- •Тема лекції 1. Вступ до цивільного процесуального права
- •1. Поняття цивільного процесуального права
- •2. Метод цивільного процесуального права
- •3. Місце цивільного процесуального права в системі права України
- •4. Джерела цивільного процесуального права
- •5. Наука цивільного процесуального права
- •6. Принципи судочинства
- •Конституційні принципи цивільного процесуального права
- •Тема 2. Цивільне судочинство: провадження, стадії
- •1. Правосуддя як особлива владна функція держави
- •2. Поняття, зміст та завдання цивільного судочинства
- •3. Види проваджень цивільного судочинства
- •4. Стадії цивільного судочинства
- •Тема 3. Межі дії закону та межі розгляду цивільної справи судами різних інстанцій
- •1. Дія цивільно-процесуального закону у часі, просторі та за колом осіб
- •2. Поняття судової системи та інстанцій. Межі розгляду цивільної справи судами різних інстанцій
- •3. Підвідомчість (цивільна юрисдикція)
- •4. Підсудність
- •Тема 4. Цивільні процесуальні правовідносини
- •1. Поняття та ознаки цивільних процесуальних правовідносин
- •2. Підстави і передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
- •3. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
- •4. Зміст цивільних процесуальних правовідносин
- •5. Об'єкт цивільних процесуальних правовідносин
- •Тема лекції 5. Учасники, сторони цивільного процесу
- •Склад осіб, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки
- •2. Цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність
- •3. Поняття та ознаки сторін у цивільному процесі, їх особистий юридичний інтерес
- •Ознаки сторін:
- •4.Процесуальні права і обов’язки сторін у цивільному процесі
- •5. Процесуальна співучасть
- •6.Заміна неналежного відповідача
- •Тема 6. Треті особи у цивільному процесі. Процесуальне правонаступництво та представництво
- •1. Поняття і види третіх осіб
- •2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
- •3. Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги
- •4. Поняття процесуального правонаступництва та представництва
- •Відмежування цивільного процесуального правонаступництва від заміни неналежного відповідача:
- •5. Законне представництво
- •6. Договірне представництво
- •Тема 7. Процесуальна участь суб’єктів захисту прав інших осіб
- •Завдання та мета прокурорського нагляду у цивільному процесі. Цивільна процесуальна правосуб'єктність прокурора
- •2. Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора у цивільному процесі
- •3. Мета, підстави і процесуальні форми участі суб'єктів захисту прав і охоронюваних інтересів інших осіб
- •4. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування у цивільному процесі
- •5. Участь у цивільному процесі профспілок, підприємств, установ, організацій та окремих громадян з метою захисту прав інших осіб
- •6. Цивільна процесуальна правосуб'єктність органів державної влади, інших організацій та громадян, які захищають права інших осіб
- •3.Інші учасники цивільного процесу. Особи, які здійснюють організаційно-технічне забезпечення процесу
- •4.Особи, які сприяють розгляду і вирішенню справи по суті
- •Тема 9. Цивільно-процесуальні строки
- •Наслідки пропущення процесуальних строків.
- •1. Поняття, значення і види процесуальних строків
- •2. Обчислення процесуальних строків
- •3. Зупинення, поновлення та продовження перебігу процесуальних строків
- •4.Наслідки пропущення процесуальних строків
- •Тема лекції 10. Судові виклики та повідомлення
- •1.Судові повістки
- •2.Зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд
- •3. Порядок вручення судових повісток
- •4. Обов'язок осіб, які беруть участь у справі, повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засідання
- •5.Розшук відповідача
- •Тема лекції 11. Судові витрати
- •Поняття та види судових витрат
- •4. Витрати, пов’язані із розглядом справи
- •5. Розподіл судових витрат та їх повернення
- •6. Судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу. Повернення сплаченого судового збору
- •Тема 12. Санкції цивільного процесуального права
- •1. Поняття, види і структура норм цивільного процесуального права
- •2. Поняття, види і функції санкцій цивільного процесуального права
- •3. Заходи процесуального примусу
- •4. Відшкодування майнових збитків як цивільно-процесуальна санкція
- •Модуль 4. Доказування і докази в цивільному процесі
- •Тема 13. Доказування та процесуальний порядок одержання доказів
- •1.Доказування: поняття, мета, предмет, зміст, підстави звільнення від доказування
- •Етапи доказування:
- •2. Суб’єкти доказування та оцінки доказів
- •3. Поняття та види доказів у цивільному процесі, їх належність і допустимість
- •Принципи здійснення оцінки доказів:
- •4. Подання доказів, виклик свідка, судові доручення
- •5.Забезпечення доказів
- •6.Витребування та огляд доказів
- •Тема 14. Засоби доказування в цивільному процесі
- •1. Пояснення сторін, показання свідка та спеціаліста
- •2.Письмові та речові докази
- •3.Порядок призначення експертизи
- •4.Проведення експертизи та висновок експерта
- •5.Види експертиз
Етапи доказування:
формування предмету доказування, в тому числі посилання на фактичні обставини справи;
збір та подання доказів. Збирання доказів здійснюється сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, самостійно, шляхом витребування доказів (ст.62, 137, 140, 141 ЦПК), а також судовим дорученням (ст.132 ЦПК). Суддя не може збирати докази, а лише вказати на їх відсутність.
