Тема 4. Процесуальні особливості розгляду справ, що пов'язані з правом власності

1. Передумови відкриття провадження у справі.

2. Нотаріальна форма захисту права власності.

3. Правовий статус сторін.

4. Треті особи та інші учасники провадження.

5. Предмет доказування і докази.

6. Справи, що пов'язані з правом власності, у правових позиціях Верховного Суду України.

1.Передумови відкриття провадження v справі

Правові норми, що підлягають застосуванню при вирішенні справ:

• Цивільний кодекс України (ст. 328-345, 387-392)

Судова практика:

• Про судову практику в справах про виключення майна з опису: Постанова Пленуму Верховного Суду України, 27.08.1976 р. №6 [електронний ресурс] // www.zakon.rada.gov.ua

• Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок: Постанова Пленуму Верховного Суду України, 04.10.1991 р.№7 [електронний ресурс] // www.zakon.rada.gov.ua

• Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України, 22.12.1995 р. №20 [електронний ресурс] // www.zakon.rada.gov.ua

Підсудність:

позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання. Позови до юридичних осіб пред'являються за їхнім місцезнаходження м (ст. 109 ЦП К України); позови, що виникають з приводу нерухомого майна пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (ст. 114 ЦПК України).

Судовий збір:

- із позовних заяв немайнового характеру (або таких, що не підлягають оцінці) - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (п. „д" ч.І ст.З Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито"' (далі - Декрет);

- із позовних заяв - 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. „а" ч.І ст.З Декрету).

Витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов'язаного з розглядом справи:

120 грн. зі справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру: 37 грн. зі справ позовного провадження з розгляду спору немайнового характеру (або такого, що не підлягає оцінці) (згідно з Розмірами витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розг.лядом цивільних та господарських справ, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 p. N 1258 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 p. N 825).

УВАГА!

З 01.11.2011 р. набирає чинність Закон України „Про судовий збір" від 08.07.2011 р. згідно з нормами якого сплачуватиметься єдиний судовий збір (витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи більше не сплачуватимуться), у розмірі:

• з позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати;

• з позовної заяви немайнового характеру -0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

2-Нотаріальна форма захисту права власності

Нотаріус здійснює захист цивільних прав, зокрема і права власності, шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

1. Під виконавчим написом нотаріуса слід розуміти підтвердження нотаріальним органом наявності заборгованості (Грошових сум чи майна) та розпорядження про примусове сгягнення з боржника на користь кредитора цієї заборгованості Виконавчий напис вичиняється нотаріусом на борговому документі

Стягнення за виконавчим написом нотаріусів допускається у випадках, чітко передбачених чинним законодавством. Такі підстави перераховані у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провалиться у безслірночу порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, •затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України віл 29 червня 1999 року Ла 1172.

2. До нього переліку входять вчинення виконавчих написів у наступних випадках стягнення заборгованості по нотаріально посвідчених правочинах; стягнення з громадян (фізичних осіб) податкової заборгованості; стягнення заборгованості, що випливає З відносин, пов'язаних з авторським правом: стягнення заборі ованоелл з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей у закладах освіти; стягнення заборгованості з батьків або осіб, шо їх замінюють, за утримання дітей і підлітків в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах соціальної реабілітації, стягнення заборгованості з військовослужбовців, звільнених з військової служби. і військовозобов'язаних після іакінчення зборів; повернення об'єкта лізингу: стягнення заборгованості з орендної платя за користування державним та комунальним майном, стягнення за чеками. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами —- не більше одного року (ст. 88 Закону України «Про нотаріат.»). Відповідно до ст. 8^е* Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) ЙОГО вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача: найменування, адреса, дала і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення: суми, шо підлягають стягненню, або предмети, які Підлягають витребуванню, в лому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення: розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем. або мита, яке підлягає стягненню з боржника: номер, за яким виконав чий напис зареєстровано Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Стягнення за виконавчим написом провадіггься в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження.", який визнає виконавчий напис як підставу виконання і як виконавчий документ (ст.ст. 3.18І Закону України «Про виконавче провадження•>) Виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є громадянин, може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років, а 3 усіх інших вимог — протягом одного року з моменту вчинення виконавчого напису, якою законом не встановлено інших строків. Хоча відповідно до ст. 91 Закону України «Про нотаріате питання про поновлення про пущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється у порядку, передбаченому законодавством про виконавче провадження, останнє не передбачає поновлення пропущеного строку, пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавчої давності) щодо виконавчих написів нотаріуса (ст 23 Закону України «Про виконавче провагження»).

