Період новонародженості

Протягом 10 днів після народження в морфологічному і функціональному стані РС існують особливості, які дозволяють виділити цей час як період новонародженості.

У період новонародженості в статевих органах і молочних залозах новонародженої виявляють ознаки естрогенного впливу: піхвовий епітелій складається з 30-40 шарів і містить клітини з відносно високим каріопікнотичним індексом (до 30%). Реакція вмісту піхви кисла, у ній домінують лактобацили.

Яєчники і матка розташовані в черевній порожнині, матка довжиною до 3 см, співвідношення довжини шийки матки до тіла складає 3:1, кут між ними не виражений. Маса матки біля 4 г. В ендометрії спостерігаються проліферативні і навіть секреторні зміни. Приблизно у 3% новонароджених дівчаток відбувається десквамація ендометрія, що супроводжується сукроватими виділеннями із піхви.

Безпосередньо після народження рівень материнських естрогенів в організмі новонародженої падає, що стимулює виділення ФСГ і ЛГ аденогіпофізом та короткочасне посилення гормональної функції яєчників. З цим пов’язана і короткочасна стимуляція виділення пролактину, що призводить до нагрубання молочних залоз, і навіть виділення молозива із сосків. До 10-го дня життя всі прояви естрогенного впливу зникають.

Період дитинства

Продовжується до 8 років і закінчується до початку статевого дозрівання. Хоча його називають і "нейтральним періодом" і "періодом спокою" - ці визначення неточні, оскільки в цей час у репродуктивної системи відбуваються зміни, що свідчать хоча і про низьку, проте наявну функціональну активність.

Вже в дитинстві аденогіпофіз і яєчники закінчують свій морфологічний розвиток і представляють собою потенційно активні ендокринні залози.

За цей період у дівчинки сформовані всі п'ять рівнів системи.

• у гіпоталамусі утворюються гонадотропін-релізінг гормон (GnRH) у малих кількостях, проте виділяється епізодично;

• секреція нейротрансмітерів незначна;

• у гіпофізі утворюються ФСГ, ЛГ;

• відбувається поступове дозрівання механізму негативного зворотного зв'язку;

• секреція естрадіолу низька, дозрівання фолікулів до антральних відбувається рідко, безсистемно.

Стан системи гіпоталамус-гіпофіз-яєчники (ГГЯ) характеризується: незрілістю. Остання проявляється високою чутливістю аденогіпофіза і нейтросекреторних ядер ГТ до естрадіолу, що секретується в яєчнику.

Період статевого дозрівання

За часом займає 10 років, віковими межами його вважається 7-17 років. Протягом цього часу відбуваються процеси у двох напрямах, що тісно пов'язані між собою:

1. Дозрівання РС.

2. Завершення фізичного розвитку жіночого організму.

Складні фізіологічні процеси, що відбуваються в періоді статевого дозрівання, можна представити таким чином:

У 7-9 років (препубертатний період)

1. У гіпотоламусі синоптичні зв'язки між нейросекреторними нейронами розвинені слабко.

2. Утворення CnRh має епізодичний характер.

3. Виділення ЛГ і ФСГ має ациклічний характер.

4. Секреція естрогенів низька.

У 10-13 років - першу фазу пубертатного періоду

1. Секреція CnRh - із добовою (циркадною) циклічністю.

2. Синаптичні зв'язки тісні.

3. Збільшується виділення гонодотропінів.

Досягнення певного високого рівня екстрадіолу в крові є сигналом до потужного викиду гонадотропінів, який завершує дозрівння фолікула і викид яйцеклітини. Перша менструація завершує першу фазу препубертатного періоду.

У 14-17 років (друга фаза пубертатного періоду) - завершується дозріванням гіпоталомічних структур, циклічного характеру набуває нейросекреція ГТ, ГФ і яєчників, менструальний цикл носить овуляторний характер.

Фізичний розвиток у препубертаті	І фаза пубертату (10-13р.)	ІІ фаза пубертату (14-17 р.)
скачок росту	збільшення молочних залоз	завершення розвитку молочних залоз
перші ознаки фемінізації	телархе	завершення статевого оволосіння - останніми закінчується оволосіння під пахвами
- округлі стегна, - формування жіночого таза	починається пубархе	завершується пубархе
	- завершується настанням менархе	менструальний цикл набуває овуляторного характеру
Матка збільшується	Матка збільшується найбільш інтенсивно, з'яв­ляється кут між тілом і шийкою матки, положення anteflexio в малому тазі Співвідношення шийки і тіла дорівнює 3:1
Яєчники	Збільшення їх розмірів - процес більш поступовий: зростання їх маси в 11-12 років збігаються із збільшенням об'єму фолікулів.

