Тема 5. Процесуальні особливості розгляду справ про спадкування

1. Передумови відкриття провадження у справі.

2. Правовий статус сторін.

3. Треті особи та інші учасники провадження.

4. Предмет доказування.

1. Докази у справі. Заповіт як письмовий доказ у справі. Особливості проведення посмертної психіатричної експертизи.

5. Справи про спадкування у правових позиціях Верховного Суду України.

1 .Передумови відкриття провадження у справі

Правові норми, що підлягають застосуванню при вирішенні справ:

• Цивільний кодекс України (ст. 1216-1285)

• Сімейним кодекс України

, -

Судова практика:

• Про судову практику у справах про спадкування: Постанова Пленуму Верховного Суду України, 30.05.2008 р. №7 [електронний ресурс] //www.zakon.rada.gov.ua

Підвідомчість:

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить ви доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка. у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 ЦПК залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Підсудність:

позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання. Позови до юридичних осіб пред'являються за їхнім місцезнаходженням (ст. 109 ЦПК України); позови, що виникають з приводу нерухомого майна пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (ст. 114 ЦПК України).

Судовий збір:

- із позовних заяв немайнового характеру (або таких, що не підлягають оцінці) - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (п. „д" ч. 1 ст.З Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" (далі - Декрет);

- із позовних заяв - 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. „а" ч.І ст.З Декрету).

УВАГА!

Кожна позовна заява - первісна й зустрічна, а також заява третьої особи із самостійними вимогами оплачується судовим збором залежно від ціни позову, яка визначається виходячи з вартості відшуку ваного майна.

Розмір судового збору, порядок його сплати та звільнення від сплати встановлюються законом. Зокрема,

1) від сплати державного мита звільняються громадяни - за видачу їм свідоцтв про право на спадщину:

❖ на майно осіб, які загинули при захисті СРСР і України, у зв'язку з виконанням інших державних чи громадських обов'язків або з виконанням обов'язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули або померли внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою:

♦І* на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку;

• на жилий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що наїежата спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо вони проживати в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця;

• на жилі будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості;

•ї* на вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхуйання, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;

❖ на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства;

2. від сплати державного мита звільняються спадкоємці громадян, реабілітованих, відповідно до Закону України ..Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" від 17.04.1992 р.

3. від сплати державного мита звільняються:

• громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи:

• громадяни, віднесені до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, - які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення. за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

• громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;

інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

❖ інваліди І та II груп.

Витрати з інформацііїно-технічного забезпечення судового процесу, пов'язаного з розглядом справи:

120 грн. зі справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру; 37 грн. зі справ позовного провадження з розгляду спору немайнового характеру (або такого, що не підлягає оцінці) (згідно з Розмірами витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 p. N 1258 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 p. N 825).

УВАГА!

З 01.11.2011 р. набирає чинність Закон України ,Лро судовий збір" від 08.07.2011 р. згідно з нормами якого сплачуватиметься єдиний судовий збір (витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи більше не сплачу матимуться), у розмірі:

- з позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ви ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати;

- з позовної заяви немайнового характеру -0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Позовна давність:

На вимоги про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця (стаття 1232 ЦК), а також витрат на охорону спадкового майна (стаття 1283 ЦК) не поширюються правила статті 1281 цього Кодексу про порядок і строки пред'явлення вимог кредитором спадкодавця, оскільки вони не випливають із зобов'язань спадкодавця. Тому на такі вимоги поширюється загальна позовна давність (стаття 257 ЦК). Вимоги про відшкодування зазначених витрат можуть бути пред'явлені й до територіальної громади, яка стала власником спадщини, визнаної судом відумерлою.

2. Правовий статус сторін

У межах даної теми ми зосередимо свою увагу на чотирьох категоріях справ, що пов'язані зі спадкуванням, а саме:

2.1. справи про право на спадкове майно і розподіл його в натурі

Позивачем у даній категорії справ виступає особа, яка вважає, що має право на спадкове майно і його розподіл.