3. Правовий статус сторін

У межах даної теми ми зосередимо свою увагу на трьох категоріях справ, що пов'язані з правом власності, а саме:

3.1. справи про визнання права власності

Позивачем у даній категорії справ виступає власник індивідуально визначеного майна право якого оспорується або не визнається іншою особою, з якою власник не перебуває у зобов'язальних відносинах, або власник, який втратив документ, що засвідчує його право власності на майно.

Відповідачем у даній категорії справ виступає 1 )особа, яка оспорює право власності на майно; 2) особа, яка хоч і не оспорює право власності на майно, але не визнає його: 3) особа, яка порушує право власності на майно

3.2. справи про виключення майна з опису

Позивачем у даній категорії справ виступає особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.

Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

У тих випадках, коли опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція.

3.3. справи про витребування майна з чужого незаконного володіння

Позивачем у даній категорії справ виступають 1) власник майна; 2) особа. Яка хоч і не є власником майна але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором (титульний володілець).

Відповідачем у даній категорії справ виступає 1)особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

УВАГА!

Недотримання вимог статті 362 ЦК у разі продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі не є підставою для визнання правочину недійсним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов'язків покупця.

4.Треті особи та інші учасники провадження

1. У разі якщо предметом спору є майно, яке належить особам на праві спільної часткової власності, суд на підставі статей 358, 361 та 362 ЦК відповідно до частини другої статті 35 ЦПК залучає до участі у справі усіх співвласників.

2. Якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК можуть пред'явити позов про визнання такого правочину недійсним.

3. У даних категоріях справ третіми особами без самостійних вимог можуть виступати: органи державної влади та місцевого самоврядування (наприклад. Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно), приватні нотаріуси та інші особи, якщо рішення у справі може вплинути на їх права та обов язки щодо однієї із сторін.

5. Предмет доказування і докази

Предмет доказування (факти, якими сторони обґрунтовують під ставність своїх вимог та заперечень, та інші факти, які мають значення для вирішення справи), зокрема сторони повинні доводити таке:

5.1. справи про визнання права власності

• наявність спірного майна;

• підстави набуття права власності;

• обставини, що свідчать про володіння позивачем спірним майном як його власним;

• підстави того, що відповідач порушує, оспорює або не визнає права власності.

5.2. справи про виключення .шина з опису

• право власності позивача на майно;

• підстави накладення арешту;

• факт накладення арешту на майно;

• характеристики описаного майна, його вартість і відмітні ознаки.

5.3. справи про витребування майна з чужого незаконного володіння

• факт належності позивачу спірного майна;

• факт наявності майна у незаконному володінні відповідача;

• факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном;

• розмір доходів, які отримав відповідач за час користування чужим майном;

• факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном;

• наявність підстав для витребулзання майна від добросовісного набувача;

• наявність проведених відповідачем витрат на утримання, збереження майна;

• наявність поліпшення майна, чи можуть вони бути відокремлені від майна, вартість цих поліпшень тощо.

Приблизний перелік необхідних доказів:

о право підтверджу вальні документи,

о копія акта про арешт (опис) і оцінку майна;

о доку менти, на підставі яких накладено арешт на майно;

о докази, що підтверджу ють право власності позивача на майно, яке вимагається; о докази витребування спірного майна у відповідача;

о розрахунок розміру доходів, які отримав (міг отримати) відповідач за час

користування чужим майном; о наявність доказу проведених відповідачем витат на майно або поліпшення майна.

УВАГА!

При підготовці до розгляду справи про виключення майна з опису, зокрема, мають бути витребувані належно завірені копії акта опису, вироку ! рішення суду або іншого органу, на виконання яких проводився опис, матеріали, що є в кримінальній справі щодо належності описаного майна і джерел коштів на його придбання, документи про право власності на будинок, кредитні зобов'язання, реєстраційні посвідчення, паспорти та інші документи, що видаються на дане майно, а також врунені відповідачам копії позовних заяв.