Розвиток вторинних статевих ознак і фемінізація фігури відбувається під впливом гормонів яєчників і андрогенів надниркових залоз.

Також впливають статеві стероїди на "скачок" росту: андрогени прискорюють ріст скелета, і естрогени викликають дозрівання кісткової тканини і окостеніння росткових зон трубчастих кісток.

Особливості менструального циклу в період статевого дозрівання: перші 3-5 років після менархе у 30% цикли ановуляторні або ж із недостатністю лютеїнової фази, чим пояснюється частота маткових кровотеч у пубертатному віці.

Чинники, які впливають на настання та перебіг статевого дозрівання:

Внутрішні:

1. Спадковість.

2. Конституційні.

3. Стан здоров'я - екстрагенітальні захворювання, які послаблюють організм і гальмують нормальний перебіг періоду статевого дозрівання.

4. Маса тіла (при більшій масі тіла менархе настає раніше, ніж у ровесниць, позагонодний синтез естрогенів, який відбувається в жировій тканині призводить до зростання рівня естрогенів, що беруть участь у процесах фемінізації).

Зовнішні чинники:

1. Кліматичні.

2. Харчування.

Отже, перша овуляція є кульмінаційним моментом ПСД, але не ототожнюється із статевою зрілістю. Зрілість настає до 16-17 років, коли не тільки РС, але й організм жінки до кінця сформований і готовий до зачаття та виношування вагітності.

Вікові зміни статевого апарату

в чоловіків та жінок. Механізм клімаксу

Клімактеричний період — закономірний етап розвитку людини. Розрізня­ють поняття фізіологічного і патологічного клімаксу. У разі фізіологічного клімаксу поряд зі згасанням функцій розвиваються компенсаторні ме­ханізми. Патологічний клімакс має перебіг з важкими проявами, він пору­шує фізіологію старіння людини. Клімактеричні прояви у жінок поділяють на генітальні та екстрагенітальні, до останніх належать серцево-судинні, нервово-психічні, ендокринні порушення.

За терміном розвитку розрізняють такі види клімаксу:

• ранній — до 45 років;

• пізній — після 55 у жінок і після 60 років у чоловіків.

Ранній клімакс має важкий перебіг і належить до патологічного, що зу­мовлено порушенням менструального циклу, постменструальними кровоте­чами, причиною яких можуть бути рак тіла матки, міоматоз, метрит, ендо­метрит, пухлини яєчників, спричинені гормонами. До патологічних станів належать клімактеричний синдром і дисфункціональні маткові кровотечі.

Відбувається вікова перебудова вищих вегетативних центрів з пору­шенням циклічної гонадотропної діяльності гіпофіза, циклічної діяльності яєчників з припиненням овуляції і репродуктивної здатності організму в жінок, значним зниженням функції яєчок у чоловіків.

Клімактеричний синдром включає такий симптомокомплекс:

• серцево-судинні порушення — гіпертензія, тахікардія, мігрень, паре­стезії, ангіоспазм, пітливість, припливи жару, біль у ділянці серця;

• нервово-психічні порушення — збудливість, втомлюваність, де­пресія, плаксивість, почуття страху, безсоння.

У патологічному клімаксі виділяють 3 форми психоневрологічних по­рушень:

• гіперстенічна — збудливість, підвищена втомлюваність, вазомоторні реакції — гіперактивні й астенічні;

• гіпостенічна — послаблення процесів збудження і гальмування в корі, млявість, сонливість, зниження емоцій, загальмованість, послаблен­ня пам'яті, депресія; вазомоторні реакції такі самі;

• ендокринні порушення — порушення обміну білків, жирів, вугле­водів, відзначають обмінні артрити, екземи, дизуричні явища.

У чоловіків більше, ніж у жінок, виражений серцево-судинний синд­ром, що пов'язано з атеросклеротичними змінами (вони розвиваються у чоловіків на 10 років раніше, ніж у жінок).

Розрізняють три симптоми серцево-судинних порушень:

1) гіпертензивний (48,2 %);

2) стенокардичний (19,4 %);

3) вазорегуляторно-астенічний (82,4 %).

Гіпертензивний тип — артеріальний тиск швидко підвищується і зни­жується, спостерігається діастолічна гіпертензія, що знижує пульсовий тиск.

Стенокардичний тип — важкість за грудниною, біль у серці, задишка. У чоловіків напади пов'язані з фізичним навантаженням серед повного здоров'я. Ці порушення погано лікуються без застосування тестостеронів.

Вазорегуляторно-астенічний синдром — втомлюваність, м'язова слабкість, яка не залежить від фізичного навантаження. Це пов'язано з по­рушенням периферійного кровотоку (зниження швидкості кровотоку, не­адекватність його розподілу).

