Розділ іі. Поняття й елементи банківської системи

2.1 Поняття, ознаки й елементи банківської системи

Найчастіше під словом “система” розуміється склад чого-небудь. Слід зазначити, що серед вчених і практиків не має єдиного визначення “банківської системи” і відсутня єдина концепція ролі і місця її в економіці країни. Так, Василик О.Д. вважає її складовою частиною цілісної системи фінансових інститутів. На його думку, така система охоплює державний бюджет, різні централізовані і децентралізовані грошові фонди, інвестиційні компанії, біржові організації. Бабічева А.Ю. характеризує банківську систему як ведуча ланка кредитної системи, де концентрується основна маса кредитних і фінансових організацій. Вона відносить до банківської системи ще й установи банківського типу і парабанковскую систему, що охоплює спеціалізовані кредитно – фінансові і почтово - ощадні інститути (лізингові, факторинговые фірми). У відомій банківській енциклопедії і спеціальному словнику – довіднику “Основи ВЭД” банківська система визначається як сукупність різних видів банків і банківських інституцій, покликаних за допомогою грошово – кредитного механізму сприяти інтенсифікації економіки, чи як система різних видів банків і банківських інститутів у їхньому взаємозв'язку, що існує в тій чи іншій країні у визначений історичний період.

Якими ж властивостями й ознаками характеризується банківська система?

1. Банківська система насамперед не є випадковим різноманіттям, випадковою сукупністю елементів. У неї не можна механічно включати суб'єкти, що також діють на ринку, але підлеглі іншим цілям.

2. Банківська система специфічна, вона виражає властивості, характерні для неї самої. Специфіка банківської системи визначається її складеними елементами і відносинами, що складаються між ними. Сутність банківської системи звернена не тільки до сутності часток, що складають елементів, але і до їхньої взаємодії.

З цього випливає, що сутність банківської системи впливає на склад і сутність окремих її елементів.

Практика знає кілька типів банківської системи:

• розподільна централізована банківська система;

• ринкова банківська система;

• система перехідного періоду.

На противагу розподільній системі банківська система ринкового типу характеризується відсутністю монополії держави на банки.

3. Банківську систему можна представити як ціле, як різноманіття частин, підлеглих єдиному цілому. Це означає, що її окремі частини (різні банки) зв'язані таким чином, що можуть при необхідності замінити одна одну. У випадку, якщо ліквідується один банк, уся система не стає недієздатною - з'являється інший банк, що може виконувати банківські операції і послуги. У банківську систему можуть улитися нові частини, що заповнюють специфіку цілого.

4. Банківська система не знаходиться в статичному стані, навпроти, вона постійно в динаміку. Тут виділяються 2 моменти.

По-перше, банківська система як ціле увесь час знаходиться в русі, він доповнюється новими компонентами, а також удосконалюється.

По-друге, усередині банківської системи постійно виникають нові зв'язки. Взаємодія утвориться як між центральним банком і комерційними банками, так і між ними.

5. Банківська система є системою “закритого” типу. У повному змісті її не можна назвати закритої, оскільки вона взаємодіє з зовнішнім середовищем, з іншими системами. Крім того, система поповнюється новими елементами, що відповідають її властивостям. Проте вона “закрита”, тому що незважаючи на обмін інформацією між банками і видання центральними банками спеціальних статистичних збірників, інформаційних довідників, бюлетенів, існує банківська “таємниця”. За законом банки не мають права подавати інформацію про залишки коштів на рахунках, про їхній рух.

6. Банківська система – “самоорганизующаяся”, оскільки зміна економічної коньюктуры, політичної ситуації неминуче приводить до автоматичної зміни політики банку.

7. Банківська система виступає як керована система. Центральний банк, проводячи незалежну грошово – кредитну політику, у різних формах підзвітний лише парламенту або виконавчій владі. Ділові банки, будучи юридичними особами, функціонують на базі загального і спеціального банківського законодавства, їхня діяльність регулюється економічними нормативами, установленими центральним банком, що здійснює контроль за діяльністю кредитних інститутів.

Елементи банківської системи утворять єдність, виражають при цьому специфіку цілого і виступають носіями його властивостей.

Елементами банківської системи є банки, деякі спеціальні фінансові інститути, що виконують банківські операції, але не мають статусу банку, а також деякі додаткові установи, що утворять банківську інфраструктуру і забезпечують життєдіяльність кредитних інститутів.