6. Справи, що пов'язані з правом власності, у правових позиціях Верховного Суду України

1. Вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що:

а) вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза;

б) якщо відповідач мав повернути майно в натурі, aie з будь-якої причини у всиляється від цього, він зобов'язаний відшкодувати кредитору завдані ним збитки, зокрема, повернути таку суму грошей, яку потрібно на час розгляду заяви витратити, для придбання майна що належало кредитору і не було повернене боржником у натурі. Коли ж виконання рішення суду буде затримане з вини боржника і за цей час ціни на майно збільшаться, кредитор вправі пред'явити з цих підстав додаткові вимоги про відшкоду вання збитків;

в) при відмові у позові про визнання договору ку півлі-продажу недійсним у зв'язку з тим, що покупець є добросовісним, з особи, яка провела відчуження майна за відсутності права на це, на користь власника стягу ється дійсна вартість майна на час розгляду справи;

г) при розгляді позову про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеному з порушенням права привілеєвої купівлі частки у спільній частковій власності, слід виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи і з'ясовувати, чи спроможний позивач її сплатити. Доказом цього може бути внесення позивачем на депозитний рахунок суду суми дійсної вартості частки. Невиконання позивачем цієї умови може бути підставою для відмови у позові;

д) якщо в будинку житлово-будівсльного кооперативу пайовий внесок внесено повністю і за твердженням сторін вартість квартири перевищує кошторисну, дійсна її вартість може бути визначена за погодженням сторін, а в разі недосягнення згоди - з урахуванням чинних ринкових цін на квартири в даній місцевості. Коли пай сплачено неповністю, фактичне підвищення кошторисної вартості квартири в будинку ЖБК у зв'язку з інфляцією має враховуватися як при вирішенні питання про повернення особі, що вибула з кооперативу, пайового внеску, внесеного до виникнення інфляції або до підвищення її рівня так і при визначенні його розміру для внесення новоприйнятою особою.

2. Суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви про виключення майна з опису, якщо справа, у зв'язку з якою накладено арешт на майно, не вирішена. Визнавши неможливим розглянути такий позов до вирішення іншої справи, суд відповідно зупиняє провадження у справі про виключення майна з опису.

Прийнявши заяву про виключення майна з опису, суддя має зупинити виконання рішення, по якому звернено стягнення на майно. Якщо виконавче провадження знаходиться в іншому суді, необхідно повідомити цей суд про пред'явлення позову для зупинення виконавчого провадження.

3. При розгляді справи суд зобов'язаний звертати увагу, чи додержані відповідною службовою особою вимоги закон}- про опис майна, зокрема, чи перелічено у акті опису інше майно, в тому числі те, що знаходиться у власності боржника з іншими особами, яке не описувалось, а також чи не описано тс майно, на яке стягнення не може бути звернене за виконавчими документами або може бути звернене лише у передбачених законодавством випадках.

Встановивши, що описане майно, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами або за даними вимогами, суд виключає це майно з опису незалежно від заявлених позивачем вимог.

4. Розмір часток подружжя у спільному майні і яке конкретно майно має бути йому виділено, суд визначає з врахуванням всього нажитого майна включаючи і те, на яке за законом не може бути звернено стягнення за виконавчими документами і яке не підлягає конфіскації. Разом з цим на частку кожного з подружжя має бути виділено як майно, що Підлягало опису, так і майно, що не підлягало опису.

5. У тих випадках, коли предметом позову є частка в спільній сумісній власності на неподільну річ, на яку звертається конфіскація або стягнення на користь організації, питання про виключення цієї речі з опису (при відсутності іншого спільного майна) вирішується відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п.7 постанови від 22 грудня 1995 р. N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності". При цьому суд з урахуванням конкретних обставин може виключити річ з акта опису і стягнути з позивача в доход держави чи на користь організації грошову компенсацію за частку, що припадає боржнику, або залишити річ в опису, зобов'язавши відповідну державну^- податкову інспекцію або організацію виплатити позивачу відповідну частину її вартості.

6. Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно статті 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мата права відчужувати це майно. Наслідком утоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.