3. Напад фашистської Німеччини на срср. Оборонні бої Червоної Армії літо-осінь 1941 р.

22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. Початок війни був для СРСР украй несприятливий. Вже першого дня на радянських аеродромах було знищено понад 1200 бойових літаків. Війська втратили прикриття з повітря. Противник бомбардував мости, залізничні вузли, знищував склади боєприпасів, пального і продовольства, які, відповідно до намірів «воювати на чужій території», були зосереджені в прикордонній смузі. Німецькі війська забезпечили собі значну перевагу.

Тиждень, з 23 по 29 червня, в районі Луцьк-Броди-Рівне - Дубно тривала найбільша танкова битва початкового періоду війни, в якій з обох сторін брали участь близько 2 тис. бойових машин. Радянські танкісти зазнали в ній величезних втрат.

Спроба зупинити противника на старому державному кор­доні не вдалася. Німецько-фашистські війська прорвали оборо­ну Південно-Західного фронту і 11 липня підійшли до річки Ірпінь, за 15 км від Києва. Перебуваючи у винятково складних умовах, радянські сол­дати й офіцери чинили запеклий опір загарбникам.

Але в хаосі початкового етапу війни бійці Червоної армії не мали змоги виконати свого військового обов'язку. Не вистачало навіть гвинтівок. Було чимало випадків, коли деморалізовані командири великих з'єднань втрачали контроль над подіями і навіть кидали війська напризволяще. Все це призвело до вели­чезних втрат. До середини липня Південно-Західний фронт втратив 2648 танків з 4200. В авіаційних частинах до 11 липня залишалося всього 249 літаків.

Ось як описує типову фронтову картину перших днів війни її учасник Г. Лобас: «Притиснули нас вогнем у лісі й пішли на повний зріст. Ми лежимо. А стріляти боялися, та й гвинтівки були не у всіх. Відбиватися й гадки не було. Ми побачили, що прийшла сила, проти якої з трьох лінійкою та саперною лопа­тою не попреш. Заходять до лісу, як до себе додому. Гукають: «Рус швайн!»... і стусанами піднімають наших солдатів. їхні гвинтівки тут же об дерево розбивають... Вишикували полоне­них у колону - попереду танкетка - і пішки погнали до станції. Хто падав - поранений, знесилений чи просто спіткнувся — підвестися вже не давали. Стріляли або давили танкеткою».

У листопаді 1941 р. в нацистському полоні опинилося 3,6 млн солдатів і офіцерів Червоної армії, третину яких - 1,3 млн чол. - становили українці.

Поразка Червоної Армії. Причини невдач Червоної армії.

Воєнно-політичне керівництво країни, очолюване Й. Сталіним, своєю антинародною внут­рішньою і авантюрною зовнішньою політикою поставило СРСР на межу катастрофи. Кращі військові кадри Червоної армії бу­ли репресовані, про що добре знало німецьке командування. В армії не заохочувалась ініціатива командирів, а це породжува­ло схильність до шаблонів, застарілих схем. Бойова підготовка у військах була дуже низька.

Якістю радянська військова техніка та озброєння поступа­лися німецьким, хоча кількісно їх переважали . Переозброєння відбувалося повільно. Сталін не вірив фактам, котрі свідчили про підготовку Німеччини до вторгнення. Коли ж стало ясно, що війна неминуча, з'явилася директива про приведення військ до бойової готовності. Але у військах цей наказ одержа­ли тоді, коли війна вже почалася.

У розташуванні військ усередині округів було багато не­доліків та помилок, ско-риставшись якими німці у перші дні війни здійснили глибокі прориви й оточили великі радянські з'єднання. Суттєвим прорахунком був демонтаж інженерних оборонних споруд на радянсько-польському кордоні, котрі з ве­ресня 1939 р. опинилися в тилу Червоної армії.

Сталінське керівництво фактично дезорієнтувало населен­ня країни й армію, переконуючи їх, що у майбутній війні радянські війська вестимуть воєнні дії «на ворожій території», «малою кров'ю» і перетворять її на громадянську - «війну світо­вого пролетаріату зі світовою буржуазією».