Сечові та статеві порушення характерні для патологічної клініки у чо­ловіків і пов'язані зі зниженням тонусу сечового міхура, зменшенням кількості статевих гормонів. Біль тупий у ділянці сечового міхура, змен­шення струменя сечі, утруднення початку сечовиділення, зниження по­тенції, що призводить до конфлікту між бажанням і можливостями стате­вого життя.

На статеве життя впливає не тільки зниження діяльності статевих за­лоз, а й зміни психічної і фізичної діяльності.

Ендокринні порушення, характерні для патологічного клімаксу:

1. Відсутня фаза овуляції, не утворюється жовте тіло. Зберігається ес­трогенна функція яєчників. Ступінь порушення різний. Може швидко роз­виватися виснаження функцій яєчників. Перший прояв — затримка менст­руації на 2—3 міс, що може бути пов'язано з постменструальною кровоте­чею і проявом клімактеричного синдрому.

2. Поступово приходить стійка менопауза, екскреція гормонів зни­жується, але повного припинення немає. Найбільш виражене зниження гормонів спостерігається через 3 роки менопаузи. Розвиваються компенса­торні реакції, які замінюють нормальну тканину в разі загальної атрофії. Компенсація здійснюється завдяки естрогенам з інших залоз. Різко вира­жений клімактеричний синдром. Велике значення має ЛГ і кора наднирко­вих залоз — головні адаптивні реакції.

З віком підвищується секреція гонадотропінів — лютеїнізувального і фолікулостимулювального гормонів (ЛГ і ФСГ). Ще в період правильного менструального циклу у віці 40 років добова екскреція з сечею ЛГ і ФСГ збільшується майже в 4 рази (мал. 16). З віком, як тільки зменшується про­дукція естрогенів, підвищується продукція ФСГ.

Продукція естрогенів поступово знижується, особливо у віці 40 років, і різко зменшується в період менопаузи. Збільшення концентрації гонадо­тропінів у крові призводить до надмірної стимуляції яєчників і до гіпер­плазії інтерстиціальної тканини.

У період менопаузи у жінок спостерігається високий рівень у крові ес­трону. Естрон постачається в кров завдяки біотрансформації андро-стендіолу в інтерстиціальній тканині яєчника і в корі надниркових залоз, процес відбувається в жировій тканині. Тому в жінок у період менопаузи паралельно з підвищенням естрогенів збільшується маса тіла.

Таким чином, на зміну естрадіолу в менопаузі з'являється естрон. До­бова продукція естрадіолу в менопаузі 6 мкг (у зрілому віці — 80— 500 мкг), а естрону — 400 мкг (98 % естрону постачається завдяки біо­трансформації).

Таким чином, підвищення рівня гонадотропінів у крові спричи­нюється до зниження продукції класичних естрогенів. Цей механізм у роз­витку клімаксу іноді можна ліквідувати і відновити у жінок ритмічну функцію яєчників, якщо циклічно застосовувати 5—6 курсів естрогенів (прогестинів), які забезпечують зниження рівня гонадотропінів у крові.

У чоловічому організмі репродуктивна система працює в циклічному, постійному режимі. Синтез і секреція тестикулярних андрогенів регу­люється ЛГ, а сперматогенез — ФСГ. Продукція тестостерону і секреція ЛГ, ФСГ саморегулюється за механізмом зворотного зв'язку. Секреція те­стостерону, ФСГ, кортизолу має добовий ритм, а продукція ЛГ — постійна, не змінюється протягом доби. Концентрація тестостерону в крові залишається постійною у віці від 16 до 50 років, але після 60 років про­дукція гормону знижується (табл. 3). Вікові зниження екскреції 17-КС із сечею пов'язані з гіпофункцією яєчок, а також із гіпофункцією наднир­кових залоз, яка зумовлена підвищенням вмісту в крові гонадотропінів (табл. 4).

У чоловічому організмі відбуваються зміни в тонічному центрі гіпо­таламуса, але сперматогенез не припиняється. Якщо розглядати клімакс як виключення репродуктивної функції, то тоді в чоловічому організмі клімакс відсутній.

Зниження секреції тестостерону обмежує репродуктивний потенціал. У старечому віці у чоловіків паралельно збільшується кількість у крові ес­трогенів, особливо естрадіолу. З віком в організмі налагоджується стабільне продукування глюкокортикоїдів.

Андрогени надниркових залоз чинять патогенну дію на передміхуро­ву залозу. З віком у чоловіків збільшується частота аденокарцином пе­редміхурової залози.

Збільшення маси тіла, зниження толерантності до вуглеводів, холес-теринемія формують клімакс вікових змін, які можна визначити як хворо­бу компенсації в період старіння організму в чоловіків.