Відповідачами у даній категорії справ можуть виступати: 1) спадкоємці; 2) органи місцевого самоврядування, якщо інших спадкоємців немає. ■»'•"

2.2. справи про визнання заповіту недійсним:

Позивачами у даній категорії справ виступають: 1) спадкоємці за законом та 2) особи, які вважають, що мають право на спадщину.

Відповідачем у даній категорії справ виступатиме спадкоємець за заповітом.

2.3. справи про визначення додаткового строку для прийняття спадщини: Позивач - спадкоємець, який пропустив строк.

Відповідачі - спадкоємці, які прийняли спадщину.

2.4. справи про вимоги по боргах спадкодавця: Позивачі - кредитори спадкодавця. Відповідачі - спадкоємці, які прийняли спадщину.

УВАГА!

1. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки. одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

2. Згідно із статтями 1281 та 1282 ЦК вимоги, пов'язані з визнанням правочинів недійсними, можуть пред'являтися також кредиторами спадкодавця до спадкоємців сторони правочину. У цьому разі спадкоємці зобов'язані задовольнити такі вимоги у межах вартості успадкованого майна за умови дотримання норм про пред'явлення вимог (стаття 1281 ЦК).

3. Треті особи та інші учасники провадження

1. За зальним правилом у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами, а тому не повинні залучатися до участі у справі.

2. Нотаріус, що посвідчував заповіт, залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність заповіту посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

3. У даних категоріях справ третіми особами без самостійних вимог можуть виступати: органи державної влади та місцевого самоврядування (наприклад. Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно).

4. Особливу увагу слід приділити правовому статусу експерта у цих категоріях справ, для якого передбачена кримінальна відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від виконання, покладених на нього обов'язків, без поважних причин.

УВАГА! (правова позиція ВСУ з цього приводу)

Визнаючи дії державного нотаріуса з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом неправомірними, апеляційний суд виходив із того, що нотаріусом були порушені вимоги Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

При цьому, переглядаючи справу, апеляційний суд в порушення вимог статей 213, 214, 303 ЦПК України не взяв до уваги, що особа, поставивши питання про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, вимоги про визнання дій державного нотаріуса неправомірними не заявляла, а державна нотаріальна контора (при наявності статусу юридичної особи) до участі в справі як відповідач не залучалася.

Таким чином, апеляційний суд, переглядаючи рішення місцевого суду, вийшов за межі позовних вимог, заявлених позивачем.

4. Предмет доказування.

Предмет доказування (факти, якими сторони обґрунтовують під ставність своїх вимог та заперечень, та інші факти, які мають значення для вирішення справи), зокрема сторони повинні доводити таке:

4.1. справи про право на спадкове майно і розподіл його в натурі

• факт відкриття спадщини;

• коло спадкоємців;

• спадкова маса (яке майно успадковується, його вартість);

• належність майна спадкодавцю:

• наявність або відсутність заповіту;

• чи відносяться особи, які претендують на отримання спадщини до спадкоємців;

• чи є спадкоємці тієї самої черги;

• чи призивається ця черга спадкоємців до спадкування;

• чи є серед спадкоємців особи, що володіють правом на обов'язкову частку у спадщині;

• факт фактичного вступу до володіння:

• чи не було відмови від спадщини з боку кого-небу дь зі спадкоємців;

• чи немає підстав для усунення особи від права на спадку вання

4.2. справи про вішання заповіту недійсним:

• наявність заповіту, складеного відповідно до вимог чинного законодавства україни;

• смерть спадкодавця;

• недійсність заповіту (волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідаю його волі)

4.3. справи про визначення додаткового строку для прийняття спадщини:

• смерть спадкодавця;

• пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини;

• наявність у спадкоємця поважних причин для пропуску строку;

• обставини, які підтверджують, що особа дійсно є спадкоємцем померлого;

• приналежність спадкового майна спадкодавцю.

4.4. справи про вимоги по боргах спадкодавця:

• смерть спадкодавця;

• наявність боргових зобов'язань спадкодавця;

• коло кредиторів;

• коло спадкоємців:

• факт позбавлення права вимоги кредитора спадкодавця.

