Лекція 4

Кваліфікація злочину з урахуванням стадій його вчинення .

1. Кваліфікації закінченого злочину

2. Кваліфікація готування до злочину.

3. Кваліфікація замаху на злочин.

4. Кваліфікація у зв'язку з добровільною відмовою від вчинення злочину.

   1. Кваліфікації закінченого злочину.

Види стадій вчинення злочину, які враховуються при кваліфікації

Відомо, що у теорії кримінального права та у кримінальному законодавстві виділяють три стадії злочину, які враховуються при кваліфікації посягання:

1. Готування до злочину;

2. Замах на злочин;

3. Закінчений злочин.

Готування до злочину та замах на нього у КК називається незакінченим злочином, у теорії та на практиці їх ще прийнято називати попередньою злочинною діяльністю (або попередніми стадіями вчинення злочину). Наявність вказаних стадій вчинення злочину не означає, що всі злочини, які вчиняються з прямим умислом, обов'язково проходять усі стадії або що наявність стадій взагалі обов'язкова для кожного умисного злочину.

Поняття закінченого злочину .Загальне правило.

Закінчений злочин — це типовий вид злочину, ознаки котрого встановлені у нормах Особливої частини КК, стосовно якого сконструйовані основні інститути Загальної частини (вина, співучасть, причетність тощо).

За загальним правилом, злочин визнається закінченим, якщо у фактично скоєному є всі ознаки посягання, передбачені статтею Особливої частини КК З наведеного випливає, що при визначенні моменту закінчення злочину потрібно враховувати:

1. описання злочину в Особливій частині К К — чим більше ознак злочину названо у диспозиції статті КК, тим більше їх потрібно для того, щоб були підстави вважати злочин закінченим;

2. фактичне википання об'єктивної сторони злочину — злочин може бути визнаний закінченим лише тоді, коли є всі обов'язкові ознаки об'єктивної сторони.

Момент закінчення злочину з матеріальним складом.

Матеріальний склад злочину має місце тоді, коли у диспозиції статті назване і суспільно небезпечне діяння, і наслідки злочину або тільки наслідки. Причому може називатися лише один наслідок, декілька альтернативних наслідків, кілька обов'язкових наслідків.

Загалом злочин з матеріальним складом вважається закінченим тоді, коли настали суспільно небезпечні наслідки посягання, передбачені диспозицією статті Особливої частини кримінального закону.

Момент закінчення злочину з формальним складом.

Формальний склад злочину має місце тоді, коли у диспозиції статті вказане суспільно небезпечне діяння, а наслідки не називаються (вони «упущені»). У формальних складах злочинів може бути одне діяння, декілька обов'язкових або кілька альтернативних діянь.

Злочин з формальним складом вважається закінченим тоді, коли повністю виконане (завершене) діяння, що назване у диспозиції статті Особливої частини як ознака складу такого посягання.

Момент закінчення злочину з усіченим складом.

Крім матеріальних і формальних складів злочинів, у теорії кримінального права та на практиці виділяють ще й усічені склади злочинів. Він має місце тоді, коли у диспозиції статті Особливої частини, як ознака об'єктивної сторони, вказується на незакінчене діяння.

Тому злочин з усіченим складом вважається закінченим з моменту початку виконання суспільно небезпечного діяння, вказаного у диспозиції статті Особливої частини.

Момент закінчення триваючого злочину.

Поняття триваючого злочину виробила теорія кримінального права, його сприйняла слідчо-прокурорська та судова практика. Виділення серед усіх злочинів так званих триваючих грунтується на тому, що їх об'єктивна сторо­на ніби розтягнута у часі.

Оскільки законодавство передбачає триваючі злочини лише з формальним складом, то вони кваліфікуються як закінчені тоді, коли виконане діяння, яке є оОов'язковою ознакою об'єктивної сторони. Наприклад, вже саме по сооі самовільне залишення частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби повинно кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 408 КК незалежно від наступної поведінки особи чи дій органів влади.

Момент закінчення продовжуваного злочину. При кваліфікації продовжуваного злочину, який складається з декількох проступків, потрібно виділяти дві ситуації.

Перша має місце тоді, коли закон пов'язує кримінальну відповідальність з вчиненням декількох дій, тобто, коли має місце формальний склад злочину.

Наприклад, неодноразове погане поводження з військовополоненими (ст. 434 КК) складається з декількох посягань, кожне з яких не дає підставу вважати такі дії злочином, вважається закінченим з моменту вчинення, принаймні, другої дії;

Друга з таких ситуацій полягає у вчиненні посягань з матеріальним складом. Такого роду продовжуваний злочин є закінченим тоді, коли розмір шкоди стає достатнім для визнання посягання, що складається з декількох деліктів, злочином. Щодо крадіжки чужого майна — тоді, коли вартість викраденого перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Момент закінчення складеного злочину

Типовим прикладом такого злочину є посягання, передбачене ч. 2 ст. 121 КК — умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. За своєю конструкцією норма, у ній передбачена, об'єднує два самостійних посягання:

ч. 2 ст. 121 КК = ч.І ст. 121 КК + ст. 119 КК

«Складатися» можуть різні злочини: умисний з умисним, умисний з необережним, необережний з необережним; злочини з матеріальним складом зі злочинами з формальним складом. При цьому моменти закінчення окремих посягань, які утворюють складений злочин, можуть не збігатися. Через це виникає проблема встановлення моменту закінчення складених злочинів.

Загальне правило, яким керуються при визначенні моменту закінчення злочину, є непорушним — складений злочин, як і будь-який інший, є закінченим тоді, коли у фактично скоєному є всі ознаки посягання, передбачені диспозицією статті Особливої частини. Тобто, складений злочин кваліфікується як закінчений за умови, що є закінченими всі посягання, які його утворюють.

Стосовно визначення моменту закінчення злочинів, вчинених у співучасті, це правило інтерпретується так: дії кожного із співучасників кваліфікуються як посягання за тією стадією, яку вчинив виконавець злочину.

Момент закінчення злочинів, відповідальність за які диференційована.

Потрібно мати на увазі, що момент закінчення основного і кваліфікованих видів одного і того ж злочину, а також кваліфікованих видів, що виділяються за різними кваліфікуючими ознаками складу, може не збігатися. Це буває тоді, коли основний і кваліфіковані склади злочину відрізняються за конструкцією об'єктивної сторони. Наприклад, простий склад розбою має усічений склад, закінченим такий розбій є з моменту нападу. Розбій же, який поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК), повинен визнаватися закінченим від моменту настання наслідків, з котрими пов'язується настання тяжкого тілесного ушкодження.

Кваліфікація злочину як закінченого

Ознаки закінченого злочину викладені у диспозиції статті Особливої частини КК. Тому він кваліфікується лише за статтею Особливої частини. Кваліфікація злочину як закінченого посягання означає: