3. Нецінова конкуренція

З метою збільшення попиту на свій продукт фірма постійно шукає шляхи його удосконалення. Це підштовхує її до нецінової конкуренції. Саме нецінова конкуренція є найпоширенішою формою для моделі ринку, що аналізується.

Методи нецінової конкуренції можуть бути:

а) пов'язані з удосконаленням продукту;

б) орієнтовані на рекламно-пропагандистську діяльність.

Продукт може удосконалюватися без докорінної зміни його споживацьких якостей (упаковки товару, його дизайну, способів продажу тощо). Однак у довготерміновому періоді фірми орієнтуються на розробку нових моделей товарів, які втілювали б у собі нові досягнення науки і техніки.

Досягти тимчасових переваг над конкурентами можна не тільки на основі реальних відмінностей свого товару, а й за рахунок актив­ної рекламної діяльності. Мета реклами — збільшення частки продукції фірми на ринку та посилення лояльності споживачів до товару фірми.

У економічній науці роль реклами розцінюється суперечливо. Існують досить вагомі аргументи на користь реклами. Серед них, зокрема, такі:

1. Реклама надає інформацію, яка допомагає споживачам зроби­ти розумний вибір, адже однією з найважливіших передумов об­ґрунтованого вибору завжди вважалась повнота інформації.

2. Кошти за розміщення реклами — це чи не найголовніше джерело доходів засобів масової інформації.

3. Реклама стимулює удосконалення продукту рекламодавцем. Рекламна кампанія буде приречена на провал, якщо продукт не матиме хоча б частини тих властивостей, про які йдеться у реклам­ному повідомленні.

4. Реклама стимулює високий рівень споживацьких витрат, що створює позитивні передумови для економічного росту, збільшення зайнятості та врешті-решт підвищення загального добробуту нації.

Разом з тим, доцільно прислухатися і до аргументів проти реклами:

1. Головна мета реклами — переконувати, а не інформувати.

2. Витрати на рекламу є відносно непродуктивними, вони нічого або майже нічого не додають до процвітання суспільства.

3. Реклама часом викликає негативні зовнішні ефекти, такі як збільшення споживання тютюнових виробів, алкоголю тощо.

4. Ефективність реклами низька, оскільки більша її частина має тенденцію до самонейтралізації.

4. Ефективність монополістичної конкуренції

Найвища ефек­тивність використання ресурсів і ефективність виробництва забез­печуються тоді, коли в довготерміновому періоді встановлюється рівность ціни, граничних та мінімальних середніх витрат: Ρ = МС=АТС

Інакше кажучи, ефективність гарантує споживачам отримання найбільшого обсягу продукції за найнижчими цінами, що взагалі можуть бути при існуючій технології та витратах виробництва. Оцінимо за цим критерієм ефективність монополістич­ної конкуренції.

При монополістичній конкуренції рівновага вироб­ника ніколи не буде досягнута, якщо ціни дорівнюватимуть гранич­ним витратам. Адже рівновага наступає у точці перетину кривої граничних витрат з кривою граничного доходу, тобто коли МС = MR. Для рівноваги фірми в умовах монополістичної конкуренції справедлива така нерівність: Ρ > МС.

Це означає, що елемент монополізму, який властивий монопо­лістичній конкуренції, завжди спричинює деяке недовикористання ресурсів для виробництва товарів. Якщо ціни на якийсь товар перевищують граничні витрати на його отримання, це свідчить про те, що суспільство оцінює додаткові одиниці цього товару вище, ніж альтернативні товари, які можна було б виробити за тих самих ви­трат. Отже, монополістична конкуренція не забезпечує оптимального розподілу та використання ресурсів.

Монополістична конкуренція не здатна забезпечити найвищу ефективність виробництва, коли ціни дорівнюють мінімальним се­реднім витратам. Для досягнення максимальної ефективності виробництва необхідно, щоб через цю точку одночасно пройшли криві попиту та граничного доходу. Оскільки вони не збігаються, то досягти найвищої ефективності для монополістичної конкуренції принципово неможливо. Навпаки, як у короткотерміновому, так і у довготерміновому періоді ціна вища за мінімальні середні витрати: Р>АТС_тіп

Отже, споживачі завжди змушені платити на ринку монополістичної конкуренції за одиницю продукції більше, ніж це могло б бути на конкурентному ринку.

Таким чином, недовантажені потужності підприємств та завищені ціни — ось плата суспільства за монополістичну конкуренцію. Проте орієнтація на монополістичну конкуренцію постійно націлює фірму на пошук варіантів виділення свого продукту се­ред аналогічних товарів галузі, найповніше враховуючи при цьому різноманітність потреб споживачів.