони праці.
Економічний метод полягає в визначенні економічної шкоди від за-подіяного травматизму, визначенні економічної ефективності від затрат на розробку та впровадження заходів з охорони праці. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму і тому застосовується як доповнення до інших методів.
Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи „людина - машина - виробниче середовище”. Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення від-повідності може призвести до нещасного випадку. При такому аналізі травматизму слід враховувати, що здоров'я і працездатність людини зале-жать від біологічних ритмів функціонування організму під впливом геліо-геофізичних явищ. Дія таких явищ, як іонізація атмосфери, магнітне і гра-вітаційне поле Землі, активність Сонця, гравітація Місяця та інші - викли-кає відповідні зміни в організмі людини, що змінюють її поведінку. Це мо-же призвести до зниження сприйняття змін у навколишньому середовищі і до нещасних випадків. Статистичний, економічний, ергономічний методи аналізу травматизму трудомісткі, тому для більш ефективного використання інформації необхідно застосовувати ЕОМ.
Приклад 1.
В 1-му кварталі на дільниці №1 зареєстровано 11 травм, на дільниці №2 - 7 травм. Проаналізуйте та надайте висновок про стан роботи на дільницях зі зниження травматизму. Відомо, що середньосписковий склад працівників протягом кварталу на дільниці №1 становив 113 чол, а на дільниці №2 - 76 чол.
Розв’язок.
1. У відповідності з „Методикою...” визначаємо коефіцієнти частоти на дільницях за формулою Кч = (НЧ1000)чС,
К1 = (Н1Ч1000)чС1 = (11 · 1000) ч113 = 97.3;
К2 = (Н2Ч1000)чС2 = (7 · 1000) ч 76 = 92.1.
Таким чином, стан роботи зі зниження травматизму на дільниці №1 значно гірший, ніж на дільниці №2 (К1 (97.3) > К2 (92.1).
Приклад 2.
В 2-му кварталі на шахті було травмовано 6 чол., без випадків зі смертельним наслідком. Визначити коефіцієнт важкості травматизму, якщо відомо, що загальна втрата працездатності всіх травмованих за листками непрацездатності склала 80 люди-но-днів.
Розв’язок.
1. Визначаємо коефіцієнт важкості травматизму на шахті за формулою К = ДчН,
де: Д – кількість днів непрацездатності по шахті у зв’язку з виробничим травма-тизмом за період, що аналізується, дн.;
Н – кількість нещасних випадків по шахті за цей же період.
К = ДчН = 80 : 5 = 13.3.
Таким чином, стан роботи зі зниження травматизму на шахті задовільний, так як коефіцієнт важкості травматизму знаходиться в межах статистичної норми.
Приклад 3.
В 3-му кварталі на шахті було травмовано 7 чол., в цьому числі 1 випадок зі смертельним наслідком. Визначити коефіцієнт важкості травматизму, якщо відомо, що загальна втрата працездатності всіх травмованих за листками непрацездатності склала 46 людино-днів.
Розв’язок.
1. У відповідності з „Методикою...” визначаємо коефіцієнт важкості травматизму на шахті за формулою К = ДчН,
К = ДчН = 46 : 7 = 6.57
Таким чином, стан роботи зі зниження травматизму на шахті не задовільний, так як у звітному періоді допущений нещасний випадок зі смертельним наслідком. При відсутності такого випадку, можна було б вважати, що стан роботи зі зниження травматизму задовільний, так як коефіцієнт важкості травматизму знаходиться в межах статистичної норми.
Питання для самоконтролю
Який порядок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкод-ження його здоров'я або у разі смерті працівника.
У чому принципи діяльності Фонду соціального страхування від нещасних ви-падків на виробництві та професійних захворювань.
Які основні завдання стоять перед Фондом соціального страхування від нещас-них випадків на виробництві та професійних захворювань.
Які нещасні випадки визнаються пов'язаними з виробництвом.
Які нещасні випадки не визнаються пов'язаними з виробництвом.
Які нещасні випадки визнаються як невиробничий травматизм.
Який порядок повідомлення про нещасний випадок.
Що зобов’язаний виконати безпосередній керівник, отримавши повідомлення про настання нещасного випадку.
Що зобов’язаний виконати роботодавець, одержавши повідомлення про нещас-ний випадок (крім випадків групового або смертельного травматизму).
Які посадові особи повинні входити до складу комісії з розслідування нещас-ного випадку.
Який порядок розслідування нещасних випадків виробничого характеру.
У чому полягають обов’язки членів комісії з розслідування нещасного випадку.
Хто має право контролювати за своєчасністю і об'єктивністю розслідування не-щасних випадків, їх документальним оформленням та обліком.
За яких умов може проводитись повторне розслідування нещасного випадку.
Який порядок розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
Який порядок проведення розслідування нещасних випадків.
Які нещасні випадки підлягають спеціальному розслідуванню.
З якою метою проводиться рзслідування нещасних випадків.
Який порядок розслідування випадків виявлення хронічних професійних захво-рювань і отруєнь.
З якою метою проводиться дослідження виробничого травматизму.
На чому базується статистичний метод дослідження виробничого травматизму.
На чому базується ергономічний метод дослідження виробничого травматизму.
На чому базується економічний метод дослідження виробничого травматизму.
Перелік літератури
Закон України "Про охорону праці"
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страху-вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захво-рювання, які спричинили втрату працездатності"
Законодавство України про охорону праці (збірник нормативних документів 4т - Київ, Держнаглядохоронпраці, Основа, 1995
Кодекс законів про працю України - Київ, Юрінком Інтер, 1998
Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності - Київ, Основа, 2004
Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці - Київ, Держнаглядохоронпраці, Основа, 1995
Система стандартов безопасности труда - Москва, 1975
Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплей-ними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПІН 332 007-98
Норми радіаційної безпеки України НРБУ-97
ДНАОП003-172-87 Основні санітарні правила роботи з радіоактив-ними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінюван-ня ОСП-72/87 № 4422 87 - Мінохорони здоров'я СРСР, 1987
Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів ДНАОП 0 00-121 98 - Київ, Основа, 1998
М. Гандзюк. Основи охорони праці - Київ, Каравела, 2004
Г. Гогіташвілі. Системи управління охороною праці. - Львів, Афіша, 2002
В. Гетьман. Перша долікарська допомога в екстремальних ситуаціях „Охорона праці” - 1995 - №5
В. Жидецький. Основи охорони праці - Львів, Афіша, 2002