5. Вигнання фашистів з України.

У результаті успішної Чернігівсько-Прип'ятської операції, що почалася в серпні 1943 р., частини і з'єднан­ня Центрального фронту прорвали сильну оборону ворога і в ніч на 9 вересня форсували Десну. До 14 ве­ресня вони звільнили понад 100 населених пунктів. 15 вересня взяли Ніжин - останній великий укріпле­ний пункт противника на київському напрямку. Вели­ких успіхів досягли й війська Воронезького фронту, які до 20 вересня вигнали противника з 800 населе­них пунктів північних областей України. Поразки німецьких військ змусили Гітлера прибути зі ставки в Східній Прусії у Вінницю. Фашистське командування розробило плани стабілізації ситуації, але вони зазна­ли краху. 21 вересня було взято Чернігів і відкрито шлях до Дніпра. Протягом вересня 1943 р. Харків­ську, Сумську, Чернігівську, Полтавську області та ліво­бережні райони Київщини очистили від гітлерівців.

Німецьким військам не вдалося втримати й Донбас, не виправдав їхніх сподівань могутній Міуський рубіж. Наступальну операцію за оволодіння Донбасом війська Південного і Південно-Західного фронтів почали 13 серпня. Вона тривала до 23 вересня 1943 р., гітлерівські війська були вигнані з Горлівки, Макіївки, а 8 вересня і з міста Сталіно (тепер Донецьк). Части­ни Південно-Західного фронту вийшли до Дніпра. Почався кульмінаційний момент битви за Україну. Під безперервним вогнем артилерії та ударами авіації про­тивника воїни змушені були проводити переправу че­рез Дніпро. На правий берег пливли хто як міг: три­маючись за колоди, дошки, порожні діжки, ящики, плащ-намети, напхані соломою. Посильну допомогу надава­ло населення придніпровських сіл. Але солдати тисячами тонули в холодній осінній воді. Учасник форсу­вання Дніпра письменник Віктор Астаф'єв згадував: «Двадцять п'ять тисяч входить у воду, а виходить на тому березі три тисячі, максимум п'ять. Через п'ять-шість днів усе це спливає. Уявляєте?»

Тоді ж розгорнувся наступ у напрямку Запоріжжя і Дніпропетровська. За вміле керівництво бойовими дія­ми при штурмі Запоріжжя (його зайняли 14 жовтня) групу командирів нагородили орденом Богдана Хмель­ницького, заснованим у жовтні 1943 р. Війська Півден­ного фронту прорвали німецьку оборону на річці Мо­лочна і «закрили» в Криму 200-тисячну 17-ту армію.

Вранці 3 листопада 1943 р. несподівано для німець­ких військ частини колишнього Во-ронезького, а тоді 1-го Українського фронту почали рішучий наступ на Київ. Сталін наказав зайняти українську столицю до річниці більшовицького перевороту. 6 листопада о 4 год. ранку ціною величезних жертв {лише в районі Букрина загинуло 40 тис. чол.) радянські війська ввійшли в столицю України.

5.1 Остаточне звільнення України

У 1944 р. було проведено ряд операцій, котрі дали змогу чотирьом Українським фронтам розгромити угру­повання німецьких військ «Південь» і групу «А», за­йняти всю Україну і Крим. Так, у результаті успішної Житомирсько-Бердичівської операції війська 1-го Українського фронту до сер. січня 1944 р. майже по­вністю очистили від німецьких військ Житомирську, ча­стково Київську, Вінницьку і Ровенську {тепер Рівнен­ську) області. Війська 2-го Українського фронту під час Кіровоградської операції не тільки відкинули ворога від Дніпра, а й створили загрозу Корсунь-Шевченківській групі німецьких військ, оточеній 28 січня 1944 р. 17 лю­того вона перестала існувати. Одночасно з Корсунь-Шевченківською операцією праве крило 1-го Україн­ського фронту провело Рівненсько-Луцьку операцію, після чого радянські війська вийшли з болотисто-лісо­вої місцевості на оперативний простір. У березні 1944 р. на величезному фронті від Луцька до гирла Дніпра майже одночасно почали наступ три Українських фронти. За час з 4 до 17 квітня 1944 р. війська пройшли до 350 км, оволодівши Вінницею, Проскуровом {тепер Хмельницький), Тернополем і Чернівцями. Окремі час­тини 25 березня 1944 р. вийшли на державний кордон з Румунією. Успішно розвивали радянські війська на­ступ на півдні України. 13 березня вони взяли Херсон, 28 березня - Миколаїв, 10 квітня - Одесу, 12 травня повністю зайняли Крим.

10 червня 1944 р. почалася літня кампанія радян­ських військ. Наступаючи на захід, 17 липня передові частини перейшли кордон СРСР і вступили на терито­рію Польщі. Після розгрому оточених німецьких військ під Бродами {поряд з німцями тут воювала дивізія СС «Галичина», що складалася з українців, котрі спо­дівалися перетворити її у повноцінну українську ар­мію) радянські частини 27 липня ввійшли у Львів і в Станіслав.

Гітлерівське командування поспішно відво­дило війська до Карпат. У результаті Карпатсько-Ужгородської операції закінчилося звільнення від фашист­ської окупації території України в її довоєнних кордо­нах. На останній стадії операції було очищено від військ противника Ужгород. 28 жовтня 1944 р. завершило­ся звільнення Закарпатської України. Остання подія створила умови для возз'єднання українських земель. У травні 1945 р. уряди Радянського Союзу і Чехословаччини підписали договір про передачу Закарпат­ської України до складу УРСР, що збільшило терито­рію останньої до 577 тис. кв. км.

Прихід на західноукраїнські землі радянських військ поставив перед керівництвом У ПА складне питання: продовжувати боротьбу з більшовицьким режимом чи капітулювати? Провід ОУН-УПА, надіючись на зіткнен­ня західних країн і СРСР, вирішив продовжувати бо­ротьбу, щоб не дати змоги радянській владі швидко закріпитися на західноукраїнських теренах. Щоправ­да, у протистояння між німецьким військом та Черво­ною армією УПА в той час, як правило, не втручалася, зберігаючи сили для вирішальних дій. Лише після того, як лінія фронту відкотилася на захід, за межі України, УПА провела ряд акцій, щоб перешкодити мобілізації, не допустити нових депортацій, припинити репресії про­ти греко-католицької церкви. Ці акції були спрямо­вані проти загонів НКВС, членів більшовицької партії і тих, хто співпрацював з радянським режимом. Навіть після остаточного завершення Другої світової війни більшовицький режим ще довго не міг контролювати великі території західноукраїнських земель. Це про­тистояння обійшлося Україні величезною кількістю людських жертв.

У квітні 1945 р. Червона армія почала штурм фашистського лігва –Берлі-на. Через вимогу Й.Сталі­на ввійти туди швидше, ніж союзники, вона втратила в ході Берлінської операції 400 тис. солдатів і офіцерів. 8 травня 1945 р. нацистська Німеччина капітулюва­ла, а 9 травня було відзначено день Перемоги. Влітку того самого року радянські війська спільно з союзни­ками розгромили й далекосхідного агресора - Японію, яка 2 вересня також змушена була капітулювати. Так закінчилася Друга світова війна.