дослідження доказів – це безпосереднє сприйняття та вивчення доказів. Воно провадиться в судовому засіданні з додержанням принципів усності та безпосередності. Це здійснюється у процесі судового розгляду справи.
оцінка доказів – це визначення належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв’язку доказів у їх сукупності. Оцінку доказів провадять тільки ті учасники цивільного процесу, які визнаються суб’єктами доказування. Оцінка осіб, які беруть участь у справі, є рекомендуючою, а оцінка суду - владною. Рекомендуюча оцінка доказів виявляється в процесуальних діях - поясненнях, доводах, міркуваннях і запереченнях осіб, які беруть участь у справі, і сприяє суду всебічно, повно, об’єктивно оцінити всі обставини у справі в їх сукупності. Судовій оцінці можуть підлягати лише ті докази, які безпосередньо були досліджені в судовому засіданні (ст.179 ЦПК), з врахуванням належності фактичних даних і допустимості засобів доказування (ст.ст.58, 59 ЦПК). Оцінка доказів судом виступає підставою для прийняття ним відповідного за змістом акта застосування права, який носить обов’язковий, владний характер, втілений в мотивувальній частині рішення суду (ст.215 ЦПК).
2. Суб’єкти доказування та оцінки доказів
Суб'єктами доказування є всі особи, які беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК). Суд також є суб'єктом доказування, бере участь у доказовій діяльності: зобов'язаний забезпечити повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи (ч. 4 ст.10, ч. 2 ст. 166, ст. 212 ЦПК), сприяти сторонам у збиранні доказів (ст. 137 ЦПК), вирішувати питання про належність і допустимість доказів (ст. 58, 59 ЦПК). Хоч обов’язок збирати докази лежить, головним чином, на особах, які беруть участь у справі, проте за судом також збереглися певні повноваження. Так, відповідно до ст.ст.130, 137 ЦПК суддя, встановивши, що представлених доказів недостатньо для підтвердження вимог позивача чи заперечень відповідача, за клопотанням сторони, зобов’язаний витребувати докази, необхідні для вирішення справи. У разі, якщо є загроза, що подача потрібних для правильного вирішення справи доказів стане згодом неможливою або утрудненою, суддя може вжити заходів до забезпечення доказів (ст. 133 ЦПК). Суб'єктами оцінки доказів є не тільки суд, а й усі суб'єкти доказової діяльності – особи, які беруть участь у справі. Оцінка ними доказів є необхідним елементом їх доказової діяльності щодо подання, витребування, дослідження доказів. Неможливо брати участь у дослідженні доказів, висловлювати свої доводи, міркування і заперечення проти міркувань інших осіб, не зробивши оцінки того чи іншого доказу і всіх їх у сукупності. Але їх оцінка є рекомендуючою, а оцінка суду – владною. Рекомендуюча оцінка доказів виявляється у процесуальних діях – поясненнях, доводах, міркуваннях і запереченнях осіб, які беруть участь у справі, і сприяє суду всебічно, повно, об'єктивно оцінити всі обставини у справах їх сукупності. Оцінка доказів судом є підставою для прийняття ним відповідного за змістом акта застосування права, що має обов'язковий, владний характер, втілений у мотивувальній частині рішення суду (ст. 212, 215 ЦПК). Це завершальна оцінка суду. Суд оцінює докази: 1) за своїм внутрішнім переконанням; 2) на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів; 3) суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; 4) жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення (ст. 212 ЦПК).
Обов'язки доказування і подання доказів. Особливість доказування полягає у тому, що воно є правом і обов'язком осіб, які беруть участь у справі. Право доказування – це можливість подання доказів, участь у їх дослідженні, попередній оцінці. Воно гарантується сукупністю процесуальних засобів і реалізується волею заінтересованих осіб особисто або за допомогою суду відповідно до своїх інтересів та вибору способу поведінки. Обов'язок по доказуванню полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання, зокрема відмови суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов'язку по його доказуванню; якщо позивач не доведе підставу вимоги, то в позові належить відмовити. Ст.60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків звільнення від доказування, зазначених у ст. 61 ЦПК. Обов’язок по доказуванню покладається також на третіх осіб, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК). Сторони, подаючи докази, реалізовують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов’язок по доказуванню. Суб’єкт доказування шляхом реалізації своїх прав по доказуванню доводить обставини своїх вимог чи заперечень. І якщо він не прийматиме участі у процесі доказування, то може настати негативний наслідок у вигляді відмови у задоволенні позову позивачу чи, навпаки, для відповідача – задоволення заявлених до нього позовних вимог Суд безпосередньо не приймає участі у зборі доказового матеріалу. У випадку, коли щодо витребування доказів для сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є труднощі, суд за їх клопотанням зобов’язаний витребувати такі докази (ст. 137 ЦПК).