Оборонні бої літа - осені 1941 р. в Україні

7 липня розпочалась оборона столиці України Києва, яка тривала 72 дні. До військ Південно-Західного фронту, що обороняли Київ, улилося 200 тис. жителів столиці, ще 900 тис. добровольців поповнили народне ополчення і винищувальні батальйони. 160 тис. чоловік працювали на будівництві оборонних споруд.

Під тиском переважаючих сил ворога радянські війська зали­шили 16 липня Кишинів. Але під Одесою, де спільно з німець­кими вели наступ війська 4-ї румунської армії, окупанти були зупинені. Це велике місто, важливий промисловий центр і порт, захищала Окрема Приморська армія, підтримувана Чор­номорським флотом. Оборона Одеси розпочалася 16 липня і тривала 73 дні.

На правому фланзі Південного фронту противник прорвав оборону радянських військ і оточив ослаблені частини 6-ї та 12-ї армій у районі Умані. Війська зазнали тяжких втрат. Нацисти прорвалися до Дніпра. 18 серпня радянські війська, висадивши в повітря греблю Дніпрогесу, ві­дійшли на правий берег Дніпра в За­поріжжі, а через тиждень залишили Дніпропетровськ. На деякий час Дні­про став лінією фронту, яку гітле­рівці деякий час не могли подолати. Але у першій половині вересня 1941 р. німецькі війська, поновив­ши наступ, взяли у кільце в районі Києва чотири армії радянського Південно-Західного фронту.

Командування фронту відчува­ло наближення поразки. 11 вересня начальник штабу Південно-Західно­го фронту В. Тупіков доповідав на­чальнику Генерального штабу Б. Шапошникову: «Початок зрозумілої для вас катастрофи - справа двох днів». Але Й. Сталін відмовлявся дати зго­ду залишити Київ. Лише пізно вве­чері 17 вересня Ставка дозволила відступати. 19 вересня гіт­лерівці зайняли Київ. Війська фронту розбилися на численні загони й групи, кожна з яких самостійно виривалася з оточен­ня. Тисячі солдатів та командирів загинули, переважна біль­шість особового складу фронту - понад 665 тис. - потрапили до німецького полону. Доля фронту спіткала і його командуван­ня. Штабна колона була оточена фашистськими військами біля урочища Шумейки на Полтавщині. В бою загинули коман­дувач Південно-Західним фронтом генерал-полковник М. Кир­понос, член Військової ради М. Бурмистенко, начальник штабу фронту генерал В. Тупіков. Трагедія Південно-Західного фрон­ту була однією з найбільших невдач Червоної армії у 1941 р.

Невдовзі після цього була залишена Одеса, потім радянські війська були розбиті в Криму, але зуміли закріпитися в Севас­тополі, героїчна оборона якого тривала 250 днів.

Таким чином, протягом літа-осені 1941 р. німецькі війська та їхні союзники захопили всю Правобережну і більшу частину Лівобережної України та Крим. Неокупованими в Україні за­лишилися лише східні райони Харківської області, частина Донбасу, а також невеликий клаптик кримської землі з Севас­тополем.

Невдалі спроби радянського контрнаступу

В грудні 1941 р. радянські війська провели успішну наступальну операцію під Москвою. Передбачалося, що наступ під Москвою перетвориться у загальний наступ Червоної армії на всіх фронтах. Але події засвідчили нереальність і безпід­ставність цих планів. Зірвалася перш за все операція по звіль­ненню Криму. Радянські війська здійснили в умовах штор-мової погоди й панування в повітрі ворожої авіації 25 грудня 1941 р. - 2 січня 1942 р. Керченсько-Феодосійську десантну операцію та очистили від противника Керченський півострів, але були зупинені на Акмонайських позиціях.

Червона армія не досягла поставлених цілей і на інших стратегічних напрямах. Гітле-рівському керівництву до весни 1942 р. вдалося не лише компенсувати втрати, а й збіль-шити загальну чисельність військ на Східному фронті. Тим часом можливості й ресурси радянських військ унаслідок зимового наступу були вичерпані, а резерви ще не підготов-лені.