5. Докази у справі. Заповіт як письмовий доказ у справі. Особливості проведення посмертної психіатричної експертизи.

Приблизний перелік необхідних доказів: о копія свідоцтва про смерть спадкодавця; о свідоцтво про право на спадщину, якщо воно було видано; о докази того, що сторони є спадкоємцями;

о акт опису і оцінки майна;

о документи, які підтверджують, що майно належало померлому;

о заповіт, якщо він наявний;

о докази фактичного вступу у володіння;

о докази відмови від спадщини кого-небудь зі спадкоємців;

о докази усунення особи від права на спадкування;

о докази того, що спадкодавець не розумів значення своїх дій чи не міг керувати ними при

складанні заповіту;

о документи, які підтверджують борги спадкодавця.

Заповіт як письмовий доказ у справі

Для того, щоб заповіт міг виступати письмовим доказом у справі він повинен виповідати низці законодавчо встановлених вимог, а саме:

• заповіт має бути складений тільки дієздатною особою;

• заповіт повинен бути складений у формі, визначеній законом;

• зміст заповіту має відповідати вимогам чинного законодавства.

Заповіт укладається в письмовій формі з обов'язковим зазначенням місця і часу його укладення Він має бути власноручно підписаним і нотаріально посвідченим. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Нотаріус посвідчує заповіт, написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У населеному пункті, де немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений і при свідках. Свідками можуть бути лише особи з повною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. До тексту заповіту обов'язково заносять відомості про особу свідків.

Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова службова особа, яка посвідчує заповіт: спадкоємці за заповітом та члени сім'ї і родичі спадкоємців за заповітом; свідки, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Якщо спадкодавець через фізичні вади не може власноручно підписати заповіт, то за його дорученням заповіт може підписати інша особа, при цьому робиться позначка про причини, через які спадкодавець не може зробити підпис власноруч. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

Зміст заповіту повинен бути складений так, щоб розпорядження спадкодавця не викликаю непорозумінь чи спорів після відкриття спадщини. Коли заповіт складено на користь кількох осіб, спадкодавець має право зазначити в ньому, в якій частці кожному зі спадкоємців він призначає майно. При визначенні майна не в рівних частках вони вказуються в арифметичних частках або в процентах.

Посмертна судово-психіатрична експертиза:

1. Відповідно до ст. 45 ЦПК України експертизи, необхідні для встановлення психічного стану особи (в т.ч. і посмертна судово-психіатрична експертиза) обов'язково призначаються судом за клопотанням хоча б однієї із сторін

2. Посмертна судово-психіатрична експертиза призначається для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

3. Специфічні особливості посмертної експертизи: її об'єктами є виключно матеріали справи та медична документація: діагностична задача розв'язується експертом не безпосередньо стосовно підекспертного, а опосередковано через оцінку інформації, яка міститься в досліджуваних об'єктах на предмет її відповідності існуючим у психіатрії діагностичним стандартам.

4. Судам слід мати на увазі, що при розгляді справ вони не мають права приймати рішення без проведення експертизи, якщо за законом призначення останньої є обов'язковим.

1. Призначення експертизи в цивільних справах допускається як під час судового розгляду, так і в процесі підготовки до нього. У разі коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суддя має призначати експертизу, як правило, при підготовці справи до судового розгляду, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі.

5. Висновок експерта не має наперед встановленого значення, йому не надається перевага перед іншими доказами і, як всі інші докази, він оцінюється суддею за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідження наявних у справі доказів.

6. Незгода з висновком експерта повинна б\ти мотивована в рішенні або ухвалі.

6. Справи про спадкування у правових позиціях Верховного Суду України.

1. Судам необхідно враховувати, що не допускається визнання дійсним заповіту, який є нікчемним у зв'язку з порушенням виуюг щодо його форми та порядку посвідчення. У цьому разі судам слід застосовувати статтю 1257 ЦК, оскільки норми глави 85 ЦК не передбачають можливості визнання заповіту дійсним. * -

2. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

3. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

4. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

5. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друта статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

6. Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов'язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

5