- •22.1. Поняття та завдання інституту перегляду судових рішень
- •24.3. Особливості розгляду заяви про перегляд судових рішень
- •1.3. Метод правового регулювання цивільних процесуальних відносин
- •1.5. Цивільне судочинство і його стадії
- •1.6. Наука цивільного процесуального права
- •2.1. Поняття та значення принципів цивільного процесуального права
- •2.2. Система принципів цивільного процесуального права
- •3.2. Підстави виникнення цивільних процесуальних правовідносин
- •3.3. Елементи цивільних процесуальних відносин
- •4.1. Поняття сторін у цивільному процесі
- •4.2. Процесуальні права та обов'язки сторін
- •4.3. Процесуальна співучасть
- •5.1. Поняття третіх осіб
- •5.2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •5.3, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
- •6.3. Завдання і форми участі прокурора в цивільному процесі
- •7.1. Поняття представництва в суді
- •7.2. Види судового представництва
- •7.3. Повноваження процесуального представника
- •8.1. Поняття, значення і види процесуальних строків
- •8.2. Обчислення процесуальних строків
- •9.1. Поняття і види підвідомчості
- •9.2. Загальні правила визначення цивільної юрисдикції
- •10.2. Функціональна підсудність
- •10.3. Територіальна підсудність
- •10.4. Наслідки порушення правил про підсудність. Зміна підсудності
- •11,1. Поняття та види судових витрат
- •11.2. Судовий збір
- •11.3. Витрати, що пов'язані з розглядом справи
- •11.4. Розподіл витрат між сторонами
- •12.1. Поняття і мета судового доказування
- •12.2. Поняття судових доказів
- •12.3. Предмет доказування
- •12.4. Підстави звільнення від доказування
- •12.5. Процес доказування
- •12.6. Забезпечення доказів
- •13.1. Поняття позову
- •13.2. Елементи позову
- •13.3. Види позовів
- •13.6. Забезпечення позову
- •14.1. Порядок звернення зацікавленої особи до суду з позовною заявою
- •14.2. Позовна заява та її реквізити
- •15.1. Провадження у справі до судового розгляду як стадія цивільного процесу
- •15.2. Попереднє судове засідання
- •15.3. Підготовка справи до судового розгляду
- •15.4. Судові виклики і повідомлення
- •16.1. Поняття і значення стадії судового розгляду
- •16.2. Частини стадії судового розгляду
- •16.5. Фіксування цивільного процесу
- •17.1. Поняття і види судових рішень
- •17.2. Поняття, значення та зміст рішення суду
- •17.3. Вимоги, які пред'являються до рішення суду
- •17.4, Законна сила рішення суду
- •17.5, Ухвала суду як вид судового рішення
- •18.1. Поняття і значення заочного розгляду справи
- •18.2. Умови і порядок проведення заочного розгляду справи
- •18.3. Перегляд та оскарження заочного рішення
- •19.1. Поняття та характерні ознаки наказного провадження
- •19.3. Порядок видачі та зміст судового наказу
- •19.4. Скасування судового наказу
- •20.1. Особливості окремого провадження як виду цивільного судочинства
- •20.4. Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення фізичної особи померлою
- •20.5. Розгляд судом справ про усиновлення
- •20.6. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •20.9. Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою
- •20.10. Розгляд судом справ про надання фізичній особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
- •20,11. Розгляд судом справ про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу
- •21.3. Підготовка та призначення справи для перегляду судового рішення
- •21.4. Особливості розгляду цивільної справи апеляційним судом
- •22.3. Особливості підготовки та розгляду цивільної справи з перегляду судового рішення касаційним судом
20.9. Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою
Відповідно до ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою.
Заяву про визнання спадщини відумерлою подають після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Згідно із ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Якщо заяву буде подано до закінчення одного року з часу відкриття спадщини, суд повинен постановити ухвалу про відмову в прийнятті заяви про визнання спадщини відумерлою.
Територіальна підсудність цих категорій справ визначається місцем відкриття спадщини. Згідно зі ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє відоме місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Заявниками у таких категоріях справ можуть бути органи місцевого самоврядування. Відповідно до Закону України «Про місцеве самовряду
вання», органами місцевого самоврядування є сільські, селищні та міські ради, а також виконавчі органи.
У заяві, крім загальних реквізитів, потрібно зазначити:
1) відомості про час і місце відкриття спадщини. Час відкриття спадщини підтверджують свідоцтво органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця (у разі його смерті), копія рішення суду (у разі оголошення спадкодавця померлим). Місце відкриття спадщини підтверджують: свідоцтво органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця, якщо останнє постійне місце проживання і місце його смерті збігаються; довідка житлово-експлуатаційної організації про його постійне місце проживання; запис у будинковій книзі про постійне місце проживання спадкодавця; документ про місцезнаходження нерухомого спадкового майна або його частини (у разі, якщо місце проживання спадкодавця невідоме); у разі подання заяви за місцезнаходженням рухомого майна таким документом може бути, наприклад, витяг із реєстру прав власності на цінні папери;
2) про майно, що становить спадщину. Потрібно вказувати назву майна, місцезнаходження, характерні ознаки, параметри, оцінку тощо;
3) докази, які свідчать про належність майна спадкодавцю (наприклад, свідоцтво про право власності, видане органом приватизації, договір, за яким переходить право власності на майно тощо);
4) докази, які свідчать про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття (витяг із книги обліку спадкових справ, витяг зі Спадкового реєстру, який веде нотаріус, заяву про відмову від прийняття спадщини, копію рішення суду про усунення від права на спадкування тощо).
У порядку підготовки справи до судового розгляду суддя зобов'язаний з'ясувати коло осіб, які можуть бути заінтересовані у справі (наприклад, викликати спадкоємців), а також зробити відповідні запити щодо відомостей про спадкове майно у відповідні організації (житлово-експлуатаційній, органах, які здійснюють державну реєстрацію об'єктів нерухомості тощо).
Судовий розгляд справи відбувається за загальними правилами цивільного судочинства з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.
За результатами розгляду справи суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або усунені від права на спадкування або не прийняли спадщини чи відмовилися від прийняття спадщини, ухвалює рішення визнати спадщину відумерлою та передати її у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Після набрання рішенням законної сили територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, заявлені відповідно до ст. 1231 ЦК України.