У такому ослабленому складі радянське командування готу­вало наступ під Харковом, який розпочався 12 травня 1942 р. Наступ закінчився повним провалом. Радянські війська були оточені. Бої тривали до 29 травня. Лише невеликим групам з боями пощастило вийти з оточення. В полон потрапило 240 тис. солдатів і командирів.

У травні 1942 р. радянські війська зазнали поразки і на Кер­ченському півострові. Втрати Червоної армії становили 200 тис. чол. Гітлерівці захопили майже всю бойову техніку і важке озб­роєння радянських військ, запаси продовольства, спорядження.

Події на Керченському півострові визначили долю Севасто­поля. На початку липня 1942 р. після героїчної 250-денної обо­рони місто захопили німецькі війська. Саме в цей час О. До­вженко залишив у своєму щоденнику сповнений розпачу запис: «Вся фальш, вся тупість, все безпардонне і безтямне ледарство, увесь наш псевдодемократизм, перемішаний із сатрапством — усе вилізає боком і несе нас, як перекотиполе, степами, пусте­лями. І над усім цим — «Ми переможемо!»

Поразки в Україні різко змінили воєнно-стратегічну обста­новку на радянсько-німець-кому фронті. Ініціатива знову пе­рейшла до рук противника. Зосередивши 90 дивізій на півдні, ворог забезпечив собі вирішальну перевагу над військами Брянського, Південно-Західного й Південного фронтів. На­прикінці червня розпочався наступ нацистів проти Брянського фронту. 22 серпня 1942 р. радянські війська залишили місто Свердловськ Ворошиловградської області, після чого вся Ук­раїна опинилася під окупацією. Війська Німеччини і з'єднання її сателітів повели наступ на Сталінград і Кавказ. Тринадцять місяців замість планованих кількох тижнів витратив вермахт для захоплення України.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Назвіть найважливіші оборонні бої Червоної армії в 1941 р. Чим пояснюються її невдачі на початку війни?

2. Про що свідчать оборонні заходи радянського керівництва і які прорахунки були допущені при перебудові життя держави на воєнний лад?

3. Підготуйте і зробіть доповідь про героїчну оборону Києва, Оде­си, Севастополя. Використайте по змозі додатковий матеріал.

4. Як, на ваш погляд, трагічні події в Україні 1942 р. змінили загальну воєнно-стратегічну обстановку на радянсько-німецькому фронті?

5. Чому провалився план «Барбаросса»?

6. Охарактеризуйте режим воєнного стану, введений радянським керівництвом.

7. Яким був розмах мобілізаційних заходів в Україні?

8. Як відбувалася в 1941 р. евакуація і якою була її ефективність?

ДОКУМЕНТИ.

1. Витяг з плану «Барбаросса»

18.12.1940 Ставка фюрера. Цілком таємно

Німецькі збройні сили повинні бути готові розбити Радянську Росію в ході короткочасної кампанії ще до того, як буде закінчена війна проти Англії...Головні сили радянських сухопутних військ, що знаходяться в Західній Росії, повинні бути знищені в сміливих операціях внаслідок глибокого, швидкого просування танкових груп. Кінцевою метою операції є створення загороджувального бар'єра проти азіатської Росії по загальній лінії Волга-Архангельськ. Театр військових дій розділяється Прип'ятськими болотами на південну й північну частину. Напрям головного удару повинен бу­ти підготовлений північніше Прип'ятських боліт... Групі армій, що діє південніше Прип'ятських боліт, належить з до­помогою концентрованих ударів, тримаючи головні сили на флангах, знищити російські війська, що перебувають на Україні, ще до виходу останніх до Дніпра.

З цією метою головний удар завдається з району Любліна в за­гальному напрямку на Київ. Одночасно війська, що перебувають у Румунії, форсують р. Прут у нижній течії і здійснюють глибоке охоплення противника. На долю румунської армії випадає скову­вати російські сили...

Адольф Гитлер. Лето 1941. Украйна. Документи и материальї. Хроника собьітий. - К.: Украйна, 1991. - С. 68-71.