У залежності від того чи іншого критерію банки можна класифікувати таким способом.

За формою власності виділяють – державні, акціонерні, кооперативні, приватні і змішані банки. Державна форма власності найчастіше відноситься до центральних банків За правовою формою організації банки можна розділити на суспільства відкритого і закритого типів обмеженої відповідальності.

По функціональному призначенню банки можна розділити на еміссійні, депозитні і комерційні. Емісійними є всі центральні банки, їх класичною операцією виступає випуск готівки в обіг Вони не зайняті обслуговуванням індивідуальних клієнтів. Депозитні банки спеціалізуються на аккомуляції заощаджень населення. Депозитна операція ( прийом внесків ) служить для даних банків основною операцією По характеру виконуваних операцій банки поділяються на універсальні і спеціалізовані. Універсальні банки можуть виконувати весь набір банківських послуг, обслуговувати клієнтів, незалежно від спрямованості їхньої діяльності. У числі спеціалізованих банків знаходяться банки, що спеціалізуються на зовнішньоекономічних операціях, іпотечні банки й ін. На відміну від універсальних банків спеціалізовані банки спеціалізуються на визначених видах операцій.

Види банків можна класифікувати і по галузях, що обслуговуються ними. Це можуть бути банки багатогалузеві й обслуговуючі переважно одну з галузей чи підгалузей.

По кількості філій банки можна розділити на безфіліальні і багатофіліальні.

По сфері обслуговування банки поділяються на регіональні, міжрегіональні, національні, міжнародні. До регіональних банок, що обслуговують головним чином який – або місцевий регіон, відносяться і муніципальні банки.

По масштабах діяльності можна виділити малі, середні, великі банки, банківські консорціуми, міжбанківські об'єднання. У ряді країн функціонують установи дрібного кредиту. До них відносяться позичково - ощадні банки, будівельно – ощадні каси, кредитна кооперація і т.д.

У банківській системі діють також банки спеціального призначення і кредитні організації ( не банки ). Банки спеціального призначення виконують основні операції за вказівкою органів виконавчої влади, є уповноваженими банками, здійснюють фінансування визначених державних програм. Деякі кредитні організації не мають статусу банку, вони виконують лише окремі операції, у зв'язку з чим не одержують від Центрального банку ліцензію на здійснення сукупної банківської діяльності.

До елементів банківської системи відносять і банківську інфраструктуру. До неї входять різного роду підприємства, агенства і служби, що забезпечують життєдіяльність банків. Вона включає інформаційне, методичне, наукове, кадрове забезпечення, а також засобу зв'язку, комунікації й ін.

Особливим блоком банківської системи служить банківське законодавство, що покликане регулювати банківську діяльність.

І звичайно ж банківська система не може існувати без банківського ринку. На ньому концентруються банківські ресурси, а також здійснюються торгівля банківським продуктом.

В організаційному плані передбачають однозвеную і двухзвенную банківську систему.

Для розвитих країн характерна двузвенная система, що включає в себе в якості основної, першої ланки центральний банк, що виступає в ролі організатора і контролера грошового утворення в країні, а як другу ланку виступають самостійні, але підконтрольні центральному банку комерційні і спеціалізовані банки.

При однозвенной системі Центральний банк і комерційні банки знаходяться на одному рівні, виступаючи рівноправними гвинтами, або усі банки є державними відділеннями центрального банку. Така система характерна для країн зі слабко розвитий економічної і для країн з тоталітарним режимом.

З погляду регламентації і ліцензування банківську систему розділяють на:

• універсальну;

• спеціалізовану.

В універсальній системі комерційні банки мають можливість виконувати усі види кредитно – фінансових послуг. Прикладом такої універсальної системи є система Німеччини.

У спеціалізованій системі різні комерційні банки спеціалізовані на виконанні щодо вузького кола операцій. У чистому виді такої системи не існує, але максимально наближена до неї банківська система США.

Сучасні умови розвитку банківської системи привели до необхідності переходу від спеціалізованої до універсальної системи, тому що остання сполучена з меншим банківським ризиком завдяки його розподілу і диференціації. Перехід до універсальної банківської системи відбувається також у таких країнах як Японія, Австралія.